10 грудня 2013 р.Справа № 815/1444/13-а
Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.
Одеський апеляційний адміністративний суд, у складі колегії:
головуючого - Яковлєва О.В.,
суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження, в м.Одесі, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року відмовлено в задоволені позову про визнання протиправною відмови відповідача у реєстрації права спільної часткової власності на квартиру та зобов'язання його здійснити дану реєстрацію.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою позов задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та зроблено необґрунтований висновок щодо необхідності відмови у задоволенні позову, оскільки за позивачем визнано право власності на 376/2000 частки квартири, за рішенням суду, а тому державний реєстратор зобов'язаний здійснити реєстрацію даного права власності.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 31.01.2013 року позивачем подано до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області документи для проведення державної реєстрації його права приватної власності на 376/2000 частки квартири, за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до рішення Приморського районного суду м.Одеси від 21 грудня 2011 року, по справі №2-3796/11.
19.02.2013 року позивачем отримано рішення №371730 від 13.02.2013 року про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, на підставі того, що подані документи не відповідають вимогам законодавства та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: вищевказане рішення Приморського районного суду м. Одеси є незрозумілим державному реєстратору.
За результатом встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог, з яким не погоджується судова колегія з наступних підстав.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 1 п. 1 ст. 8 вищевказаного Закону передбачено, що орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.
Частиною 3 ст. 17 цього ж Закону передбачено, що документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Згідно з п. 20 ч. 2 "Порядку ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно" - державний реєстратор вносить до запису про нерухоме майно такі відомості: тип об'єкта нерухомого майна (житловий будинок, будівля, споруда, квартира, житлове приміщення, нежитлове приміщення тощо); призначення об'єкта нерухомого майна (житловий або нежитловий); площа об'єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності) житлова); відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна (найменування та/або присвоєння літера, загальна та (за наявності) житлова площа об'єкта нерухомого майна, який є складовою частиною складної речі та призначений для обслуговування іншої (головної) речі, пов'язаний з нею спільним призначенням та є її приналежністю); адреса об'єкта нерухомого майна.
Судовою колегією встановлено, що позивач звернувся до державного реєстратора із заявою про реєстрацію його права приватної власності на 376/2000 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1. Вказане право власності встановлено рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 21 грудня 2011 року, по справі №2-3796/11, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання (а.с.7).
В оскаржуваній відмові відповідачем не зазначено, які порушення допущено заявником, що унеможливлюють державну реєстрацію його прав, а лише зазначено, що рішення суду є незрозумілим (а.с.39). Інших підстав для відмови відповідачем не наведено й у суді першої інстанції.
З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що дані дії державного реєстратора є протиправними, оскільки вказаним рішенням суду чітко зазначено про припинення права власності на частку квартири однієї особи та встановлено право власності іншої особи, із зазначенням конкретної адреси, розмірів тощо.
Враховуючи, що даним рішенням суду встановлено право власності особи на квартиру та відсутні інші підстави для відмови у здійсненні реєстрації - відповідач зобов'язаний зареєструвати право власності позивача.
У своїх запереченнях відповідач посилається на те, що рішення суду містить незрозумілі словосполучення, занадто довгі речення, через які викладення обставин важко сприймається (а.с.30).
Судова колегія наголошує на тому, що у відповідача відсутні повноваження давати оцінку судовому рішенню та відмовляти у здійсненні покладених на нього обов'язків, через наявність у нього сумнівів у правильності останнього, оскільки судове рішення вступило в законну силу та підлягає виконанню усіма особами незалежно від обставин зазначених відповідачем.
Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області №371730 від 13 лютого 2013 року.
Зобов'язати Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції в Одеській області зареєструвати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 376/2000 частки квартири АДРЕСА_1, відповідно до рішення Приморського районного суду м.Одеси від 21 грудня 2011 року, по справі №2-3796/11.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом 20 днів, після набрання нею законною сили до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.В. Яковлєв
Судді: А.В. Бойко
Т.М. Танасогло