Справа № 536/1204/13-ц
24 жовтня 2013 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Клименко С.М.
за участю секретаря Олефір А.О.
позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в місті Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу посилаючись, що вона перебуває в шлюбі з відповідачем з 09 лютого 2007 року, мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюбні відносини припинили в травні 2013 року із-за постійного морального і фізичного насильства над нею відповідача. Вважає, що за таких обставин їх сім'я існувати не може, тому просила суд розірвати шлюб.
Під час розгляду справи позивач, доповнюючи свій позовні вимоги, звернулася з позовом про поділ спільного майна подружжя, який згідно ухвали від 01 жовтня 2013 року судом прийнятий до розгляду з основним позовом. В обґрунтування своїх додаткових позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що перебуваючи в шлюбі з відповідачем вони придбали спільне майно, а саме: корпусну стінку дитячу вартістю 1500 грн., меблі корпусні для гостинної кімнати вартістю 1500 грн., кутовий диван вартістю 4000 грн., плазмовий телевізор LG вартістю 2000 грн., холодильник Whirlpool вартістю 2000 грн., обігрівач побутовий вартістю 100 грн., диван дитячий вартістю 1000 грн., а всього майна на суму 12100 грн. Крім того, в 2005 році відповідач придбав за кредитним договором автомобіль марки Daewoo Sens вартістю 40 000 грн., за який вони сплатили, перебуваючи шлюбі, кошти в сумі біля 20 000 грн., 1/2 ч. яких, вважає, належить їй на праві спільної сумісної власності. Просила поділити майно придбане ними під час шлюбу та виділити їй в користування, зважаючи, що їх син проживає з нею, корпусну стінку дитячу вартістю 1500 грн., диван дитячий вартістю 1000 грн., плазмовий телевізор LG вартістю 2000 грн., обігрівач побутовий вартістю 100 грн. на загальну суму 4600 грн. Відповідачу виділити меблі корпусні для гостинної кімнати вартістю 1500 грн., холодильник Whirlpool вартістю 2000 грн., кутовий диван вартістю 4000 грн., а всього майна на суму 7500 грн. та автомобіль Daewoo Sens, і стягнути з відповідача на її користь різницю в вартості майна, яке переходить відповідачу в сумі 11 460 грн. та понесені нею судові витрати.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала та, уточнюючи їх, просила суд розірвати шлюб, визначити місце проживання дитини з нею, прізвище залишити шлюбне та поділити майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, з урахування того, що корпусну дитячу стінку та дитячий диван їй відповідач віддав добровільно, погодилась з відповідачем про виключення меблів корпусних для гостинної кімнати, кутового дивана, обігрівача із майна, яке підлягає розподілу, не погодилась про включення за заявою відповідача до майна, яке підлягає розподілу пральної машинки Indesit, TV тюнера, стверджуючи, що ці речі купила її мати для себе і вони в неї знаходяться за місцем її проживання і вона ними користується, погодилась з відповідачем, що вона взяла м'ясорубку, набір посуди, які є їх спільним майном, а фотоапарат стверджувала вони придбали за гроші, які їй подарували на День народження і тому вважає його своєю особистою річчю. Просила стягнути з відповідача кошти в сумі 11 000 грн., з яких 10 000 грн. за автомобіль і 1000 грн. за телевізор, якого, як заявив відповідач не має, з чого слідкує, що він ним розпорядився без її згоди після припинення ними шлюбних відносин.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав частково, пояснив, що не бажає розривати шлюб з позивачем, намагався зберегти сім'ю в наданий ним судом строк для примирення, але вона не бажає з ним спілкуватися. З поділом майна запропонованим позивачем не погодився, не згоден з його кількістю і вартістю. Вважає, що за час шлюбу вони придбали наступне майно зазначеною ним вартістю, яке підлягає розподілу: корпусну дитячу стінку вартістю 2200 грн., диван дитячий вартістю 1700 грн., кутовий диван вартістю 2200 грн., плазмовий телевізор LG в серпні 2013 року зламався і його не має, обігрівач побутовий належить його батькам і він в них знаходиться, як і холодильник Whirlpool, яким вони тимчасово користувалися. Зазначив, що позивач не вказала майно придбане ними під час шлюбу, яке вона вже забрала: пральну машину Indesit вартістю 2500 грн., TV тюнер вартістю 500 грн., цифровий фотоапарат вартістю 700 грн., м'ясорубку вартістю 100 грн., набір посуду вартістю 200 грн., що просив включити в майно, яке є їх спільною сумісною власністю та поділити. Не заперечував, що в шлюбі з позивачем було сплачено 20 000 грн. кредитних коштів за автомобіль Daewoo Sens, але стверджував, що він куплявся його сім'єю в 2005 році для спільного користування і гроші за кредит сплачували його батьки і брат, а вони з позивачем коштів не мали. Вважає, що ними було сплачено кошти за кредитним договором в сумі 5000 грн., 1/2 ч. яких буде 2500 грн., що він і згоден їй сплатити. Просив виділити йому диван кутовий вартістю 2200 грн., автомобіль марки Daewoo Sens, ОСОБА_1 виділити корпусну стінку дитячу вартістю 2200 грн., диван дитячий вартістю 1700 грн., пральну машинку Indesit вартістю 2500 грн., цифровий фотоапарат вартістю 700 грн., м'ясорубку вартістю 100 грн., набір посуду вартістю 200 грн., TV тюнер вартістю 500 грн. Різницю в вартості в сумі 350 грн. просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь. Також просив виключити зі складу спільного майна телевізор LG, обігрівач побутовий, меблі корпусні для гостинної кімнати, холодильник Whirlpool.
Суд, заслухавши пояснення позивача та її уповноваженого представника, відповідача, свідків, дослідивши надані матеріали та оцінюючи все в сукупності приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 09 лютого 2007 року в виконавчому комітеті Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, актовий запис №2, мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір'ю - позивачем ОСОБА_1 і відповідач цього не заперечує. З травня 2013 року сторони не підтримують шлюбних відносин із-за різних поглядів на вирішення сімейних і побутових проблем, в наданий судом строк для примирення ніхто із сторін ніяких дій для поновлення шлюбних відносин не вчинив, і тому їх сім'я не відновилася.
При таких обставинах суд приходить до думки, що подальше спільне подружнє життя сторін і збереження їх шлюбу суперечить інтересам кожного з них, що має істотне значення, тому їх шлюб необхідно розірвати, прізвище позивачу залишити за її бажанням шлюбне, дитину залишити проживати з нею.
Вирішуючи спір, як зазначено в пункті 23 Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, сторони доказів в підтвердження викладених ними обставин та підстав позовних вимог та заперечень на них про розподіл майна суду не надали. Тому при визначенні майна, яке є їх спільною сумісною власністю як подружжя та яке підлягає розподілу суд визнає виходячи з положень ст. 61 ЦПК України, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, тобто те майно та його вартість, що було визнано сторонами в судовому засіданні.
Так, судом встановлено, що автомобіль Daewoo Sens, який знаходився в користуванні сторін, був придбаний відповідачем ОСОБА_3 згідно кредитного договору № 014/0049/73/27856 від 04 серпня 2005 року укладеного з Акціонерним поштово-пенсійним Банком «Аваль» на суму 40 500 грн. Сторони визнали, що за період перебування в шлюбі за зазначеним кредитним договором були сплачені кошти в сумі 20 000 грн., які в відповідності до ст. 60 СК України, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) являються спільною сумісною власністю подружжя, кожному належить по 1/2 ч., і підлягають розподілу по 10 000 грн. кожному , і тому необхідно стягнути ці кошти з відповідача на користь позивача, так як автомобіль виділяється йому.
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Сторони не дійшли згоди щодо об'єму майна, яке вважають їх спільною сумісною власністю та його вартості. В судовому засіданні кожен з них підтримував свою позиції щодо об'єму та кількості майна і його вартості зазначені ними як в позовних вимогах позивача так і відповідачем в своїх запереченнях до нього. Доказів в підтвердження викладених ними обставин та підстав позовних вимог про розподіл майна суду не надали, а рішення не може ґрунтуватись на припущеннях. Тому при визначенні майна, яке є їх спільною сумісною власністю як подружжя та яке підлягає розподілу суд визнає те майно та його вартість, що було визнано сторонами в судовому засіданні.
Керуючись ст. ст.ст. 10,11,15,16,60,61,88,209,212-215,218 ЦПК України, на підставі ст. ст. 60,63,69,70,71,112 СК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ майна, що є об'єктом спільною сумісною власністю подружжя задовольнити частково.
Шлюб, зареєстрований 09 лютого 2007 року в Омельницькій сільській раді Кременчуцького району, актовий запис № 2 між ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, розірвати.
Залишити ОСОБА_1 шлюбне прізвище «ОСОБА_1» та визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з нею.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/2 ч. коштів сплачених за кредитним договором в сумі 10 000 (десять тисяч) грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Кременчуцький районний суд на протязі 10 днів з дня його проголошення.
Суддя С. М. Клименко