11 грудня 2013 року Справа № 876/8108/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Коломия та Коломийському районі Івано-Франківської області на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Коломия та Коломийському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірною бездіяльність щодо відмови у перерахунку і виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці,
ОСОБА_1 29.04.2013 року звернулася в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Коломия та Коломийському районі Івано-Франківської області, в якому просила визнати неправомірною бездіяльність щодо відмови у перерахунку і виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобов'язати перерахувати та виплачувати з 01 січня 2012 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітку працюючого судді.
Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2013 року позов задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Коломия та Коломийському районі Івано-Франківської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 01 січня 2012 року у відповідності до ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням довідок №№125-130 Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 29 березня 2013 року про розмір заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції УПФ України в місті Коломия та Коломийському районі Івано-Франківської області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. имоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що відповідно до ч.4 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного суду України, відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок. Тому підстав для здійснення перерахунку довічного грошового утримання позивачу, як судді місцевого суду у відставці, починаючи з 01 січня 2012 року, немає.
Також відповідно до ст.99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду.
Таким чином, позов про перерахунок щомісячного грошового утримання з 01.01.2012 року подано з пропуском строку, встановленого КАС України, а тому вважаємо, що його слід залишити без розгляду.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати в частині з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працювала на посаді голови Снятинського районного суду Івано-Франківської області і 20 листопада 2006 року вийшла у відставку з нарахуванням щомісячного грошового утримання, що складало 90% від заробітної плати, а саме 80% заробітної плати за стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, і за кожен повний рік роботи понад 20 років на посаді судді, розмір щомісячного довічного грошового утримання було збільшено на 2 відсотки заробітку, але не більше ніж до 90%. Щомісячне довічне грошове утримання нараховане відповідно до ст.43 Закону України «Про статус суддів» (що був чинним на час виходу позивача у відставку) у розмірі 90% від заробітної плати, яка складалася із посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційний клас, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
04.04.2013 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання у зв'язку набранням чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року та підвищенням з 01 січня 2012 року заробітної плати суддям, що також підтверджується наявними в матеріалах справи довідками /а.с.8-13/, однак отримала письмову відповідь з відмовою в задоволенні заяви.
Відповідач, відмовляючи позивачу в здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, послався на відсутність законодавчого визначення механізму такого перерахунку, а також вказав на те, що згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдиною підставою для проведення перерахунку є ч.4 ст.138 даного закону, положення якої стосуються виключно суддів Конституційного суду України.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при вирішенні спірного питання не врахував, що в разі зміни заробітної плати працюючого судді, розмір щомісячного грошового утримання судді у відставці обчислюється виходячи із нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.
З таким висновком колегія суддів погоджується і вважає, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Визначені Конституцією України та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до них високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості.
Відповідно до ст.43 Закону України «Про статус суддів», який був чинним на час виникнення спірних відносин, за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканості та соціального захисту, як і до виходу у відставку. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від оплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки заробітку, але не більше ніж до 90% заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію закону від 15.12.1992 року №2862-ХІІ «Про статус суддів» (абзац 3 пункту 1) передбачалось, що в разі зміни заробітної плати суддів, розмір щомісячного довічного утримання судді у відставці обчислюється, виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, та виплачується в суді за останнім місцем роботи або за його вибором у суді за місцем його проживання.
Згідно з ч.3 ст.1 Закону України «Про статус суддів» гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.
Відповідно до ст.22 Конституції України при прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Після втрати Законом України «Про статус суддів» чинності на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453 аналогічні положення були передбачені ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
3 01.10.2011 року положення ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладені в іншій редакції, відповідно до якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
З огляду на наведені вище положення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір щомісячного грошового утримання напряму залежить від розміру грошової винагороди працюючого судді, при цьому враховує позицію Конституційного Суду України, який у рішенні від 14.12.2011 року №18-рп/2011 прийшов до висновку, що правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними.
Відтак, при розрахунку розміру щомісячного грошового утримання судді, що вийшов у відставку, Пенсійним фондом України повинен застосовуватись діючий розмір заробітної плати, що нараховується працюючому судді на відповідній посаді, яку займав суддя у відставці.
Відповідно до ч.5 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
У зв'язку з набранням чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" змінено порядок оплати праці працюючим суддям, яким виплачується суддівська винагорода.
Статтею 129 вказаного Закону визначено вид, склад, розмір суддівської винагороди, яка складається з грошового утримання, яке включає в себе посадовий оклад та доплати за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з 1 січня 2012 року працюючим суддям підвищено посадові оклади.
Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно - з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат, з січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат.
Виходячи з вищенаведеного, обчислення щомісячного довічного утримання суддів у відставці повинно здійснюватися у відсотковому відношенні до розміру грошового утримання працюючих суддів, тому, у разі зміни розміру грошового утримання суддів, що працюють на відповідній посаді, органи Пенсійного фонду здійснюють відповідний перерахунок раніше призначеного грошового утримання судді у відставці.
Однак, враховуючи вимоги ст.99, 100 КАС України колегія суддів погоджується з твердженням відповідача щодо пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Згідно ч.1, 2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Як видно з матеріалів справи, позивач не клопотала про визнання причин пропуску звернення до суду поважними і таких колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 щодо зобов'язання УПФ України в місті Коломия та Коломийському районі Івано-Франківської області перерахувати та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у відповідності до ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус судців» підлягає задоволенню з 29 жовтня 2012 року з урахуванням довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області №128-130 від 29 березня 2013 року про розмір заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді ( після жовтня 2012 року).
Відповідно до п.1, 4 ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, доводи апеляційної скарги висновки суду спростовують і така підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 100 ч.1, 160, 195, 197, 198 п.3, 202 п.4, 205 ч.2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Коломия та Коломийському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2013 року у справі №346/2571/13-а скасувати і прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в місті Коломия та Коломийському районі Івано-Франківської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 29 жовтня 2012 року у відповідності до ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області №128-130 від 29 березня 2013 року про розмір заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Коломия та Коломийському районі Івано-Франківської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 29 жовтня 2012 року у відповідності до ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області №128-130 від 29 березня 2013 року про розмір заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді.
Адміністративний позов ОСОБА_1 щодо перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 1 січня 2012 року по 28 жовтня 2012 року включно залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
М.П. Кушнерик