04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" грудня 2013 р. Справа№ 910/14681/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Верховця А.А.
Шипка В.В.
при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача-1: Трофименко М.М., Жухевич О.В. - довіреність б/н від
21.06.2013р.,
від позивача-2: Трофименко М.М., Жухевич О.В. - довіреність б/н від
21.06.2013р.,
від позивача-3: Трофименко М.М., Жухевич О.В. - довіреність б/н від
21.06.2013р.,
від відповідача-1: Прудкий О.В. - довіреність б/н від 05.08.2013р.,
від відповідача-2: Лучка І.Ю. - довіреність № 2-8/3905 від 23.05.2013р.,
від третьої особи: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кепі Енд", Товариства з обмеженою відповідальністю „Токіо Сіті", Товариства з обмеженою відповідальністю „Барбарис 2012" на рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року
у справі № 910/14681/13 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Кепі Енд", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Токіо Сіті", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю „Барбарис 2012"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Стародавній Херсонес"
2. Державної служби інтелектуальної власності України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Гакало Вадим Володимирович
про визнання свідоцтва на знак для товарів і послуг недійсними,
У липні 2013 року ТОВ „Кепі Енд", ТОВ „Токіо сіті", ТОВ „Барбарис 2012" звернулись до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ „Стародавній Херсонес" та Державної служби інтелектуальної власності України про визнання свідоцтва на знак для товарів і послуг недійсним.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року (повний текст рішення підписано 21.10.2013 року) у задоволенні позову відмолено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, позивачі звернулися до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.
ТОВ „Стародавній Херсонес" у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ТОВ „Кепі Енд", ТОВ „Токіо сіті", ТОВ „Барбарис 2012" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року - без змін.
Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року для розгляду справи № 910/14681/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Верховець А.А., Шипко В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 17.12.2013 року.
До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду До початку судового засідання через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, а від представників позивачів - клопотання про призначення судової експертизи, які колегією суддів долучено до матеріалів справи.
В обґрунтування заявлено клопотання позивачі посилаються на те, що питання схожості знака для товарів і послуг або деяких його елементів є питанням, що потребує наявність спеціальних знань в області інтелектуальної власності.
В судове засідання, яке відбулося 17.12.2013 року, представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представники позивачів в судовому засіданні заявлене клопотання підтримали, просили його задовольнити та призначити у справі судову експертизу у сфері інтелектуальної власності.
Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судовому засіданні проти заявленого клопотання заперечували, просили суд відмовити в його задоволенні.
Розглянувши подане позивачами клопотання про призначення судової експертизи, заслухавши позицію представників сторін, колегія суддів вирішила відмовити у задоволенні даного клопотання у зв'язку із його безпідставністю та необґрунтованістю, з огляду на наступне.
У своєму клопотанні про призначення судової експертизи, позивачі просили суд на вирішення експерта поставити наступне питання: „Чи відтворює зображувальна та/або словесна частина знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № 100265 назву та/або обрис відомого в Україні твору мистецтва - технічної документації стосовно автомобіля ГАЗ М20 „Победа" (що містяться в матеріалах справи)?".
Отже, предметом дослідження експертизи мало б бути відтворення у спірному знаку для товарів і послуг елементів (назви та/або обрису) твору мистецтва - технічної документації стосовно автомобіля ГАЗ М20 „Победа", а об'єктом дослідження -спірний знак для товарів і послуг та відповідний твір, елементи якого відтворені в спірному знаку для товарів і послуг.
Згідно п. 1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 5 „Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності" питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо дійсної необхідності такого призначення.
Відповідно до п. 1.6. вказаної вище Постанови, призначаючи судову експертизу з дослідження, пов'язаного із захистом права інтелектуальної власності, господарським судам у відповідних ухвалах слід гранично точно визначати коло і зміст питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом, та обсяг необхідних для експертного дослідження матеріалів.
З метою виключення неоднозначності вихідних даних для проведення експертизи господарському суду до винесення ухвали про призначення судової експертизи слід оглянути об'єкт експертного дослідження і перевірити матеріали справи та в разі виявлення розбіжностей в них ознак об'єкта (наприклад, різні за кольором зображення одних і тих самих об'єктів) та/або розбіжностей у викладенні відомостей, які стосуються одних і тих самих фактичних даних (наприклад, щодо дати пріоритету, зображень структурних формул речовин тощо), вжити заходів до усунення цих розбіжностей в порядку, передбаченому розділом V ГПК (п. 1.7. Постанови). Об'єкти права інтелектуальної власності, що підлягають експертному дослідженню, повинні бути чітко визначені у питаннях, які порушуються перед експертом (п. 1.8. Постанови).
Однак позивачами не надано суду належних та допустимих доказів існування об'єкту дослідження - такого твору як: „Технічна документація стосовно автомобіля ГАЗ М20 „Победа" і хто є автором цього твору, що унеможливлює проведення повної та об'єктивної експертизи у сфері інтелектуальної власності. Зокрема, позивачами не надано суду оригінал чи примірник твору під зазначеною назвою, в якому б був зазначений його автор.
При цьому, посилання скаржників на витяги з друкованих видань, що були опубліковані протягом 1940-2000 років є безпідставними, оскільки зазначені видання не містять зображення оригіналів чи примірників такого твору і в них не зазначені автори твору, а відтак не є належними та допустимими доказами існування вказаного твору.
У судовому засіданні 17.12.2013 року представники позивачів вимоги апеляційної скарги підтримали, просили суд апеляційну скаргу ТОВ „Кепі Енд", ТОВ „Токіо сіті", ТОВ „Барбарис 2012" задовольнити з підстав викладених вище.
Представники відповідача-1 та відповідача-2 проти доводів позивачів викладених в апеляційній скарзі заперечували, просили суд апеляційну скаргу ТОВ „Кепі Енд", ТОВ „Токіо сіті", ТОВ „Барбарис 2012" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року - без змін.
У судовому засіданні, яке відбулось 17.12.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ „Кепі Енд", ТОВ „Токіо сіті", ТОВ „Барбарис 2012" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року - залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи, 21.12.2006 року громадянином Гакало Вадимом Володимировичем було подано до Державного департаменту інтелектуальної власності заявку про реєстрацію знаку для товарів і послуг „Вареничная „ПОБЕДА".
10.12.2008 року Державним департаментом інтелектуальної власності було видано Свідоцтво на знак для товарів і послуг № 100265 за класами товарів і послуг 30; 35; 41 та 43 (надалі - „Свідоцтво").
05.01.2009 року між Гакало Вадимом Володимировичем (власник свідоцтва) та ТОВ „Стародавній Херсонес" (правонаступник) укладено договір № 1 про передачу права власності на знак для товарів і послуг, за умовами якого правонаступник виявив бажання придбати всі права, які випливають із свідоцтва на знак для товарів і послуг № 100265 від 10.12.2008 року за заявою № m 200620200 від 21.12.2006 року.
Згідно з п. 2.1 вказаного договору власник свідоцтва передає правонаступнику за сплачувану правонаступником власнику свідоцтва винагороду право власності на Знак повністю, а саме всі права, які випливають із свідоцтва відносно всього переліку товарів і послуг, зазначених у свідоцтві.
18.05.2009 року Державним департаментом інтелектуальної власності прийнято рішення про передачу права власності на знак „Вареничная „ПОБЕДА" ТОВ „Стародавній Херсонес" (дата публікації в офіційному бюлетені „Промислова власність" - 10.06.2009 року).
Позовні вимоги мотивовані тим, що знак для товарів та послуг не відповідає умовам надання правової охорони, зокрема, є таким, що відтворює назву відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва.
Також, на думку позивачів, заявку на Свідоцтво було подано з порушенням прав інших осіб, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання Свідоцтва недійсним.
Правовідносини, які є предметом розгляду даної справи, підпадають під правове регулювання Глави 44 Цивільного кодексу України, Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" тощо.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 5 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом.
Положеннями ч. 4 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачено, що не реєструються як знаки позначення, які відтворюють: промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам; назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників; прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.
В той же час, статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Тобто, наведені положення законодавства передбачають можливість звернення з позовом до суду за наявності існування факту порушення прав чи інтересів.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що знак для товарів та послуг згідно Свідоцтва України № 100265 є таким, що відтворює назву відомого в Україні твору науки, літератури, мистецтва, а саме: назву відомого автомобіля „ГАЗ М-20 „Победа"; та відтворює твір мистецтва та/або його фрагменти, а саме: графічні ескізи, креслення, малюнки, які містять зображення автомобіля „ГАЗ М-20 „Победа" без згоди власників авторського права або їх правонаступників.
Отже, фактично доводи позивачів зводяться до того, що спірне Свідоцтво є таким, що видано внаслідок подання заявки з порушенням прав осіб, які є суб'єктами авторського права щодо назви та креслень автомобіля „ГАЗ М20 „Победа", а також невідповідності знаку для товарів та послуг умовам надання правової охорони.
Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано позивачами, матеріали справи не містять будь-яких документів, які б свідчили, що позивачі (або хоча б один з них) є суб'єктом авторського права щодо назви та креслень автомобіля „ГАЗ М20 „Победа".
Таким чином колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що навіть при умові невідповідності знаку для товарів та послуг умовам надання правової охорони та застосування певної назви або елементів відомого твору науки, літератури, мистецтва без згоди суб'єкта авторського права, видача свідоцтва на такий знак жодним чином не могло б порушувати права позивачів, оскільки суб'єктами авторського права на відповідний твір жоден з них не являється.
Крім того, розглядаючи питання про наявність чи відсутність підстав для визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів та послуг, підлягають встановленню обставини, які існували саме на момент подачі заявки про реєстрацію знаку для товарів і послуг.
Аналогічна правова позиція наведена в п. 62 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 року „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", в якому зазначено, що господарські суди повинні оцінювати відповідність зареєстрованих позначень умовам надання правової охорони згідно із законодавством, що було чинним на дату подання заявки.
Як вбачається з матеріалів справи (свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, виписки та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), датою державної реєстрації позивачів є: 08.02.2011 року - ТОВ „Кепі Енд", 14.03.2012 року - ТОВ „Барбарис 2012", 07.06.2011 року - ТОВ „Токіо Сіті".
Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Згідно з ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відтак, за змістом наведених положень законодавства права юридичної особи можуть виникати з моменту її державної реєстрації, а відтак, і порушення прав юридичної особи може мати місце також тільки після її державної реєстрації.
В свою чергу, свідоцтво на знак для товарів і послуг № 100265, яке позивачі просять визнати недійсним, видано Державним департаментом інтелектуальної власності 10.12.2008 року, тобто до здійснення державної реєстрації юридичних осіб позивачів та набуття ними правоздатності. Тому, з огляду на положення ст. 91 Цивільного кодексу України, можливість порушення будь-яких прав позивачів на момент подання заявки та видачі Свідоцтва виключається.
Крім того, відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2013 року у справі № 910/11324/13 позивачам заборонено використовувати позначення „Вареничная „КАТЮША" на підставі схожості позначення „Вареничная „ПОБЕДА" за спірним Свідоцтвом.
Позивачі посилаються на вказане рішення суду, як на підставу для звернення до суду з даним позовом, оскільки, на їх думку, внаслідок прийняття рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2013 року у справі № 910/11324/13 були порушені їх права.
Однак, рішення суду у справі про захист прав інтелектуальної власності шляхом заборони використання певних позначень не може свідчити про порушення прав позивачів на момент подання заявки та видачі спірного Свідоцтва.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачами не доведено порушення їхніх прав або інтересів (які підлягали б захисту судом) внаслідок реєстрації знаку для товарів та послуг „Вареничная „ПОБЕДА" та видачі відповідного Свідоцтва, а тому зважаючи на положення ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги про визнання свідоцтва на знак для товарів і послуг недійсними є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Також, судова колегія приходить до висновку, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено позивачам в задоволенні клопотання про призначення у справі судової експертизи у зв'язку із його безпідставністю, оскільки судом вірно встановлено відсутність порушених або оспорюваних прав позивачів внаслідок видачі Свідоцтва на знак для товарів та послуг.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачами, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи скаржників не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кепі Енд", Товариства з обмеженою відповідальністю „Токіо Сіті", Товариства з обмеженою відповідальністю „Барбарис 2012" на рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року у справі № 910/14681/13 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року у справі № 910/14681/13 залишити без змін.
3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.
4. Справу № 910/14681/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 19.12.2013 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді А.А. Верховець
В.В. Шипко