11 грудня 2013 року м. Київ 810/6056/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області
про визнання протиправною і скасування постанови
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про визнання протиправною і скасування постанови від 10.10.2013 № 000063.
Спірна постанова прийнята відповідачем на підставі Акта перевірки характеристик продукції, яка реалізується позивачем, зокрема, на думку Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області позивачем реалізуються котли на яких відсутній Національний знак відповідності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає постанову неправомірною, оскільки чинного законодавства не порушував, товар, що підлягав перевірці - котли опалювальні, мали національний знак відповідності, який відповідав опису і правилам застосування національного знака відповідності, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 1599 і був нанесений на пакування і паспорт котла. Крім того, позивач стверджує, що відповідно до вимог чинного законодавства державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності фізичних осіб-підприємців, органи захисту прав споживачів проводять виключно у формі позапланових перевіркою за скаргами позивачів, тому відповідач приймаючи спірну постанову діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством. На думку позивача, спірна постанова про накладення стягнення є незаконною та підлягає скасуванню.
Від відповідача до суду надійшли письмові заперечення від 26.11.2013 № 5977 на адміністративний позов, в яких відповідач обґрунтовуючи заперечення зазначив, що під час перевірки виявлено порушення позивачем вимог Технічного регламенту приладів, що працюють на газоподібному паливі, Технічного регламенту водогрійних котлів, що працюють на газоподібному паливі, Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання і Технічного регламенту з безпеки низьковольтного електричного обладнання - розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності. Відносно підстав перевірки відповідач зазначив, що позивач обґрунтовуючи свої вимоги посилається на вимоги статті 3 Закону України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності», яка регулює порядок проведення позапланових перевірок фізичних осіб-підприємців, проте, перевірка позивача проводилась на підставі Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». У зв'язку з цим, відповідач вважає рішення обґрунтованим і правомірним.
Ухвалою суду від 04.12.2013 прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження в межах строків розгляду адміністративних справ.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, зареєстрована 23.11.2005 державним реєстратором виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, про що свідчать дані Свідоцтва про державну реєстрацію Серії НОМЕР_1.
Посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області проведено перевірку характеристик продукції фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, за результатами якої складено Акт від 26.09.2013 № 000078 (надалі - Акт перевірки). Перевірка проводилась у приміщенні, в якому позивач здійснює підприємницьку діяльність за адресою АДРЕСА_1.
У ході проведення перевірки відповідачем було встановлено і відображено в Акті перевірки відносно котла опалювального водогрійного EOLO STAR 24 E, виробник Італія і відносно котла опалювального водогрійного Navien Ace Coaxial-24K, виробник Корея, відсутність Національного знаку відповідності - порушення Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 № 748 «Про затвердження Технічного регламенту водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі», Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 856 «Про затвердження Технічного регламенту приладів, що працюють на газоподібному паливі», Постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 785 «Про затвердження регламенту з електромагнітної сумісності обладнання», Постанови Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 № 1149 «Про затвердження Технічного регламенту з безпеки низьковольтного електричного обладнання».
За результатами перевірки складено Протокол про виявлені порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» і статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 26.09.2013 № 000062.
На підставі Акта перевірки від 26.09.2013 № 000078 відповідачем складено постанову про накладення штрафних санкцій від 10.10.2013 № 000063, згідно з яким позивачу визначено штраф у сумі 4250,00 грн.
Позивач, не погоджуючись з прийнятою постановою, звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів визначаються Законом України від 12.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів».
Відповідно до статті 4 вказаного Закону споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на безпеку продукції, необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).
Держава, в силу статті 5 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів», забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
Відповідно до статті 6 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 1 Закону України від «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» державний контроль продукції - діяльність органів доходів і зборів із забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України для вільного обігу, встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз від такої продукції суспільним інтересам (далі - контроль продукції).
Орган державного ринкового нагляду - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, що визначається відповідно до цього Закону.
У разі якщо орган ринкового нагляду здійснює визначені цим Законом та Законом України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" повноваження також через свої територіальні органи, термін "орган ринкового нагляду" позначає також його територіальні органи.
Відповідно до пункту першого частини третьої статті 44 Закону України від «Про ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 1 Закону України від «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» Національний знак відповідності - знак, що засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які на неї поширюються.
Як було зазначено судом, під час перевірки позивача предметом дослідження були котли опалювальні водогрійні.
Судом проаналізовано технічні регламенти на які посилається відповідач в Акті перевірки і встановлено наступне.
Відповідно пункту 9 Технічного регламенту приладів, що працюють на газоподібному паливі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 856 на табличці з технічними даними зазначається: товарний знак чи найменування виробника; умовне позначення приладу; вид газоподібного палива; номінальний тиск газоподібного палива; номінальна теплова потужність приладу; порядковий номер за системою нумерації виробника; місяць і рік випуску; національний знак відповідності, ідентифікаційний номер призначеного органу з оцінки відповідності.
За наявності у конструкції приладу енергозалежних пристроїв чи вузлів на табличку наноситься додаткова інформація про номінальну напругу та потужність, що споживається такими пристроями чи вузлами, символ виду струму та ступінь захисту приладу.
Згідно з пунктом 27 даного Технічного регламенту на прилад, відповідність якого підтверджена в установленому порядку, виробником або його уповноваженим представником наноситься національний знак відповідності, який розміщується на табличці з технічними даними після ідентифікаційного номеру призначеного органу з оцінки відповідності із зазначенням двох останніх цифр року, в якому підтверджена його відповідність.
Забороняється наносити на прилад позначення, які можуть бути помилково сприйняті як національний знак відповідності.
Проте, суд звертає увагу, що відповідно до пункту третього дія цього Технічного регламенту поширюється на:
прилади, що використовуються для приготування їжі, освітлення, охолодження, прання, обігрівання і одержання гарячої води (температура теплоносія чи гарячої води не повинна перевищувати 105 град.C);
пальники з примусовою тягою і нагрівальне чи опалювальне обладнання, що оснащується такими пальниками;
запобіжні пристрої, контрольні чи регулювальні пристрої і вузли (зокрема енергозалежні), призначені для використання у приладів чи під час їх складання (далі - складові частини приладів), що реалізуються в торговельній мережі (крім пальників з примусовою тягою і нагрівальним чи опалювальним обладнанням, оснащеним такими пальниками).
Таким чином, законодавцем визначено вичерпний перелік приладів на які поширюється дія Технічного регламенту приладів, що працюють на газоподібному паливі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 856.
Як було зазначено судом, позивач здійснював реалізацію котлів опалювальних, а отже дані прилади не підпадають під дію Технічного регламенту приладів, що працюють на газоподібному паливі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 856.
Відносно посилання відповідача на вимоги Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 785, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 17 даного Технічного регламенту на апаратуру, відповідність якої цьому Технічному регламенту було доведено із застосуванням процедури, установленої у пунктах 13 або 14 цього Технічного регламенту, наноситься національний знак відповідності. За нанесення національного знака відповідності відповідає виробник або уповноважений представник.
Відповідно до пункту 18 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 785 зображення національного знака відповідності виконується відповідно до опису, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. № 1599.
Згідно з пунктом 19 даного Технічного регламенту Національний знак відповідності наносять на апаратуру або на табличку з її технічними даними згідно з правилами застосування національного знака відповідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. № 1599.
У разі коли його нанесення на апаратуру неможливе або невиправдане через її конструкцію, національний знак відповідності повинен бути нанесеним на пакування, якщо таке наявне, та на супровідні документи.
У разі зменшення або збільшення зображення національного знака відповідності необхідно дотримуватися вимог, установлених в описі національного знака відповідності.
Відповідно до пункту 20 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 785, якщо на апаратуру поширюється дія інших технічних регламентів, які охоплюють інші аспекти і також передбачають маркування національним знаком відповідності, наявність національного знака відповідності на апаратурі означає, що вона відповідає також іншим технічним регламентам.
