17.12.2013 Справа № 920/1959/13
Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Тимченко О.О., розглянувши матеріали справи № 920/1959/13:
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол»,
м. Горлівка, Донецька область,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Турбомаш», м. Суми,
про стягнення 21 596 грн. 00 коп.,
За участю представників сторін:
від позивача - представник Каледа А.В.( довіреністю № 47 від 26.02.2013 року);
від відповідача - представник Рубан О.О.( довіреністю б/н від 09.12.2013 року);
Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 21 596 грн. 00 коп. пені за порушення строків виготовлення продукції відповідно до п. 6.2. договору № ДО-193 від 28.11.2012 року, укладеного між сторонами.
16.12.2013 року відповідач надіслав відзив на позовну заяву б/н від 16.12.2013 року, в якому зазначив, що товар вироблявся за кресленнями, розробленими і наданими позивачем і на останньому етапі виробництва товару було з'ясовано, що в кресленнях є конструктивна неточність, в зв'язку з якою відповідач не має можливості вчасно виготовити товар. 4 квітня 2013 року відповідач звернувся до позивача з листом № 253, в якому просив уточнити креслення № 51-2044.000, 9 квітня 2013 року відповідач отримав лист позивача, в якому були внесені відповідні зміни до креслення. Відповідач зазначає, що порушення строків поставки сталось не з вини відповідача, оскільки після усунення позивачем недоліків в базових кресленнях, товар був виготовлений та поставлений вчасно. В зв'язку з вищевикладеним відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд встановив:
28 листопада 2012 року між сторонами було укладено договір ДО-193, за умовами якого відповідач власними силами з власної сировини виготовляє та поставляє позивачеві товар, а останній в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити товар.
Пунктом 1.4. договору встановлено, що строк виготовлення продукції складається з виготовлення товару протягом 90 календарних днів, доставка товару відповідачеві протягом 5 календарних днів та кінцевий етап -приймання продукції (підписання акта виконаних робіт) протягом 5 календарних днів від дати поставки продукції на територію позивача. Тобто протягом 100 календарних днів від дати перерахування позивачем авансового платежу.
Оплата за продукцію здійснюється позивачем шляхом перерахування авансового платежу в сумі 31 449 грн. 60 коп., що становить 30% від загальної вартості робіт протягом 10 банківських днів від дати підписання договору. (п. 2.2 договору), 70% від вартості робіт оплачуються протягом 10-ти банківських днів від дати отримання продукції в повному обсязі.
На виконання умов пункту 2.2. договору позивач платіжним дорученням № г-015654 від 07.12.2012 року сплатив відповідачеві 31 449 грн. 60 коп. авансового платежу (а.с. 13).
В зв'язку з тим, що позивач 7 грудня 2012 року здійснив авансовий платіж, відповідач мав виготовити та поставити позивачеві продукцію до 18 березня 2013 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виготовив та поставив позивачеві продукцію з порушенням строків встановлених договором, що підтверджується накладними № 03 від 24.04.2013 року, № 03 від 03.06.2013 року, № 0724 від 24.07.2013 року, а тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 21 596 грн. 00 коп. пені за порушення строків виготовлення продукції.
Відповідно до пункту 6.2 договору, за порушення строків виготовлення продукції відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі 0,3 % від вартості продукції за кожен день прострочки.
Як вбачається з розрахунку позовних вимог, пеня нарахована з урахуванням часткових поставок відповідачем товару на загальну суму 21 596 грн.00 коп.
Згідно статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, а стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки відповідачем не подано доказів своєчасного виконання договірних зобов'язань в частині виготовлення товару, право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене умовами договору, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 21 596 грн. 00 коп. пені є в цілому правомірними.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно зі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи, що прострочка поставки відбулась внаслідок того, що креслення надані позивачем, були з наявними вадами, які потребували доопрацювання (і матеріалами справи підтверджується цей факт), суд вважає за необхідне застосувати ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшивши розмір пені. Отже, підлягають стягненню 15 000 грн. 00 коп. пені.
Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме, не своєчасного виготовлення продукції, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Турбомаш» (40021, м. Суми, вул. Кірова, буд. 98 А, код 30452280) на користь публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» (84610, Донецька область, м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, буд. 10, код 05761614) 15 000 грн. 00 коп. пені та 1 720 грн. 50 коп. судового збору.
3. У задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 6 596 грн. 00 коп. - у позові відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 20.12.2013 року.
Суддя І.В. Зайцева