10 грудня 2013 р.Справа № 2-а-239/11/1505
Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Гукаленко Олександр Олегович
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
Судді доповідача - Потапчука В.О.
суддів - Семенюка Г.В.
- Коваля М.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціальної політики Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області про стягнення щорічної разової грошової допомоги,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до управління праці та соціальної політики Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області про визнання дій незаконним та стягнення заборгованості.
Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 лютого 2011 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, у якій зазначено, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», являється учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов до висновку про правомірність дій відповідача та необхідність відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до яких щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України № 10 рп/2008 від 22 травня 2008 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що стосуються виплат, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Із врахуванням викладеного позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії -інвалід першої групи, з травня 2008 року має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, передбаченому ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції до 28 грудня 2007 року).
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Як встановлено матеріалами справи, відповідачем виплачено позивачу щорічну допомогу на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС після винесення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року про визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), змін, внесених підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Виходячи з вищенаведеного відповідач при виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»), діяв неправомірно та з порушенням норм чинного на момент виплати допомоги на оздоровлення законодавства.
Ці положення діючого законодавства були проігноровані судом першої інстанції, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права та висновки суду не відповідають обставинам справи.
Колегія суддів також зазначає, що позивач у своїй позовній заяві просив задовольнити його позовні вимоги з 1999 року по 2010 рік.
Оскільки ст. 99 КАС України початок перебігу строку звернення до суду пов'язує не тільки з датою коли особа дізналась про порушені права, а й з часом коли особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, колегія суддів дійшла до висновку про недотримання позивачем строку звернення до суду, оскільки рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 були оприлюднені у встановленому порядку, у засобах масової інформації широко висвітлювалось питання захисту категорії пенсіонерів, які мають статус «дитина війни», а правова необізнаність та відсутність з боку позивача будь яких звернень до відповідача з питань розміру підвищення до пенсії не є доказом дотримання строків звернення до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів враховуючи положення ст.. 99 КАС України вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача за 2010 рік.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Враховуючи, що суд першої інстанції неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для часткове задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою задовольнити позовні вимоги позивача частково.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 202, 207254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціальної політики Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області про стягнення щорічної разової грошової допомоги, - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціальної політики Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області про стягнення щорічної разової грошової допомоги, - задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціальної політики Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області щодо невиплати ОСОБА_2 щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2010 рік неправомірними.
Зобовязати Управління праці та соціальної політики Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області провести нарахування та виплату ОСОБА_2 недоплачених сум на оздоровлення за 2010 рік відповідно до статті 48 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п'яти мінімальних заробітних плат на час їх виплат за відповідний період з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Суддя-доповідач: Потапчук В.О.
Судді: Семенюк Г.В.
Коваль М.П.