Справа № 363/2188/13-ц Головуючий у І інстанції Чіркова Г.Є.
Провадження № 22-ц/780/5802/13 Доповідач у 2 інстанції Таргоній
Категорія 36 20.12.2013
Іменем України
18 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Таргоній Д.О.,
суддів: Приходька К.П., Голуб С.А.,
за участю секретаря: Дмитренко Ю.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Жулинської сільської ради, третя особа: Одинадцята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно за заповітом.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи учасників судового процесу, колегія суддів, -
У червні 2013 року позивач ОСОБА_1 через свого представника - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, посилаючись на наступні обставини.
06 лютого 2008 року ОСОБА_3, мати позивача, склала заповіт, в якому все своє майно заповіла позивачу - ОСОБА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Позивач зазначає, що після смерті його матері відкрилась спадщина на наступне спадкове майно:
- земельну ділянку площею 0,9633 га (кадастровий номер 3221882800:27:052:1819), яка розташована в Київській області Вишгородському районі на території Жукинської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства;
- земельну ділянку площею 1,4500 га (кадастровий номер 3221888000:27:146:2307), яка розташована в Київській області Вишгородському районі на території Сувидської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства,
- земельну ділянку площею 0,1226 га (кадастровий номер 3221882801:29:115:0158), яка розташована в Київській області Вишгородському районі с. Жукин, ур. «П'ячки», з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства;
- земельна ділянка площею 0,0616 га (кадастровий номер 3221882801:29:115:0157), яка розташована: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства;
- земельну ділянку площею 0,0680 га (кадастровий номер 3221882801:29:115:0156), яка розташована: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;
- ? частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Після відкриття спадщини позивач звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
31 травня 2013 року державний нотаріус Леонтьєв В.О. видав позивачу свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1.
Також, 31 травня 2013 року державний нотаріус Леонтьєв В.О. надав позивачу роз'яснення № 3934/02-14, яким відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на інше спадкове майно у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів.
Просив суд ухвалити рішення про визнання з ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за заповітом на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3, а саме вказані вище земельні ділянки.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 20 серпня 2013 року у задоволенні позову було відмовлено.
Позивач в своїй апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав неповного з'ясування судом обставин справи, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 - мати позивача, яка за життя склала заповіт та заповіла усе своє майно позивачу.
31 травня 2013 року позивачу видано свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1.
З матеріалів справи вбачається, що державні акти на земельні ділянки:
- серії ЯИ № 854308 площею 0,1226 га (кадастровий номер 3221882801:29:115:0158), яка розташованан в Київській області Вишгородському районі с. Жукин, ур. «П'ячки» з цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства;
- площею площею 0,0616 га (кадастровий номер 3221882801:29:115:0157), яка розташована: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства;
- площею 0,0680 га (кадастровий номер 3221882801:29:115:0156), яка розташована: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд
не зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
Встановлено також, що на підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 372 від 13 червня 2008 року на ім'я ОСОБА_3 виготовлені державні акти на земельні ділянки:
- площею 0,9633 га (кадастровий номер 3221882800:27:052:1819), яка розташована в Київській області Вишгородському районі на території Жукинської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства;
- площею 1,4500 га (кадастровий номер 3221888000:27:146:2307), яка розташована в Київській області Вишгородському районі на території Сувидської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства,
які зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що спірне майно не було у встановленому законом порядку зареєстроване за спадкодавцем, отже у нього не виникло права власності на нього, а отже це майно не входить до складу спадщини.
Проте із таким висновком суду не можна погодитись виходячи із наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.11 п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших спадкоємців.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Виходячи із аналізу названих статей, позивач, як спадкоємець за заповітом після смерті своєї матері має право на отримання спадщини, тобто до нього переходять права та обов'язки спадкодавця.
Оскільки у визначеному у статті 1296 ЦК України порядку позивач не зміг оформити своє право на спадщину після смерті матері, він звернувся за захистом своїх порушених прав до суду. Іншого способу на отримання права власності на спадкове майно, крім рішення суду, у позивача немає.
Разом із тим, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що позов пред'явлений до неналежного відповідача - Жукинської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Відповідно до ст. 26 ЦПК України особами, які беруть участь у справі є сторони, треті особи та їхні представники.
Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач ( ст. 30 ЦПК України), тобто особи, матеріально-правовий спір між якими є предметом вирішення в цивільному судочинстві.
Виходячи із системного аналізу зазначених правових норм, слід зробити висновок, що при вирішення справ щодо прав на спадкове майно, у позивача відсутні матеріально-правовий спір з Жукинською сільською радою.
Відповідачами у зазначених справах повинні залучатися інші спадкоємці.
Як вбачається з матеріалів справи, іншим спадкоємцем, який також виявляє претензії щодо спадкового майна є ОСОБА_5 - рідний брат позивача, який до участі у справі залучений не був.
Проте суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, не витребував спадкову справу і не з'ясував коло спадкоємців.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Відповідно до закріпленого в ст. 11 ЦІПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства та за змістом ч.1 ст. 33 ЦПК України заміна неналежного відповідача судом можлива лише як результат вирішення судом клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом.
Разом з тим, встановивши, що позов пред'явлений не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд першої інстанції мав визначитись з характером спірних правовідносин та виконати вимоги ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, належним чином не вирішив питання щодо залучення до участі у справі в якості співвідповідачів інших спадкоємців, не роз'яснив позивачу положень вище зазначених вище норм, можливість подання нею клопотання про заміну первісного відповідача належними відповідачами, наслідки не вчинення відповідних процесуальних дій.
Судова колегія в силу положень ст. 303 ЦПК України щодо меж розгляду справи та відсутності повноважень наданих апеляційному суду цим Кодексом, не може виправити помилку, допущену судом першої інстанції і залучити інших спадкоємців співвідповідачами.
За наведених вище обставин, судова колегія вважає, що, оскільки рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, воно не може залишитись без змін і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Разом із тим, оскільки позов пред'явлений до неналежного відповідача, судова колегія також не вбачає підстав для його задоволення, а тому у його задоволенні необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 серпня 2013 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Жулинської сільської ради, третя особа: Одинадцята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно за заповітом - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: