Справа № 530/2287/13-ц
Номер провадження 2/530/825/13
10 грудня 2013 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., при секретарі Водолага Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків справу за позовом
ОСОБА_1 до Власівської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області, треті особи: Реєстраційна служба Зіньківського РУЮ, Відділ Держземагенства у Зіньківському районі Полтавської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями та земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, -
В провадженні Зіньківського районного суду Полтавської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Власівської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області, треті особи: Реєстраційна служба Зіньківського РУЮ, Відділ Держземагенства у Зіньківському районі Полтавської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями та земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.
З позовної заяви вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивачки, ОСОБА_3, про що виконавчим комітетом Власівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області 25 січня 2013 року видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1.
Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 4,10 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Власівської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області, яка належала йому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 №605292, виданого 28 листопада 2002 року Власівською сільською радою, Зіньківського району, Полтавської області, зареєстрованого в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за №403-260, яку він успадкував від ОСОБА_4, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВРС №197850 від 20 червня 2012 року, але помер так і не встигши зареєструвати право на спадщину у відділі Держземагенства в Зіньківському районі, Полтавської області.
За життя, ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений 03 березня 2011 року Власівською сільською радою, Зіньківського району, Полтавської області, за реєстровим №.16 у якому належний йому житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку (пай) та все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі, все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право заповідав позивачу, ОСОБА_1.
Спадщину в установлений законом строк після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька, - ОСОБА_3, позивач прийняла, про що нею до Зіньківської державної нотаріальної контори, 09 квітня 2013 року була подана заява про прийняття спадщини та заведена спадкова справа №89/2013.
На день смерті, ОСОБА_3, згідно довідки виданої Власівською сільською радою, Зіньківського району, Полтавської області за адресою с. Власівка, вул. Ватутіна, №2 проживав та був зареєстрований разом зі своєю дружиною, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, але вона на спадщину не претендує та подала до Зіньківської державної нотаріальної контори заяву про відмову від обов'язкової частки у спадщині.
Звернувшись до Зіньківської державної нотаріальної контори, з'ясувалося, шо видати свідоцтво про право на спадщину ні на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на який правовстановлюючий документ, а саме договір купівлі-продажу не зареєстрований в ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», що підтверджується довідкою № 4961 від 11.07.2013 року згідно якої реєстрація права власності підприємством на даний житловий будинок не проводилась.
Згідно заяви, в ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» позивачу виготовили технічний паспорт на будинок станом на 28 травня 2013 року.
За життя, померлий ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, являвся спадкоємцем, за заповітом ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4. Згідно заповіту від 29 жовтня 2004 року, посвідченого Петракіївською сільською радою Хорольського району Полтавської області, за реєстровим №155, ОСОБА_4 належну їй на підставі державного акту серії Р2 №605292, виданого Власівською сільською радою 28 листопада 2001 року земельну ділянку розміом 4,10 га., що знаходиться на території Власівської сільської ради заповідала - ОСОБА_3.
20 червня 2012 року, померлий ОСОБА_3 у Зіньківській державній нотаріальній конторі отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 4,10 га, розташовану на території Власівської сільської ради Зіньківського району, Полтавської області, за реєстровим №912, але він помер не встигши зареєструвати право на спадщину у відділі Держземагентства в Зіньківському районі, Полтавської області.
Заслухавши позивача, яка підтримала свої позовні вимоги, зачитавши заяву відповідача та третьої особи, які позовні вимоги визнали в повному обсязі, заслухавши третю особу, ОСОБА_2, яка позовні вимоги визнала, розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, і давши їм належну оцінку, суд знаходить, що заявлені вимоги обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цивільно-процесуального кодексу України.
Відповідно ст. 213 ЦПК України, - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як передбачено нормою ст. 2 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 10 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою…
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ст.316 ЦК України «Правом власності є право особи на річ (майно), особа здійснює відповідно до закону за своєю волею...»
У відповідності до ч. 5 ст. З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Згідно з положеннями ст. 1277 ЦК ( 435-15 ) у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), основні терміни, використані в цьому Законі, мають таке значення: зокрема, територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр; районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст. Згідно з ст.5 Закону система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. Відповідно до ст.10 цього ж Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Пленуму Верховного Суду України у п. 24 Постанови № 7 від 30 травня 2008 р. Про судову практику у справах про спадкування роз'яснив, що при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Пленум Верховного Суду України у п. 24 Постанови № 7 від 30 травня 2008 р. Про судову практику у справах про спадкування роз'яснив, що при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Судом встановлено, що 27.05.1971 року ОСОБА_3 придбав господарство, яке розташоване в с. Власівка, Зіньківського району, Полтавської області. Даний договір купівлі-продажу зареєстрований в погосподарській книзі Зіньківської міської Ради депутатів трудящих під №835, сторінка, 17, 28 травня 1971 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача, ОСОБА_3, про що виконавчим комітетом Власівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області 25 січня 2013 року видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1.
Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 4,10 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Власівської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області, яка належала йому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 №605292, виданого 28 листопада 2002 року Власівською сільською радою, Зіньківського району, Полтавської області, зареєстрованого в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за №403-260, яку він успадкував від ОСОБА_4, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВРС №197850 від 20 червня 2012 року, але помер так і не встигши зареєструвати право на спадщину у відділі Держземагенства в Зіньківському районі, Полтавської області.
