11 грудня 2013 р. Справа № 3945/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року про відмову в задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Луцької ОДПІ Волинської області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 1 вересня 2010 року №0007242303.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким заяву задовольнити. Вимоги за апеляційними скаргами обґрунтовують тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що відмовивши у поновленні терміну на оскарження, суд тим самим унеможливив його участь у процесі прийняття рішення щодо суті спору, порушив принцип рівності перед законом. Орган ДПІ порушив терміни направлення рішення, однак суд цього до уваги не взяв. Проте, порушення ним терміну на оскарження, що сталось не з його вини, до уваги не взялось.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції скасувати і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду з таких підстав.
Відмовляючи в поновленні строку звернення суд першої інстанції виходив з того, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.09.2010 року №0007242303 направлене позивачеві поштою 03.09.2010 року, однак повернуте відділенням зв'язку в зв'язку із закінченням терміну зберігання. 25.10.2010 року посадовими особами Луцької ОДПІ складений акт про неможливість вручення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій позивачеві і в той же день рішення розміщене на дошці податкових оголошень (повідомлень) Луцької ОДПІ.
Відповідно до п.4.9 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних фінансових санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року №253, день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про неможливість його вручення платнику податків, вважається днем його вручення.
Отже, днем вручення позивачеві рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є 25 жовтня 2010 року.
За таких обставин суд не знайшов поважних причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
З таким висновком колегія суддів не погоджується і вважає, що він не відповідає нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.
Статтею 107 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення).
Згідно ч.1, 5 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.
Позивачем в апеляційній скарзі продубльовано обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду, які не спростовуються іншими доказами по справі, та зазначено, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду є неотримання оскаржуваного рішення у встановлений законом строк.
Позивач стверджує, що дізнався про прийняття відповідачем рішення 17 грудня 2010 року при зверненні до Луцької ОДПІ із заявою про реєстрацію реєстратора розрахункових операцій, а отримав копію рішення лише 21 грудня 2010 року. Йому відомо, що рішення направлялося 11 жовтня 2010 року поштою, однак повернуте відповідачу відділенням поштового зв'язку у зв'язку з неврученням адресату. Тобто, Луцька ОДПІ направила рішення позивачеві вже після спливу 30-денного терміну на його оскарження, що позбавило позивача права на звернення до суду у встановлений законом строк.
Вказані вище обставини не спростовані.
Крім того, судом першої інстанції не досліджувались фактичні причини не отримання позивачем рішення податкового органу на предмет поважності таких.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, рішення суду про визнання причин пропуску звернення до суду позивачем неповажними є передчасним.
Відповідно до ст.69 ч.1, 2 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст.204 ч.1, 4 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, невірно встановив фактичні обставини справи та ухвалив незаконне рішення з порушенням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду і така підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 199 п.3, 204 п.1, 4, 205 ч.1 п.6, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року у справі №2а/0370/80/11 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М.Багрій
М.П. Кушнерик