Справа № 764/6998/13-к
1-кп/764/229/2013
19 грудня 2013 року Ленінський районний суд міста Севастополя у складі: головуючого - судді Брикало Т.В.
при секретарі Косенко К.О.
за участю прокурора Павельчука Є.І.
захисника-адвоката ОСОБА_2
неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3
представника служби у справах дітей Філіна М.С.
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Севастополі кримінальне провадження № 12013140060004290 за обвинуваченням:
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Севастополя, громадянина України, маючого неповну середню освіту, не одруженого, студента 1 курсу ВПУ № 3 м. Севастополя, проживаючого у АДРЕСА_1, раніше судимого: 04 лютого 2013 року Нахімовським районним судом міста Севастополя за ст. 186, ч. 1 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з випробуванням строком на 2 роки; 27 травня 2013 року Нахімовським районним судом міста Севастополя за ст. 190, ч. 2 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з випробуванням строком на 1 рік; засудженого 23 вересня 2013 року Гагарінським районним судом міста Севастополя за ст. 190, ч. 2 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186, ч. 2 КК України,
ОСОБА_5 06 червня 2013 року близько 14 години сумісно з ОСОБА_6, знаходячись на кладовищі «Комунарів» в Ленінському районі м. Севастополя, відкрито викрали у неповнолітнього ОСОБА_3 мобільний телефон «Нокіа 2700 класик» укомплектований карткою пам'яті та сім-карткою оператора мобільного зв'язку «МТС» загальною вартістю 270 гривень. Спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з викраденим зникли, розпорядились ним на свій розсуд.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186, ч. 2 КК України визнав частково та показав, що 06 червня 2013 року близько 14 години проходили сумісно з ОСОБА_6 проходили по парку біля кладовища «Комунарів» в м. Севастополі, де зустріли неповнолітнього ОСОБА_3, який передав ОСОБА_5 на його прохання свій мобільний телефон «Нокіа 2700 класик» для відправлення безкоштовного СМС повідомлення та повідомив що грошей для здійснення дзвінку не має. ОСОБА_5 відразу телефон передав ОСОБА_6 з поясненнями що він знає номер. ОСОБА_6 взяв телефон, набрав на клавіатурі телефону певну комбінацію цифр, зробив вигляд, що він розмовляє, закінчив розмову, після чого разом з ОСОБА_5 з телефоном потерпілого стали відходити від ОСОБА_3, який просив повернути його телефон. На прохання потерпілого повернути його телефон, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_3, що йому за це нічого не буде, після чого ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 від ОСОБА_3 втекли. Знаходячись у дворах, ОСОБА_5 з метою оглянути взяв у ОСОБА_6 телефон потерпілого, залишив телефон у себе, після чого вони пішли в напрямку ринка «Київський», де потім були затриманими робітниками міліції. Все це бачив свідок ОСОБА_7, який у дворах просив ОСОБА_5 і ОСОБА_6 повернути телефон потерпілому, після чого пішов до дому. Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 пояснив суду, що заздалегідь з ОСОБА_6 в змову на викрадення телефону у потерпілого не вступали, план вчинення викрадення телефону не обговорювали, але коли з телефоном потерпілого почали від нього відходити - ОСОБА_5 сказав ОСОБА_6 щоб телефон ОСОБА_3 не повертав. В цьому ОСОБА_5 розкаюється.
Неповнолітній ОСОБА_6 підтвердив показання обвинуваченого ОСОБА_5 у судовому засіданні.
Винність обвинуваченого ОСОБА_5 підтверджується:
- показаннями потерпілого ОСОБА_3, який підтвердив суду, що 06 червня 2013 року близько 14 години він проходив по парку біля кладовища «Комунарів» в м. Севастополі, де зустрів ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 До потерпілого звернувся ОСОБА_5, попросив передати йому мобільний телефон щоби подзвонити з нього знайомому, на що ОСОБА_3 повідомив йому про відсутність грошей на рахунку, у зв'язку з чим зателефонувати неможливо. Тоді ОСОБА_5 попросив у потерпілого мобільний телефон, щоби відправити безкоштовне СМС повідомлення, на що ОСОБА_3 погодився і передав йому свій мобільний телефон. Проте ОСОБА_5 передав телефон потерпілого ОСОБА_6, так як він будь то знав номер. ОСОБА_6 отримавши телефон, відразу набрав на клавіатурі телефону комбінацію цифр, вдавав що розмовляє, а закінчивши розмовляти - разом з ОСОБА_5 стали відходити від потерпілого. ОСОБА_3 шов за ОСОБА_5 і ОСОБА_6, просив повернути його мобільний телефон, на що ОСОБА_6 відповідав відмовою, після чого ОСОБА_5 з ОСОБА_6 від потерпілого втекли. ОСОБА_3 відразу прибув до міліції, де повідомив про вчинений відносно нього злочин, разом з міліціонерами проїхав до ринка «Київський», де були затримані ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з телефоном потерпілого. Все викрадене потерпілий оцінює в 270 гривень. ОСОБА_3 також показав, що очевидцем усіх вказаних дій ОСОБА_5 і ОСОБА_6 був ОСОБА_7;
- показами свідка ОСОБА_7, який підтвердив суду, що 06 червня 2013 року близько 14 години він був очевидцем того, як у парку біля кладовища «Комунарів» в м. Севастополі ОСОБА_5 отримавши від ОСОБА_3 його мобільний телефон для відправлення безкоштовного СМС повідомлення, будучи потерпілим повідомлений що грошей для здійснення дзвінку на рахунку телефону не має, передав телефон ОСОБА_6, який відразу набрав на клавіатурі телефону певну комбінацію цифр, робив вигляд, що він розмовляє, після чого ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з телефоном потерпілого стали відходити, на прохання ОСОБА_3 повернути його телефон ОСОБА_6 відповів відмовою, потім ОСОБА_5 і ОСОБА_6 прискорили крок та втекли. Свідок ОСОБА_7 також побіг з ОСОБА_5 і ОСОБА_6, бачив у дворах, що ОСОБА_5 взяв телефон потерпілого у ОСОБА_6, там же ОСОБА_7 просив їх повернути телефон потерпілому, після чого пішов до дому.
Показання потерпілого, свідка узгоджуються між собою та з письмовими доказами:
- заявою законного представника потерпілого ОСОБА_8, підтверджується факт відкритого викрадення майна 06 червня 2013 року у її неповнолітнього сина ОСОБА_3;
- протоколом проведення слідчого експерименту, в ході якого ОСОБА_6 докладно повідомив та на місці показав, як разом з ОСОБА_5 06 червня 2013 року близько о 14 години у парку біля кладовища «Комунарів» в м. Севастополі відкрито викрали у ОСОБА_3 його мобільний телефон.
Аналізуючи зібрані по справі та дослідженні у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 вірно кваліфіковане за ст. 186, ч. 2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна(грабіж), вчинене повторно.
Судом вивчені твердження обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника про його непричетність до відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_3, відсутність між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змови на вчинення вказаного правопорушення, наявності в їх діях ознак шахрайства, а не грабежу, і суд розцінює ці доводи як спосіб захисту тому, що вони спростовуються зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні доказами. Зокрема показаннями неповнолітнього ОСОБА_6 про те що коли ОСОБА_5 передав йому телефон потерпілого зі словами ти знаєш номер, набирай його, ОСОБА_6 припустив що він має намір відібрати телефон у потерпілого, приєднався до ціх дій, набирав на клавіатурі телефону певну комбінацію цифр, робив вигляд, що він розмовляє, після чого, не дивлячись на прохання потерпілого повернути - з його телефоном разом з ОСОБА_5 почали відходити від ОСОБА_3, в той же час ОСОБА_6 виповнив прохання ОСОБА_5 не повертати телефон ОСОБА_3, про що потерпілому відповів, що йому за це нічого не буде, а після цього втекли від ОСОБА_3 Ці показання узгоджуються с показаннями потерпілого ОСОБА_3, свідка ОСОБА_7, письмовими доказами. Оскільки до злочину обвинувачений ОСОБА_5 і неповнолітній ОСОБА_6 між собою, а також з потерпілим, свідком неприязних відносин не мали, тому у учасників судового розгляду не має підстав для оговори обвинуваченого ОСОБА_5 і відсутні підстави для сумнів у достовірності показів неповнолітнього ОСОБА_6, потерпілого, свідка у судовому засіданні. Все наведене свідчить про неправдивість показів обвинуваченого ОСОБА_5 у судовому засіданні та суд розцінює ці покази як спосіб захисту та намір обвинуваченого ухилитися від кримінальної відповідальності.
Згідно абз. 5 п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», склад шахрайства відсутній, якщо обман чи зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно чи відкрито.
Таким чином, враховуючи викладене, те що у судовому засіданні встановлене, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6, зловживая довірою потерпілого ОСОБА_3, відкрито викрали його мобільний телефон, і в даному випадку обман чи зловживання довірою потерпілого були лише способом отримання доступу до майна, а саме його вилучення відбувалося відкрито, суд вважає, що дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковане за ст. 186, ч. 2 КК України(грабіж, вчинений повторно). Віна обвинуваченого ОСОБА_5 доказана повністю.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки, тяжкості вчиненого правопорушення, роль кожного при скоєнні злочину, данні про особу винного, що характеризується в цілому негативно, обставини, що пом'якшують покарання: часткове визнання своєї вини, вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_5 у неповнолітньому віці.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5, судом не встановлено.
Виходячи з того, що покарання є не тільки карою за вчинене правопорушення, але має мету виправлення та перевиховання засуджених, попередження вчинення ними нових злочинів, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 повинно відбуватися в місцях позбавлення волі, оскільки він раніше притягувався до кримінальної відповідальності та був судимий, після засудження до позбавлення волі та звільнення від його відбування з випробуванням, через невеликий час знов вчинив аналогічне, умисне, корисне, тяжке кримінальне правопорушення, що свідчить про стійкість злочинних намірів ОСОБА_5 і його небезпеки для суспільства. Однак, обставини, що пом'якшують покарання, в сукупності з даними про особу обвинуваченого ОСОБА_5- має постійне місце проживання в місті Севастополі та офіційно зареєстрований за місцем проживання, проходить навчання в училищі, суд також враховує, що на скоєння злочину обвинуваченого ОСОБА_5 штовхнуло відсутність належного контролю з боку матері, та приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_5 мінімального строку найбільш суворого виду покарання-позбавлення волі, передбаченого санкцією статті. Оскільки саме ОСОБА_5 був ініціатором скоєння злочину, саме він повідомив ОСОБА_6 про неповернення телефону потерпілому, тобто обставин, що значно знижують ступінь тяжкості його злочинних намірів не встановлено, тому підстав для застосування до ОСОБА_5 положень ст. ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.
По викладеним мотивам, суд вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_5 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 186, ч. 2 КК України 06 червня 2013 року, тобто до постановлення відносно нього вироку 23 вересня 2013 року Гагарінським районним судом міста Севастополя, необхідно призначити остаточне покарання за правилами ст. 70, ч. 4 КК України, застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ст. 186, ч. 2 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 70, ч. 4 УК Украины остаточно до відбування призначити ОСОБА_5 покарання за сукупністю злочинів, за які він визнаний винним та засуджений вироком Гагарінського районного суду міста Севастополя від 23 вересня 2013 року за ст. 190, ч. 2 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць, застосовує принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді чотирьох років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з 05 листопада 2013 року, при цьому період перебування під вартою з 25 липня до 05 листопада 2013 року в ході досудового розслідування і судового слідства за вироком Гагарінського районного суду міста Севастополя від 23 вересня 2013 року зарахувати ОСОБА_5 в строк відбування покарання.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_5 залишити без зміни - тримання під вартою в Сімферопольському СІЗО № 15 УДПтСУ в АР Крим.
Речові докази: мобільний телефон, карту пам'яті, яки знаходяться на зберіганні у законного представника потерпілого ОСОБА_8 - повернути потерпілому ОСОБА_3 як законному володільцю; СД - диск з відеозаписом слідчого експерименту, який знаходиться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом часу його зберігання.
На вирок протягом 30 днів з дня наступного за його проголошенням може бути подана апеляція до Апеляційного суду міста Севастополя шляхом подачі апеляції через Ленінський районний суд міста Севастополя, ОСОБА_5- в той же строк і в тому ж порядку з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому, його законному представнику та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий: підпис
Копія вірна:
Суддя Ленінського районного
суду міста Севастополя Т.В. Брикало