Справа № 530/2292/13-ц
Номер провадження 2/530/827/13
4 грудня 2013 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., при секретарі Водолага Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків справу за позовом
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Зіньківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Реєстраційна служба Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області, ОСОБА_4, про визнання права власності на житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями, -
Позивачі, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися в Зіньківський районний суд Полтавської області з позовом до Зіньківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Реєстраційна служба Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області, ОСОБА_4, про визнання права власності на житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями.
З позовної заяви вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 55 років помер - ОСОБА_5, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області видано свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, постійним місцем проживання якого було АДРЕСА_1.
Згідно довідки Зіньківської міської ради, Полтавської області на день смерті ОСОБА_5 разом з ним проживали і були зареєстровані: дружина - ОСОБА_1, дочка - ОСОБА_2 та внучка ОСОБА_6.
Оскільки в господарстві, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1, ОСОБА_2 проживають і на даний час, то вони вирішили оформити спадщину на житловий будинок.
Відповідно до ч.З ст.1268 Цивільного кодексу України,- спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї, отже позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину після померлого чоловіка та батька - ОСОБА_5. Про що також були подані заяви про прийняття спадщини до Зінківської держаної нотаріальної контори.
Крім ОСОБА_1, ОСОБА_2 спадкоємцями першої черги є також син померлого - ОСОБА_4, який написав заяву про відмову від належної йому частини спадщини на користь дружини померлого, ОСОБА_1. Також спадкоємцем першої черги є мати померлого - ОСОБА_3, яка подала заяву про відмову від належної їй частини спадщини на користь дружини померлого.
На даний час, позивачі мають намір оформити спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_5 нотаріально, але нотаріус відмовляє їм в оформленні спадщини мотивуючи тим, що на дане господарство відсутнє свідоцтво про право власності.
Згідно довідки виданої ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» від 26.09.213 року за №7387 про те, що житловий будинок по АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 року зареєстрований в Полтавському бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» в реєстровій книзі 4 під реєстровим №29 за ОСОБА_5, документ, що підтверджує право власності договір купівлі-продажу, посвідчений Зіньківською державною нотаріальною конторою від 20.06.1984 р. за №832.
Позивач вказує, що вона разом з чоловіком отримавши дозвіл на перебудову будинку у міській раді знесли старий будинок, який купили і на його місці побудували новий житловий будинок, який числиться за тією ж адресою АДРЕСА_1. Новий житловий будинок відповідно, до технічного паспорту виготовленого 11 вересня 2013 року ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», рік побудови житлового будинку 1987, та допоміжних господарських будівель 1986-1989 рік. Житловий будинок, як вказує позивач, був її з чоловіком спільною сумісною власністю, оскільки будувався ними під час перебування в зареєстрованому шлюбі. Позивач, ОСОБА_1, вказує, що їй належить 1/2 його частина на праві власності. 1/2 частина будинку, яка належала померлому ОСОБА_5 розподілилася між чотирма його спадкоємцями: дочкою, ОСОБА_1, сином, ОСОБА_4, дружиною, ОСОБА_1 та матір'ю, ОСОБА_3, тобто на кожного із них припадає по 1/8 частині.
Позивачі вказують, що таким чином іншого шляху реалізувати своє право на спадкове майно, окрім зверення до суду, у них не має.
Заслухавши позивачів, які підтримали змінені позовні вимоги, зачитавши заяву відповідача, який позовні вимоги визнав в повному обсязі, третіх осіб, які позовні вимоги визнали в повному обсязі та розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд знаходить, що заявлені вимоги обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цивільно-процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою... .
Як передбачено нормою ст. 2 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 10 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до п. 11 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.
Відповідно до ст. ст. 1217, 1218, ЦК України спадщина здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1, ч.5. ст. 1268 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину, яка незалежно від часу прийняття належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини..
Відповідно до ч. 5 ст. З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Згідно з положеннями ст. 1277 ЦК ( 435-15 ) у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), основні терміни, використані в цьому Законі, мають таке значення: зокрема, територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр; районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст. Згідно з ст.5 Закону система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. Відповідно до ст.10 цього ж Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Пленуму Верховного Суду України у п. 24 Постанови № 7 від 30 травня 2008 р. Про судову практику у справах про спадкування роз'яснив, що при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 55 років помер - ОСОБА_5, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області видано свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, постійним місцем проживання останнього було АДРЕСА_1.
Згідно довідки Зіньківської міської ради, Полтавської області на день смерті ОСОБА_5 разом з ним проживали і були зареєстровані: дружина - ОСОБА_1, дочка - ОСОБА_2 та внучка ОСОБА_6.
Відповідно до ч.З ст.1268 Цивільного кодексу України,- спадкоємець, я кий постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї, отже позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину після померлого чоловіка та батька - ОСОБА_5. Про що ними були подані заяви про прийняття спадщини до Зінківської держаної нотаріальної контори.
Крім ОСОБА_1, ОСОБА_2 спадкоємцями першої черги є також син померлого - ОСОБА_4, який написав заяву про відмову від належної йому частини спадщини на користь дружини померлого, ОСОБА_1. Також спадкоємцем першої черги є мати померлого - ОСОБА_3, яка подала заяву про відмову від належної їй частини спадщини на користь дружини померлого.
Позивачі з наміром оформити спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_5 звернулися до Зіньківської державної нотаріальної контори, Полтавської області, але нотаріус відмовив їм оформленні через те, що на господарство відсутнє свідоцтво про право власності.
Згідно довідки виданої ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» від 26.09.213 року за №7387 про те, що житловий будинок по АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 року зареєстрований в Полтавському бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» в реєстровій книзі 4 під реєстровим №29 за ОСОБА_5, документ, що підтверджує право власності договір купівлі-продажу, посвідчений Зіньківською державною нотаріальною конторою від 20.06.1984 р. за №832.
Позивач вказує, що вона разом з чоловіком, отримавши дозвіл на перебудову будинку у міській раді, знесли старий будинок, який купили і на його місці побудували новий житловий будинок, який числиться за тією ж адресою АДРЕСА_1. Новий житловий будинок відповідно, до технічного паспорта виготовленого 11 вересня 2013 року ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», рік побудови житлового будинку 1987, та допоміжних господарських будівель 1986-1989 рік. Житловий будинок, як вказує позивач, був її з чоловіком спільною сумісною власністю, оскільки будувався ними під час перебування в зареєстрованому шлюбі. Позивач, ОСОБА_1, вказує, що їй належить 1/2 його частина на праві власності, а 1/2 частина будинку, яка належала померлому ОСОБА_5 розподілилася між чотирма його спадкоємцями: дочкою, ОСОБА_1, сином, ОСОБА_4, дружиною, ОСОБА_1 та матір'ю, ОСОБА_3, тобто на кожного із них припадає по 1/8 частині.
В рішенні № 254 від 18.07.1984 року Зіньківської міської ради, Полтавської області вказано, « дозволити ОСОБА_5 перебудувати належний йому житловий будинок на новий та побудувати на своїй садибі господарські будівлі, відповідно до плану виданого технічним бюро архітектури району. Після завершення робіт провести інвентаризацію та одержати свідоцтво про право власності на збудований будинок».
В рішенні № 616 від 15.10.1997 року Зіньківської міської ради, Полтавської області вказано, « передати безплатно в приватну власність ОСОБА_5, який мешкає в АДРЕСА_1 раніше надану земельну ділянку під будівництво індивідуального житлового будинку і господарських споруд та ведення особистого підсобного господарства площею 0.19 га, з них для будівництва та індивідуального житлового будинку і господарських споруд 0.08 га, для ведення особистого підсобного господарства 0.11 га.».
Згідно з рішенням виконавчого комітету Зіньківської районної Ради народних депутатів Полтавської області від 28.03.1988 року №67 «Про оформлення права особистої власності на житлові будинки в районі» вирішили оформити право особистої власності на житлові будинки, які належать громадянам району. Виконавчим місцевим Радам народних депутатів оформити видачу власникам житлових будинків свідоцтв на право особистої власності, які необхідно зареєструвати в Полтавському міжміському бюро технічної інвентаризації.
У відповідності до акту №225 про приймання закінченого будівництва об'єкту, який розташований за адресою АДРЕСА_1, Полтавської області в рішенні приймальної комісії вказано, що будівельно-монтажні роботи виконано в повному об'ємі у відповідності з проектом та вимогами ДБН.
Згідно з п.2.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна затвердженої Наказом Держбуду України від 24.05.2001 р. № 127 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за № 582/5773 на присадибних ділянках, крім житлових будинків, розміщуються господарські будівлі (сараї (хліви), літні кухні, гаражі, майстерні, навіси, вбиральні тощо) та господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо).
Відповідно до ст.381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.
Згідно роз'яснень Держбуду України (лист № 12/5-126 від 23.03.1999 року) об'єкти нерухомого майна, збудовані до прийняття Постанови Кабінету Міністрів від 05.08.1992 року, здачі в експлуатацію не підлягають.
У відповідності до ст.. 213 ЦПК України суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства ухвалює рішення на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні та керуючись ст. ст. 376, 392 ЦК України, ст. ст. 3, 10,15,30, 57-61, 212-223 ЦПК України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Зіньківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Реєстраційна служба Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області, ОСОБА_4, про визнання права власності на житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителькою АДРЕСА_1 право власності на 7/8 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та позначений на плані технічного паспорта на житловий будинок літерами та цифрами: житловий будинок літ. А-1 з допоміжними господарськими будівлями: літня кухня літ. Б, сарай літ. Г, гараж літ. Г1. погріб літ. г, сарай літ. В, сарай літ. Д, вбиральня літ. Ж, ворота огорожа №1, огорожі №2, як за спадкоємицею за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, жителькою АДРЕСА_1 право власності на 1/8 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та позначений на плані технічного паспорта на житловий будинок літерами та цифрами: житловий будинок літ. А-1 з допоміжними господарськими будівлями: літня кухня літ. Б, сарай літ. Г, гараж літ. Г1. погріб літ. г, сарай літ. В, сарай літ. Д, вбиральня літ. Ж, ворота огорожа №1, огорожі №2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, як за спадкоємицею за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Зіньківський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його оголошення.
Написано власноручно.
Суддя Зіньківського
районного суду Полтавської області С.Р. Должко