Справа № 367/1958/13-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В.
Провадження № 22-ц/780/5846/13 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.
Категорія 44 17.12.2013
Іменем України
16 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді - Верланова С.М.,
суддів - Воробйової Н.С., Березовенко Р.В.,
при секретарі - Бобку О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Коцюбинської селищної ради Київської області на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 червня 2013 року у справі за позовом прокурора міста Ірпеня до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» про визнання незаконним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку,
У січні 2013 року прокурор міста Ірпеня в інтересах держави звернувся до суду з уточненим в подальшому позовом, в якому остаточно просив визнати незаконним рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 1994/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_2 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 та скасувати його державну реєстрацію, визнати право власності держави на вказану земельну ділянку площею 0, 15 га.
Вимоги позову обгрунтував тим, що згідно з рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 1994/25-5«Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0, 15 га. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку. В подальшому ОСОБА_2 відчужив належну йому на праві власності земельну ділянку ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 20 жовтня 2011 року, у зв'язку з чим в державному акті на ім'я ОСОБА_2 зроблено відповідну відмітку про перехід права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_3
Вказував, що рішення Коцюбинської селищної ради та виданий на його підставі державний акт є незаконними, оскільки суперечать чинному законодавству. Зокрема, зазначена земельна ділянка знаходиться за межами смт. Коцюбинське, що підтверджується висновком судово-землевпорядної експертизи від 05 березня 2012 року № 325, проведеної Київським державним підприємством геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика», у зв'язку з чим Коцюбинська селищна рада не мала права розпоряджатися даною земельною ділянкою та передавати її у власність ОСОБА_2
Крім того, вказана земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство», яке згоди на вилучення цієї ділянки для передачі її у власність відповідачу не надавало. Також при розпорядженні вказаною земельною ділянкою Коцюбинською селищною радою порушено вимоги ст.ст. 20, 21 ЗК України та ст. 57 Лісового кодексу України щодо порядку зміни цільового призначення землі, оскільки зміна цільового призначення спірної земельної ділянки в порушення встановлених чинним законодавством вимог не проводилась, будь-яких рішень щодо такої зміни не приймалось, що підтверджується висновком Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області № 9544/359 від 15 грудня 2008 року.
На підставі наведеного прокурор просив його позов задовольнити.
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 26 червня 2013 року позов прокурора задоволено частково. Визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 1994/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1. Визнано недійсним державний акт серії ЯЖ № 922087 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:040:005, виданий на ім'я ОСОБА_2 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 та скасовано його державну реєстрацію. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Коцюбинська селищна рада просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвали нове рішення, яким відмовити в позові прокурора, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 1994/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 було затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га.
На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 922087.
Встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 20 жовтня 2011 року ОСОБА_2 відчужив належну йому на праві власності вказану земельну ділянку ОСОБА_3, у зв'язку з чим на державному акті серії ЯЖ № 922087 було зроблено відповідну відмітку про перехід права власності.
Також встановлено, що відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11 лютого 1941 року селище міського типу Берковець перейменоване в селище ім. Коцюбинського та до його складу включено залізничну станцію Біличі, однак будь-які графічні додатки до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11 лютого 1941 року, які б підтверджували межі селища Коцюбинське не збереглися. З 1941 року і по даний час рішення щодо встановлення чи зміни меж селища Коцюбинське компетентними органами не приймались, проект встановлення меж не розроблявся та не затверджувався.
Вищенаведені обставини встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 жовтня 2012 року, у справі за позовом Київської міської ради до Державного управління навколишнього природного середовища в м.Києві, Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Ірпінської міської ради, Коцюбинської селищної ради, за участю прокуратури м. Києва, треті особи: Державне агентство земельних ресурсів України, КП «Святошинське лісопаркове господарство», КП КОР «Обласний лісгосп», Київська обласна державна адміністрація, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Державне агентство лісових ресурсів України, про визнання бездіяльності протиправною, рішень нечинними та їх скасування, зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до інформації відділу Держкомзему в м. Ірпінь від 18 січня 2013 року № 01-02/44-1 державна статистична звітність форми 6-зем по смт. Коцюбинське в період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року не велася, землі запасу по смт. Коцюбинське в період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року не обліковувалися.
Також судом першої інстанції встановлено, що на момент прийняття спірного рішення Коцюбинською селищною радою будь-яка містобудівна документація, визначена Законом України «Про планування і забудову територій» в с.Коцюбинське була відсутня, а Перспективний план розвитку селища, на який посилався представник Коцюбинської селищної ради та техніко-економічне обґрунтування є видом землевпорядної документації та згідно вимог зазначеного закону не є містобудівною документацією, яка могла б бути підставою для прийняття спірного рішення щодо відведення земельної ділянки для містобудівних потреб.
Відповідно до ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування збитків.
Згідно зі ст. 173 ЗК України, межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про основи містобудування» визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно-господарського устрою.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про планування і забудову територій» сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, в тому числі, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.
Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
З урахуванням наведеного та зважаючи на ту обставину, що земельна ділянка, яка є предметом оспорюваного рішення, розташована поза межами населеного пункту - смт. Коцюбинське, оскільки на момент прийняття спірного рішення Коцюбинською селищною радою від 25 грудня 2008 року межі смт. Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про незаконність прийнятого Коцюбинською селищною радою рішення від 25 грудня 2008 року як такого, що не відповідає положенням п.12 Перехідних положень та ст. 12 ЗК України.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги рішення Коцюбинської селищної ради від 29 квітня 2010 року № 75, від 15 вересня 2010 року № 153 та від 06 листопада 2009 року № 170, оскільки вони прийняті після прийняття оспорюваного рішення Коцюбинською селищною радою і обставини, які ними підтверджуються, не існували на момент прийняття даного рішення ради.
Також суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивачем не пропущений строк для звернення з позовом до суду, оскільки пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20 грудня 2011 № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», який набрав чинності з 15 січня 2012 року, встановлено, що позов про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, може бути подано протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Правильним є і висновок суду про задоволення вимог позивача щодо визнання недійсним державного акту на право власності на землю, виданого 29 січня 2009 року на ім'я ОСОБА_2, оскільки рішення суду в цій частині відповідає положенням ст. 155 ЗК України та підтверджується матеріалами справи.
Крім того, рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним державного акту серії ЯЖ № 922087, виданого на ім'я ОСОБА_2 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 жовтня 2011 року та скасування його державної реєстрації, прав та інтересів Коцюбинської селищної ради не порушує, у зв'язку з чим рішення суду в цій частині за апеляційною скаргою Коцюбинської селищної ради колегією суддів не перевіряється.
Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив обставини справи, надані сторонами докази, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Коцюбинської селищної ради Київської області відхилити.
Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді