10.12.2013 р. Справа № 914/2313/13
Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів Сухович Ю.О. (головуючий) та суддів Кітаєвої С.Б., Петрашка М.М. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Експрес-Банк" в особі Львівської філії Акціонерний банк "Експрес-Банк", м.Львів
до відповідача -1 Львівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Динамо", м.Львів
до відповідача -2 Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України, м.Київ
про стягнення 1 315 413,23 грн.
За участю представників сторін:
від позивача Олексів Р.Й. - юрисконсульт (довіреність №юр-380 від 05.10.2012р.); Пастернак Г.В. - присутня без доручення; Білий В.Т. - присутній без доручення.
від відповідача-1 Дудяк Р.А. - представник (довіреність б/н від 02.07.2013р.); Будулич В.Є. - представник (довіреність №570 від 21.08.2013р.); Кунинець Л.Й. - представник (довіреність №569 від 21.08.2013р.).
від відповідача -2 не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді, клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Експрес-Банк" в особі Львівської філії Акціонерний банк "Експрес-Банк" звернувся з позовом до Львівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" та Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України про стягнення 1 315 413,23 грн. заборгованості по договору про відкриття кредитної лінії №КЛ-05/2007 від 18.06.2007р. з яких 42 018,53євро (що еквівалентно по курсу НБУ 436 879,01 грн.) донарахованих відсотків по кредиту; 52 523,11 євро (що еквівалентно по курсу НБУ 546 098,22 грн.) пені за несвоєчасне повернення кредиту; 17890,59 євро (що еквівалентно по курсу НБУ 186 013,72 грн.) пені за несвоєчасне повернення відсотків; 14 082,73 євро (що еквівалентно по курсу НБУ 146 422,28 грн.) 3% річних.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.
Ухвалою суду від 28.08.2013р. призначено колегіальний розгляд справи № 914/2313/13 у складі трьох суддів та відкладено розгляд справи на 17.09.2013р.
Згідно вимог ст.2-1 ГПК України 29.08.2013р. було проведено автоматизований розподіл внаслідок якого членами колегії визначено суддів Матвіїва Р.І., Петрашка М.М.
Ухвалами суду від 17.09.2013р., від 10.10.2013р., від 07.11.2013р. розгляд справи відкладався.
У зв"язку з перебуванням судді Матвіїва Р.І. станом на 11.11.2013р. у відпустці, було призначено повторний автоматизиваний розподіл члена колегії, внаслідок якого до складу колегії включено суддю Кітаєву С.Б.
Ухвалою суду від 12.11.2013р. розгляд справи було відкладено на 27.11.2013р.
Ухвалою суду від 27.12.2013р. розгляд справи відкладено на 10.12.2013р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві, з врахуванням обґрунтувань наведених у попередньо поданих відзивах на заперечення відповідача-1. та письмових поясненнях.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні подав заяву про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасне повернення відсотків, крім того просив обмежити нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасне повернення відсотків шестимісячним строком згідно ст.232 ГК України з 27.06.2012р. по 27.12.2012р.
В попередніх судових засіданнях представник відповідача-1 заперечував проти позову з підстав викладених у відзиві. Зокрема, посилався на те, що позивач неправомірно просить стягнути з відповідачів 3% річних згідно ст.625 ЦК України та 12% річних за користування кредитними коштами. На думку відповідача-1 одночасне нарахування вказаних відсотків суперечить положенням ст.ст.625, 1048, 1054 ЦК України.
Крім того, відповідач-1 зазначає про помилковість обчислення позивачем початкової дати відліку строку прострочення виконання відповідачем-1 грошового зобов"язання. Також представник відповідача-1 зазначав, що після набрання рішенням господарського суду Львівської області від 19.05.2011р. у справі № 5015/928/11 законної сили були припинені кредитні правовідносини між сторонами по договору про відкриття кредитної лінії №КЛ-05/2007 від 18.06.2013р., а виникли зобов"язальні правовідносини щодо виконання згаданого рішення суду і повернення стягнутих сум.
