Справа № 2-а-10569/11/0212
Головуючий у 1-й інстанції: Борисюк І. Е
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
17 грудня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Сушко О.О.
судді: Біла Л.М. Загороднюк А.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на постанову Ленінського районного суду м.Вінниці від 26 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про стягнення заборгованості,
У серпні 2011 року до Ленінського районного суду м.Вінниці звернувся ОСОБА_2 з позовом до Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та незаконними по факту недоплати йому додаткової пенсії в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, як постраждалому від наслідків Чорнобильської катастрофи віднесеної до 4 категорії; зобов'язання відповідача донарахувати, призначити та виплатити підвищення до пенсії як постраждалому від наслідків Чорнобильської катастрофи віднесеної до 4 категорії в розмірі 15% відсотків мінімальної пенсії за віком починаючи з 29.12.2009 року; здійснення нарахування та виконання виплати в подальшому без терміну давності -тобто по день припинення права виплати пенсії в загалі.
Ленінський районний суд м.Вінниці постановою від 26.09.2011 року вказаний позов задовольнив частково.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 являється військовим пенсіонером, який на підставі наказу Командувача Сухопутних військ ЗСУ №493 від 13.10.2009 року був звільнений у запас за станом здоровя, та на підставі наказу №259 від 28.12.2009 року був виключений із списків військової частини та знятий зі всіх видів забезпечення. При цьому позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії, інвалідом ІІ групи.
Судом першої інстанції також встановлено, що позивач перебуває на обліку відповідача з 05.03.2010 року і отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особа віднесена до 4 категорії в розмірі 5 % прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
В свою чергу спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу правомірності дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо невиплати додаткової пенсії позивачу у відповідності до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та частковому задоволенні позову виходив з протиправності дій відповідача щодо нарахування та виплати додаткової пенсії позивачу не у відповідності до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 06.02.2011 року по 18.06.2011 року (включно), а відтак наявності підстав для зобов'язання останнього провести перерахунок додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю та виплату різниці між перерахованою та фактично виплаченою пенсією, згідно із ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, яка розраховується на момент виплати в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»починаючи з 06.02.2011 року до 18.06.2011 року (включно).
Проте до зазначених висновків суду першої інстанції, колегія суддів ставиться критично, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді; а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Пенсії чорнобильцям виплачуються згідно ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Остання редакція цієї норми передбачала, що пенсії для чорнобильців, які віднесені до категорії 4, призначаються в розмірі 5 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»були визнані неконституційними і втратили чинність. Аналогічна позиція з даного питання була висловлена і у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007.
Правові наслідки визнання окремих положень закону неконституційним виписані у ст. 152 Конституції України. Вказаною нормою передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи наведені правові положення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на сьогодні, діє попередня редакція статті Закону про наслідки чорнобильської катастрофи, яка передбачає, що пенсії чорнобильцям, віднесеним до категорії 4, призначаються у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, відповідно до ст.23 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», усі компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4, передбачені цієї статтею, надаються громадянам на час постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання у зоні посиленого радіологічного контролю.
Тобто, необхідною передумовою для отримання відповідних компенсацій та пільг громадянам, віднесеним до категорії 4, слугує факт постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання особи у зоні посиленого радіологічного контролю на час виходу на пенсію.
В свою чергу, оскільки фактичне місце проживання позивача значиться за адресою м.Вінниця, вул.Келецька,124/73, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області правомірно призначено пенсію позивачу саме відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки з 29.12.2009 року (дата виходу позивача на пенсію) ОСОБА_2 постійно проживає на території, яка не віднесена до зони радіологічного контролю, що не враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.
На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задовольнити повністю.
Постанову Ленінського районного суду м.Вінниці від 26 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про стягнення заборгованості, - скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоіволенні позову.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Біла Л.М.
Загороднюк А.Г.