Справа № 1013/9501/2012
14 червня 2013 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючої судді Оладько С.І.,
при секретарі Тищенко К
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю,усунення перешкод та визнання особи такою,що втратила право користування житлом та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом,відповідно до якого зазначив,що він та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 15.05.1996р до 08.12.2010р.
Він та відповідачка зареєстровані у житловому будинку АДРЕСА_1. Позивач є власником 1/2 частки вказаного будинку ,а саме квартири АДРЕСА_1 відповідно до порядку користування, яку він отримав в порядку спадкування відповідно до свідоцтва про спадщину за заповітом від 21.08.1980р Зазначена частка житлового будинку розташована на земельній ділянці яка була отримана позивачем у власність на підставі рішення сесії Коцюбинської селищної ради № 7/19 від 12.03.2004р внаслідок приватизації.
Зазначена земельна ділянка з розташованій на ній частці домоволодіння є особистою приватною власністю позивача. Тобто лише позивач може володіти, користуватися та розпоряджуватися на власний розсуд належним йому майном, що відповідає змісту ст. 41 Конституції України.
Рішенням Ірпінського міського районного суду Київської області від 08.12.20Юр в справі № 2-3918/10 розірвано шлюб між ним та відповідачкою.
Відповідачка не є членом сім'ї власника житла - позивача, будь-які договори, зокрема: найму, оренди тощо позивачем з відповідачем не укладалися.
На даний час він-позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом, оскільки реєстрація відповідачки та її проживання у належній позивачу частці будинку створює суттєві перешкоди для здійснення ним своїх прав з володіння, користування та розпорядження, зокрема створює зайвий тягар по сплаті комунальних послуг та створює перешкоди у можливості вселення до будинку інших осіб на правах оренди.
За час шлюбу позивач з відповідачем не здійснювали добудов, поліпшень належної позивачу частки будинку.
Інші 12 частина будинку та земельної ділянки АДРЕСА_1 належать на праві власності ОСОБА_3 .Зі змісту довідки №809 від 06.08.2012р та довідки № 05-09/в-170 від 18.07.2012р вбачається, що всі будівельні роботи були проведені, а в подальшому узаконені саме ОСОБА_3 на своє ім'я, за письмовою згодою позивача на підставі рішення виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради № 142/2. від 25.11.2003 року.
ОСОБА_2 раніше зверталась до суду з позовом до ОСОБА_1, про визнання майна спільним сумісним, про розподіл спільного сумісного майна. Вказаний позов був прийнятий до розгляду ,в подальшому вказаний позов залишений без розгляду по заяві ОСОБА_2,
Позивач просить визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 1/2 частку будинку АДРЕСА_1,.Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 земельну ділянку 0,0627 га за адресою: АДРЕСА_1.Усунути перешкоди ОСОБА_1 у володінні, користуванні та розпорядженні 1/2 часткою будинку АДРЕСА_1, визнавши ОСОБА_2 такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1.
Відповідачка ОСОБА_2 подала до суду позовну заяву,відповідно до якої зазначила ,що Відповідач - її бувший чоловік. Вони мешкали з ним однією сімє»ю з 1982 року в АДРЕСА_1, мали фактичні сімейні відносини. 15 травня 1996 року вони зареєстрували шлюб і перебували в ньому до 8 грудня 2010 року.Відповідачу належала 12 частина вказаного будинку згідно до свідоцтва про право на спадщину по заповіту від 21.08.1980 року. На момент отримання свідоцтва про спадщину, житловий будинок мав житлову площу 46,9 кв.м, надвірні будівлі: сараї Б, В, Г, Ж, погреб Д та погреб під Е.
За роки спільного проживання однією сім»єю з відповідачем були проведені ремонтні та будівельні роботи щодо належної йому частини будинку та надвірних будівель. Так, житлові кімнати 1-3 пл. 12,0 кв.м, 1-4 пл.9,4 кв.м, 1-2 пл. 15,1 кв.м були капітально відремонтовані у 1983-84 роках. У даних приміщеннях була знята стара штукатурка, стеля та стіни поштукатурені заново, пофарбовані, на стінах поклеєні шпалери, пофарбовані підлога, вікна. У кухні № 1-1 пл. 11,0 кв.м також знята стара штукатурка, заново поштукатурено, обкладено керамічною плиткою, проведена розводка газу, проведено водовідведення, облаштовано газовою колонкою. Також до будинку у 1986 році прибудована ванна кімната 1-5 пл. 3,8 кв.м, куди проведений газ, вода, водяне опалення, кімната обкладена керамічною плиткою, об лаштована приладдям: умивальником, ванною, унітазом. Також була проведена дворова каналізаційна система: викопана каналізаційна яма, яка з'єднана трубами з ванною кімнатою будинку. До будинку добудований коридор 1-6 площею 3,2 кв.м з водяним опаленням, дані прибудови облаштовані дахом із шифера.
Також ними у 1986 році був побудований гараж М розміром 6,20 х 3,65 м, побудований із цегли, накритий шифером, облаштований оглядовою ямою та погребом. Замість старого сараю побудований у 1985 році на тому ж місці сарай Л розміром 3,48 х 2,43 м, реконструйовані сараї Г та В, побудовані літній душ у 1985 році. У будинку у 1985 році була зроблена нова розводка світла, у 1988 році будинок був телефонізований у відсутності ОСОБА_1
Позивачка вважає,що вони з відповідачем, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах, внаслідок спільної праці та внесення спільних коштів, побудували надвірні будівлі, ванну та коридор у будинку, зробили реконструкцію будинку. Враховуючи розписку відповідача від 02.03.1988 року та усної їхньої попередньої домовленості - ступінь її участі у створенні спільної власності є значно більшою, ніж відповідача і складає 34 частини. Відповідач сам у письмовому вигляді підтверджує і факт спільного створення майна за рахунок спільних грошей та праці та визначає саму ступінь участі кожного.
Вони з відповідачем з 1982 року по 1996 рік не перебували у шлюбі між собою, та в інших шлюбах, але мешкали однією сім»єю, за цей час зробили будівельні та ремонтні роботи належної відповідачу частини будинку та надвірних будівель, вказане майно збільшилося істотно у своїй вартості.
Іншим співвласником будинку є ОСОБА_3,12 частина будинку та надвірних будівель якого знаходиться на його приватизованій земельній ділянці, яка є відокремленою від приватизованої земельної ділянки, яка приватизована на ім'я ОСОБА_1, згідно технічного паспорту на будинок - ОСОБА_3 має іншу квартиру під № НОМЕР_1, спорів щодо приміщень та надвірних будівель між нами не існує.
Також відповідачем 15 березня 2006 року отриманий Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0627 га за адресою АДРЕСА_1 у встановлених межах. Як вбачається із даного Державного акту - всі спірні надвірні будівлі та приміщення знаходяться в межах приватизованої земельної ділянки відповідача. Як вбачається із копії технічного паспорту на будинок за 2003 рік - всі спірні будівлі є узаконеними.
Зараз вона бажає отримати грошову компенсацію із відповідача за будівельні матеріали та оплачені будівельні роботи по реконструкції будинку та будівництву ванної кімнати та коридору, надвірних будівель, враховуючи той факт, що вони з відповідачем в період проведення даних робіт проживали однією сім»єю, мали на меті створення спільної власності на будинок, вели спільне господарство з єдиним бюджетом, за рахунок якого велося будівництво.
Позивачка просила встановити факт проживання її з ОСОБА_1 однією сім»єю з 1982 по травень 1996 року.
Стягнути із ОСОБА_1 на її користь 5300 грн. грошової компенсації за будівельні матеріали та будівельні роботи та судові витрати по справі.
У послідуючому ОСОБА_2 подала до суду уточнюючу позовну заяву,відповідно до якої додатково зазначила ,що згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи від 28.02.2013р дійсна вартість приміщень прибудови літ.а1 складає 11446гр,вбиральні літ.И-1368гр,літнього душу К 827гргаража літ.М 18271гр,погребу М-1595гр,свердловини №6 5953гр,12 частини огорожі 11 955гр,сараю літ Л-3347гр.А всього на сумму 54762гр,її 34 частини грошових коштів складає 41071гр50коп.Дійсна вартість 12 частини буд АДРЕСА_1 яка складається із приміщень 1-3,1-4,1-2,1-6,1-5 становить 96 458гр.Позивачка вважає,що проведення ремонтних робіт за її участю у старій частині будинку слід визначити як 12 частину від вартості,що становить 42 551гр,яку відповідач повнен їй відшкодувати.Загальна сума витрат,які відповідач повинен відшкодувати становить 83 622гр50коп.Крім того,позивачка зазначила,що діями відповідача їй було спричинено моральну шкоду,поскільки відповідач її постійно принижував,ображав,постійно пиячив,її стан здоров»я погіршився.Иоральну шкоду оцінює в 12000гр.