Крім того, представник відповідача в попередніх судових засіданнях вказував на те, що виконання рішення господарського суду Львівської області у справі № 5015/928/11 було відстрочено на 1 рік. Оскільки виконання рішення було перенесено на новий строк, відтак не можна стверджувати про невиконання або неналежне виконання зобов"язання відповідачем-1 за період з 20.06.2012р. по 20.06.2012р. У зв"язку із вищевказаним, відповідач-1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач-2 явку уповноваженого представника не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, причин неявки представника та невиконання вимог ухвали суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №0102107100706 від 28.11.2013р., вручено 02.12.2013р. Станом на день розгляду спору (10.12.2013р.) відзив, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду спору, докази витребувані ухвалою суду не надходили.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача-2 за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача-1, господарський суд встановив:
18.06.2007 р. між Акціонерним банком "Експрес-Банк" в особі Львівської філії, який в подальшому перейменований у Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Експрес-Банк" (позивач) та Львівською обласною організацією фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України (відповідач-1) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №КЛ-05/2007.
Згідно п. 1.1. договору №КЛ-05/2007 від 18.06.2007 р., на умовах цього договору кредитодавець (позивач) зобов'язується відкрити позичальнику (відповідачу-1) мультивалютну невідновлювальну кредитну лінію, з можливістю кредитування в гривні та євро, для поповнення обігових коштів, зокрема для придбання гірськолижного обладнання, оплати робіт по монтажу даного обладнання, купівлі матеріалів, з лімітом кредитування 6000000,00 грн. терміном на 66 місяців з 18 червня 2007 р. по 17 грудня 2012 р. із сплатою 18% річних в гривнях та 12% річних в євро, та встановлення графіку погашення кредиту згідно додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору. Видача кредитних коштів здійснюється траншами, а саме: 1-й транш на суму - 560000,00 євро; наступні транші надавати при виконанні всіх умов кредитування та забезпечення кредиту.
Додатком №1 до договору №КЛ-05/2007 від 18.06.2007 р. позивач та відповідач-1 погодили графік погашення кредиту.
28.12.2007р. позивач та відповідач-1 уклали договір №2 про внесення змін та доповнень до договору №КЛ-05/2007 від 18.06.2007 р., яким встановили фіксований ліміт кредитування з розподіленням валют: 563000,00 євро та 1900000,00 грн.
На виконання умов вищевказаного договору з наступними змінами, позивач надав відповідачу-1 обумовлену суму грошових коштів.
01.08.2008 р. позивач та відповідач-1 уклали договір №3 про внесення змін та доповнен до договору №КЛ-05/2007 від 18.06.2007 р., яким плату за користування кредитом встановили в розмірі 20% річних в гривнях.
Додатком №3 до договору №КЛ-05/2007 від 18.06.2007 р. сторони змінили графік погашення кредиту.
Відповідно до п. 4.2. договору №КЛ-05/2007 від 18.06.2007 р., нараховані проценти за користування кредитом сплачуються позичальником щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця наступного за звітним шляхом безготівкового перерахування суми нарахованих процентів на рахунок кредитодавця. Якщо цей день припадає на неробочий, то строк сплати переноситься на наступний робочий день. Проценти за останній період користування кредитом сплачуються кредитодавцю в день остаточного погашення кредиту.
Пунктом 5.2.5. договору №КЛ-05/2007 від 18.06.2007р. встановлено, що позичальник зобов'язаний у випадках передбачених умовами договору достроково погасити заборгованість по кредиту та сплатити усі нараховані проценти за період фактичного користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті згідно умов договору.
Кредитодавець має право достроково витребувати суму наданого кредиту, процентів за його користування, включаючи інші суми, які підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням або не належним виконанням позичальником умов договору, зокрема, в разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами за користування кредитом (п. 5.3.6. договору №КЛ-05/2007 від 18.06.2007 р.).
18 червня 2007 р. між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки.
У відповідності до договору поруки від 18.06.2007 р. на умовах цього договору поручитель (відповідач-2) поручається перед кредитодавцем (позивачем) за виконання Львівською обласною організацією фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України своїх зобов'язань по договору про відкриття кредитної лінії №КЛ-05/2007 від 18.06.2007 р., укладеного між кредитодавцем та позичальником.
Згідно п. 1.2. договору поруки від 18.06.2007р. поручитель відповідає перед кредитодавцем за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором як солідарний боржник в повному обсязі, включаючи сплату суми кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (пеня, штраф) та відшкодування збитків у випадках, передбачених кредитним договором.
Відповідно до п. 3.1. договору поруки від 18.06.2007р., у випадку порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, кредитодавець має право вимагати виконання таких зобов'язань за кредитним договором як від позичальника та поручителя окремо, так і спільно від позичальника і поручителя, причому як в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором невиконаних в строк, так і в їх частині.
Згідно п. 3.2. договору поруки від 18.06.2007 р. поручитель, як солідарний боржник, в строк не пізніше 3 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги кредитодавця про виконання зобов'язань за кредитним договором, зобов'язаний виконати пред'явлену йому вимогу кредитодавця в повному обсязі, шляхом перерахування суми, що підлягає сплаті кредитодавцю, на вказаний кредитодавцем поточний рахунок.
Рішенням господарського суду Львівської області від 19.05.2011р. у справі № 5015/928/11 було частково задоволено позов та стягнуто солідарно з Львівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" та Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Експрес-Банк" 531843,00 євро заборгованості по кредиту, 35576,52 євро заборгованості по сплаті процентів, 24745,75 євро пені за несвоєчасне повернення кредиту, 6929,20 євро пені за несвоєчасну сплату відсотків, 6567,39 євро 3% річних та судові витрати. В частині стягнення 2183,00 євро боргу по кредиту та в частині стягнення 2183,00 євро боргу по відсотках провадження припинено. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2011р. у справі № 5015/928/11 рішення господарського суду Львівської області від 19.05.2011р. залишено без змін.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.06.2012р. виконання рішення господарського суду Львівської області від 19.05.2011р. у справі № 5015/928/11 відстрочено на один рік.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2012р. ухвалу господарського суду Львівської області від 20.06.2012р. у справі № 5015/928/11 скасовано, у задоволенні заяви Львівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2012р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2012р. скасовано повністю, а ухвалу господарського суду Львівської області від 20.06.2012р. у справі № 5015/928/11 залишено без змін.
Рішенням господарського суду Львівської області від 25.09.2012р. у справі № 5015/2740/12 в частині солідарного стягнення з Львівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України та Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України суми прострочених відсотків по кредиту в розмірі 692891,66 грн., суми пені за несвоєчасне повернення відсотків та кредиту в розмірі 278613,01 грн. 3 % річних за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків в розмірі 12 4506,92 грн. позов задоволено. В частині стягнення решти суми пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків відмовлено. В частині стягнення решти суми прострочених відсотків по кредиту в розмірі 722,03 грн. та 3 % річних в сумі 132,07 грн. позов залишено без розгляду.
Вказане рішення до Львівського апеляційного господарського суду сторонами не оскаржувалось.
За період з 27.06.2012р. по 04.06.2013р. відповідач-1 сплатив 78000,00 євро в погашення тіла кредиту.
У зв"язку з несплатою відповідачем-1 суми тіла кредиту повністю позивач донарахував за період з 27.06.2012р. по 04.06.2013р. згідно договору про відкриття кредитної лінії № КЛ-05/2007 від 18.06.2007р. 126 514,96 євро, що еквівалентно 1 315 416,23 грн. з яких:
- відсотки по кредиту (п.п.1.1, 4.2. кредитного договору) в сумі 42 018,53 євро, що еквівалентно 436 879,01 грн.;
- пеня за несвоєчасне повернення кредиту нарахована згідно п.6.3. кредитного договору, в сумі 52 523,11 євро, що еквівалентно 546 098,22 грн.;
- пеня за несвоєчасне повернення відсотків нарахована згідно п.6.2. кредитного договору, в сумі 17 890,59 євро, що еквівалентно 186 013,72 грн.;
- 3% річних нарахованих на підставі ст.625 ЦК України в сумі 14 082,73 євро, що еквівалентно 146 422,28 грн.
