17 грудня 2013 р. Справа № 902/1432/13
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі
філії «Дирекція первинної мережі ПАТ «Укртелеком», м. Київ
до: Військової частини А-1185, м. Вінниця
про стягнення 17 167,02 грн.
при секретарі судового засідання Солоненко Т.В.
представників сторін :
позивача : Шикір І.С., довіреність № 1232 від 20.12.2012 р.,
Дубищев Ю.В. за довіреністю № 1230 від 20.12.2012 р.,
відповідача : не з'явився.
Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі філії «Дирекція первинної мережі ПАТ «Укртелеком» звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Військової частини А-1185 заборгованості в загальному розмірі 17 167,02 грн., з яких: 16017,83 грн. - основний борг, 820,85 грн. - пеня та 328,34 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.04.2003 року між сторонами укладено договір № 270/8 від на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів зв'язку.
Пунктом 1.1. договору встановлено, що Споживач (відповідач) здає, а Виконавець (позивач) приймає на експлуатаційно-технічне обслуговування за актом приймання-передачі такі засоби і споруди зв'язку КМ - 7В 2 пари, КМ - 365, КМ - 365 4 пари, ЗК, К - 60П, НПП, згідно з паспортом та необхідною для обслуговування нормативно-технічною документацією.
Позивачем свої зобов'язання за умовами договору виконувались вчасно та в повному обсязі, про що свідчить відсутність будь-яких претензій з боку відповідача. Однак, відповідач порушив умови договору, а саме п. 3.1., який встановлює порядок та спори проведення розрахунків. Так, в період з листопада 2012 року по січень 2013 року відповідачем не проводились розрахунки за надані послуги, в результаті чого утворилась заборгованість.
Ухвалою суду від 23.10.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1432/13 з призначенням до розгляду в судовому засіданні 12.11.2013 року.
04.11.2013 року до суду надійшов відзив за № 807 від 01.11.2013 року, в якому відповідач заперечує проти позову посилаючись на те, що у відповідності до умов договору завчасно повідомив позивача про припинення надання послуг за даним договором (лист № 758 від 12.10.2012 року). Крім того вказує, що кабельні лінії зв'язку, які обслуговувались згідно договору № 270/8 від 01.04.2003 року, передані військовій частині А1548 м. Рівне. Тому відповідач вважає, що відповідачем у даній справі повинна бути військова частина А 1548, та просить залучити вказану військову частину до участі у справі в якості відповідача.
Дане клопотання відхиляється судом з огляду на те, що військова частина А1548 не є стороною за договором № 270/8 від 01.04.2003 року на експлуатаційно - технічне обслуговування засобів зв'язку.
Ухвалою суду від 12.11.2013 року розгляд справи відкладено на 17.12.2013 року у зв'язку з невиконанням сторонами вимог суду в частині надання доказів необхідних для вирішення даного спору.
09.12.2013 року до суду надійшла заява позивача № 757/06 від 06.12.2013 року про зменшення позовних вимог. В даній заяві позивач вказує, що в результаті перерахунку суми боргу та штрафних санкцій було виявлено помилку в розрахунках, тому останній просить стягнути з відповідача 15 615,65 грн. - основного боргу, 586,81 грн. - пені, 3,73 грн. - інфляційних збитків та 316,55 грн. - 3% річних.
Дослідивши вказану заяву та матеріали справи, суд зважає на таке.
Положеннями ч. 4 ст. 22 ГПК України визначено право позивача, до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Тобто, позивач наділений правом на збільшення, відмову або зменшення щодо раніше заявлених позовних вимог.
Як вбачається із заяви про зменшення позовних вимог, позивачем зменшуються вимоги в частині стягнення основного боргу, пені та трьох відсотків річних. Водночас, останнім заявляється нова вимоги про стягнення інфляційних збитків, що не узгоджується з приписами наведеної вище норми.
За таких обставин, заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків в розмірі 3,73 грн. не може бути предметом розгляду в даній справі, а тому залишається судом без розгляду.
В решті заява приймається судом до розгляду, як така, що подана з дотриманням положень ст. 22 ГПК України.
16.12.2013 року від відповідача надійшов лист № 885 від 12.12.2013 року, в якому останній клопоче про перенесення слухання по справі на іншу дату з підстав неможливості явки представника через службові обставини.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши подане клопотання, заслухавши думку учасників процесу щодо останнього, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення виходячи з наступного.
Статтею 28 Господарського процесуального кодексу України визначено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
З аналізу наведеної норми випливає, що представником юридичної особи в суді може бути керівник чи представник за дорученням. Отже, відповідач не був позбавлений можливості забезпечити явку командира військової частини чи іншого представника.
Перевіривши доводи представників сторін доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.
