19 грудня 2013 року місто Київ № 810/6281/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Моваль Трейдинг» (представник Петрик Сергій Анатолійович)
доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Моваль Трейдинг» (представник Петрик Сергій Анатолійович), звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2013 року № 0000192204.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 20.08.2013 року № 0000192204 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.
В призначений день та час у судове засідання з'явився представник відповідача, надав суду заперечення на адміністративний позов, представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав додаткові докази по справі відповідно до клопотання від 09.12.2013 року.
Представник відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, наданих під час судового розгляду справи, просив суд відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд протокольною ухвалою від 11.12.2013 року вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Моваль Трейдинг» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 36713153.
З матеріалів справи встановлено, що ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області 23.07.2013 року було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 23.07.2013 року № 2/22-04/36713153 «Про результати камеральної (електронної) перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість підприємством ТОВ «Моваль Трейдинг» (код за ЄДРПОУ: 36713153), надану у травні 2013 року за березень 2013 року».
Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства:
Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 250 011, 41 гривень.
На підставі Акта перевірки від 23.07.2013 року № 2/22-04/36713153 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.08.2013 року № 0000192204 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 250 011, 41 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 62 502, 85 гривень.
Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд його скасувати, що і є предметом даного позову.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних обставин.
Позивачем до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області 22.04.2013 року було подано податкову декларацію з ПДВ за березень 2013 року.
Також, у звітному податковому періоді - травень 2013 року, у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок, позивачем 17.05.2013 року до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2013 року та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5).
Під час розгляду справи судом була досліджена вказана податкова звітність та встановлено наступне.
У розділі І «податкові зобов'язання» додатку № 5 до декларації за березень 2013 року загальна сума ПДВ складає 2 918 970, 00 гривень.
У розділі ІІ «податковий кредит» додатку № 5 до декларації за березень 2013 року загальна сума ПДВ складає 2 621 714, 00 гривень.
Також судом досліджений наданий позивачем уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2013 року, з якого встановлено наступне.
У розділі І «податкові зобов'язання» уточнюючого розрахунку загальна сума ПДВ складає 2 918 970, 00 гривень, яка не відрізняється від попередніх показників, зазначених у Декларації з ПДВ за березень 2013 року, тобто вказана сума залишилась без змін.
У розділі ІІ «податковий кредит» уточнюючого розрахунку загальна сума ПДВ складає 2 621 714, 00 гривень, яка згідно додатку 5 до уточнюючого розрахунку збільшується на 250 011, 00 гривень за рахунок контрагентів позивача згідно реєстру податкових накладних, а саме: ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Фірма «Адора», ТОВ «Атор», ТОВ «Бартнік», ПрАТ «Компанія Бастіон», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Галфрост», ТОВ «Данон», ТОВ «Дільче Італія», ПАТ «Звенигородський Сироробний Комбінат», ТОВ «Торговий Дім «Королівський смак», ТОВ «Фірма «Люстдорф», ТОВ «Ольвія-1», ТОВ «Укрпродмайстер», ТОВ «Природні продукти», ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.», ДП «Маркет-Плазо», ТОВ «Адвентіс», ТОВ «Фудмаркет» та ТОВ «Новус Україна».
З Акта перевірки позивача від 23.07.2013 року № 2/22-04/36713153, складеного ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області вбачається, що підприємством позивача до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2013 року (реєстр від 17.05.2013 року № 9028460786) не надано уточнюючий реєстр отриманих та виданих податкових накладних.
У зв'язку з чим відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової звітності з ПДВ ТОВ «Моваль Трейдинг».
Відповідач зазначив, що при проведенні перевірки встановлено, що позивачем сформований податковий кредит за рахунок податкових накладних з датою виписки понад 365 днів, зазначених в пункті 4 Акта перевірки відповідача.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Відповідач, виявивши порушення позивачем податкового законодавства, передбаченого пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.08.2013 року № 0000192204, визначивши суму грошового зобов'язання за основним платежем - 250 011, 41 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 62 502, 85 гривень.
Відповідальність за визначене відповідачем порушення передбачена пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -
тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Однак, з вищевказаними твердженнями відповідача щодо порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, та, відповідно, нарахування за таке порушення штрафних санкцій суд не погоджується з огляду на наступне.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.
У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.
Як вбачається з Акта перевірки перевіряючим встановлено, що позивач сформував податковий кредит за рахунок податкових накладних з датою виписки понад 365 днів.
Слід звернути увагу, що позивачем подано уточнюючий розрахунок за березень 2013 року, отже у зв'язку з самостійно виявленими помилками у податкового органу були відсутні підстави вважати, що податковий кредит сформовано за рахунок податкових накладних з датою виписки понад 365 днів.
Тобто, ані з Акта перевірки, ані під час судового розгляду не встановлено підстав, з яких податковий орган дійшов таких висновків.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 5 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492 (зі змінами та доповненнями) (далі - Порядок № 1492), подання податкової декларації з податку на додану вартість (далі - декларація) передбачено пунктом 46.1 статті 46 глави 2 розділу II «Адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)» та статтею 203 розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України (далі - Кодекс).
Подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок) (у разі якщо у майбутніх податкових періодах з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу, платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу)) передбачено пунктом 50.1 статті 50 глави 2 розділу II Кодексу.
Подання копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді передбачено пунктом 201.15 статті 201 розділу V Кодексу.
Усі платники податку на додану вартість подають податкову декларацію з позначкою « 0110», у якій відображаються розрахунки з бюджетом (далі - декларація 0110).
Відповідно до пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.
Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Порядку № 1492, до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать:
податкова декларація з податку на додану вартість;
уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок;
копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді;
розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.
Відповідно до пункту 13 розділу ІІІ Порядку № 1492, декларація « 0110» подається платником за звітний період незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
У складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.
Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларацій 0110/0121 - 0123/0130/0140) подаються платником у визначених Кодексом випадках.
Згідно з розділом ІV Порядку № 1492, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.
Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу.
У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.
Отже, законодавством чітко визначений перелік документів, які необхідно подавати податковому органу, зокрема, що стосується уточнюючого розрахунку, то ані Податковим кодексом України, ані Порядком № 1492 або будь-яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено обов'язкового подання уточнюючих реєстрів отриманих та виданих податкових накладних. Інформація щодо уточнюючих показників міститься в Додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до уточнюючого розрахунку
Також, на підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, позивачем під час розгляду справи були надані, зокрема, податкові накладні (копії наявні в матеріалах справи), які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 250 011, 43 гривень, так і копії договорів на підтвердження фінансово-господарської діяльності з вищезазначеними контрагентами та відповідно, акти приймання-передачі виконаних робіт, платіжні доручення, видаткові накладні та податкові декларації з уточнюючими розрахунками за наступні податкові періоди, які прийняті податковим органом.
Зі змісту пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не вбачається про неможливість включення до податкового кредиту сум, якщо до уточнюючого звіту не був поданий уточнюючий реєстр отриманих та виданих податкових накладних, тому дії відповідача щодо посилання на обов'язок надання позивачем реєстру отриманих та виданих податкових накладних до уточнюючого розрахунку є неправомірними та законодавчо не закріпленими, тому збільшення податкового зобов'язання з ПДВ та відповідно застосування штрафних санкцій є протиправними.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2013 року № 0000192204, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.
В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.
Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 20.08.2013 року № 0000192204.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Моваль Трейдинг» понесені ним судові витрати в розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) гривень 80 копійок.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.