ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/11561/13 12.12.13
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Сай А.С.
розглянувши справу № 910/11561/13
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Експорт»;
до державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного
транспорту «Укрзалізничпостач»;
про стягнення 194 777,86 грн.
Представники сторін:
від позивача: Харів І.О., довіреність б/н від 18.04.2013р.;
від відповідача: Станова Ю.В., довіреність № ЦХП-20/6099 від 26.12.2012р.
обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон Експерт» (надалі - позивач) з позовом до державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту «Укрзалізничпостач» (надалі - відповідач) про стягнення 194 777,86 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладених між сторонами договорів поставки продукції № ЦХП-14-00910-01 від 29.03.2010р. та № ЦХП-14-00610-01 від 29.03.2010р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 165 487,40 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 5920,25 грн., 12 853,59 грн. - 3% річних та 10 516,62 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2013р. порушено провадження у справі № 910/11561/13 (суддя Чебикіна С.О.) та призначено її розгляд на 31.07.2013р.
У зв'язку з перебуванням судді Чебикіної С.О. на лікарняному, на підставі розпорядження керівника апарату суду № 04-1/457 від 31.07.2013р. було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/11561/13.
За результатами повторного автоматичного розподілу, справу № 910/11561/13 передано для розгляду судді Привалову А.І.
Ухвалою від 02.08.2013р. справу № 910/11561/13 прийняттю до провадження та призначенню до розгляду в судовому засіданні на 19.09.2013р.
Ухвалою від 19.09.2013р. суд продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів за клопотанням позивача та відклав розгляд справи на 10.10.2013р., у зв'язку з неподанням витребуваних доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 14.10.2013р.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 14.10.2013р. справу № 910/11561/13 передано для розгляду судді Пригуновій А.Б., у зв'язку з перебуванням судді Привалова А.І. у відрядженні.
Ухвалою від 14.10.2013 р. справу №910/11561/13 прийнято до провадження суддею Пригуновою А.Б. та призначено до розгляду в судовому засіданні.
У зв'язку з поверненням судді Привалова А.І. з відрядження та з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справу №910/11561/13 на підставі розпорядження Голови господарського суду міста Києва В.В. Князькова від 28.10.2013р. передано на розгляд судді Привалову А.І.
Ухвалою суду від 28.10.2013р. справу № 910/11561/13 прийнято до провадження суддею Приваловим А.І. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.11.2013р.
У судовому засіданні 28.11.2013р. було оголошено перерву до 12.12.2013р.
12.12.2013р. на адресу господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 148 126,08 грн. основного боргу. 5920,25 грн. - пені, 12 853,59 грн. - 3% річних та інфляційні втрати в сумі 10 516,62 грн., загалом 170 568,62 грн.
В судовому засіданні 12.12.2013р. заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду. В зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.
Отже, позовні вимоги розглядаються в межах ціни позову - 170 568,62 грн., визначеної позивачем.
Присутнім в судовому засіданні 12.12.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві та письмових поясненнях, посилаючись на те, що поставка продукції за спірними договорами здійснювалась позивачем на адреси кінцевих вантажоодержувачами - залізницями України. Так, при здійсненні приймання продукції за спірними договорами кінцевими вантажоодержувачами - залізницями України, було виявлено невідповідність фактично поставленої кількості продукції даним, зазначеним у залізничних накладних, а саме нестачу дизельного палива на загальну суму 49 458,73 грн., що свідчить про порушення позивачем умов договору в частині кількості продукції, що мала бути поставлена. У зв'язку з наведеним, відповідач направляв позивачу претензії щодо нестачі дизельного палива, в яких просив допоставити дизельне паливо, які позивачем були задоволені частково, водночас залишились без відповіді позивача претензії щодо нестачі продукції на суму 27 361,58 грн. У зв'язку з наведеним, відповідач позовні вимоги в частині суми основного боргу визнає частково, в сумі 138 126,08 грн. Крім того, відповідач просить відмовити в позовній вимозі про стягнення пені, в зв'язку зі спливом строку позовної давності, а вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задовольнити частково, пропорційно розміру задоволених позовних вимог про стягнення основного боргу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
29.03.2010р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено договір поставки № ЦХП-14-00910-01, у відповідності з п. 1.1. якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити дизельне паливо Л-0,2-62 (далі - товар), найменування, марка та кількість якого вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.
Також, 29.03.2010р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено договір поставки № ЦХП-14-00610-01, у відповідності з п. 1.1. якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити дизельне паливо Л-0,2-62 (далі - товар), найменування, марка та кількість якого вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.
За своїм змістом умови вказаних договорів, крім визначеної вартості товару, що планується поставити, є ідентичними.
Також, до договорів сторонами були укладені додаткові угоди, якими змінено загальну суму договорів, у зв'язку з чим було узгоджено відповідні редакції Специфікацій до договорів.
Відповідно до п.2.1 договорів, ціна на товар, який продається за цим договором, встановлюється в національній валюті України - гривні, на умовах FCA (Франко-перевізник) станція відправлення відповідно до рознарядок замовника (відповідно до вимог «Інкотермс 2000») і включає: вартість товару, всі видатки і збори, що встановлені українським законодавством, у тому числі ПДВ, і вказується у рознарядках та специфікаціях до цих договорів.
Умовами п.3.1 договорів погоджено, що постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (Франко-перевізник) станція відправлення відповідно до рознарядок замовника (відповідно до вимог «Інкотермс 2000»), що вказуються у специфікаціях до цього договору. Із подальшим направленням за реквізитами одержувача, які вказуються у рознарядці замовника.
Умовами п.3.4 договорів встановлено, що постачальник протягом двох робочих днів з моменту відвантаження партії товару надає замовнику інформацію щодо станції призначення, номерів цистерн (вагонів) і залізничних накладних, а також про кількість товару в кожній цистерні (вагоні).
Згідно з п.3.7 договорів, датою поставки вважається дата відправлення цього товару. Що підтверджується штампом станції відправлення на залізничній накладній, на адресу одержувача. Яка вказується в рознарядці замовника.
Поставка товару підтверджується актом прийому-передачі, який підписується сторонами протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати поставки товару (п.3.6 договорів).
Як встановлено судом, на виконання умов договорів позивачем за актами прийому-передачі нафтопродуктів № ДП000000034 від 24.08.2010р. на суму 511 660,80 грн. та № ДП000000016 від 15.05.2010р. на суму 452 667,71 грн., копії яких залучені до матеріалів справи, поставив відповідачу товар на загальну суму 964 328,51 грн. Також, постачання товару на вказану суму підтверджується наявними в матеріалах справи залізничними накладними.
За умовами п.6.1 договорів, постачальник протягом 3 (трьох) робочих днів із дати поставки товару. Але не пізніше 3-го числа наступного за звітним місяцем, надає замовнику рахунок-фактуру на цей товар, податкову накладну, копії залізничних накладних. Паспорт виробника товару на кожну цистерну окремо.
При виконанні постачальником п.6.1 договорів та підписання акту прийому-передачі, згідно з п. 6.2 договорів, замовник здійснює оплату товару протягом 80 (вісімдесяти) банківських днів із дати поставки товару. Але не раніше надання постачальником всіх документів згідно з п.6.1 договорів.
Однак, як зазначив позивач, відповідач в порушення умов спірних договорів не здійснив оплати отриманого товару в повному обсязі в сумі 165 487,40 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.
З огляду на вищевикладене, та враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 148 126,08 грн. у судовому порядку.
Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав наявність заборгованості частково в сумі 138 126,08 грн.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Умовами п.4.3 договорів визначено, що фактична кількість товару в залізничних цистернах, в яких він поставляється, повинна відповідати кількості, яка вказана у залізничній накладній.
За умовами п.4.4 договорів, прийом товару за кількістю, який поставлено в залізничній цистерні, здійснюється замовником у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованої Міністерством юстиції України за № 805/15496 від 02.09.2008р. зі складанням Акту приймання нафтопродуктів за кількістю та формою № 5-НП.
Матеріалами справи підтверджується, що при здійсненні приймання продукції за спірними договорами кінцевими вантажоодержувачами - залізницями України, було виявлено невідповідність фактично поставленої кількості продукції даним, зазначеним у залізничних накладних, а саме нестачу дизельного палива на загальну суму 49 458,73 грн., про що, у відповідності з умовами п. 4.4 договорів, було складено відповідні комерційні акти.
Отже, наведене свідчить про порушення фактичне позивачем умов договору в частині кількості продукції, що мала бути поставлена.
Відповідно до 4.5 договорів, у випадку виявлення нестачі товару, яка перевищує норми природних втрат та границі відносної похибки вимірювань (в разі застосування нерівноцінних методів вимірювання), замовник надає постачальнику претензію. до якої повинні додаватись усі документи, які передбачені Інструкцією, яка зазначена в п.4.4 договорів. При виконанні постачальником своїх зобов'язань відносно поставки товару допускається відхилення (толеранс) в кількості фактично поставленого товару в розмірі +-3% від кількості товару, зазначеного в рознарядках (п..4.6 договорів).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог вказаного пункту договорів, відповідач звернувся до позивача з претензіями щодо нестачі дизельного палива, які позивачем були задоволені частково, що вбачається з наявного в матеріалах справи листа позивача за № 14/02-01 від 14.02.2011р., водночас залишились без відповіді претензії щодо нестачі продукції на суму 27 361,58 грн.
Положеннями статті 670 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовити від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Спростовуючи заперечення відповідача, позивач послався на те, що відповідальною особою в разі недостачі вантажу є перевізник вантажу. А не позивач, у зв'язку з чим претензії відповідача щодо нестачі вантажу є безпідставними.
Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів наявності заборгованості відповідача саме в сумі 148 126,08 грн., як і не надано доказів відсутності нестачі вантажу, оскільки матеріали справи не містять доказів перевантаження вантажу перед передачею його перевізнику. Також, позивачем документально не спростовано заперечення відповідача.
Водночас, у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях, відповідач визнав позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 138 126,08 грн.
Згідно ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.
У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ч. 5 ст. 78 ГПК України).
З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, таким чином, суд приймає визнання відповідачем позову, поряд із власними висновками суду, для прийняття рішення про задоволення позову щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 138 126,08 грн.
Також, суд залишає без розгляду вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 687,91 грн. - 3% річних та 8754,63 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 99 324,69 грн.
Ухвалою від 19.09.2013р. суд вимагав у позивача надати обґрунтований розрахунок 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до встановленого судом порядку розрахунку.
Згідно поданого позивачем на розгляд суду розрахунку позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат є неможливим встановлення обставин, на які посилається позивач при заявлені таких вимог за спірними договорами.
Розрахунок позивача сум 3% річних у розмірі 13 687,91 грн. та інфляційних втрат у розмірі 8754,63 грн. не може бути прийнятий судом як належний, оскільки такий розрахунок здійснений без посилання на конкретний договір поставки окремо, акт прийому-передачі товару за спірними договорами, не зазначено коли та за якими актами було здійснено часткові оплати. Також, у розрахунку зазначена позивачем сума основного боргу не відповідає заявленій у позові та заяві про зменшення позовних вимог. Крім того, за зазначеними в розрахунку позивача періодами прострочення не є можливим встановити правильність визначення позивачем періоду, оскільки неможливо зіставити, за яким саме актом визначено періоди прострочення, що унеможливлює здійснення перевірки щодо правильності нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат.
Наданий позивачем до заяви про зменшення позовних вимог розрахунок не відповідає визначеним ухвалою суду вимогам.
У пункті 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 зазначено, що господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК України або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Отже, вимоги суду, викладені в ухвалі від 19.09.2013р., які є обов'язковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 ГПК України, позивачем не виконані, а тому суд позбавлений можливості самостійно перевірити розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне заявлений позов в частині стягнення 13 687,91 грн. - 3% річних та 8754,63 грн. інфляційних втрат залишити без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, що відповідно до ч. 4 ст.81 ГПК України не позбавляє позивача права знову звернутися з позовом до господарського суду в загальному порядку після усунення обставин, що зумовили залишення позову в цій частині без розгляду.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Всі інші письмові пояснення позивача з обґрунтуванням позовних вимог не спростовують встановленого вище судом висновку.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі залишення позовної заяви без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду, у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням) та у зв'язку зі зменшенням позовних вимог.
Також, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з наданням правової допомоги.
Відповідно до пункту 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р., витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Однак, позивачем не надано суду доказів на підтвердження понесених витрат, а також не надано копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси позивача, у зв'язку з чим такі витрати позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту «Укрзалізничпостач» (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 11/15; код ЄДРПОУ 19014832) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-Експорт» (79049, м. Львів, пр. Червоної Калини, 62-а; код ЄДРПОУ 23884757) 138 126 грн. 08 коп. - основного боргу та 2762 грн. 52 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. В частині стягнення 13 687,91 грн. - 3% річних та 8754,63 грн. - інфляційних втрат позов залишити без розгляду.
5. Повернути на підставі рішення товариству з обмеженою відповідальністю «Оріон-Експорт» (79049, м. Львів, пр. Червоної Калини, 62-а; код ЄДРПОУ 23884757) з Державного бюджету України 933 грн. 04 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 96 від 14.05.2013р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 910/11561/13.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 17.12.2013р.
Суддя А.І. Привалов