Справа № 822/3844/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
12 грудня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Білої Л.М.
суддів: Загороднюка А.Г. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини А1358 про визнання відмови незаконною та зобов'язання виплатити компенсацію за невикористане речове майно , -
В жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до військової частини А1358 про визнання відмови незаконною та зобов'язання виплатити компенсацію за невикористане речове майно.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву в якій просить розгляд справи проводити у її відсутності.
Представник відповідача у справі повноваженого представника в судове засідання не направив, хоча повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено з матеріалів справи та підтвердилось при апеляційному розгляді, звертаючись до суду першої інстанції позивач зазначив, що на підставі Наказу Командира військової частини А1358 від 06 червня 2013 року №10-ПМ ОСОБА_2 звільнена у відставку та 10 червня 2013 року виключена із списків особового складу частини. Оскільки, при звільненні з військової служби компенсація замість речового майна не виплачена, це і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з прийняттям Закону № 1459-III, який набрав чинності 11 березня 2000 року, було зупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо права осіб звільнених з військової служби на одержання грошової компенсації за недотримане речове майно.
Таким чином, у ОСОБА_2, яка звільнилася з військової служби у 2013 році, відсутнє право на одержання грошової компенсації за неотримане речове майно.
Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції та надаючи правову оцінку обставинам справи, зазначає наступне.
Відповідно до частини другої ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року), військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Відповідно до ст.2 Закону України від 17 лютого 2000 року №1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.
Законом України від 03 листопада 2006 року №328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 01 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
При цьому положення ч.2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.
Як встановлено з матеріалів справи та підтвердилось при апеляційному розгляді, старший солдат ОСОБА_2 звільнена Наказом командира військової частини А1358 від 06.06.2013 року № 10-ПМ з військової служби у відставку за п. «б» ч. 6 ст. 26 Закону України " Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я), а 10.06.2013 року виключена із списків особового складу частини.
Згідно з довідкою №1 від 11.06.2013 року грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі до 11.03.2000 року, становить 42,00 грн.; згідно довідки №2 про вартість речового майна, що підлягає видачі після 11.03.2000 року при звільненні в запас, становить 7063,78 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки на момент звернення ОСОБА_2, для отримання грошової компенсації замість речового майна Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, то пункт 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням даного Закону.
Крім того, необхідно зазначити, що така позиція щодо трактування зобов'язання сплати військовослужбовцям грошової компенсації замість речового майна була викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2013 року у справі №21-38а13 за позовом Особи до Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, військової частини А 0192, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення компенсації.
Таким чином, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, тому ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з урахуванням обставин, викладених в ухвалі суду апеляційної інстанції.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий /підпис/ Біла Л.М.
Судді /підпис/ Загороднюк А.Г.
/підпис/ Сушко О.О.
З оригіналом згідно:
секретар