Вищевказані суми позивач просить стягнути солідарно з відповідачів.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до ч.2 ст.198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Положенням ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" визначено, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Факт виплати кредитних коштів досліджувався господарським судом Львівської області при прийнятті рішення від 19.05.2011р. у справі №5015/928/11, відтак на підставі ч.2 ст.35 ГПК України не потребує додаткового доведення.
Згідно ст.1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно п.5.2.1. кредитного договору позичальник зобов"язувався використати кредит на зазначені у п.1.1. договору цілі, сплатити проценти за його користування та повернути його кредитодавцеві в порядку та на умовах, визначених договором.
За умовами п.5.2.5. кредитного договору позичальник зобов"язувався у випадках передбачених умовами договору достроково погасити заборгованість по кредиту та сплатити усі нараховані проценти за період фактичного користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті згідно умов договору.
Позивач у зв"язку з неналежним виконанням відповідачем-1 умов кредитного договору, користуючись правом наданим йому ст.1052 ЦК України та умовами п. 5.3.6. кредитного договору, звернувся до відповідачів із вимогою про дострокове повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитом включаючи інші суми, які підлягають сплаті у зв"язку з невиконанням або неналежним виконанням відповідачем-1 умов договору.
За наслідками вказаного прийнято рішення господарського суду Львівської області у від 19.05.2011р. у справі № 5015/928/11, яким позов задоволено частково та стягнуто солідарно з Львівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України та Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України, м. Київ, вул. Інститутська, 29 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Експрес-Банк" в особі Львівської філії АБ "Експрес-Банк" 531843 євро заборгованості по кредиту, 35576,52 євро заборгованості по сплаті процентів, 24745,75 євро пені за несвоєчасне повернення кредиту, 6929,20 євро пені за несвоєчасну сплату відсотків, 6567,39 євро 3% річних, 25107 грн. 30 коп. державного мита, 232 грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 2183 євро боргу по кредиту та в частині стягнення 2183 євро боргу по відсотках провадження припинено.У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2011р. рішення господарського суду Львівської області від 19.05.2011р. у справі № 5015/928/11 залишено без змін.
16.01.2012р. на виконання вказаного рішення господарським судом Львівської області видано наказ про примусове виконання рішення.
08.05.2012р. Постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження.
Крім того, позивач звернувся до відповідачів з позовом про стягнення донарахованих на підставі кредитного договору КЛ-05/2007 від 18.06.2007р. прострочених відсотків, пені за несвоєчасне повернення кредиту, пені за несвоєчасне повернення відсотків та 3% річних всього на суму 1 471 258,21 грн.
За наслідками розгляду вказаного позову 25.09.2012р. господарським судом Львівської області було прийнято рішення у справі № 5015/2740/12, яким позов ПАТ Акціонерний банк «Експрес-Банк» в особі Львівської філії АБ «Експрес-Банк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з Львівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України та Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Експрес-Банк" в особі Львівської філії АБ "Експрес-Банк" 1096011, 59 грн. заборгованості по договору про відкриття кредитної лінії № КЛ-05/2007 від 18.06.2007р. (прострочені відсотки, пеню за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків та 3% річних) та 21920, 23 грн. витрат по сплаті судового збору.
На виконання вказаного рішення господарським судом Львівської області 23.10.2012р. видано наказ.
Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв»язку з порушенням умов договору згідно ч.2 ст.1050 ЦК України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов»язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника. У подальшому при невиконанні рішення суду у кредитора виникає право стягнути суми, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки зобов»язальні правовідносини не припинилися.
Згідно ст.599 ЦК України ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Отже, чинне законодавство не пов»язує припинення зобов»язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов»язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Умови кредитного договору укладеного між позивачем та відповідачем-1 діють до повного виконання відповідачем-1 свого обов»язку по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом включаючи інші суми, які підлягають сплаті у зв"язку з невиконанням або неналежним виконанням відповідачем-1 умов договору.
Відтак, позиція представника відповідача-1 щодо припинення дії кредитного договору, після прийняття рішення господарського суду Львівської області від 19.05.2011р. у справі № 5015/928/11 та наявність у позивача права лише на нарахування 3 % річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України є помилковою.
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За умовами п.5.2.5. кредитного договору позичальник зобов"язувався у випадках передбачених умовами договору достроково погасити заборгованість по кредиту та сплатити усі нараховані проценти за період фактичного користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті згідно умов договору.
Враховуючи факт неповернення відповідачами кредитних коштів, відсотків за їх користування та інших нарахувань станом на 11.06.2013р. (дату подання позивачем позовної заяви до суду), позивач правомірно просить стягнути з відповідачів відсотки в сумі 42018,53 євро, що становить 436879,01 грн., нараховані за період з 27.06.2012р. по 04.06.2013р.
Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначено у п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. № 01-06/1624/2011 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» чинне законодавство не пов»язує припинення зобов»язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання. Таким чином наявність судових актів про стягнення заборгованості, у тому числі стосовно яких є ухвала про відстрочку чи розстрочку виконанні, не припиняє грошових зобов»язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (постанови Вищого господарського суду України від 14.09.2010р. № 36/358, від 16.02.2011р. № 17/177-10, постанова Верховного суду України від 04.07.2011р. №13/210/10).
Вищевикладене спростовує позицію представника відповідача-1 про неможливість
стверджувати про невиконання або неналежне виконання ним зобов"язання за період з 20.06.2012р. по 20.06.2013р. коли мала місце відстрочка виконання рішення господарського суду Львівської області від 19.07.2011р. у справі № 5015/928/11.
Щодо позиції відповідача-1 про неможливість нарахування 3% річних на підставі ст.625 ЦК України та 12% річних за користування кредитними коштами на підставі умов договору, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
У випадку прострочення виконання зобов»язання настає відповідальність передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, зокрема сплата 3% річних. Вказані відсотки входять до складу грошового зобов»язання та не є санкцією за його порушення, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отримання компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним коштами, що підлягають сплаті кредитору. Відтак, 3% річних нараховуються незалежно від вини боржника.
З аналізу вищевикладених норм права випливає, що нараховані позивачем 12% річних передбачені умовами кредитного договору, укладеному між позивачем та відповідачем-1, є платою (винагородою) за користування кредитними коштами, а 3% річних, нараховані позивачем згідно ч.2 ст.625 ЦК України, є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов»язання. Тобто, вказані проценти є різними за своєю правовою природою, відтак їх одночасне нарахування не є порушенням чинного законодавства.
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів 3% річних за період з 27.06.2012р. по 04.06.2013р. на загальну суму 146 422,28 грн., що становлять 14 082,73 євро є правомірними.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено інше.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Згідно ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Щодо позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасне повернення відсотків суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За умовами п.6.2. договору №КЛ-05/2007 від 18.06.2007р., за прострочення позичальником визначеного договором строку (терміну) сплати процентів за користування кредитом в розмірі визначеному в п.1.1. договору, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого невиконанням зобов»язання за кожний день прострочення.
Згідно п. 6.3. договору №КЛ-05/2007 від 18.06.2007р. за прострочення позичальником визначеного договором строку (терміну) повернення кредиту в розмірі визначеному п. 1.1. договору, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого невиконанням зобов'язання за кожний день прострочення.
Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку, позивач нараховує пеню з 27.06.2012р. по 04.06.2013р., тобто за період наступний після періоду вказаного у рішенні господарського суду Львівської області у справі № 5015/2740/12, яким суд стягнув донараховані позивачем відсотки по кредиту, пеню за несвоєчасне повернення відсотків та кредиту, 3 % річних за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків після прийняття рішення господарського суду Львівської області від 19.05.2011р. у справі № 5015/928/11.
Слід зазначити, що пеня нараховується з першого дня прострочення виконання зобов»язання протягом шести місяців, якщо інші умови не передбачені договором або законом. Позовна давність до вимог про стягнення пені обчислюється по кожному дню (місяцю) за яким вона нараховується, окремо за кожний період.
Як вбачається з умов кредитного договору укладеного між позивачем та відповідачем-1, сторонами не передбачено особливих умов щодо періоду нарахування пені чи збільшеного строку позовної давності.
Рішенням господарського суду Львівської області від 19.07.2011р. у справі №5015/928/11 стягнуто усю суму тіла кредиту, відсотки за користування кредитними коштами, пеню та 3% річних.
Рішенням господарського суду Львівської області від 25.09.2012р. стягнуто донараховані за наступний період відсотки за користування кредитом, 3% річних та пеню.
Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 2 ст.258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні 10.12.2013р. подав заяву про застосування річного строку позовної давності, встановленого для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
З огляду на положення ч.6 ст.232 ГК України, щодо початку нарахування пені (з дати коли зобов»язання мало бути виконано) та періоду її нарахування (6 місяців), враховуючи те, що позивач реалізував своє право на донарахування пені після прийняття рішення суду від 19.07.2011р. у справі № 5015/928/11, яка стягнута рішенням суду від 25.09.2012р. у справі № 5015/2740/12, відтак позовні вимоги про стягнення пені за період з 27.06.2012р. по 04.06.2013р. є неправомірними, оскільки позивачем пропущено спеціальний строк позовної давності передбачений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.
Відповідно до ч. 4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частиною 5 ст.267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позивачем не наведено поважності причин пропущення строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені.
Оскільки представником позивача не було наведено поважних причин пропущення позовної давності, відповідачем-1 заявлено про застосування позовної давності, суд дійшов висновку про необхідність застосування наслідків пропуску позовної давності щодо вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків та несвоєчасну сплату кредиту.
Матеріалами справи підтверджено, що ні позичальник, ні майновий поручитель не виконали належним чином своїх зобов'язань перед позивачем за кредитним договором відтак позовні вимоги, є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідачів 12% річних за користування кредитними коштами в сумі 42 018,53 євро, що становить 436 879,01 грн. нараховані за період з 27.06.2012р. по 04.06.2013р. та 3% річних за період з 27.06.2012р. по 04.06.2013р. на загальну суму 146 422,28 грн., що становлять 14 082,73 євро. В частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасне повернення відсотків позов задоволенню не підлягає.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №1857 від 05.06.2013р. на суму 26 309,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.11, 192, 256, 258, 267, 525, 533, 549, 575, 599, 610-612, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 193, 198, 230-231 ГК України, ст.ст. 4-3, 33, 34, 35, 43, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути солідарно з Львівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України (79026, м.Львів, вул.Янева, 10, код ЄДРПОУ 02941801) та Фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України (01021, м.Київ, вул.Інститутська, 29, код ЄДРПОУ 00035145) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Експрес-Банк" (03049, м.Київ, пр-т. Повітрофлотський, 25, код ЄДРПОУ 20053145) в особі Львівської філії Акціонерний банк "Експрес-Банк" (79058, м.Львів, пр.-т.В.Чорновола, 67, код ЄДРПОУ 25243353) 436 879,01 грн. 12% річних за користування кредитним коштами (що становить 42 018,53 євро), 146 422,28 грн. 3% річних (що становить 14 082,73 грн.) та 11 666,02 грн. судового збору.
3. У задоволенні позову про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 546 098,22 грн. (що становить 52 523,11 євро) та пені за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 186 013,72 грн. (що становить 17 890,59 євро) відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення
виготовлено 16.12.2013р.
Суддя Сухович Ю.О.
Суддя Кітаєва С.Б.
Суддя Петрашко М.М.