У разі коли протягом періоду впровадження інших технічних регламентів виробнику дозволяється вибирати заходи щодо їх застосування, національний знак відповідності вказує на відповідність вимогам лише тих технічних регламентів, які були застосовані виробником. У такому разі особливості застосування технічних регламентів наводяться в документах, повідомленнях або інструкціях, які вимагаються цими технічними регламентами та супроводжують таку апаратуру.
Із аналізу наведених норм вбачається право виробника продукції або уповноваженого його представника наносити національний знак продукції на пакування і супровідні документи, а не на сам виріб.
Відносно Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 № 1149, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту сьомого даного Технічного регламенту перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва) згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту.
Згідно з пунктом 10 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 № 1149 національний знак відповідності має відповідати вимогам, наведеним у додатку 4 до цього Технічного регламенту. Національний знак відповідності наноситься виробником чи уповноваженим представником виготовлювача продукції в Україні на кожний виріб електрообладнання або, якщо це неможливо, на пакування, інструкцію або документ, в якому визначені гарантійні зобов'язання, у спосіб, що забезпечує його видимість, розбірливість та незмивність.
Таким чином, знову ж таки законодавець передбачив право виробника товару або його уповноваженого представника наносити Національний знак відповідності на пакування або інструкцію або документ, в якому визначені гарантійні зобов'язання.
Відповідно до Опису національного знака відповідності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 1599 Національний знак відповідності має форму незамкненого з правого боку основного кола, усередині якого вміщено стилізоване зображення трилисника.
Згідно з Правилами застосування національного знака відповідності Національний знак відповідності (далі - знак відповідності) засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї.
Знак відповідності наноситься тільки на ті види продукції, опис яких міститься в технічних регламентах. При цьому нанесення знака відповідності є обов'язковим.
У разі підтвердження відповідності продукції, призначеним органом з оцінки відповідності поряд із знаком відповідності наноситься ідентифікаційний номер цього органу згідно з державним реєстром таких органів.
Знак відповідності наноситься на продукцію безпосередньо її виробниками, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом.
Знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.
Дозволяється використовувати зображення знака відповідності у рекламі позначеної ним продукції.
Технічними регламентами можуть встановлюватися особливості застосування знака відповідності.
Із аналізу наведених норм вбачається, що національний знак відповідності може бути нанесений не лише на конкретний виріб, а й на етикетку, тару пакування, експлуатаційну і товаросупровідну документацію тощо.
Як встановлено судом, продукція (котли), що реалізовувалась позивачем, вироблені в Італії і Кореї і імпортуються не тільки до України, але й до інших країн, тому для виробника недоцільно та економічно невиправдано змінювати процес виробництва з метою розміщення знаку відповідності саме на товарі, за умови, коли законодавством України передбачено можливість нанесення такого знаку на пакуванні або на супровідних документах.
Під час судового розгляду представник позивача надав суду фотокартки із зображенням котлів, які були предметом перевірки EOLO STAR 24 Е виробництва «IMMERGAS S.p.A», Via Cisa Ligure n.95, 42041 brescello, Італія і Navien Асе Coaxial- 24К виробництва «Kyung Dong Navien Co.Ltd, Корея.
На даних фотокартках зображено коробки з-під зазначених котлів, на яких міститься знак незамкненого з правого боку основного кола, усередині якого вміщено стилізоване зображення трилисника. Крім того, такий же знак наявний на Довіднику з інструкції і застереженнями для котла EOLO STAR 24 3 Е.
Таким чином, позивач реалізовувал котли, які містили Національні знаки відповідності, форма і зображання яких відповідає Постанові Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 1599.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач довів суду, що перевірка проводилась у відповідності до вимог Закону України «Про ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» про що, зокрема, зазначено в Акті перевірки, тому нявність скарги споживача не є обов'язковою умовою для проведення перевірки.
Проте, відповідач не довів суду правомірність прийняття спірної постанови, оскільки судом не встановлено порушення позивачем вимог Технічних регламентів про які зазначає відповідач.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправною і скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області від 10.10.2013 № 000063.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 - фізичної особи-підприємця судовий збір у розмірі 172 (сто сімдесят дві) грн. 06 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.