ОСОБА_2 просить встановити факт проживання її з ОСОБА_1 однією сім»єю з 1982 по травень 1996 року.
Стягнути із ОСОБА_1 на її користь 83622 грн.50коп грошової компенсації за будівельні матеріали та будівельні роботи та судові витрати по справі. Стягнути із ОСОБА_1 на її користь моральну шкоду 120000гр.
Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав та просив їх задовольнити,позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав,просив відмовити у даних вимогах.
Представники ОСОБА_2 -ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечували проти позову ОСОБА_1 та просили відмовити у даних вимогах,позовні вимоги ОСОБА_2 підтримали та просили їх задовольнити.
Суд,заслухавши пояснення учасників процесу,покази свідків,дослідивши письмові докази по справі,вважає позов ОСОБА_1 таким,що не підлягає до задоволення та позов ОСОБА_2 таким,що не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.3 ЦПК України «Кожна особа має право у порядку,встановленому цим Кодексом,звернутися до суду за захистом своїх порушених,невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів.У випадках,встановлених законом,до суду можуть звертатися органи та особи,яким надано право захищати права,свободи та інтереси інших осіб,або державні чи суспільні інтереси».
Відповідно до ст..11 ч 1 ЦПК України «Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі».
Відповідно до ст.. 60 ЦПК України»Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень,крім випадків,встановлених ст.. 61 цього Кодексу».
Відповідно до ст.. 61 ч 3 ЦПК України «Обставини,встановлені судовим рішенням у цивільній,господарській або адміністративній справі,що набрало законної сили,не доказуються при розгляді інших справ,у яких беруть участь ті самі особи або особа,щодо якої встановлено ці обставини».
У судовому засіданні було встановлено,що позивач по справі ОСОБА_1 є власником 12 частини будинку № АДРЕСА_1 ,а саме квартири №НОМЕР_2 яку він отримав в порядку спадкування відповідно до свідоцтва про спадщину за заповітом від 21.08.1980р .(а.с.9)Також,позивач є власником земельної ділянки пл..0,0627га по АДРЕСА_1 відповідно до Державного акту на право власності на землю (а.с. 11).
Власником іншої 12 частини вказаного будинку є ОСОБА_3
Крім того,у судовому засіданні було встановлено,що 15.05.1996р сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 08.12.2010р шлюб між ними був розірваний (а.с. 8).
Згідно позовної заяви позивач просить визнати його особистою приватною власністю 1/2 частку будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку 0,0627 га за адресою: АДРЕСА_1. Дані позовні вимоги не підлягають до задоволення,поскільки згідно свідоцтва про спадщину за заповітом від 21.08.1980р та Державного акту на право власності на землю позивач є власником зазначеного майна,його право власності ніким не оспорюється та визнається відповідачкою по справі.Тому суд відмовляє позивачу у зазначених позовних вимогах .
ОСОБА_1 також просить усунути перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні 1/2 частиною будинку АДРЕСА_1, визнавши ОСОБА_2 такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1.
Дані позовні вимоги також не підлягають до задоволення.
У судовому засіданні було встановлено,що ОСОБА_2 вселилась у будинок АДРЕСА_1 як член сім»ї ОСОБА_1,була зареєстрована у даному будинку з 1996р.Також,у судовому засіданні було встановлено,що ОСОБА_2 по даний час проживає у буд.АДРЕСА_1.Наведені обставини справи стверджуються у судовому засіданні копією паспорта ОСОБА_2 та не заперечуються сторонами по справі.
Відповідно до ст.. 405 ч 2 ЦК України «Член сім»ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважних причин понад один рік,якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом».
.
Як зазначалось раніше,ОСОБА_2 проживає у спірному будинку та користується даним житлом.
Позивач просить усунути перешкоди у користуванні житлом шляхом визнання відповідачки такою, що втратила право користування даним житлом та мотивує свої вимоги тим,що у зв»язку із реєстрацією відповідачки у його частині будинку,він позбавлений можливості належним чином користуватись та розпоряджатись належним йому майном .Дані посилання позивача суд вважає безпідставними та такими,що не ґрунтуються на вимогах закону. Позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження тих обставин,що зі сторони відповідачки йому чиняться будь-які перешкоди у користуванні чи розпорядженні належним позивачу на праві власності майном. Крім того,підставами для визнання відповідачки такою,що втратила право користування житлом ,позивач згідно позову посилається на ст..ст. 317,319,386,387,391 ЦК України .Однак,відповідно до ст.. 16 ч 2 ЦК України «Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : визнання права,визнання правочину недійсним,припинення дії,яка порушує право,відновлення становища,яке існувало до порушення,примусове виконання обов»язку у натурі,зміна правовідношення,припинення правовідношення,відшкодування збитків та інші способі відшкодування майнової шкоди,відшкодування моральної шкоди,визнання незаконними рішення,дій чи бездіяльності органу державної влади,органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування,їхніх посадових і службових осіб».У зв»язку з цим,відповідно до ст.. 16 ЦК України вимоги про визнання особи такою,що втратила право користування житлом можливе лише при вирішенні спору про житлові права.Таким,чином,вирішення питання про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні 12 частиною спірного будинку без вирішення у встановленому законом порядку з дотриманням положень ст.. 11 ЦПК України питання про наявність чи відсутність у відповідачки житлових прав не є належним способом захисту.
Враховуючи викладене,суд відмовляє ОСОБА_1 у позовних вимогах про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні 1/2 частиною будинку АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1.
Також,не підлягають до задоволення і позовні вимоги ОСОБА_2
ОСОБА_2 просить встановити факт проживання її з ОСОБА_1 однією сім»єю з 1982р по травень 1996р.
Дані позовні вимоги не підлягають до задоволення,поскільки суду не було надано доказів тих обставин,що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 1982р по травень 1996р проживали однією сім»єю,підтримували подружні відносини,вели спільне господарство,мали спільний бюджет.
У судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_8,ОСОБА_9,ОСОБА_10Суд не приймає до уваги покази свідка ОСОБА_9,поскільки вона є дочкою ОСОБА_2, а тому зацікавлена у наслідках розгляду справи.Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_10 також у судовому засіданні не підтвердили тих обставин,що позивач та відповідачка з 1982р по травень 1996р проживали однією сім»єю,підтримували подружні відносини,вели спільне господарство,мали спільний бюджет.Будь-яких інних доказів,які б підтверджували зазначений факт суду не було надано,у зв»язку з чим суд відмовляє ОСОБА_2 у позовних вимогах про встановлення факту проживання однією сім»єю.
ОСОБА_2 згідно позовної заяви зазначає,що перебуваючи у фактично шлюбних відносинах з ОСОБА_1 ,внаслідок спільної праці та внесення спільних коштів вони провели ремонтні роботи у частині будинку,яка по праву власності належить ОСОБА_1,добудували ванну кімнату 1-5 пл.3,8 кв.м,провели туди газ,воду,опалення,обклали плиткою,облаштували ванну кімнату,обладнали каналізаційну яму,добудували коридор 1-6 пл. 3.2 кв.м,побудували гараж,сарай,реконструювали сарай Г та В,душ та інші роботи.Дані ремонтні роботи були проведені у 1983-1986роках.
Як зазначалось раніше,сторони по справі зареєстрували шлюб у 1996р.Судом відмовлено ОСОБА_2 у встановленні факту проживання однією сім»єю з ОСОБА_1 з 1982р по травень 1996р.
Крім того,відповідно до п 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991р «Про практику застосування судами законодавства,що регулює право власності громадян на жилий будинок» «Відповідно до ст.. 12 Закону України «Про власність» у власності громадян можуть знаходиться жилі будинки,збудовані на виділеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах,наприклад за договором купівлі-продажу,міни,дарування,за правом спадщини.Оскільки згідно зі ст.. 16 ЗК України і ст.. 14 Закону України «Про власність»земельна ділянка для будівництва жилого бу4динку і господарських будівель надається громадянину у довічне успадковане володіння,участь інших осіб у будівництві не створює для них права власності на жилий будинок,крім випадків,коли це передбачено законом.Згідно зі ст..16 і 17 Закону України «Про власність»таке право зокрема виникає,коли будівництво велось подружжям у період шлюбу-жилий будинок у зв»язку з цим є їх спільною сумісною власністю,або велось за рахунок спільної праці членів сім»ї-жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю,якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.Інші особи,які брали участь у будівництві жилого будинку(його купівлі)не на підставі угоди про створення спільної сумісної власності,яка відповідає законодавству,вправі вимагати не визнання права власності на будинок,а відшкодування своїх затрат на будівництво(купівлю будинку),якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно.Таке ж право за цих умов належить членам сім»ї власника житлового будинку,якщо вони брали участь лише у будівництві підсобних будівель(літньої кухні,сараю тощо)і підсобних приміщень або коли їх затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на них ст.. 156 ЖК України обов»язок».
ОСОБА_2 не надала суду доказів тих обставин,що вона з 1983по 1986р перебувала у фактично шлюбних відносинах із відповідачем,не надала суду доказів тих обставин,що зазначені добудови до будинку,будівництво господарських будівель та споруд ,а також ремонт у будинку ,власником якого є ОСОБА_1, здійснювались за спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 чи за особисті кошти ОСОБА_2
У судовому засіданні було допитані свідки ОСОБА_8,ОСОБА_9,ОСОБА_10Покази свідка ОСОБА_9 суд не приймає до уваги,поскільки даний свідок є дочкою ОСОБА_2 а тому зацікавлена у наслідках розгляду справи.Інші свідки показали ,що вони бачили як ОСОБА_2 приймала участь у будівництві надвірних будівель,у придбанні будівельних матеріалів,кирпичу,бетонних кругів.Однак дані свідки не зазначили у який період часу дані будівельні матеріали купувались,за чиї саме кошти. ОСОБА_2 подала до суду копії накладних та квитанцій на придбання будівельних матеріалів,однак більшість квитанцій та накладних безіменні,одна квитанція та накладна на придбання кирпичу та кругів виписана на ім.»я ОСОБА_2,однак суду не було надано доказів тих обставин,що дані будівельні матеріали були завезені та використані на будівництво саме в АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 подала до суду розписку від 02.03.1988р(а.с.7).При вирішенні спору по суті суд не приймає до уваги дану розписку,поскільки із даної розписки не вбачається за якою саме адресою спільно будувались ванна та гараж,на яких умовах вони будувались та у зв»язку із якими обставинами.
Враховуючи викладене,суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення із ОСОБА_1 на її користь 83622гр52 коп грошової компенсації за будівельні матеріали та будівельні роботи безпідставними,недоведеними,такими,що не підлягають до задоволення,у зв»язку з чим суд відмовляє у даних позовних вимогах.
ОСОБА_2 просить стягнути із ОСОБА_1 моральну шкоду 120000.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України "Моральна шкода,завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями ,діями чи бездіяльністю,відшкодовується особою,яка її завдала,за наявності її вини,крім випадків,встановлених ч 2 цієї статті".
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р № 4 "Про судову практику відшкодування моральної(немайнової )шкоди,а саме п 9 даної постанови,згідно якого "Розмір відшкодування моральної(немайнової)шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань,з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.Зокрема,враховується характер і тривалість страждань,стан здоров"я потерпілого,тяжкість завданої травми,наслідки тілесних ушкоджень,істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках..."ОСОБА_2 не було надано суду жодного доказу на підтвердження тих обставин,що винними діями ОСОБА_1 їй була заподіяна моральна шкода,у чому дана шкода полягає та який її розрахунок.Позивачка надала до суду виписки із історії хвороби,довідки про її лікування,однак суду не було надано доказів тих обставин,що ОСОБА_2 захворіла чи стан здоров»я її погішився саме з вини ОСОБА_1,а не з інших причин.Тому суд відмовляє ОСОБА_2 у позовних вимогах про стягнення із ОСОБА_1 моральної шкоди у судді 120000гр.
Враховуючи ту обставину,що суд відмовляє сторонам по справі у заявлених ними позовних вимогах,то відповідно до ст.. 89 ЦПК України не підлягають до відшкодування і судові витрати.
На підставі ст.. 317,319,321,391,405 ЦК України,керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 213-218 ЦПК України, суд, -
ОСОБА_1 у позові відмовити.
ОСОБА_2 у позові відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
З мотивованим рішенням суду сторони зможуть ознайомитись 19.06.2013р.