ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/19565/13 02.12.13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт»
До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛІС ЛТД»
2. Реєстраційна служба Головного управління юстиції
3. Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та
реєстрації права власності на об?єкти нерухомого майна
про визнання права власності та зобов?язання вчинити дії
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача - Рогач В.К. - представник за довіреністю;
від відповідача-1 - Андрєєва К.В. - представник за довіреністю;
від відповідача-2- не з?явився;
від відповідача-3 - не з?явився.
В судовому засіданні 02.12.2013 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів, в якому просив:
- визнати за позивачем право власності на належну відповідачу-1 - Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛІС ЛТД» частину квартири № 26: площею 6,16 кв. метра, ринковою вартістю 98 560,00 грн., розташованою в будинку № 39 по вул. Л. Толстого в м. Києві і позначеною на плані за поверхами на будівлю літер «А» поверх IX літери «А» Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна цифрами 6.26; 1.95; 5.29;
- зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно - комерційна фірма «Граніт» квартиру № 52 по вул. Л. Толстого,39 в м. Києві загальною площею 262,96 кв. метрів, з врахуванням визнання права власності на частину квартири № 26 площею 6,16 кв. м., яка належить відповідачу ТОВ «БЛІС ЛТД»;
- зобов'язати Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації внести відповідні зміни до технічного паспорту квартири № 52, по вул. Л. Толстого, 39 в м. Києві площею 262,96 кв. метрів, яка належить позивачу ТОВ «Будівельно - комерційній фірмі «Граніт» з врахуванням визнання права власності на частину квартири № 26 площею 6,16 кв. м., котра належить відповідачу ТОВ «БЛІС ЛТД».
Ухвалою від 14.10.2013 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 15.11.2013 року.
15.11.2013 р. через канцелярію суду від відповідача-1 надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛІС ЛТД" на належного відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Граніт", та залучення до участі в справі в якості іншого відповідача Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні 15.11.2013 р. подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було розглянуто та задоволено.
Крім того, представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, а в судовому засіданні надав усні пояснення по суті заявлених клопотань відповідно до яких підтримав їх у повному обсязі.
Представник позивача проти задоволення клопотання про заміну неналежного відповідача належним та залучення до участі у справі у якості відповідача-4 Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві заперечив у повному обсязі.
Судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-1 про заміну неналежного відповідача належним та залучення до участі у справі іншого відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Господарський суд встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Частиною 4 даної статті встановлено, що про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.
Судом зазначається, що про доцільність залучення іншого відповідача вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів справи і з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення. Також при вирішення питання щодо залучення іншого відповідача необхідно мати на увазі, що інший відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої в принципі можливо було б задовольнити позовні вимоги.
Разом з тим, відповідачем-1 не обґрунтовано, яким чином залучення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві сприятиме встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення, так як і не доведено, що саме за рахунок зазначеної юридичної особи можливе було б задоволення позовних вимог.
Також суд розглянув та відмовив в задоволенні клопотання відповідача-1 про заміну неналежного відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛІС ЛТД" на належного відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-комерційна фірма "Граніт" з огляду на те, що вчинення такої процесуальної дії процесуально недопустимо.
Судом також було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру № 26 розташовану в будинку № 39 по вул. Л.Толстого в м. Києві, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
Представники відповідача-2,3 в судове засідання 15.11.2013 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час, дату та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача-2 та відповідача-3, необхідністю витребування додаткових доказів у справі, суд задовольнив клопотання відповідача та відклав розгляд даної справи до 02.12.2013 р.
В судовому засіданні 02.12.2013 позивачем підтримано подане ним через канцелярію Господарського суду міста Києва клопотання про витребування в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України доказів. Клопотання мотивоване тим, що наведені у клопотанні докази, мають значення для правильного вирішення спору по суті.
Стаття 38 Господарського процесуального кодексу України визначає, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши думки присутніх представників сторін щодо заявленого клопотання, дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає з підстав його необґрунтованості.
В судовому засіданні 02.12.2013 представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що належна відповідачу квартира № 26, що розташована в місті Києві по вул. Л. Толстого, буд. 39, загальною площею 244,60 кв.м., збільшилась на 6,16 кв.м. за рахунок площі відповідача у вигляді виступу в напрямку належної позивачу квартири № 52, що розташована в місті Києві по вул. Л. Толстого, буд. 39, загальною площею 256,80 кв.м., і, відповідно, належна позивачу квартира зменшилась на 6,16 кв.м., оскільки стіна, яка розташована між вказаними квартирами (в проекті яка позначена «ЕІ 60 МО») має вигляд не прямої лінії, а форму трикутника із заглибленням в напрямку належної позивачу квартири, що свідчить про відхилення при будівництві від проекту, у зв'язку з чим права позивача є порушеними.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні 02.12.2013 проти заявлених вимог заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити. Також, відповідачем-1 заявлено про застосування судом до вимог позивача трирічного строку позовної давності.
Відповідачі-2,3 в судове засідання 02.12.2013 представників не направили, причин неявки суд не повідомили. Про розгляд справи були повідомлені належним чином, через канцелярію суду заяв та клопотань не подавали. Суд зазначає про те, що відповідачі не були обмежені у своїх процесуальних правах надати додаткові документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.
Отже, враховуючи те, що неявка представників відповідача не перешкоджає вирішенню спору, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, з урахуванням того, що в матеріалах справи наявний достатній обсяг документів, який необхідний для вирішення спору, справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши оригінали документів на відповідність їм наявних у справі копій, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
25.04.2003 між Державною госпрозрахунковою організацією «Житло-Інвест» Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації,як інвестором, ЗАТ «Торговий дім «Інтерсервіс», як співінвестором, Комунальним підприємством «Житлоінвестбуд-УКБ» Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, як замовником, та ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Граніт», як генпідрядником, було укладено інвестиційно - підрядний договір № 1/66 на виконання робіт по будівництву житлового будинку по вул.. Льва Толстого, 35-39 в м.Києві, згідно умов якого сторони домовились здійснити будівництво житлового будинку № 35-39 на вул. Толстого у м. Києві та ввести його в експлуатацію: загальна площа квартир - 7 812,0 кв.м, вбудовані приміщення - 1 648,7 кв.м., паркінг - 42 машиномісця, комори - 42 шт. (п. 1.1), початок виконання робіт - ІІ квартал 2003 року, строк закінчення робіт - ІV квартал 2004 року (п. 2.1).
07.02.2007 між ЗАТ «Торговий дім «Інтерсервіс», як інвестором, Комунальним підприємством «Житлоінвестбуд-УКБ» Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, як замовником, та ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Граніт», як генпідрядником, було укладено додаткову угоду № 3 до інвестиційно - підрядного договору № 1/66 від 25.04.2003, відповідно до якої сторони узгодили, що в тексті договору № 1/66 від 25.04.2003 слова «генпідрядник» підлягають заміні на «генпідрядник - співінвестор», а також:
- пункт 1.1 викладено в наступній редакції: Генпідрядник - співінвестор зобов?язується своїми силами і засобами здійснити будівництво відповідно до проектно - кошторисної документації та здати замовнику у встановлений договором строк житловий будинок на вул. Л.Толстого, 35-39 в м. Києві та забезпечити повне та своєчасне фінансування будівництва нежитлової частини об?єкту, а замовник зобов?язується передати генпідряднику - спів інвестору дозвільну та проектно - кошторисну документацію дозвільну та проектно - кошторисну документацію, затверджену в установленому порядку, надати будівельний майданчик та прийняти закінчений будівництвом об?єкт, а інвестор, на умовах цього договору, зобов?язується забезпечити повне та своєчасне фінансування будівництва об?єкта, крім нежитлової частини, за рахунок залучених коштів.
- розділ 4.3 договору доповнено пунктом 4.3.14, згідно якого в розділ «Замовник зобов?язаний» включено пункт про те, що після завершення будівництва об?єкт та виконання інвестором та генпідрядником - співінвестором п. 2.1-2.8 договору (щодо фінансування об?єкта будівництва в частині нежитлових приміщень в сумі 10 741,37 тис. грн.. та 1 861,08 тис. грн.. пайового внеску на створення соціальної та інженерно-траснпортної інфраструктури м. Києва ), передати інвестору та генпідряднику - співінвестору по акту приймання - передачі приміщення та паркомісця, профінансовані відповідно до умов цього договору;
- пунктом 13 визначено, що інвестор та генпідрядник - співінвестор до та після здачі об'єкту в експлуатацію виступають співвласниками об'єкту відповідно до своїх частко фінансування та акту розподілу житлових і нежитлових приміщень і паркінгу.
Також, сторонами було узгоджено додатки до додаткової угоди від 07.02.2007 № 3 до інвестиційно - підрядного договору № 1/66 від 25.04.2003, а саме:
- Акт розподілу житлових і нежитлових приміщень у житловому будинку по вул.. Л.Толстого, 35-39 у Голосіївському районі міста Києва, згідно якого квартира № 26 загальною площею 239,85 кв.м.м та квартира № 52 загальною площею 264,24 кв.м. закріплені за співінвестором - ЗАТ ТД «Інтерсервіс»;
- Схему розташування та розподілу житлових і нежитлових приміщень у житловому будинку по вул.. Л.Толстого, 35-39 у Голосіївському районі міста Києва.
20.11.2007 між «Торговий дім «Інтерсервіс», як інвестором, Комунальним підприємством «Житлоінвестбуд-УКБ» Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, як замовником, та ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Граніт», як співінвестором-генпідрядником, було укладено додаткову угоду № 3 до інвестиційно - підрядного договору № 1/66 від 25.04.2003, відповідно до якої сторони узгодили, що:
- характеристика об'єкту наступна: загальна площа квартир - 9 922,58 кв.м, нежитлові приміщення - 2 270,75 кв.м., разом - 12 193,33 кв.м., паркінг - 48 машиномісця;
- генпідрядник - співінвестор фінансує будівництво об'єкту у розмірі 25 749 400,00 грн., з яких житлової частини будинку - 11 403,92 тис. грн.., нежитлових приміщень - 12 627,60 тис. грн.., паркінгу - 1 717,88 тис. грн..
Також, сторонами було узгоджено додатки до додаткової угоди від 20.11.2007 № 3 до інвестиційно - підрядного договору № 1/66 від 25.04.2003, а саме:
- Протокол розподілу житлових і нежитлових приміщень у житловому будинку по вул.. Л.Толстого, 35-39 у Голосіївському районі міста Києва;
- Схему розташування та розподілу житлових і нежитлових приміщень у житловому будинку по вул.. Л.Толстого, 35-39 у Голосіївському районі міста Києва, згідно якої квартира № 26 загальною площею 238,51 кв.м. закріплена за співінвестором - ЗАТ ТД «Інтерсервіс», а квартира № 52 загальною площею 264,24 кв.м. закріплена за ТОВ «Будівельно - комерційна фірма «Граніт».
Відповідно до додаткової угоди № 5, укладеної між «Торговий дім «Інтерсервіс», як інвестором, Комунальним підприємством «Житлоінвестбуд-УКБ» Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, як замовником, та ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Граніт», як співінвестором-генпідрядником, розподіл квартир, узгоджений Схемою до додаткової угоди № 4 від 20.11.2007, залишився незмінним.
24.03.2009 між «Торговий дім «Інтерсервіс», як інвестором, Комунальним підприємством «Житлоінвестбуд-УКБ» Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, як замовником, та ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Граніт», як співінвестором-генпідрядником, було укладено додаткову угоду № 6 до інвестиційно - підрядного договору № 1/66 від 25.04.2003, відповідно до якої сторони узгодили, що:
- характеристика об'єкту наступна: загальна площа квартир - 10 116,9 кв.м, нежитлові приміщення - 2 627,55 кв.м., разом - 12 744,45 кв.м., паркінг - 873,8 кв.м., 47 машиномісць;
- генпідрядник - співінвестор фінансує будівництво об'єкту у розмірі 18 555,29 тис. грн.., з яких житлової частини будинку - 11 850,77 тис. грн.., нежитлових приміщень - 5 256,89 тис. грн.., паркінгу - 1 447,63 тис. грн.
Також, сторонами було узгоджено додатки до додаткової угоди від 20.11.2007 № 3 до інвестиційно - підрядного договору № 1/66 від 25.04.2003, а саме:
- Протокол розподілу житлових і нежитлових приміщень у житловому будинку по вул.. Л.Толстого, 35-39 у Голосіївському районі міста Києва, згідно якого квартира № 26 загальною площею 244,60 кв.м. закріплена за співінвестором- ЗАТ ТД «Інтерсервіс», а квартира № 52 загальною площею 256,80 кв.м. закріплена за ТОВ «Будівельно - комерційна фірма «Граніт».
- Схему розташування та розподілу житлових і нежитлових приміщень у житловому будинку по вул.. Л.Толстого, 35-39 у Голосіївському районі міста Києва, згідно якої квартира № 26 загальною площею 238,51 кв.м. закріплена за співінвестором- ЗАТ ТД «Інтерсервіс».
Згідно Свідоцтва про право власності від 30.04.2009 серії САС № 436925, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), квартира № 52, що розташована в місті Києві по вул. Л. Толстого, буд. 39, загальною площею 256,80 кв.м., належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт» на праві приватної власності, і наведена квартира відображена в експлікації площ технічної характеристики квартири, складеної КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
Вказане Свідоцтво про право власності від 30.04.2009 серії САС № 436925 було зареєстровано КП Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
Згідно Свідоцтва про право власності від 22.03.2010, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), квартира № 26, що розташована в місті Києві по вул. Л. Толстого, буд. 39, загальною площею 244,60 кв.м., належить Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛІС ЛТД» на праві приватної власності, і наведена квартира відображена в експлікації площ технічної характеристики квартири, складеної КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
Як зазначав позивач у позові, фактично, належна відповідачу квартира № 26, що розташована в місті Києві по вул. Л. Толстого, буд. 39, загальною площею 244,60 кв.м., збільшилась на 6,16 кв.м. за рахунок площі відповідача у вигляді виступу в напрямку належної позивачу квартири № 52, що розташована в місті Києві по вул. Л. Толстого, буд. 39, загальною площею 256,80 кв.м., і, відповідно, належна позивачу квартира зменшилась на 6,16 кв.м., оскільки стіна, яка розташована між вказаними квартирами (в проекті яка позначена «ЕІ 60 МО») має вигляд не прямої лінії, а форму трикутника із заглибленням в напрямку належної позивачу квартири, що свідчить про відхилення при будівництві від проекту, чим порушено його право власності.
Стаття 41 Конституції України визначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.
Згідно вимог статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Вимогами ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору.
Пунктом 2 ч.1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що для виконання господарських договорів застосовуються положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, що передбачені Господарським кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що згідно Свідоцтва про право власності від 30.04.2009 серії САС № 436925, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), квартира № 52, що розташована в місті Києві по вул. Л. Толстого, буд. 39, загальною площею 256,80 кв.м., належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Граніт» на праві приватної власності, і наведена квартира відображена в експлікації площ технічної характеристики квартири, складеної КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, а згідно Свідоцтва про право власності від 22.03.2010, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), квартира № 26, що розташована в місті Києві по вул. Л. Толстого, буд. 39, загальною площею 244,60 кв.м., належить Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛІС ЛТД» на праві приватної власності, і наведена квартира відображена в експлікації площ технічної характеристики квартири, складеної КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
Отже, позивачем станом на момент вирішення спору не надано суду належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували набуття ним у встановленому законом порядку права власності на спірні 6,16 кв.м. квартири № 26, що розташована в місті Києві по вул. Л. Толстого, буд. 39, яка належить відповідачу-1 і набута останнім на правомірних правових підставах і зареєстрована у встановленому законом порядку, як не надано і доказів порушення відповідачем-1 права власності позивача на спірне майно, оскільки таке ним не набувалось, а тому вимога позивача про визнання за ним права власності на належну відповідачу-1 - Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛІС ЛТД» частину квартири № 26: площею 6,16 кв. метра, ринковою вартістю 98 560,00 грн., розташованою в будинку № 39 по вул. Л. Толстого в м. Києві і позначеною на плані за поверхами на будівлю літер «А» поверх IX літери «А» Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна цифрами 6.26; 1.95; 5.29 - задоволенню не підлягає.
У зв'язку з викладеним, не підлягають задоволенню і похідні вимоги позивача до відповідачів 2, 3 про зобов'язання зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно - комерційна фірма «Граніт» квартиру № 52 по вул. Л. Толстого,39 в м. Києві загальною площею 262,96 кв. метрів, з врахуванням визнання права власності на частину квартири № 26 площею 6,16 кв. м., яка належить відповідачу ТОВ «БЛІС ЛТД»; та зобов'язання внести відповідні зміни до технічного паспорту квартири № 52, по вул. Л. Толстого, 39 в м. Києві площею 262,96 кв. метрів, яка належить позивачу ТОВ «Будівельно - комерційній фірмі «Граніт» з врахуванням визнання права власності на частину квартири № 26 площею 6,16 кв. м., котра належить відповідачу ТОВ «БЛІС ЛТД».
Щодо строку позовної давності до вимог позивача згідно ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України, про застосування якого заявлено відповідачем-1 у поданій до суду заяві про застосування строку позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).
Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача, про захист якого він просить суд у позові, відповідачами не порушено, і суд відмовляє позивачу у позові по суті в зв'язку з безпідставністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.
Судовий збір відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У позові відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення підписано - 09.12.2013.
Суддя О.М. Спичак