Справа № 2-47/12 Головуючий у І інстанції Коцюрба М.П.
Провадження № 22-ц/780/1604/13 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.
Категорія 20 17.12.2013
Іменем України
16 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді - Верланова С.М.,
суддів - Воробйової Н.С., Березовенко Р.В.,
при секретарі - Бобку О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Вишнева міська державна нотаріальна контора про визнання договорів дарування недійсними,
У липні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати недійсними договори дарування квартири АДРЕСА_1 серії ВАС №764184 на ім'я ОСОБА_3 та серії ВАС №764185 на ім'я ОСОБА_4, які 04 лютого 2003 року посвідчені державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Києво-Святошинського району Київської області Бурлаковою Н.К. та зареєстровані в реєстрі за №515.
Вимоги позову обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_8, якому належала на праві власності квартира АДРЕСА_1. Зазначала, що ОСОБА_8 за життя склав заповіт від 25 лютого 2009 року на її ім'я та її брата ОСОБА_9 У лютому 2010 року вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де їй повідомили, що її батько згідно з договором дарування від 04 лютого 2003 року подарував належну йому квартиру відповідачам по справі. Посилаючись на те, що її батько хворів на церебральний атеросклероз й не міг усвідомлював значення своїх дій та керувати ними при укладанні договору дарування, позивачка просила її позов задовольнити.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2012 року в позові ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушенням судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка не надала доказів на підтвердження обставин, які є підставою для визнання недійсними спірних договорів дарування та свідчать про наявність порушень її прав з боку відповідачів при укладенні вказаних договорів.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, а згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Таким чином, відсутність в особи на момент вчинення правочину необхідного обсягу цивільної дієздатності є підставою для недійсності такого правочину.
Згідно ст.30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила ст. 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст.145 ЦПК України зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із тих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово - психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст.212 ЦПК України.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_8 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1, що підтверджується даними реєстраційного посвідчення Київського міжміського бюро технічної інвентаризації від 28 січня 1993 року (а.с.115).
25 лютого 1999 року ОСОБА_8 склав заповіт на ім'я своєї дочки ОСОБА_2 та на ім'я свого сина ОСОБА_9, згідно з яким заповідав їм належну йому квартиру АДРЕСА_1 в рівних долях.
Встановлено, що 04 лютого 2003 року ОСОБА_8 згідно з договорами дарування серії ВАС № 764184 та серії ВАС №764185 подарував належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частинах, тобто по 1/2 частині, кожній. Вказані договори посвідчені державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Київської області Бурлаковою Н.К. та зареєстровані в реєстрі за № 515.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер.
Обгрунтовуючи вимоги позову, ОСОБА_2 посилалась на те, що її батько ОСОБА_8 хворів на церебральний атеросклероз й не міг усвідомлював значення своїх дій та керувати ними при укладанні договору дарування від 04 лютого 2003 року.
Судом першої інстанції була призначена та проведена 02 березня 2011 року у Київській обласній психіатричній лікарні №1 посмертна судово-психіатрична експертиза стосовно ОСОБА_8, згідно з висновками якої ОСОБА_8 під час укладення договору дарування 04 лютого 2003 року страждав на органічне ураження головного мозку (внаслідок церебрального атеросклерозу) з порушеннями психічної діяльності. Проте ступінь та виразність цих порушень у розрізі можливості розуміння підекспертним характеру та значення своїх дій, та можливості керувати ними під час укладання договору, встановити неможливо через наявність в наданих матеріалах суперечностей, які неможливо усунути. Тому неможливо достовірно оцінити психічний стан підекспертного під час укладання договору (а.с.84-86).
При апеляційному розгляді справи за клопотанням ОСОБА_2 була призначена повторна посмертна судово-психіатрична експертиза стосовно ОСОБА_8
Згідно з висновками повторної посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи № 742 від 11 березня 2013 року, складеного у Київському міському центрі судово-психіатричних експертиз, ОСОБА_8 під час укладання договору дарування квартири АДРЕСА_1 страждав на «Органічне ураження головного мозку, судинного ґенезу з деменцією». За своїм психічним станом в той час він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.227-229).
Отже, оцінюючи даний висновок повторної посмертної комісійної судово-психіатричної в сукупності з іншими дослідженими в суді доказами по справі, колегія суддів приходить до висновку про наявність та доведеність підстав для визнання договорів дарування квартири АДРЕСА_1 від 04 лютого 2003 року недійсними, а отже позовні вимоги є обґрунтованими, а сам позов таким, що підлягає задоволенню частково.
За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, підлягає скасування на підставі ст.309 ЦПК України у зв'язку з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин справи та порушенням норм матеріального права з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_2 з наведених вище підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивачкою при пред'явленні до суду позову було сплачено судовий збір у розмірі 08 грн. 50 коп., а при по подачі апеляційної скарги - 54 грн. Оскільки судова колегія ухвалює нове рішення і задовольняє її позов, то понесені позивачкою витрати підлягають стягненню з відповідачів на її користь в рівних частинах.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Вишнева міська державна нотаріальна контора про визнання договорів дарування недійсними - задовольнити.
Визнати недійсним укладений 04 лютого 2003 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, договір дарування квартири АДРЕСА_1 серії ВАС № 764184, що посвідчений державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Київського округу Бурлаковою Н.К. та зареєстрований в реєстрі за № 515.
Визнати недійсним укладений 04 лютого 2003 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, договір дарування квартири АДРЕСА_1 серії ВАС № 764185, що посвідчений державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Київського округу Бурлаковою Н.К. та зареєстрований в реєстрі за № 515.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі по 31 грн. 25 коп., з кожної.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді