Справа № 2218/25137/12
Головуючий у 1-й інстанції: Палінчак О.М.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
12 грудня 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Білої Л.М.
суддів: Загороднюка А.Г. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Хмельницької міської ради, виконавчого комітету Хмельницької області, Головного управління Держземагенства України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій , -
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Хмельницької міської ради, виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області в якому просила визнати дії відповідачів неправомірними; визнати за нею право на поділ прибудинкової території площею 0.21га на якій розміщені будинки НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 по АДРЕСА_1, право на отримання у приватну власність земельну ділянку для обслуго вування будинку. Крім того, позивачка просить зобов'язати Хмельницьку міську раду та виконавчий комітет Хмельницької міської ради в шестимісячний термін розробити проект відведення прибудинкової території (земельної ділянки) НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 з визначеними межами згідно розрахунку площі 0.21га; в місячний термін надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівниц тва і обслуговування квартириНОМЕР_3 житлового будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1; забезпечити здійснення конституційного права на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням розробки такого ОСОБА_4 шляхом продовження терміну договору на виконання геодези чних зйомок земельної ділянки, а також подати звіт про виконання судового рішен ня.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що є власницею квартири НОМЕР_3 одноповерхового будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1. За даною адресою позивачка має намір отримати земельну ділянку, що закріпле на за будинковолодінням пропорційно до частки у власності будинковолодіння, у чому відповідачами її відмовлено, чим порушено на її думку норми чинного законо давства та права.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.10.2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, просила скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.10.2013 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Сторони та третя особа повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та необхідності залишення в силі постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.10.2013 року, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на земельній ділянці по АДРЕСА_1 розміщено три житлових будинки під НОМЕР_1, НОМЕР_4, НОМЕР_5, які складають 100 % будинковолодіння.
ОСОБА_3, ОСОБА_5 є власниками домоволодіння, будинків НОМЕР_1, НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 в частках відповідно: 2/10, 1/10.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16 травня 2006 року проведено поділ будинковолодіння по АДРЕСА_1 між співвласниками, визначено ОСОБА_4 єдиним власником житлового будинку №НОМЕР_3 та припинено її право власності на 9/100 частин будинковолодін ня за вищевказаною адресою.
Будинок НОМЕР_1 є будинком квартирного типу, зокрема власником квартири НОМЕР_3 є ОСОБА_3
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, виходив з того, що оскільки позивач є власником квартири у багатоквартирному будинку, в якому всі квартири належать на праві власності їх мешканцям, тому згідно статті 42 ЗК України земельну ділянку можливо набути за адресою спірного домоволодіння об'єднанням співвласників, а вже після цього на підставі ст. 89 цього Кодексу позивачка має право на виділ своєї частки.
Разом з тим, суд першої інстанції відмовив в позовних вимогах ОСОБА_3 в частині зобов'язання відповідачів продовження між ОСОБА_3 та Хмельницьким БТІ терміну договору на виконання геодезичних зйомок земельної ділянки і терміну на виконання договору підряду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на чинному законодавстві, такі повноваження не надані відповідачам. Крім того, спір з даного приводу між ОСОБА_3 та Хмельницьким БТІ був предметом судового розгляду та рішення з даного приводу набрало чинності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.
Частиною 1 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Положеннями ст.42 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
З аналізу зазначених норм вбачається, щоОСОБА_3 дійсно є власником квартири у багатоквартирному будинку, в якому всі квартири належать на праві власності їх мешканцям, тому згідно ст.42 ЗК України земельну ділянку можливо набути за адресою спірного домоволодіння об'єднанням співвласників, а вже після цього на підставі ст. 89 цього Кодексу позивачка має право на виділ своєї частки.
Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити той факт, що право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у ст.6 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, дійшов вірних юридичних висновків і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Крім цього, слід зазначити щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень. Така позиція викладена: - в постанові Пленуму ВСУ від 24.10.2008 року за № 13, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень;
- в рішеннях Європейського суду з прав людини по справах: «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії»(Заява N 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії»(Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року, «Єрузалем проти Австрії», (Заява N 26958/95), Страсбург, від 27 лютого 2001 року, «Реквеньї проти Угорщини», (Case of Rekvenyi v. Hungary), (Заява N 25390/94), Страсбург, від 20 травня 1999 року, згідно яких завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Надавши правову оцінку діям відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими та повноцінно вмотивованими судом в рішенні від 14.10.2013 року.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та є не обґрунтованими, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишення в силі постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.10.2013 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак, підстав для скасування такого рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2013 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий /підпис/ Біла Л.М.
Судді /підпис/ Загороднюк А.Г.
/підпис/ Сушко О.О.
З оригіналом згідно:
секретар