01.04.2003 року між відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі філії «Дирекція первинної мережі ПАТ Укртелеком» (позивач, за договором Виконавець) та Військовою частиною А-1185 (відповідач, за договором Замовник) укладено договір № 270/8 на експлуатаційно - технічне обслуговування засобів зв'язку (в подальшому договір).
Пунктом 1 договору передбачено, що Споживач (відповідач) здає, а Виконавець (позивач) приймає на експлуатаційно-технічне обслуговування за актом приймання-передачі такі засоби і споруди звязку КМ - 7В 2 пари, КМ - 365, КМ - 365 4 пари, ЗК, К - 60П, НПП, згідно з паспортом та необхідною для обслуговування нормативно-технічною документацією.
Відповідно до п. п. 2.1.1. - 2.1.2. договору Споживач зобов'язується планувати, фінансувати та здійснювати своїми силами роботи з капітального ремонту, розвитку та реконструкції засобів та споруд зв'язку у терміни, узгоджені Сторонами; своєчасно та в повному обсязі сплачувати суми згідно з розрахунком вартості послуг.
Виконавець зобов'язується відповідно до п. 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України надавати Споживачу передбачені Договором послуги зв'язку в обсязі, що не перевищує суму асигнувань, виділених бюджетом для фінансування зобов'язань Споживача щодо оплати послуг зв'язку та передбачених Додатком № 4 (п. 2.2.1. договору).
Згідно з п. п. 3.1. - 3.3. договору вартість технічного обслуговування засобів зв'язку Споживача визначається згідно тарифів на додаткові послуги електрозв'язку.
Розрахунки за експлуатаційно-технічне обслуговування проводяться щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним за підставі рахунків Виконавця. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. При зміні тарифів вартість наданих послуг коригується відповідно до змін цін на послуги та вноситься в договір окремим додатком. Розрахунок вартості послуг наведений у додатку 3 до договору.
В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод якими вносилися зміни до договору щодо вартості наданих послуг. Так, 01.03.2005 укладено додаткову угоду № 1, 11.03.2005 року - додаткову угоду № 2, 10.01.2011 року - додаткову угоду № 3, 08.03.2013 року - додаткову угоду № 4, 31.12.2013 року - додаткову угоду № 5.
На виконання договірних зобов'язань позивач надав відповідачу послуги зв'язку, що стверджується рахунками, описами поштових відправлень, розрахунками вартості послуг.
Однак, відповідач в порушення вказаних умов договору за період з 01 листопада 2012 року по грудень 2012 року свого обов'язку щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги не виконав, у зв'язку з чим у останнього перед позивачем за вказаний період утворилась заборгованість в розмірі 16 017,83 грн.. Наведене підтверджується відсутністю доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на зазначену суму.
Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість за договором становить 16 017,83 грн.. Разом з тим, в заяві про зменшення позовних вимог позивачем заявлено до стягнення 15 615,65 грн. боргу, що є його правом.
Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.
Зміст договору, взятих в ньому зобов'язань свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини які регулюються глави 64 Цивільного кодексу України «Послуги».
В силу ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення боргу в розмірі 15 615,65 грн. є правомірною та обґрунтованою, а тому задовольняє її в повному обсязі.
Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем заявлено до стягнення 586,81 грн. пені та 316,55 грн. - 3% річних.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 3.5. договору передбачено, що при невиконанні п. 2.1.2 (в разі затримки оплати) Споживач сплачує пеню за кожну добу затримки, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.
Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку судом встановлено, що при нарахування пені позивачем допущено помилку в бік завищення, оскільки за визначений в розрахунку період розмір пені становить 574,02 грн.. Таким чином, в позові в частині стягнення пені в розмірі 12,79 грн. слід відмовити, як безпідставно заявленій.
При цьому, в розрахунку 3% річних судом не виявлено помилок в зв'язку з чим вказана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог. Заперечення останнього не беруться до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Посилання останнього на припинення дії договору згідно листа № 758 від 12.10.2012 року є безпідставними, так як спростовуються діями відповідача щодо підписання додаткової угоди № 5 від 31.12.2013 року.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Військової частини А-1185 (21007, м. Вінниця - 7, код ЄДРПОУ 08158686) на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі філії «Дирекція первинної мережі ПАТ «Укртелеком» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 3, код ЄДРПОУ 16479714) 15 615 (п'ятнадцять тисяч шістсот п'ятнадцять) грн. 65 коп. - основного боргу; 574 (п'ятсот сімдесят чотири) грн. 02 коп. - пені; 316 (триста шістнадцять) грн. 55 коп. - 3% річних; 1 719 (одну тисячу сімсот дев'ятнадцять) 17 коп. - витрат зі сплати судового збору.
3. В позові в частині стягнення 12,79 грн. пені відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Повне рішення складено 20.12.2013р.
Суддя В. Матвійчук
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (21007, м. Вінниця - 7)