ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
19 грудня 2013 року № 813/7721/13-а
Львівський окружний адміністративний суд в складі
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
секретар судового засідання Шозда Г.В.
представників сторін:
від позивача - Голополосов К.В., Мицак О.Р., Грунський В.О.;
від відповідача - Тістечко Ю.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «ТМ-Сервіс» до Львівської митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товару, скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та про стягнення надмірно сплачених сум -
ТзОВ «ТМ-Сервіс» звернулося в суд з позовом до Львівської митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів за №209000003/2013/900089/2 від 13.09.2013 року; скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00439 від 13.09.2013 року та про стягнення з Державного бюджету України через Головне Управління Державної казначейської служби України у Львівській області надмірно сплаченої суми мита у розмірі 9958 грн. 94 коп. та податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів в розмірі 41827 грн. 55 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що письмова вимога митного органу щодо подання декларантом додаткових документів повинна бути вмотивована - зумовлена розбіжностями, які містяться в документах, зазначених у ч.2 ст.53 МК України. Також позивач вважає, що ним було подано усі необхідні документи для визначення митної вартості товару, який імпортувався. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем без дотримання вимог ч.6 ст.54 МК України відмовлено у митному оформленні товарів. Позивач також вважає, що з ним не проводилось жодних консультацій. Рішення про коригування митної вартості, продовжує позивач, не містить підстав, які передбачені ч.6 ст.54 МК України, за наявності яких митний орган має прийняти згадане рішення. На думку позивача, спірне рішення прийнято з порушенням наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» від 24.05.2012 року №598.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, просять його задоволити.
Представник відповідача вважає, що останній діяв у відповідності до вимог чинного аконодавства, а тому в задоволенні позову просить відмовити.
Заслухавши присутніх представників, розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке.
13.09.2013 року ТзОВ «ТМ-Сервіс» для митного контролю та митного оформлення товарів, що імпортуються на митну територію України згідно контракту №FB 2012 003 від 08.06.2012 року подано митну декларацію №209120000/2013/834210 із заявленою митною вартістю 29358,08 доларів США.
Внаслідок контролю правильності визначення митної вартості товарів Львівською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за №209000003/2013/900089/2 від 13.09.2013 року.
Також, Львівською митницею у зв'язку із прийняттям згаданого рішення було винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00439.
Позивач, не погодившись зі згаданими рішеннями та карткою відмови, оскаржив їх до суду. Також просить стягнути надміру сплачені суми мита та податку на додану вартість.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Позивачем для митного оформлення та митного контролю було подано митну декларацію №209120000/2013/834210 від 13.09.2013 року; картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №209/2012/0000969; накладну від 08.09.2013 року; коносамент (Bill of Lading) CNSHA042098 від 07.07.2013 року; платіжне доручення в іноземній валюті №39 від 14.06.2013 року; рахунок-фактура (інфойс) №FB130441002 від 25.06.2013 року; пакувальний лист б/н від 25.06.2013 року; додаткову угоду до контракту 6/1 від 30.05.2013 року; контракт №FB 2012 003 від 08.06.2012 року; договір про надання транспортно-ехспедиційних послуг з перевезення вантажів морським, автомобільним, авіаційним та залізничним транспортом за №398/12 від 01.08.2012 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2761 від 07.07.2013 року; інформацію про позитивні результати здійснення фіто-санітарного контролю товару №2761 від 07.07.2013 року; резервну позицію №915 від 26.07.2013 року; оригінал сертифікату походження №G133112101391000 від 07.07.2013 року; витяг про вартість сировини від 12.09.2013 року; відповідь на вимогу від 13.09.2013 року; відповідь на повідомлення декларанта від 13.09.2013 року; довідку на транспортні послуги №6091 від 09.09.2013 року; прайс від 03.04.2013 року.
Картка відмови та рішення про коригування митної вартості підтверджують подання зазначених документів декларантом для митного оформлення та митного контролю.
Спірне рішення органу доходів і зборів мотивовано тим, що митну вартість імпортованих товарів не може бути визнано за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 2-4 ст.53 МК України. Крім того, у спірному рішенні зазначено, що під час розгляду документів були виявлені розбіжності, а саме печатка відправника в сертифікаті про походження товарів відрізняється від печатки відправника у фактурі, контракті; розбіжності в договорі на перевезення; платіжне доручення про оплату неможливо ідентифікувати з товаром; наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів правильності визначення митної вартості.
Зі змісту положень частин 2-5 статті 53 МК України, можна прийти до висновку, що перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів є вичерпний, і лише за наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, можна витребувати додаткові документи, перелік яких теж чітко визначений законодавством.
У відповідності до положень ч. 1 ст.54 МК України при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів перевіряє числове значення заявленої митної вартості.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з положеннями п.1 ч.5 ст.54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Наведені норми вказують на те, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів повинен перевіряти числове значення митної вартості та встановлювати причиновий зв'язок між наявністю розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та неможливістю перевірити числове значення митної вартості. При цьому, лише за обставин неможливості визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю згаданого причинного зв'язку, орган доходів і зборів, може витребувати додаткові документи передбачені ст.53 МК України.
Даючи правову оцінку мотивам спірного рішення, можна прийти до таких висновків:
по-перше, обставини різниці печатки у сертифікаті та печатки відправника у фактурі, контракті не вказує на невірне числове значення митної вартості. Більше того, органом доходів і зборів не досліджувалось питання використання різних форм печаток або штампів, на різних первинних бухгалтерських документах, на одному і тому ж підприємстві, а тому висновки про розбіжності чи ознаки підробки ґрунтуються на припущеннях та нічим не обґрунтовані.;
по-друге, обставини розбіжності в номері договору на перевезення теж не можуть вказувати на невірне числове значення митної вартості. Більше того, в матеріалах справи також наявна довідка про транспортні послуги, яка також подавалась для контролю правильності визначення митної вартості, і стосується понесених витрат на транспортування (оцінка контролюючим органом в розрізі числового значення митної вартості взагалі не надавалась).;
по-третє, оскільки платіжне доручення містить посилання на контракт, його можна ідентифікувати з товаром;
по-четверте, обставини наявності у органу доходів і зборів інформація щодо митної вартості товарів, при перевірці правильності застосування основного методу взагалі не може братись до уваги, оскільки на цій стадії перевіряється правильність визначення числового значення митної вартості на підставі документів, які подані декларантом.
Отже, як вбачається зі змісту поданих до декларації та в подальшому поданих на вимогу документів орган доходів і зборів міг перевірити числове значення митної вартості, а посилання у спірному рішенні на виявлені розбіжності не можуть ставити під сумнів заявлену митну вартість, оскільки не перебувають з останньою у причинно-наслідковому зв'язку.
При цьому, судом не беруться до уваги посилання відповідача на положення ст.361 МК України, оскільки дана норма не застосовується до процедур контролю правильності визначення митної вартості товарів за основним методом.
Наведене може вказувати на те, що спірне рішення прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п.3 ч.3 ст.2 КАС країни) та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.3 ст.2 КАС України).
Крім того, як передбачено ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 6 ст.54 МК України, передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Саме наведені норми, передбачають правові підстави прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
З врахуванням викладених обставин - частково необґрунтованої вимоги органу доходів зборів щодо надання додаткових документів та надання всіх необхідних документів для здійснення контролю митної вартості, які передбачені ч.2 ст.53 МК України - суд вважає, що прийняте відповідачем рішення не ґрунтується на підставах передбачених ч.6 ст.54 МК України.
Зазначене вказує на те, що спірне рішення не ґрунтується на підставах що передбачені Митним Кодексом України (п.1 ч.3 ст.2 КАС України).
Не можна залишити поза увагою дотримання органом доходів і зборів порядку застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів.
Так, у відповідності до положень ч.4 ст.57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій, продовжується у цій частині, орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
З врахуванням положень ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не було подано доказів в підтвердження того, що ним вживались заходи з метою дотримання процедури консультацій. При цьому, позивач зазначає, що жодних консультацій з ним не проводилось.
Зазначене дозволяє прийти до висновку, що органом доходів і зборів жодних консультацій не проводилось, а лише вимагались від декларанта додаткові документи, і як наслідок відповідачем без достатніх на те правових підстав застосовані другорядні методи.
За таких обставин, суд вважає, що спірне рішення прийнято не у спосіб, який передбачений Митним Кодексом України (п.1 ч.3 ст.2 КАС України).
З огляду на викладене, спірне рішення є протиправним, як і картка відмови, яка прийнята на підставі цього рішення.
Що стосується вимоги про стягнення надміру сплачених мита та податку на додану вартість сплачених на підставі платіжного доручення №222 від 13.09.2013 року, то слід зазначити наступне.
У відповідності до вимог ч.7 ст.54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Судом встановлено, що митним органом не доведено правомірності коригування митної вартості.
Частиною першою статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
Згідно з приписами частини третьої зазначеної статті, помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
Відповідно до приписів частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
На виконання частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України розроблено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року №618.
Пунктом 8 розділом ІІІ згаданого Порядку передбачено, що суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України.
При цьому, такого порядку на даний час не прийнято, однак, його відсутність не може перешкоджати захисту права позивача, а тому його вимоги про стягнення надміру сплачених мита та податку на додану вартість підлягають до задоволення.
Крім того, з врахуванням положень ч.1 ст.244-2 КАС України, в даному випадку не підлягає застосуванню ухвала Верховного Суду України від 07.09.2012 року №21-242а12, оскільки у ній йдеться про порядок застосування норм Митного Кодексу України від 11 липня 2002 року №92-IV, а спірні правовідносини регулюються Митним Кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI.
Інші посилання та заперечення сторін не беруться судом до уваги з врахуванням наведених обставин та норм чинного законодавства.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.
При цьому, в резолютивній частині постанови, у відповідності до вимог ст.162 КАС України, належить зазначити про протиправність спірних актів індивідуальної дії.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Львівською митницею, рішення про коригування митної вартості товарів за №209000003/2013/900089/2 від 13.09.2013 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00439 від 13.09.2013 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області (код ЄДРПОУ 38008294. МФО 825014) що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Левицького,18 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс», що знаходиться за адресою Львівська область, Пустомитівський район, с.Сокільники, вул.Львівська бічна,8 (код ЄДРПОУ 31835813) суму надмірно сплачених мита в розмірі 9958 грн. 94 коп. (дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім гривень дев'яносто чотири копійки) та податку на додану вартість в розмірі 41827 грн. 55 коп. (сорок одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень п'ятдесят п'ять копійок).
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс», що знаходиться за адресою Львівська область, Пустомитівський район, с.Сокільники, вул.Львівська бічна,8 (код ЄДРПОУ 31835813) 586 грн. 68 коп. (п'ятсот вісімдесят шість гривень шістдесят вісім копійок) сплаченого судового збору.
5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
6. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 грудня 2013 року.
Суддя В.Я.Мартинюк