ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
в порядку письмового провадження
м. Київ
20 грудня 2013 року № 826/18365/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомДержавного підприємства «Центр державного земельного кадастру»
доВідділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області
третя особа ОСОБА_1
проскасування постанов та зобов'язання вчинити дії
встановив:
Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1, в якому просить:
- скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 25.09.2013 р. ВП № 39834355,
- скасувати постанову державного виконавця про накладення штрафу від 30.10.2013 р. ВП № 39834355,
- зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області повернути стягувачу виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження ВП № 39834355.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2013 р. відкрито провадження у справі.
У судове засідання 18.12.2013 р. представник позивача прибув. Відповідач та третя особа, належним чином повідомлені про судове засідання, не з'явились.
Відповідно до частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що відповідачем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження та накладення штрафу в порушення вимог чинного законодавства, оскільки виконавчий лист не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та вважає, що виконання вимог постанови є неможливим з огляду на зміни земельного законодавства та відсутністю у позивача жодних відомостей щодо земельних ділянок ОСОБА_1 Зауважує, що поважні причини неможливості виконання рішення суду по справі були повідомлені державному виконавцю листом філії від 11.10.2013 р. № 4-1/790, та відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ має бути повернутий стягувачеві.
Відповідач та третя особа пояснень по суті позову чи заперечень не надали, будь-яких клопотань до суду не скерували.
Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив, що на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року Окружним адміністративним судом міста Києва 23 квітня 2013 р. видано виконавчий лист по справі № 2а-6553/12/2670 за позовом ОСОБА_1 до Управління Держкомзему в Обухівському районі Головного управління Держкомзему у Київській області, Держаного підприємства "Центр державного земельного кадастру":
«Зобов'язати Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» вжити необхідні заходи щодо надання Управлінню Держкомзему в Обухівському районі Головного управління Держкомзему у Київській області необхідних документів для видачі Управлінням Держкомзему в Обухівському районі Головного управління Держкомзему у Київській області ОСОБА_1 дублікатів державних актів на право власності на належні їй земельні ділянки серії «ЯИ» №383866 від 21 вересня 2009 року та серії «ЯИ» №383867 від 21 вересня 2009 року».
У виконавчому листі зазначено боржника - Держане підприємство «Центр державного земельного кадастру» та стягувача - ОСОБА_1.
25.09.2013 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження та зобов'язано боржника самостійно виконати рішення суду у 7-ми денний строк з моменту отримання постанови.
30.10.2013 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області за невиконання рішення суду накладено на боржника штраф у розмірі 680,00 грн.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон 606-ХІV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частинами 1, 2 ст. 2 Закону № 606-ХІV зазначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону № 606-ХІV).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 75 Закону № 606-ХІV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
Статтею 89 Закону № 606-ХІV встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Аналізуючи вищевикладену статтю, суд приходить до висновку, що законодавець передбачив єдину підставу, за якої державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу - невиконання рішення без поважних причин (частина перша ст. 89 Закону № 606-ХІV).
Як вбачається з матеріалів справи, в постанові про відкриття виконавчого провадження від 25.09.2013 р. боржнику надано семиденний строк з моменту отримання постанови.
В судовому засіданні судом встановлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження боржник отримав 02.10.2013 р. та листом від 11.10.2013 р. № 4-1/790 за підписом начальника Київської обласної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» повідомлено відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, що вимоги даної постанови не можуть бути виконані з наступник причин: будь-які документи на земельні ділянки гр. ОСОБА_1 у філії відсутні, у зв'язку зі змінами законодавства (втрата чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 р. № 1021) заповнення, державна реєстрація та видача державних актів на право власності на земельну ділянку, а також їх дублікатів чинним законодавством не передбачено.
Таким чином, відповідачем було встановлено невиконання боржником рішення суду в строк, наданий для самостійного виконання.
Однак, суд зауважує, що в постанові про відкриття виконавчого провадження боржника зобов'язано вжити необхідні заходи щодо надання Управлінню Держкомзему в Обухівському районі Головного управління Держкомзему у Київській області необхідних документів для видачі Управлінням Держкомзему в Обухівському районі Головного управління Держкомзему у Київській області ОСОБА_1 дублікатів державних актів на право власності на належні їй земельні ділянки. Натомість, позивач зазначає, що у Київській обласній філії відсутні будь-які документи та робить висновок про неможливість видачі дублікатів виконавчих листів.
Керуючись статтями 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження» 30.10.2013 за невиконання рішення суду на боржника накладено штраф у розмірі 680,00 грн., про що винесена відповідна постанова.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач виніс постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду обґрунтовано, оскільки позивачем не надано доказів поважності причин невиконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва у встановлений державним виконавцем строк, а відтак не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про накладення штрафу в розмірі 680,00 грн.
Щодо позовних вимог про скасування постанови про відкриття провадження у справі, позовну заяву в цій частині залишено без розгляду на підставі ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо позовних вимог про зобов'язання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області повернути стягувачу виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження ВП № 39834355, суд зазначає наступне.
Підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачені статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:
1) є письмова заява стягувача;
2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення;
4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа;
5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника);
6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;
8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно;
9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.
Суд звертає увагу, що вчинення дій щодо повернення виконавчого документу стягувачу, як і вчинення інших виконавчих дій, є дискреційними повноваженнями відповідача.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 року визначено, суд не може підміняти собою органи владних повноважень. Суд не може підміняти собою орган, рішення якого оскаржуються, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Така позиція узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
При цьому, позивачем не зазначено суду, якими саме діями, бездіяльністю чи рішеннями відповідач порушив норми законів про повернення виконавчого документу стягувачеві.
З огляду на наведене, позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути виконавчий лист стягувачу задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
За таких обставин, постанова про накладення штрафу узгоджується з вимогами чинного законодавства, а посилання позивача на її необґрунтованість є помилковими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Разом з тим суд враховує, що в рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) в п. 3 зазначено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т.ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у ст. 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.
Таким чином, позивач скористався своїм правом на судовий захист і його право не може бути обмежене, однак при встановлених обставинах підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити частково.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л. О. Маруліна