За життя, ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений 03 березня 2011 року Власівською сільською радою, Зіньківського району, Полтавської області, за реєстровим №.16 у якому належний йому житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку (пай) та все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі, все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право заповідав позивачу, ОСОБА_1.
Спадщину в установлений законом строк після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька, - ОСОБА_3 позивач прийняла, про що нею до Зіньківської державної нотаріальної контори, 09 квітня 2013 року була подана заява про прийняття спадщини та заведена спадкова справа №89/2013.
Частиною 1 ст. 1297 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
На день смерті, ОСОБА_3, згідно довідки виданої Власівською сільською радою, Зіньківського району, Полтавської області за адресою с. Власівка, вул. Ватутіна, №2 проживав та був зареєстрований разом зі своєю дружиною, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, але вона на спадщину не претендує та подала до Зіньківської державної нотаріальної контори заяву про відмову від обов'язкової частки у спадщині.
При зверненні позивачки до Зіньківської державної нотаріальної контори, з'ясувалося, що видати свідоцтво про право на спадщину, а саме на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на який правовстановлюючий документ, а саме договір купівлі-продажу не зареєстрований в ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», що підтверджується довідкою №4961 від 11.07.2013 року, згідно якої реєстрація права власності підприємством на даний житловий будинок не проводилась.
Згідно заяви, в ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» позивачу виготовили технічний паспорт на будинок станом на 28 травня 2013 року. Згідно з планом ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на плані технічного паспорта позначено житловий будинок літ.: А-1 (1960 року побудови) , сарай, літерою Д (1976 року побудови), гараж, літерою, Г (1976 року побудови), сарай, літерою - Б (1989 року побудови), сарай, літерою - В (1976 року побудови), погріб, літерою - в (1976 року побудови), колодязь, №3 (1976 року побудови), ворота з хвірткою - №2 (2010 року побудови), огорожа №1 (1976 року побудови) .
За життя, померлий ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, являвся спадкоємцем, за заповітом ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4. Згідно заповіту від 29 жовтня 2004 року, посвідченого Петракіївською сільською радою Хорольського району Полтавської області, за реєстровим №155, ОСОБА_4 належну їй на підставі державного акту серії Р2 №605292, виданого Власівською сільською радою 28 листопада 2001 року земельну ділянку розміом 4,10 га., що знаходиться на території Власівської сільської ради заповідала - ОСОБА_3.
20 червня 2012 року, померлий ОСОБА_3 у Зіньківській державній нотаріальній конторі отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 4,10 га, розташовану на території Власівської сільської ради Зіньківського району, Полтавської області, за реєстровим №912, але він помер не встигши зареєструвати право на спадщину у відділі Держземагентства в Зіньківському районі, Полтавської області.
Відповідно до ч.І ст. 1 Закону України «Про земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки це - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. У разі якщо відомості про земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).
Згідно п.11 ч.І ст.346 ЦК України у разі смерті власника право власності припиняється.
Отже, це означає, що відомості про цю земельну ділянку не внесені до Державного реєстру земель, тобто на картографічних документах Державного реєстру земель (черговому кадастровому плані тощо) відсутнє позначення наявності такої ділянки на відповідній території, і позивачі не мають змоги отримати ні витягу з Державного земельного кадастру про відсутність обмежень на земельну ділянку, ні витягу з поземельної книги.
Відповідно до чинного цивільного законодавства,- право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації.
Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, право на зазначену нерухомість будь-якими третіми сторонами не заявлялися.
Відповідно до ч.І ст.1286 ЦК України «Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її».
Згідно зі ст.5 ЦК України, до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс України PCP (в редакції 1991 року), Закон України PCP «Про власність» (в редакції 1991 року).
У архівному витягу №01-47/26 від 18.11.2013 року вказано, що згідно з рішенням виконавчого комітету Зіньківської районної Ради народних депутатів Полтавської області від 28.03.1988 року №67 « Про оформлення права особистої власності на житлові будинки в селах району» вирішили оформити право особистої власності на житлові будинки, які належать громадянам району. Виконавчим місцевим Радам народних депутатів оформити видачу власникам житлових будинків свідоцтв на право особистої власності, які необхідно зареєструвати в Полтавському міжміському бюро технічної інвентаризації.
Факт родинних відносин позивача, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 20.08.1977 року.
На основі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 10,11,15,30, 57-61, 212-221 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Власівської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області, треті особи: Реєстраційна служба Зіньківського РУЮ, Відділ Держземагенства у Зіньківському районі Полтавської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями та земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний №НОМЕР_3, мешканкою АДРЕСА_1 право власності на житловий будинок що знаходиться за адресою с. АДРЕСА_1, та позначений на плані технічного паспорта на житловий будинок літерами та цифрами: житловий будинок : літ. А-1 з допоміжними господарськими будівлями: сарай літ. Б, сарай літ. В, погріб літ. в, гараж літ. Г, сарай літ. Д, огорожі №1, воріт з хвірткою №2, колодязя №3, як за спадкоємицею за заповітом.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний №НОМЕР_3, мешканкою АДРЕСА_1 право власності на земельну ділянку площею 4,10 гектарів, розташовану на території Власівської сільської ради, Зіньківського району, Полтавської області, з цільовим призначенням (використанням) «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», що належала ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 №605292, виданого 28 листопада 2002 року Власівською сільською радою Зіньківського району Полтавської області, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №403-260, як за спадкоємицею за заповітом.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Зіньківський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його оголошення.
Написано власноручно.
Суддя Зіньківського
районного суду Полтавської області С.Р. Должко