Справа № 359/7587/13-ц Головуючий у І інстанції Борець Є.О.
Провадження № 22-ц/780/7092/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко
Категорія 26 23.12.2013
іменем України
19 грудня 2013 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,
при секретарі Токар Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
У липні 2013 року ПАТ «БТА Банк» звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що 14 серпня 2007 року між ВАТ «БТА Банк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким позичальниця отримала кошти в сумі 55000 доларів США терміном на 20 років із розрахунку 13,5 % річних. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком і позичальницею 14 серпня 2007 року було укладено договір іпотеки, згідно якого позичальниця передала у іпотеку належне їй майно: земельну ділянку площею 0,1200 га в с.Петрівське Бориспільського району Київської області кадастровий № 3220881303:02:002:0153. Вказував, що за умовами кредитного договору відповідачка мала повертати кредит щомісячними платежами, однак не виконує цих обов'язків, станом на 24 травня 2012 року має прострочену заборгованість за кредитом в сумі 1107,18 доларів США та відсотками в сумі 6928,14 доларів США. Письмова вимога банку про погашення боргу та наслідки її невиконання залишена відповідачкою без задоволення.
Посилаючись на ч.2 ст.1050 ЦК України, ст.ст.33,37,39 Закону України «Про іпотеку» та умови кредитного договору, банк просив в рахунок погашення боргу в розмірі 589003,10 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки у вигляді належної ОСОБА_1 земельної ділянки в с.Петрівське Бориспільського району Київської області шляхом набуття права власності на ділянку ПАТ «БТА Банк», припинити право власності ОСОБА_1 на дану ділянку та визнати за ПАТ «БТА Банк» право власності на цю ділянку, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Ухвалено в рахунок погашення боргу за кредитним договором в розмірі 589003,10 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки у вигляді земельної ділянки в с.Петрівське Бориспільського району Київської області шляхом її продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», стягнуто на користь позивача судові витрати.
В решті позову відмовлено.
Позивач ПАТ «БТА Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким позов банку задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.
Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що 14 серпня 2007 року між ВАТ « БТА Банк», правонаступником якого є позивач, і відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно якого остання отримала в банку для придбання нерухомості кредит готівкою в розмірі 55000 доларів США терміном на 20 років зі сплатою щомісячно відсотків в розмірі 13,5 % (а.с.9-12). Повернення кредиту згідно п.5.1 договору та графіку платежів передбачено шляхом внесення позичальником щомісячних платежів за кредитом та відсотками в розмірі 664 долари США (а.с.13-15). Згідно п.7.1 договору у випадку прострочення платежів банк вправі вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в повному обсязі.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком і ОСОБА_1 14 серпня 2007 року було укладено договір іпотеки, згідно якого позичальниця передала в іпотеку належне їй майно: земельну ділянку площею 0,1200 га в с.Петрівське Бориспільського району Київської області кадастровий № 3220881303:02:002:0153 (а.с.22-23). Згідно п.6.1 іпотечного договору банк має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, в тому числі прострочення платежів.
Також, судом встановлено, що відповідачка не виконує обов'язків по щомісячному поверненню кредиту, покладених на неї умовами договору, має прострочену заборгованість більше місяця, що стверджується розрахунком боргу (а.с.17-21).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позичальниця ОСОБА_1 не виконує передбачених кредитним договором обов'язків по поверненню кредиту шляхом внесення щомісячних платежів, має прострочену заборгованість, що у свою чергу порушує права ПАТ «БТА Банк», які підлягають до захисту шляхом дострокового повернення кредитних коштів.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Проте, задовольняючи позов частково і звертаючи стягнення на предмет іпотеки, шляхом його продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, суд допустив порушення норм матеріального права, прийшовши до помилкового висновку про неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності банком.
При цьому суд не дав належної оцінки положенням ст.37 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Відповідно до роз'яснень п.39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» з урахуванням положень статей 33,36, ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі ч.2 ст.16 ЦК має право вимагати застосування його судом. Відповідно до частини першої статті 590, статті 578 ЦК звернення стягнення на предмет застави/іпотеки здійснюється лише за рішенням суду.
Отже, з урахуванням вказаних норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке є способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором.
Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 11 грудня 2013 року при розгляді справи № 6-124цс 13, предметом якої був спір про звернення стягнення на предмет іпотеки. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив висновок, відповідно до якого, виходячи з положень ч.2 ст.16 ЦК України, ч.3 ст.33, ст.36, ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову з таких міркувань.
За положеннями ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.1). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду (ч.3).
Частинами 1 та 3 ст.36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Судом встановлено, що між позивачем і відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким позичальниця отримала кошти в розмірі 55000 доларів США, а також встановлено, що відповідачка не виконує передбачені договором обов'язки по внесенню щомісячних платежів, має прострочену заборгованість, на вимоги банку про погашення боргу не реагує.
За таких обставин відповідно до положень закону та умов укладених між сторонами кредитного і іпотечного договорів, вимоги банку про дострокове повернення всього кредиту, в тому числі частини кредиту, строк сплати якої ще не настав, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності банком на предмет іпотеки обгрунтовані і підлягають до задоволення.
При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до вимог ст.37 Закону України «Про іпотеку» та умов п.6.2.3.1 іпотечного договору банк надав суду висновок експерта-суб'єкта оціночної діяльності (правоздатність якого підтверджена свідоцтвом оцінювача з експертної оцінки земельних ділянок) про вартість спірної ділянки в розмірі 109877,53 грн. (а.с.25-26). Даний висновок не спростований і визнається сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» суд зазначає у рішенні всі складові вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю, та відомості про вартість предмета іпотеки.
Відповідно до положень ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» задоволити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2013 року скасувати і ухвалити нове.
Позов задоволити. В рахунок погашення боргу ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «БТА Банк» за кредитним договором від 14 серпня 2007 року в розмірі 589003 гривні 10 коп, з яких тіло кредиту - 410212 гривень 11 коп., відсотки - 58606 гривень 19 коп., пеня - 119205 гривень 69 коп., 3 % річних - 979 гривень 11 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки у вигляді земельної ділянки площею 0,1200 га для будівництва і обслуговування житлового будинку в с.Петрівське Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області кадастровий № 3220881303:02:002:0153, вартістю 109877 гривень 53 коп., зазначену в договорі іпотеки від 14 серпня 2007 року, шляхом набуття права власності на вказану ділянку Публічним акціонерним товариством «БТА Банк».
Припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га для будівництва і обслуговування житлового будинку в с.Петрівське Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області кадастровий № 3220881303:02:002:0153.
Визнати за Публічним акціонерним товариством «БТА Банк» право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га для будівництва і обслуговування житлового будинку в с.Петрівське Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області кадастровий № 3220881303:02:002:0153.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» судові витрати в сумі 1762 гривень 87 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий
Судді: