18.12.2013 року Справа № 904/5560/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Іванова О.Г., Березкіної О.В.
при секретарі судового засідання: Гаврилов О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Булатов В.Б. представник, довіреність б/н від 11.07.2013;
від відповідача: Подольна Н.Г. представник, довіреність №57 від 01.04.2013;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "Авіас" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2013 року у справі №904/5560/13
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит", смт.Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська обл.
до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "Авіас", м.Дніпропетровськ
про стягнення 186 331,69 грн. боргу за договором постачання
У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит" (ТОВ "М'ясна фабрика "Фаворит", позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельна фірма "Авіас" (надалі - ТОВ ВТФ "Авіас", відповідач) передати дизельне пальне у кількості 18105 літрів на загальну суму 176523,75 грн.; стягнути з відповідача 3% річних у сумі 9807,94 грн.; судові витрати у справі віднести на відповідача. Позовна заява мотивована тим, що відповідач, у порушення умов договору постачання №142 від 15.06.2013р., не передав позивачу оплачене ним дизельне пальне.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2013р. у справі №904/5560/13 (суддя Юзіков С.Г.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит" задоволені частково. Зобов'язано ТОВ ВТФ "Авіас" передати ТОВ "М'ясна фабрика "Фаворит" дизельне пальне у кількості 17610 літрів на загальну суму 171697,50 грн. та стягнуто з відповідача судовий збір у розмірі 2353,95 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з доведеності обставин невиконання відповідачем зобов'язань за договором постачання №142 від 15.06.2013р. з поставки позивачеві товару - дизельного пального у кількості 17610 літрів на загальну суму 171 697,50 грн. (без урахування скретч - карток, до яких позивач не надав суду чеки про відхилення вказаних скретч - карток та на яких пошкоджено захисне покриття). Вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 807,94 грн. були визнані судом безпідставними, оскільки сплата таких санкцій не передбачена умовами договору, а положення ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, які виникли між сторонами.
З урахуванням того, що на момент укладання сторонами договору постачання №142 від 15.06.2013р. облік виданих скретч-карток відповідачем не вівся, картки видавались за видатковою накладною за загальною кількістю пального, без переліку номерів карток, місцевий господарський суд зазначив, що посилання відповідача на те, що позивач не довів одержання від відповідача за договором постачання №142 від 15.06.2013р. саме зазначених у матеріалах справи карток, оскільки емітентом карток зазначено саме відповідача й ним не надано доказів видачі позивачеві інших скретч-карток за якими відпущено пальне у спірному об'ємі на спірну суму, є безпідставним.
Не погодившись з означеним рішенням суду, ТОВ ВТФ "Авіас" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення місцевим господарським судом принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, неправильне застосування норм матеріального права, а також на неповне з'ясування обставин справи, просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2013р. у цій справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові ТОВ "М'ясна фабрика "Фаворит" в повному обсязі, стягнути з ТОВ "М'ясна фабрика "Фаворит" на користь ТОВ ВТФ "Авіас" судові витрати за апеляційною скаргою.
Апелянт зазначає, що за договором постачання №142 від 15.06.2013р., укладеним сторонами, представником позивача за довіреностями № 16/06/11 від 16.06.2011р., №21/06/11 від 21.06.2011р., № 05/07/11, які були видані на фірмовому бланку позивача та скріплені печаткою юридичної особи - ТОВ "М'ясна фабрика "Фаворит" та підписом посадової особи, за видатковими накладними № 3085/102 від 16.06.2011р., № 3118/102 від 21.06.2011р., №3258/102 від 05.07.2011р. було отримано дизпаливо в кількості 51 690 літрів на суму 503977,50 грн. Таким чином, за Договором постачання №142 від 15.06.2013р., покупець сплатив вартість товару у розмірі 503977,50 грн., а Постачальник видав товар на суму 503977,50 грн. Копії первинних документів, що підтверджують передачу товару - видаткові накладні - додані до матеріалів справи. Також апелянт вказує, що відповідно до п. 2.1. Договору № З СК від 01.05.2009 р. ПАТ КБ "Приватбанк" здійснює інформаційно-технологічне обслуговування операцій з використанням скретч- карток, надає обладнання для обслуговування операцій з ними, здійснює авторизацію скретч-карток ТОВ ВТФ "Авіас". Відповідно до розробленої ПАТ КБ "Приватбанк" інструкції про порядок продажу скретч-карток, їх активація та видача покупцеві проводяться лише після оплати. ПАТ КБ "Приватбанк" проаналізувало зазначені у реєстрі позивачем скретч-картки, та надало відповідь, що більшість скретч-карт були активовані не на Позивача, а на інших осіб - фізичних та юридичних осіб. Надана банком інформація пояснюється тим, що в діях бухгалтера ОСОБА_3, яка на протязі квітня-липня 2011 року працювала на торгівельній точці ТОВ ВТФ "Авіас" № 102, та укладала всі документи первинного бухгалтерського обліку (виписувала рахунок, складала товарну та податкову накладні) були виявлені ознаки злочину, передбаченого ст. 191 КК України. Про даний факт було повідомлено до правоохоронних органів, якими порушена кримінальна справа. Тому ТОВ ВТФ "Авіас" стверджує, що не виключається ситуація, при якій позивач незаконним шляхом отримав скретч-картки, на підставі яких обґрунтовує свої позовні вимоги.
ТОВ "М'ясна фабрика "Фаворит" у запереченнях на апеляційну скаргу вказує, що посилання відповідача на те, що позивач нібито одержав скретч-картки незаконним шляхом нічим не підтверджується, а лише є припущенням відповідача. Також позивач зазначає, що факт активування скретч - карток на інших осіб пояснюється тим, що відносно бухгалтера ОСОБА_3, яка займалась саме активацією скретч - карток порушено кримінальну справу. Позивач зазначає, що відповідач не обмежений у своєму праві, у випадку встановлення винних осіб по кримінальній справі, звернутися із позовом про відшкодування збитків. ТОВ "М'ясна фабрика "Фаворит" просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2013р. у справі №904/5560/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні 09.12.2013р. було оголошено перерву до 18.12.2013р.
В судових засіданнях представник відповідача підтримав доводи свої апеляційної скарги, а представник позивача заперечував на її задоволенні з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 18.12.2013р. Дніпропетровським апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як встановлено із матеріалів справи, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Мясна фабрика "Фаворит" («покупець») та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма "Авіас" («постачальник») укладено договір постачання № 142 від 15.06.2013р. (далі договір), за умовами п.п.1.1 та 1.2 якого постачальник (відповідач) зобов'язався передати покупцю (позивачеві) у власність товари, а покупець зобов'язався сплатити і прийняти вказаний товар. Найменування товару бензин А-76 (80), А-95, А-95 Евро, дизельне пальне, газ. Ціна та кількість визначаються Договором та накладними.
Пунктом 1.6 договору сторони встановили, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару, відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 року.
Як обумовили сторони у п. 2.1 договору, товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.
Відповідно до п. п. 4.1, 4.2, 4.4 договору, оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті, в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника. Умови оплати: 100% попередня оплата протягом 1-го банківського дня від дати рахунку. Після оплати товару на протязі 5 банківських днів постачальник зобов'язаний передати покупцю довірчі документи (талони пластикові, паперові або паливні скретч-картки) на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати товару.
Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2. договору, передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-карт.
Згідно пп. 5.2.2 п. 5.2. договору, скретч - карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, та товар вважається переданим Постачальником з моменту фактичної заправки автомобіля Покупця певною кількістю товару, яка зазначена у карті, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки, чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-карті.
Відповідно до умов п. 5.1 договору, строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-карт).
Порядок відпустку нафтопродуктів регламентований Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним Наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08р. №281/171/578/155, зареєстрованого Міністерством юстиції України від 02.09.08р. за №805/15496 (надалі - Інструкція).
Згідно з Інструкцією, "Талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому".
Відповідно до п. 10.3.3.1 Інструкції: "Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери".
Кожна скретч-картка містить застереження щодо обов'язку покупця під час купівлі перевірити цілісність захисного покриття та наявність додаткового ступеня захисту - нанесеного фарбою слова "Авіас". У разі пошкодження захисного покриття - паливо на АЗС не відпускається.
Згідно п.16.2 вказаної Інструкції, бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші).
На виконання умов договору, позивачем були сплачені рахунки відповідача №1248 від 16.06.2011р. (платіжне доручення №2802 від 16.06.2011р. на суму 167992,50 грн.), №1291 від 20.06.2011р. (платіжне доручення №29601 від 20.06.2011р. на суму 167992,50 грн.), №1446 від 04.07.2011р. (платіжне доручення № 64 від 04.07.2013р. на суму 167992,50 грн.) та отримано скретч - картки на загальний об'єм 18150 літрів палива (накладні № 3085/102 від 16.06.2011р., №3118/102 від 21.06.2011р., № 3258/102 від 05.07.2011р.) загальною вартістю на суму 503977,50 грн.
Таким чином, позивач зі своєї сторони виконав умови вказаного договору з повної оплати 18150 літрів пального, на відпуск якого отримав від відповідача відповідну кількість скретч-карток.
Однак, як вказує позивач, в подальшому йому представниками позивача було відмовлено у відпуску пального на загальний об'єм 18105 літрів, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями скретч-карток та копіями касових чеків про відмову у прийнятті цих карток у зв'язку з їх заблокуванням.
23.07.2012р. за вих. №23/07-2012-Ф позивачем направлено відповідачу лист з переліком скретч-карток загальним об'ємом 18105 літрів дизельного пального та вимогою підтвердити можливість отримання пального за цими картками. На цей лист відповідачем надано відповідь №824 від 21.08.2012р., у якій зазначено, що вказані у переліку скретч - картки заблоковано постановою слідчого СВ Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 26.08.2011р. про накладення арешту на майно.
Під час розгляду справи судом відповідач також заперечував на видачі позивачеві товару - дизпалива по наявних у нього скретч-картках, посилаючись на не подання позивачем доказів відмови на видачу палива саме за зазначеними у переліку картками та не надання доказів отримання цих карток на виконання умов саме договору поставки №142 від 15.06.2011р.
Так відповідач вказує, що не виключається ситуація, при якій позивач незаконним шляхом отримав скретч-картки, на підставі яких обґрунтовує свої позовні вимоги.
Заперечення відповідача мотивовані посиланням на те, що відповідно до п. 2.1. договору №З СК від 01.05.2009р. ПАТ КБ "Приватбанк" здійснює інформаційно-технологічне обслуговування операцій з використанням скретч-карток, надає обладнання для обслуговування операцій з ними, здійснює авторизацію скретч-карток ТОВ ВТФ "Авіас". Відповідно до розробленої ПАТ КБ "Приватбанк" інструкції про порядок продажу скретч-карток, їх активація та видача покупцеві проводяться лише після оплати. ПАТ КБ "Приватбанк" проаналізувало зазначені у реєстрі позивачем скретч-картки, та надало відповідь, що більшість скретч-карток були активовані не на позивача, а на інших осіб - фізичних та юридичних осіб. Надана банком інформація пояснюється тим, що в діях бухгалтера ОСОБА_3, яка на протязі квітня-липня 2011 року працювала на торгівельній точці ТОВ ВТФ "Авіас" № 102, та укладала всі документи первинного бухгалтерського обліку (виписувала рахунок, складала товарну та податкову накладні) були виявлені ознаки злочину, передбаченого ст. 191 КК України. Про даний факт було повідомлено до правоохоронних органів, якими порушена кримінальна справа.
Позивач зі своєї сторони стверджує, що дана обставина не може бути перешкодою для виконання відповідачем умов Договору щодо поставки палива позивачеві, оскільки паливо позивачем оплачено, кошти отримані відповідачем та у разі встановлення винних осіб в рамках розслідування кримінальної справи, відповідач не позбавлений права на відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок скоєння протиправних дій.
Отже, причиною звернення позивача до суду з даним позовом стало те, що за скретч-картками на загальний об'єм 18105 літрів представниками відповідача відмовлено представникам позивача у відпуску дизельного пального.
На прострочений борг відповідача - 176523,75 грн. (вартість непоставленого пального, зазначеного у скретч-картках), позивачем додатково нараховані та заявлені до стягнення у судовому порядку у даній справі 3 % річних за період з 26.08.2011р. по 12.07.2013р. в сумі 9807,94 грн.
Позивач пояснив, що нарахування процентів почав з дня винесення постанови слідчим СВ Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області - 26.08.2011р. про накладення арешту на майно, за якою відповідач заблокував скретч-картки.
Місцевим господарським судом було досліджено надані позивачем оригінали скретч-карток та касових чеків про відхилення запиту на відпуск пального за скретч-картками, наведеними позивачем у переліку до позовних вимог. При цьому судом було встановлено, що позивачем до матеріалів справи не надано чеки про відхилення скретч-карток, на яких пошкоджено захисне покриття, а саме:
304200304825 - 40 л, 304200301260 - 40 л, 304200301262 - 40 л,
304200305020 - 40 л, 304200301274 - 40 л, 304200301556 - 40 л,
304200301261 - 40 л, 304200301240 - 40 л, 304200305034 - 40 л,
304700537252 - 30 л, 304700537288 - 30 л, 304601109143 - 20 л,
304601109201 - 20 л, 304601109213 - 20 л, 304100784780 - 15 л,
всього, на 495 літрів.
Представник позивача пояснив, що чеки про відхилення цих скретч-карток не збереглися на підприємстві. При цьому вказував, що у випадку отримання палива за скретч-картками вони залишаються на АЗС й, відповідно, у випадку отримання палива за скретч-картками вони б не залишилися у позивача. Тому наполягав на задоволенні своїх вимог щодо зобов'язання відповідача передати товар - дизельне пальне у кількості відповідно до цих скретч-карток.
Викладені вище обставини знайшли своє підтвердження і під час розгляду справи апеляційним господарським судом.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч.ч.1 і 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Як передбачено умовами пункту 2.1. та підпункту 5.2.1. пункту 5.2. договору, обов'язок продавця з передачі товару вважається виконаним з моменту фактичного отримання на АЗС, шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явлені довіреними особами покупця скретч-карт.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо передачі товару в кількості обумовленої в договорі.
Так на час розгляду справи судом, відповідач не надав доказів поставки позивачеві дизельного пального у кількості 17610 літрів на загальну суму 171697,50 грн. (без урахування скетч-карток 304200304825, 304200301260, 304200301262, 304200301261, 304601109143, 304601109201, 304601109213, 304700537288, 304700537252, 304200305020, 304200301240, 304200301274, 304200305034, 304200301556, 304100784780, до яких позивач не надав суду чеки про відхилення вказаних скетч-карток, на яких пошкоджено захисне покриття).
Позивач зі своєї сторони доказів того, що захисне покриття на скетч - картках пошкоджено саме на АЗС працівниками АЗС і за ними відмовлено у видачі пального суду не надав.
Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з урахуванням того, що на момент укладання сторонами договору облік виданих скетч - карток відповідачем не вівся, картки видавались за видатковою накладною за загальною кількістю пального, без переліку номерів карток, є безпідставним посилання відповідача на те, що позивач не довів одержання від відповідача за договором саме зазначених у матеріалах справи карток, оскільки емітентом карток зазначено саме відповідача й ним не надано доказів видачі позивачеві інших скетч - карток, за якими відпущено пальне у спірному об'ємі на спірну суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
З урахуванням викладеного, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський дійшов підставного висновку, що позов підлягає частковому задоволенню щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача передати позивачеві дизельне пальне у кількості 17610 літрів на загальну суму 171697,50 грн., а в решті вимог слід відмовити, як необґрунтованих.
Вірним на думку колегії суддів апеляційного господарського суду є також висновок місцевого господарського суду, щодо безпідставності вимог позивача про стягнення з відповідача суми 9807,94 грн. - 3% річних з вартості простроченого до передачі товару, з підстав передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У даному випадку, укладеним між сторонами договором поставки не визначено такої відповідальності за порушення постачальником свого зобов'язання з передачі товару як сплата 3% річних. Не встановлено такого обов'язку і законом чи іншим актом цивільного законодавства.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні повно встановлені фактичні обставини справи, яким надана вірна оцінка, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, і підстав для скасування або зміни цього рішення, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, немає. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати відповідача понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на цю особу.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - торгівельна фірма "Авіас" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2013 року у справі №904/5560/13 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2013 року у справі №904/5560/13 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Повний текст постанови підписано - 20.12.2013р.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна