11 грудня 2013 р. Справа № 876/9925/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 червня 2013 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сторожницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, скасування рішення,
ОСОБА_1 12.03.2013 року звернулася в суд з адміністративним позовом до Сторожницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення від 26.01.2012 року №05, визнати право на безоплатну передачу у власність земельної ділянки, зобов'язати розглянути заяву про передачу у власність як члену фермерського господарства земельну ділянку.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 червня 2013 року провадження у справі закрито.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги за апеляційними скаргами обґрунтовують тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності. Вказує, що ним оскаржувалось рішення, яке прийняте відповідачем, як органом владних повноважень, при реалізації ним управлінських функцій.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду з таких підстав.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що всі позовні вимоги не є спором у сфері публічно-правових відносин, а спір про власність, який слід вирішувати в порядку цивільного судочинства.
З таким висновком колегія суддів не погоджується і вважає, що він не відповідає нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.
Згідно ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. (п.1 ч.1 ст.3 КАС України)
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Для вирішення питання за правилами якого судочинства слід розглядати певний спір, і чи володіє він ознаками справи адміністративної юрисдикції, яка повинна розглядатися за правилами передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України, слід виходити із суб'єктного складу та предмету заявленого позову.
З матеріалів справи видно, що відповідачем у справі є Сторожницька сільська рада Ужгородського району Закарпатської області - орган місцевого самоврядування.
Предметом позову у даній справі є публічно - правова вимога позивача до відповідача викладена у позовній заяві. Вимога адміністративного позову ґрунтується на публічно - правових відносинах, які виникають у зв'язку із здійсненням відповідачем владних управлінських функцій на основі законодавства.
Так, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ч.3 ст.140, ч.1 ст.144 Конституції України). Акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до ч.1 ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Конституції України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Перелік таких питань визначено у Конституції України та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».
У рішенні Конституційного суду України №10-рп/2010 від 01.04.2010 року зазначено, що системний аналіз положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ч.1 ст.10, ст.ст.16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу.
Конституційний Суд України прийшов до висновку, що вирішення спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно-правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (ч.2 ст.4, ч.3 ст.17 КАС України).
Аналізуючи зміст оскаржуваного рішення (розпорядження), колегія суддів приходить до висновку, що таке прийнято відповідачем згідно положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Статтею 104 КАС України встановлено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Таким чином, колегія суддів переконана, що судом першої інстанції, при вирішенні питання щодо належності даного спору до юрисдикції адміністративних судів, допущено хибне трактування положень Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.2, п.1, 7 ч.1 ст.3, ст.17, 104 КАС України, що в свою чергу призвело до невірного висновку про приватноправовий характер спірних правовідносин, а відтак неможливості розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, колегія суддів вважає, що питання про оскарження позивачем рішення органу місцевого самоврядування випливає з наданих йому владних управлінських функцій, а не про спір пов'язаний із захистом права власності або користування, відповідно його належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Разом з тим, суду першої інстанції слід надати належну правову оцінку позовним вимогам про визнання права за позивачкою на безоплатну передачу у власність земельної ділянки
Відповідно до ст.69 ч.1, 2 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст.204 ч.1, 4 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, невірно встановив фактичні обставини справи та ухвалив незаконне рішення з порушенням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду і така підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 199 п.3, 204 п.1, 4, 205 ч.1 п.6, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 червня 2013 року у справі №308/4059/13-а скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М.Багрій
М.П. Кушнерик