Яготинський районний суд Київської області
справа № 382/2743/13-ц
2/382/1016/13
19 грудня 2013 року Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Бурзель Ю.В.,
при секретарі - Луковій Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Яготині Київської області позов ОСОБА_1 до комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна лікарня №2» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом.
Зазначала, що вона після закінчення навчання в Яготинському КВНЗ «Чорнобильське медичне училище» була направлена на постійне місце роботи до комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна лікарня №2» (далі - КЗ КОР «Київська обласна лікарня №2»), де працювала на посаді медичної сестри з 30 липня 2013 року.
01 листопада 2013 року її було звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Посилаючись на те, що таке звільнення є незаконним, просила поновити її на роботі на посаді медичної сестри відділення анестезіології та інтенсивної терапії КЗ КОР «Київська обласна лікарня №2» та стягнути з КЗ КОР «Київська обласна лікарня №2» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 листопада 2013 року по день поновлення на роботі.
У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що звільнення ОСОБА_1 з роботи було проведено з дотриманням вимог закону.
Суд, заслухавши доводи позивача, представника відповідача, дослідивши надані докази, дійшов наступних висновків.
Установлено, що ОСОБА_1 після закінчення навчання в Яготинському КВНЗ «Чорнобильське медичне училище» була направлена на постійне місце роботи до КЗ КОР «Київська обласна лікарня №2».
Згідно наказу від 30 липня 2013 року ОСОБА_1 прийнята на посаду медичної сестри стоматологічного відділення поліклініки КЗ КОР «Київська обласна лікарня №2» з 05 серпня 2013 року (а.с. 37).
Згідно наказу від 19 серпня 2013 року ОСОБА_1 переведена на посаду палатної медичної сестри відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонару з 01 вересня 2013 року по 30 вересня 2013 року (а.с. 39).
Згідно наказу від 20 вересня 2013 року ОСОБА_1 продовжила працювати на посаді палатної медичної сестри відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонару з 01 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2013 року (а.с. 41).
Згідно наказу від 01 листопада 2013 року ОСОБА_1 звільнена з роботи з 01 листопада 2013 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 42).
Як вбачається з рапортів завідуючого відділенням анестезіології та інтенсивної терапії стаціонару (а.с. 15) ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 16 жовтня 2013 року, 24 жовтня 2013 року, 28 жовтня 2013 року, 29 жовтня 2013 року (а.с. 19), 30 жовтня 2013 року (а.с. 20) без попередження.
Про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці, в приміщенні та на території лікарні 16 жовтня 2013 року, 24 жовтня 2013 року, 28 жовтня 2013 року, 29 жовтня 2013 року, 30 жовтня 2013 року було складено відповідні акти (а.с. 21, 22).
Профспілковим комітетом КЗ КОР «Київська обласна лікарня №2» 01 листопада 2013 року надано згоду на звільнення ОСОБА_1 з 01 листопада 2013 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Як вбачається з пояснювальних записок ОСОБА_1 (а.с. 14, 18) зазначає, що вона була відсутня на робочому місці 14 жовтня 2013 року, так як працювала дві доби підряд - 12 жовтня та 13 жовтня, була фізично і морально втомлена, перепрацювала свій робочий час і мала право на відпочинок, а 24 жовтня 2013 року вона, ОСОБА_1, була відсутня на робочому місці, так як 23 жовтня 2013 року запізнилась на електричну, пізно приїхала додому в с. Сотниківна Яготинського району, у неї розрядився телефон, у зв'язку із чим у її матері та бабусі погіршилось самопочуття, бо вони не могли до неї додзвонитись, тому 24 жовтня 2013 року вона не вийшла на роботу, про що повідомила завідуючого відділенням.
Щодо відсутності на роботі, в будівлі лікарні, на території лікарні з 28 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2013 року ОСОБА_1 пояснення надати відмовилась, про що було складено акт (а.с. 17).
Як пояснила у судовому засіданні ОСОБА_1 28 жовтня 2013 року вона мала розмову з головним лікарем КЗ КОР «Київська обласна лікарня №2», який запропонував їй шукати іншу роботу, у зв'язку із чим вона і була відсутня на робочому місці, в лікарні та не території лікарні з 28 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2013 року.
Як вбачається зі звернення колективу відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонару до головного лікаря КЗ КОР «Київська обласна лікарня №2» (а.с. 16) ОСОБА_1 не виконує своїх професійних обов'язків, порушує трудову дисципліну, самовільно залишається на добові чергування, але роботу не виконує в повному обсязі.
Таким чином у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі без поважних причин 16 жовтня 2013 року (що підтвердила і сама позивачка та пояснила, що в пояснювальній записці дата 14 жовтня 2013 року зазначена нею на прохання завідуючого відділенням), 24 жовтня 2013 року, з 28 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2013 року.
За змістом ст. ст. 232, 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі, спір про що підлягає розгляду безпосередньо судом.
Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
При цьому за змістом ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки тощо).
Доводи ОСОБА_1 про поважність причин відсутності на робочому місці, зокрема про те, що вона зверталась до завідуючого відділенням з проханням про залишення її на нічне чергування, після якого їй надавався вихідний день, і що з 28 жовтня 2013 року по 31 жовтня 2013 року вона була відсутня на робочому місці, так як шукала нову роботу за вказівкою головного лікаря, суд оцінює критично і вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, так як ОСОБА_1 не надано доказів того, що її нічні чергування відповідним чином було оформлено, а пошук іншої роботи поважною причиною відсутності на роботі не є.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 232, 235 КЗпП України, ст. ст. 60, 212-215 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Яготинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
СуддяЮ.В. Бурзель