11 грудня 2013 р. Справа № 3772/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ратнівського районного суду Волинської області від 16 грудня 2010 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ратнівської селищної ради Волинської області про скасування рішення суб'єкта владних повноважень,
ОСОБА_1 13.12.2010 року звернувся в суд з адміністративним позовом до Ратнівської селищної ради Волинської області, в якому просив визнати нечинним і скасувати рішення №1/7 від 09.11.2010 року «Про затвердження персонального складу виконавчого комітету Ратнівської селищної ради» з підстав, що в прийнятому рішенні не вказано хто є заступником селищного голови та не зазначено причин припинення повноважень наступних членів виконавчого комітету селищної ради а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. ОСОБА_5, ОСОБА_6.
Ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 16 грудня 2010 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що перебуває на службі в органі місцевого самоврядування - Ратнівській селищній раді, яка відповідно до пп.15 п.1 ст.3 КАС України є публічною службою і відповідно до пп.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду з таких підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.109 КАС України заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З таким висновком колегія суддів не погоджується і вважає, що він не відповідає нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.
Згідно ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. (п.1 ч.1 ст.3 КАС України)
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Для вирішення питання за правилами якого судочинства слід розглядати певний спір, і чи володіє він ознаками справи адміністративної юрисдикції, яка повинна розглядатися за правилами передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України, слід виходити із суб'єктного складу та предмету заявленого позову.
З матеріалів справи видно, що відповідачем у справі є Ратнівська селищна рада Волинської області - орган місцевого самоврядування.
Предметом позову у даній справі є публічно - правова вимога позивача до відповідача викладена у позовній заяві. Вимога адміністративного позову ґрунтується на публічно - правових відносинах, які виникають у зв'язку із здійсненням відповідачем владних управлінських функцій на основі законодавства.
Так, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ч.3 ст.140, ч.1 ст.144 Конституції України). Акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до ч.1 ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Конституції України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Перелік таких питань визначено у Конституції України та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».
У рішенні Конституційного суду України №10-рп/2010 від 01.04.2010 року зазначено, що системний аналіз положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ч.1 ст.10, ст.ст.16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу.
Конституційний Суд України прийшов до висновку, що вирішення спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно-правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (ч.2 ст.4, ч.3 ст.17 КАС України).
Аналізуючи зміст оскаржуваного рішення (розпорядження), колегія суддів приходить до висновку, що таке прийнято відповідачем згідно положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до ст.69 ч.1, 2 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст.204 ч.1, 4 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, невірно встановив фактичні обставини справи та ухвалив незаконне рішення з порушенням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду і така підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 199 п.3, 204 п.1, 4, 205 ч.1 п.6, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Ратнівського районного суду Волинської області від 16 грудня 2010 року у справі №2а-1064/10 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М.Багрій
М.П. Кушнерик