Справа № 359/9137/13-ц Головуючий у І інстанції Мельник О.О.
Провадження № 22-ц/780/7096/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко
Категорія 18 20.12.2013
іменем України
19 грудня 2013 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,
при секретарі Токар Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 9 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину,-
У вересні 2013 року позивачі звернулися до суду із вказаним вище позовом, який мотивували тим, що 20 травня 2008 року вони, діючи від імені своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4 і в її інтересах, уклали із відповідачкою ОСОБА_1 договір купівлі-продажу, відповідно до якого придбали на ім'я доньки 7/10 частин житлового будинку по АДРЕСА_1. Продаж вчинено за 68300 грн., які відповідачка ОСОБА_1 отримала при підписанні договору. Вказували, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2012 року, що набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_1 до них та визнано недійсним вказаний договір купівлі-продажу як укладений під впливом обману, а саме обману щодо природи договору, який буде укладатися. Поскільки суд при визнанні недійсним договору купівлі-продажу 7/10 частин будинку не застосував реституцію, просили застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені ст.216 ЦК України, та стягнути із відповідачки на їх користь грошові кошти в розмірі 68300 грн., отримані ОСОБА_1 за договором.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 9 жовтня 2013 року позов задоволено.
Відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що в результаті визнання договору купівлі-продажу недійсним підлягають до застосування наслідки його недійсності, передбачені ст.216 ЦК України, а відтак із відповідачки ОСОБА_1 слід стягнути отримані останньою за договором кошти в розмірі 68300 грн.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
За положеннями ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.
Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 30 травня 2008 року між ОСОБА_1 з одного боку і ОСОБА_3, ОСОБА_2, які діяли від імені своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, було укладено договір купівлі-продажу частини будинку, за яким ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_4 придбала 7/10 частин житлового будинку по АДРЕСА_1.
Згідно п.3 договору продаж вчинено за 68300 грн., які представники Покупця повністю сплатили Продавцю під час підписання цього договору.
Також судом встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2012 року, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_1 та визнано недійсним укладений між сторонами 30 травня 2008 року договір купівлі-продажу 7/10 частин житлового будинку по АДРЕСА_1. Наслідки недійсності правочину судом застосовані не були.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
За таких обставин з огляду на те, що договір купівлі-продажу 7/10 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 визнано недійсним, суд обгрунтовано застосував наслідки недійсності правочину і стягнув із відповідачки ОСОБА_1 отримані останньою за договором кошти в розмірі 68300 грн. на користь позивачів, які за умовами договору передавали їй ці грошові кошти.
Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не отримувала грошових коштів за договором купівлі-продажу, а відтак не має нічого повертати.
Такі доводи спростовуються рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2010 року, яке набрало законної сили і яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним з тих підстав, що грошових коштів за договором ОСОБА_1 не отримувала, а тому він є безгрошовим і укладеним при збігу тяжких обставин, без настання реальних наслідків. Відмовляючи у позові, суд дійшов висновку про його необгрунтованість в тому числі щодо безгрошовості договору. Суд вказав у рішенні про недоведеність і безпідставність доводів позивачки про безгрошовість договору пославшись на відповідні докази, в тому числі на покази нотаріуса ОСОБА_6, яка посвідчувала договір купівлі-продажу і яка показала суду, що перед підписанням договору вона опитала ОСОБА_1 про отримання коштів за частину будинку, що остання підтвердила (а.с.7-8).
До таких же висновків прийшов і апеляційний суд Київської області, відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 і залишаючи рішення суду першої інстанції без змін та вказавши в ухвалі про правильність висновків суду щодо недоведеності вимог позивачкою безгрошовості спірного договору (а.с.9-11).
Доводи апелянта ОСОБА_1 про те, що факт визнання недійсним договору купівлі-продажу у зв'язку із уведенням її в оману щодо його природи, бо позивачі не надали їй відповідної інформації щодо договору, який буде укладатися, і є доказом того, що коштів вона не отримувала безпідставні.
Визнання договору недійсним із підстав, передбачених ст.230 ЦК України, не виключає застосування наслідків його недійсності, що прямо вказано у ч.3 ст.216 ЦК України, згідно якої правові наслідки, передбачені частинами 1 і 2 цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Ні ст.230 ЦК України, ні інше законодавство не передбачає особливих (спеціальних) правових наслідків недійсності такого правочину. Отже застосуванню підлягають загальні наслідки.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.
Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 9 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді :