ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
09 грудня 2013 року 15:15 справа №826/17136/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:
позивача: Петриченко А.І.;
відповідача: Гаджиєва Р.Ф.
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Колекшн Груп"
доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві
проскасування податкового повідомлення-рішення
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредит Колекшн Груп" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Кредит Колекшн Груп") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 22 серпня 2013 року №0007792205.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року відкрито провадження у справі №826/17136/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 09 грудня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.
Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства доходів і зборів, зокрема Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві; реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів територіальні органи Державної податкової служби, у тому числі Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, та визначено, що територіальні органи Міністерства доходів і зборів є правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються, зокрема Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є правонаступником Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у Печерському районі м. Києва).
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 03 червня 2013 року №0007792205 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 пункту 58 Податкового кодексу України, за порушення за порушення пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпунктів 5.5.1, 5.5.2 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України ТОВ "Кредит Колекшн Груп" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 30 007 080,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року, 1-4 квартали 2011 року, 1-4 квартали 2012 року.
Судом встановлено, що у прохальній частині позивачем допущено помилку в написанні дати прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а саме замість 03 червня 2013 року зазначено 22 серпня 2013 року.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 29 квітня 2013 року №425/22.5/34045919 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Колекшн Груп", код за ЄДРПОУ 34045919 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.10 по 31.12.12" (далі по тексту - Акт перевірки).
У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпунктів 5.5.1, 5.5.2 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 30 007 080,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року, 1-4 квартали 2011 року, 1-4 квартали 2012 року.
Висновки Акта перевірки про порушення податкового законодавства зроблені у зв'язку з наступними епізодами порушень: 1) підприємством у 4 кварталі 2010 року включено до складу валових витрат суму 3 438 064,00 грн. з надання послуг по виготовленню бланків, конвертів та адресної розсилки листів боржникам, які не підтверджені відповідними первинним документами, складання і зберігання яких передбачено чинним законодавством, які доводять пов'язаність послуг з господарською діяльністю підприємства, зокрема в наданих актах виконаних робіт відсутня будь-яка інформація стосовно направлених листів на адресу боржників, яка б підтверджувала понесенні витрати; 2) підприємством завищено валові витрати на суму нарахованих відсотків по отриманих кредитах для придбання портфелю заборгованості по договорах факторингу за 4 квартал 2010 року та І квартал 2011 року на загальну суму 3 959 500,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року, 1-4 квартали 2012 року на загальну суму 25 024 787,00 грн.; 3) ТОВ "Кредит Колекшн Груп" завищено витрати по операціям з виготовлення бланків та конвертів з логотипом товариства по договорам, укладеним із ТОВ "Вестлінг Альянс", у зв'язку з не підтвердженням реальності господарських операцій.
Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги наступним:
Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.
Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ТОВ "Кредит Колекшн Груп", виходячи з підстав, наведених нижче.
По першому та третьому епізодах порушення, встановлених в Акті перевірки, суд звертає увагу на наступне.
Матеріали справи підтверджують, що за перевірений період ТОВ "Кредит Колекшн Груп", як замовником укладено з виконавцями - ТОВ "Елаком Інвест", ТОВ "Фаворит-ЛМ", ТОВ "Торгівельно-промислова компанія "Салтіс" та ТОВ "Художньо-рекламне агентство "Артмодерн", договори про надання послуг з адресної розсилки від 25 жовтня 2010 року №2010.10/25, від 04 жовтня 2010 року №2010.4410/4, від 11 жовтня 2010 року №2010.10/11, від 15 листопада 2010 року №2010.11/15, від 22 листопада 2010 року №2010.11/22, від 01 грудня 2010 року №2010.12/01, від 07 грудня 2010 року №2010.12/07, від 14 грудня 2010 року №2010.12/14, відповідно.
За умовами вказаних договорів виконавці виконують наступні роботи з виготовлення комплектів розсилки (конверт + листівка) та адресної розсилки комплектів.
Відповідно до актів про виконані роботи, що датовані жовтнем-груднем 2010 року, виконавцями виконано роботи з виготовлення комплектів розсилки та адресної розсилки таких комплектів у кількості 627 979 штук, загальною вартістю 3 448 106,39 грн. (з урахуванням податку на додану вартість та податку з реклами).
Виконавці виписали позивачу податкові накладні протягом жовтня-грудня 2010 року на загальну суму 3 448 106,39 грн.
07 серпня 2012 року, 14 серпня 2012 року, 16 жовтня 2012 року, 29 жовтня 2012 року, 30 листопада 2012 року, 10 грудня 2012 року між ТОВ "Кредит Колекшн Груп" (замовник) та ТОВ "Вестлінг Альянс" (виконавець) укладено договори про надання поліграфічних послуг, згідно яких виконавець виконує роботи з витоплення комплектів розсилки (конверт + листівка).
Відповідно до актів про виконані роботи та податкових накладних, що датовані серпнем-груднем 2012 року, виконавцем виконано роботи з виготовлення комплектів розсилки у кількості 1 459 512 штук, загальною вартістю 3 283 902,00 грн. (з урахуванням податку на додану вартість).
Оплата за поставлені роботи здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують копії виписок банку, долучені до матеріалів справи.
Вищий адміністративний суд України в своєму листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначив, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити зокрема, факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Кредит Колекшн Груп", ТОВ "Елаком Інвест", ТОВ "Фаворит-ЛМ", ТОВ "Торгівельно-промислова компанія "Салтіс", ТОВ "Художньо-рекламне агентство "Артмодерн" та ТОВ "Вестлінг Альянс", мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Аналогічні норми стосовно порядку формування валових витрат містить і Податковий кодекс України.
Так, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.
Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.
Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У письмовому поясненні від 27 листопада 2013 року позивач зазначив, що витрати по взаємовідносинам з ТОВ "Елаком Інвест", ТОВ "Фаворит-ЛМ", ТОВ "Торгівельно-промислова компанія "Салтіс", ТОВ "Художньо-рекламне агентство "Артмодерн" та ТОВ "Вестлінг Альянс" по виконанню робіт з виготовлення комплектів розсилки та адресної розсилки таких комплектів пов'язані із господарською діяльністю ТОВ "Кредит Колекшн Груп", а саме: з метою реалізації отриманих на підставі договорів факторингу прав кредитора у позивача виникає зобов'язання щодо направлення боржникам письмових повідомлень-претензій, якими боржники інформуються про особу нового кредитора та обов'язок виконання грошових зобов'язань на користь нового кредитора, у зв'язку з чим виникла необхідність у виготовленні бланків та конвертів, за допомогою яких формуються та надсилаються відповідні претензії.
На підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду копії господарських договорів, актів про виконані роботи та податкових накладних по відносинам із ТОВ "Елаком Інвест", ТОВ "Фаворит-ЛМ", ТОВ "Торгівельно-промислова компанія "Салтіс", ТОВ "Художньо-рекламне агентство "Артмодерн" та ТОВ "Вестлінг Альянс" та зразки конвертів і бланків.
Разом з тим, надані позивачем документи, на думку суду, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивачам придбаних робіт, а лише фіксують господарські операцій з підприємствами-контрагентами, зокрема: 1) як свідчить зміст договорів та первинних документів по відносинам із виконавцями, у комплект розсилки входили конверт та листівка, однак, зразків таких листівок в матеріалах справи не міститься, встановити зміст листівок та їх зв'язок із господарською діяльністю позивача не видається за можливе; 2) надані позивачем зразки бланків не приймаються до уваги, оскільки згідно первинних документів виконавці не виконували робіт з виготовлення бланків; 3) матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували отримання позивачем прав за договорами факторингу (власне договорів факторингу), кількість та адреси боржників, яким необхідно надсилати повідомлення; 4) позивачем не надано доказів надсилання комплектів розсилок його боржникам, території розповсюдження розсилки та необхідності розсилки комплектів в такій значній кількості - 2 087 491 штук; 5) в матеріалах справи відсутні докази, які б давали змогу ідентифікувати участь ТОВ "Елаком Інвест", ТОВ "Фаворит-ЛМ", ТОВ "Торгівельно-промислова компанія "Салтіс", ТОВ "Художньо-рекламне агентство "Артмодерн" та ТОВ "Вестлінг Альянс" у роботах з виготовлення комплектів розсилки та адресної розсилки таких комплектів.
Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Елаком Інвест", ТОВ "Фаворит-ЛМ", ТОВ "Торгівельно-промислова компанія "Салтіс", ТОВ "Художньо-рекламне агентство "Артмодерн" та ТОВ "Вестлінг Альянс" носять реальний характер, а придбані роботи використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.
Таким чином, висновки Акта перевірки в частині неправомірного формування позивачем валових витрат (витрат) п взаємовідносинам з ТОВ "Елаком Інвест", ТОВ "Фаворит-ЛМ", ТОВ "Торгівельно-промислова компанія "Салтіс", ТОВ "Художньо-рекламне агентство "Артмодерн" та ТОВ "Вестлінг Альянс" є обґрунтованим та не спростовуються матеріалами справи, а тому зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за даним епізодами порушень є правомірним.
Стосовно другого епізоду порушення, встановлено в Акті перевірки, суд звертає увагу на наступне.
Як зазначено в Акті перевірки та не заперечується сторонами, ТОВ "Кредит Колекшн Груп" за перевірений період за кредитним договорами та договором позики отримувало від ПАТ "АК "Промислово-інвестиційний банк" та компаній-нерезидентів Вінрейд Інвестментс Лімітед і Говет Трейдінг Лімітед грошові кошти.
До складу валових витрат за 4 квартал 2010 року та І квартал 2011 року, та до складу витрат за 2-4 квартали 2011 року та 1-4 квартали 2012 року позивач відносив суми нарахованих відсотків за кредитними договорами, усього на суму 28 984 287,00 грн.; при цьому одна частина сум нарахованих відсотків до складу валових витрат відносилась на підставі норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", інша - на підставі норм Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.
За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
У свою чергу господарська діяльність, згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).
Згідно пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України визначено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.
Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що необхідною умовою для можливості віднесення до складу валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрат, що пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями, є їх здійснення для провадження (ведення) господарської діяльності платника податку, що спрямована на отримання доходу.
Суд встановив, що згідно умов кредитних договорів та договору позики цільове призначення кредиту - поповнення обігових коштів та здійснення капітальних вкладень, придбання майнових прав за договорами факторингу.
У позовній заяві зазначається, що позивач є фінансовою компанією, яка наділена правом здійснювати виключну діяльність з надання фінансової послуги факторингу.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за кредитними договорами, здійснювались для ведення господарської діяльності ТОВ "Кредит Колекшн Груп" у сфері факторингу, зокрема це можуть бути договори факторингу (уступки права вимоги), акти приймання-передачі заборгованості за кредитними договорами тощо.
Позивач надав суду лише копії кредитних договорів, договір позики, договорів про надання траншу та виписок банку про перерахування процентів за користування кредитом, однак ці документи не дають суду можливості встановити напрям використання залучених позивачем кредитних коштів та не підтверджують пов'язаність понесених витрат з господарською діяльністю позивача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ТОВ "Кредит Колекшн Груп" неправомірно відносило до складу валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, суми нарахованих відсотків за кредитними договорами, та про обґрунтованість висновків Акта перевірки у цій частині.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Кредит Колекшн Груп" про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 03 червня 2013 року №0007792205 нормативно та документально не підтверджуються.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Кредит Колекшн Груп" не підлягає задоволенню.
Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 458,80 грн., тобто 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру.
Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, решта суми судового збору у розмірі 90 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4 129,20 грн. (4 588,00 грн. - 458,80 грн.) має бути стягнута на корить Державного бюджету України з позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Кредит Колекшн Груп" відмовити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Колекшн Груп" (код ЄДРПОУ 34045919, 01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 57) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) 90 відсотків суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 129,20 грн. (чотири тисячі сто двадцять дев'ять гривень двадцять копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко