17 грудня 2013 р.Справа № 2а-4198/10/2170
Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.
Одеський апеляційний адміністративний суд, у складі колегії:
головуючого - Яковлєва О.В.,
суддів - Бойко А.В., Танасогло Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження, в м.Одесі, апеляційну скаргу Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року, у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про скасування рішень та за позовом Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року позов приватного підприємця задоволено та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.07.2012 року №0003062302 та №0003072302, а в задоволені позову податкового органу про стягнення з підприємця заборгованості, у розмірі 695068 грн., - відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням податковим органом подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою в задоволені позову фізичної особи-підприємця відмовити, а позов податкового органу - задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та зроблено необґрунтований висновок щодо необхідності скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, так як податковим органом, в ході проведеної перевірки, встановлено, що позивачем не оприбутковано готівкові кошти, у розмірі 133525 грн., та ним не ведеться облік товарних запасів за місцем їх зберігання, а тому штрафні санкції застосовані правомірно.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.07.2010 року податковим органом проведено перевірку позивача, з питань дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, контролю за застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, обігу готівки, наявністю торгових патентів та ліценцій, про що складено акт №0332/21/10/23/24998119033 від 19.07.2010 року, яким встановлено порушення: п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме недотримання порядку обліку товарів за місцем їх реалізації, на суму 13721,56 грн.; п.2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" щодо неоприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень в книзі обліку доходів та витрат, у розмірі 133525 грн.
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.07.2010 року №0003062302, на суму 667625 грн., та №0003072302, на суму 27443 грн.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, підприємцем оскаржено їх до суду, а податковим органом подано до суду позов про стягнення даної заборгованості, та вказані справи об'єднані в одне провадження.
За результатом встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог підприємця та необхідності відмови в задоволенні позову податкового органу, з чим погоджується судова колегія з огляду на наступне.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Згідно зі ст.6 вказаного Закону, облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
В свою чергу Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», передбачено, що суб'єкти малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, ведуть книгу обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу. Її форма та порядок ведення встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
Порядком ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1269, також передбачено, що книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством.
При цьому, листом ДПА України від 05.11.97 р. N 17-0117/10-8886, затверджено Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат громадян - суб'єктів підприємницької діяльності (з особливостями її ведення для сфери торгівлі) ф. № 10.
Судовою колегією встановлено, що відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку, в період проведення перевірки, позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування, що не заперечено й податковим органом.
Підставою для винесення оскаржуваного рішення №0003072302, на суму 27443 грн., є не ведення позивачем обліку товарних запасів, на суму 13927 грн. (а.с.55), проте податковим органом не надано ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду жодних доказів з цього приводу (актів опису товару тощо), а тому незрозуміло з яких підстав виходив останній при прийнятті рішення.
Крім того, з огляду на вищевикладені норми права, судова колегія приходить до висновку, що діючим законодавством не передбачено обов'язку ведення суб'єктом підприємницької діяльності, який використовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, вести облік товарних запасів, а отже винесене рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог п 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" - уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Відповідно до п.3 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» - у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Статтею 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (який діяв в період виникнення спірних правовідносин) визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи - платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків із споживачами.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України - обов'язок доказування покладено на відповідача - орган владних повноважень, якщо він заперечує проти задоволення позову.
Судовою колегією встановлено, що згідно з актом перевірки - підприємством не оприбуткувано суми готівкових коштів, в сумі 133525 грн., за що до нього застосовано штрафні санкції, у розмірі 667625 грн.
Вказане порушення встановлено податковим органом на підставі пояснень адміністратора, згідно яких виручка за поселення в даному пансіонаті, за липень-червень 2010 року, склала 152000 грн., а сума оприбуткованої готівки в книзі Ф-10, у вказаному періоді, склала 18475 грн. Податковим органом віднято суму, зазначену адміністратором, від суми зазначеної у Книзі, та застосовані штрафні санкції у п'ятикратному розмірі отриманого обчислення.
Позивачем надано до суду відповідні документи, згідно яких особа, яка зазначена в акті перевірки як адміністратор, працює у нього на посаді кухаря, та вказана особа пояснила, що сума, зазначена в акті перевірки, є її припущенням, оскільки вона фактично не займається веденням фінансово-господарської документації підприємства. Податковим органом жодним чином не підтверджено суму, у розмірі 133525, яку ним кваліфіковано як отримані позивачем готівкові кошти, та складено акт і винесено оскаржуване рішення лише на підставі припущень працівника позивача.
Судова колегія вважає, що в даному випадку податковим органом не встановлено всіх обставин та не надано жодних документальних підтверджень отримання позивачем коштів, крім тих, що оприбутковані в Книзі Ф-10, а тому висновок щодо порушення підприємцем п.2.6 Постанови НБУ - є необґрунтованим, а рішення про застосування штрафних санкцій підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2012 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Судді: О.В. Яковлєв А.В. Бойко Т.М. Танасогло