Справа № 825/4547/13-а
17 грудня 2013 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Заяць О.В.,
за участю секретаря Музика С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського обласного військового комісаріату в якому, просить суд: визнати протиправними дії Чернігівського обласного військового комісаріату, щодо нарахування та виплати, підполковнику ОСОБА_1, грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій"; зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат здійснити перерахунок та виплату, підполковнику ОСОБА_1, грошової допомоги при звільненні, з врахуванням додаткової щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він проходив військову службу на посаді заступника військового комісара з виховної роботи Чернігівського обласного військового комісаріату. Згідно наказу військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату від 18 листопада 2013 року №211 він виключений зі списків зазначеного комісаріату. Відповідно до вищезазначеного наказу позивачу була виплачена грошова допомога при звільненні, передбачена наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Проте, позивач вважає неправомірним виплату йому вихідної допомоги, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889. Тому, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, проходив військову службу на посаді заступника військового комісара з виховної роботи Чернігівського обласного військового комісаріату.
Наказом тимчасово виконуючого обов'язки начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 18.10.2013 року № 710 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до пункту ''б'' (за станом здоров'я) частини 6 статті 26 Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу'' (а.с. 15).
Згідно наказу військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату від 18 листопада 2013 року №211 з 18.11.2013 року позивач виключений зі списків особового складу, всіх видів забезпечення та направлений для зарахування на військовий облік до Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату.
Також, ОСОБА_1 була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні, передбачена наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (а.с. 5).
Проте, на думку позивача, в розмір грошової допомоги при звільненні не була включена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", зі змінами, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України.
Відповідно до пункту 38.1 наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260 встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07 листопада 2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим ( спеціальним) званням щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», зі змінами, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161 військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) встановлена щомісячна додаткова грошова винагорода: з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки Чернігівського обласного військового комісаріату від 18.11.2013 року № 2020 позивач отримував вищезазначену надбавку з травня по листопад 2013 року (а.с. 7), що вказує на систематичність зазначеної надбавки, а тому вона безпідставно не була врахована при нарахуванні грошової допомоги при звільненні позивача.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про протиправність дій Чернігівського обласного військового комісаріату щодо нарахування та виплати ОСОБА_1, вихідної допомоги, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В той же час, згідно з частиною 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та рішень.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату правомірні та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Чернігівського обласного військового комісаріату, щодо нарахування та виплати, підполковнику ОСОБА_1, грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».
Зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат здійснити перерахунок та виплату, підполковнику ОСОБА_1, грошової допомоги при звільненні, з врахуванням додаткової щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 20 l0 року №889.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя О.В. Заяць