Справа № 2/381/744/13 Головуючий у І інстанції Кравченко Л.М.
Провадження № 22-ц/780/6469/13 Доповідач у 2 інстанції Білоконь
Категорія 4 18.12.2013
Іменем України
16 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :
головуючого судді - Білоконь О.В.,
суддів: Коцюрби О.П., Волохова Л.А.,
при секретарі Антіпову Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, яка діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог орган опіки та піклування Фастівської міської ради Київської області, про усунення перешкод у здійсненні права власності ,-
встановила:
У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на таке.
27 лютого 2013 року позивач став власником квартири АДРЕСА_1, однак користуватись нею на власний розсуд не може у зв»язку з проживанням в ній відповідачів.
Позивач просив суд усунути перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження вказаною квартирою шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування цим жилим приміщенням, зняття відповідачів з реєстрації за спірною квартирою та вселення у спірну квартиру позивача та членів його сім»ї - ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2013 року вказаний позов задоволено.
Усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, такими, що втратили право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1; виселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з квартири АДРЕСА_1; зняття ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.
Вселено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, в квартиру АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову з підстав неповного з'ясування судом обставин справи та невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач обмежений у здійсненні права власності, так як не може безперешкодно володіти, користуватися та розпоряджатися належною йому квартирою, тому порушені права позивача підлягають відновленню шляхом виселення задоволення позовних вимогу у повному обсязі.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено що 04.12.2012 р. відбулися прилюдні торги з продажу майна, на яких позивач ОСОБА_2 придбав у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, 27.02.2013 р. видане свідоцтво про придбання вказаного майна з прилюдних торгів, яке зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за номером 14662932112.
У вказаній квартирі зареєстровані та періодично проживають відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_4, які добровільно виселитися з квартири, забрати свої речі та знятися з реєстраційного обліку відмовляються.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Водночас відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачами права власності позивача, яке підлягає відновленню шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним житлом, зняття відповідачів з реєстрації та вселення позивача у квартиру, яка є його власністю.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо вселення в спірну квартиру ОСОБА_6 та ОСОБА_5, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ці особи не є власниками спірного майна, не подавали позов про порушення своїх житлових прав та не уповноважували позивача ОСОБА_2 звертатись до суду за захистом будь-яких своїх прав.
За змістом ст.ст. 3, 10, 60, 119, 212-213 ЦПК України позивач сам визначає зміст позовних вимог, викладає обставини, якими обгрунтовуються вимоги, а суд, зберігаючи об»єктивність і неупередженість створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Право визначення підстав для предмету позову, та ініціатива звернення до суду за захисиом порушених прав належить виключно позивачу.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про задоволення позову в цій частин, тому рішення суду в цій частині слід скасувати та ухвалити нове відмову у задоволенні позовних вимог про вселення у спірну квартиру ОСОБА_6 та ОСОБА_5
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313 - 315, 316, 319 ЦПК України , колегія суддів , -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2013 року скасувати в частині вселення у квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді