ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
16 грудня 2013 року 08:30 № 826/18562/13-а
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Київбудіндустрія»
доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Київбудіндустрія» (надалі - Позивач/ТОВ «НВО «Київбудіндустрія») з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002292203 від 06.08.2013 р. ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «НВО «Київбудіндустрія» за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100, на загальну суму 61 150,00 грн., в т.ч. 48 920,00 грн. - за основним платежем та 12 230,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2013 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить їх задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначив про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час видачі податкового повідомлення-рішення.
В судове засідання з'явився представник Відповідача, який позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить в їх задоволенні відмовити із підстав викладених в запереченнях, та зазначає про дотримання Відповідачем положень чинного законодавства під час винесення податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Відповідно до положень ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів
Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення Позивача та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
ТОВ «НВО «Київбудіндустрія» зареєстроване Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією 05.06.2000 р. та з 20.06.2000 р. взято на податковий облік в органах податкової служби як платника податку на додану вартість. Основними видами діяльності Позивача є:діяльність інжинірингу, дослідження і розробки в галузі технічних наук, дослідження і розробки в галузі природничих наук, діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології.
На підставі наказу №121 від 08.07.2013 р. та повідомлення №47 про проведення перевірки, виданих ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в період з 09.07.2013 р. по 15.07.2013 р. Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «НВО «Київбудіндустрія» (код ЄДРПОУ 30972437) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія» Мармур ЛТД» (надалі - ТОВ «Компанія» Мармур ЛТД») (код ЄДРПОУ 37889288) та за період з 01.03.2012 р. по 31.07.2012 р.
За результатами чого було складено Акт №282/22-40/30972437 від 16.07.2013 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВО «Київбудіндустрія» (код ЄДРПОУ 30972437) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія» Мармур ЛТД» (код ЄДРПОУ 37889288) та за період з 01.03.2012 р. по 31.07.2012 р.» (надалі - Акт №282), в якому зокрема було зазначено наступні порушення Позивача:
ь П.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у сумі 48 920,00 грн., а саме по періодам: березень 2012 р. - 4 270,00 грн., травень 2012 р. - 34 680,00 грн., липень 2012 р. 9 970,00 грн.
Не погоджуючись із скаредним Відповідачем Актом №282 Позивачем було подано на нього заперечення, на що листом №1260/10/26-52-22-03-21 від 01.08.2013 р. було вказано про залишення акту без змін.
06.08.2013 р., на підставі Акту №282, Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення, зокрема:
ь форма «Р» №0002292203 - яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в розмірі 61 150,00 грн. (із яких, за основним платежем - 48 920,00 грн., та за штрафними санкціями - 12 230,00 грн.).
Позивачем було оскаржено податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міндоходів України, однак листами №5260/10/26-15-10-04-04 від 15.10.2013 р. та №15177/6/99-99-10-01-15 від 13.11.2013 р. було надано Позивачу рішення про залишення податкових повідомлень-рішень без змін.
Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень, ТОВ «НВО «Київбудіндустрія» оскаржило їх в судовому порядку.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Відповідно до пп.А) п.198.1 та п.198.2 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
В п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Положеннями п.198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
Згідно з п.1 та п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011 р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Порядок №1379) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.
Пунктами 6.2 та 6.3 Порядку №1379 визначено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку. Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.
Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість.
У відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Крім того, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р.).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон №996). Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).
Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому, п.1.1 р.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88) передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.
Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).
Як наслідок, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
З огляду на вищевказане, суд з'ясував, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.
Між Позивачем та ТОВ «Компанія «Мармур» ЛТД» було укладено договори на виконання проектно-вишукувальних робіт, зокрема:
ь №2101-12 від 26.01.2012 р., відповідно до якого, Замовник (Позивач) доручає Виконавцю (ТОВ «Компанія «Мармур» ЛТД»), а Виконавець приймає на себе виконання робі з коригування кошторисного розрахунку проекту «Мостовий перехід через Сухий лиман з підходами в с. Малодоинське на автомобільній дорозі Одеса-Іллічівськ». Вартість робіт - 25 620,00 грн. (із ПДВ) (надалі - Договір №2101-12);
ь №КЗ-1302 від 13.02.2012 р., відповідно до якого, Замовник (Позивач) доручає Виконавцю (ТОВ «Компанія «Мармур» ЛТД»), а Виконавець приймає на себе виконання робі з Коригування РД основ фундаменту «Робочий проект мостового переходу через озеро Конча та автодороги на 24 км Столичного шосе в Голосіївському районі м. Києва». Вартість робіт - 149 520,00 грн. (із ПДВ) (надалі - Договір №КЗ-1302);
ь №1105/17134 від 11.05.2012 р., відповідно до якого, Замовник (Позивач) доручає Виконавцю (ТОВ «Компанія «Мармур» ЛТД»), а Виконавець приймає на себе виконання робіт по обробці даних та підготовки звіту «РП Реконструкції 1-ї черги естакади ДП «ОМТП». Вартість робіт 19 730,00 грн. (із ПДВ) (надалі - Договір №1105/17134).
Позивачем на підтвердження реальності укладення та виконання даних договорів було надано: Акт №1 від 30.03.2012 р. по Договору №2101-12, Акт №1 від 30.05.2013 р. до Договору №КЗ-1302, Акт №1 від 31.05.2012 р. по Договору №1105/17134 та Акт №2 від 29.07.2012 р. по Договору №1105/17134.
Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
До суду було надано податкові накладні: №178 від 30.03.2012 р. на суму 25 520,00 грн. (за Договором №2601-12), №972 від 31.05.2012 р. на суму 58 560,00 грн. (за Договором №1105/17134), №959 від 31.05.2012 р. на суму 149 520,00 грн. (за Договором №КЗ-1302).
В якості доказів проведення оплати, за вказаним вище договором, Позивачем надано банківські виписки з рахунку Позивача, що відкритий в Подільському відділенні ПАТ «Укрсоцбанк».
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
В якості доказів реальності господарської мети, та необхідності укладення договорів із ТОВ «Компанія «Мармур» ЛТД» Позивачем було надано наступні докази:
ь щодо необхідності укладення Договору №2101-12 - Договір №9/07 на створення проектно-вишукувальної продукції від 09.07.2008 р. укладеного між Позивачем та УКБ Іллічівська міськрада, відповідно до якого Позивач зобов'язався виконати роботи «Передпроектні роботи та техніко-економічне обґрунтування мостового переходу через Сухий лиман з підходами в с. Малодолинське на автомобільній дорозі Одеса-Іллічівськ» (надалі - Договір №9/07).
Крім того, додатково Позивачем надано: додатки до Договору №9/07 (протокол погодження ціни, календарний план робіт, завдання на виконання проектно-вишукувальних робіт, кошторис №1 на вишукувальні роботи, Кошторис №2 на інженерно-геологічні роботи, кошторис №3, кошторис №4 на проектні (вишукувальні) роботи, кошторис №5 на проектні (вишукувальні роботи), кошторис №6 на проектні роботи (дорожня частина), кошторис №7 на проектні роботи, кошторис №8); зведений кошторис на проектні і вишукувальні роботи «Передбпроектні роботи та техніко-економічне обґрунтування мостового переходу через Сухий лиман з підходами в с. Малодолинське на автомобільній дорозі Одеса-Іллічівськ»; додаткові угоди; лист Управління капітального будівництва Іллічівської міської ради №3/1 від 09.01.20123 р. «Щодо питання коректування проектної документації»; Акти №2 від 02.12.2009 р., №3 від 02.06.2011 р., №4 від 02.12.2013 р., №5 від 09.12.2013 р., №6 від 09.12.2013 р та №7 від 09.12.2013 р. здачі-прийняття виконаних проектно-вишукувальних робіт згідно Договору №9/07; СД-диск із фалом, в якому розміщено «Скоригований кошторисний розрахунок проекту «Мостовий перехід через Сухий лиман з підходами в с. Малодолинське на автомобільній дорозі Одеса-Іллічівськ».
ь щодо Договору №КЗ-1302 - Договір №11-08/11 на створення проектно-вишукувальної продукції від 11.08.2011 р. укладеного між Позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «Інедкс груп», відповідно до якого Позивач зобов'язався розробити та виготовити проектної документації «Робочий проект мостового переходу через озеро Конча та автодороги на 24 км Столичного шосе в Голосіївському районі м. Києва» (надалі - Договір №11-08/11).
Крім того, додатково Позивачем надано: додатки до Договору №11-08/11 (протокол погодження ціни, календарний план виконання та фінансування робіт, завдання на виконання проектно-вишукувальних робіт); Акти №1 від 03.01.2012 р., №2 від 01.12.2011 р., №3 від 03.01.2012 р., №4 від 03.01.2012 р., Акт №5 від 03.01.2012 р. та №6 від 14.05.2012 р. здачі-приймання виконаних робіт до Договору №11-08/11; накалдані №9/11-08/11 від 03.09.2012 р., №10/11-08/11 від 30.11.2012 р., №13/11-08/11 від 06.02.2013 р., №15/11-08/11 від 20.02.2013 р.; СД-диск із фалами (34 шт.), в якому розміщено коригування РД основ фундаменту «Робочий проект мостового переходу через озеро Конча та автодороги на 24 км Столичного шосе в Голосіївському р-ні м. Києва».
ь щодо Договору №1105/17134 - Договір №КД-17134 на створення проектно-вишукувальної продукції від 07.05.2012 р. укладеного між Позивачем та ДП «Одеський морський торгівельний порт», відповідно до якого Позивач зобов'язався своїми силами і засобами залучених організація виконати роботи по проектуванню «РП реконструкції 1-ї черги естакади ДП «ОМТП» (надалі - Договір №1105/17134).
Крім того, додатково Позивачем надано: додатки до Договору №1105/17134 (завдання на виконання проектно-вишукувальних робіт «Робочий проект реконструкції 1-ї черги естакади «Одеського морського торговельного порту», зведений кошторис на проектні роботи, календарний план «РП Реконструкції 1-ї черги естакади ДП «ОМТП»); кошторис №1 на проектні роботи, кошторис №2 на проектні роботи; Акти №1 від 30.07.2012 р. та №2 від 30.08.2012 р. здачі-приймання робіт по договору №КД-17134; накладна №2/17134 від 30.08.2012 р.; СД-диск із фали (4 шт.), в якому розміщено звіти «РП «Реконструкції 1-ї черги естакади ДП «ОМПТ».
Таким чином, судом було встановлено, що підтверджується поясненнями Позивача та не спростовано Відповідачем, що ТОВ «НВО «Київбудіндустрія» замовляла проектні роботи у ТОВ «Компанія «Мармур» ЛТД» для належного виконання основних договорів (№9/07, №11-08/11, №КД-17134).
Крім того, Позивач надав копії таких документів, що посвічують економічно-правовий статус Позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення господарської діяльності (в період що перевірявся), зокрема: копію свого статуту, довідки з органу статистики, копії договорів суборенди нежитлових приміщень (із актом приймання). Додатково Позивачем було надано ліцензії серія АВ №601054 виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві ТОВ «Компанія «Мармур» ЛТД» від 13.12.2011 р.; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Компанія «Мармур» ЛТД» №200022098, довідку із статистики про ТОВ «Компанія «Мармур» ЛТД» та Виписку та Витяг із ЄДРПОУ про ТОВ «Компанія «Мармур» ЛТД».
Натомість, відповідачем, в порушення положень ч.2 ст.71 КАС України, не було надано доказів щодо відсутності у ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину (виписки самих податкових накладних).
Як наслідок, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких Позивач сформував податковий кредит за березень, травень та липень 2012 р., відповідають положенням ст.201 ПК України;
Суд також приймає до уваги, що Відповідачем, в порушення положень ч.2 ст.71 КАС України, не було надано доказів відсутності у ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» умов для здійснення господарської діяльності, в тому числі із залученням третіх осіб; підписання спірних правочинів не уповноваженими на те особами.
В силу ч.1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч.1 ст.69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до ч.1, ч.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення ст.8 КАС України, згідно якого суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення застосовується ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 р., якою гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.
Так, у своєму Рішенні Європейським судом з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України» було вказано, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.
Крім того, у рішенні у справі «Булвес» АД проти Болгарії» наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їх їхніх постачальників є порушенням ст.1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника ПДВ до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю Позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.
Частинами 1, 2 та 3 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України, судовий збір не підлягає відшкодуванню Позивачу. При цьому, відповідно до положень ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого об'єднання «Київбудіндустрія» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002292203 від 06.08.2013 р., винесене Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.
3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого об'єднання «Київбудіндустрія» понесені судові витрати в розмірі 172 (сто сімдесят дві) грн. 05 коп. направлених на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.
4. Стягнути з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (код ЄДРПОУ 38735205, м. Київ-217, вул. Закревського, 41) судові витрати в розмірі 1 548 (одна тисяча п'ятсот сорок вісім) грн. 45 коп. на користь Окружного адміністративного суду м. Києва (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897; банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача - 820019; рахунок отримувача - 31218206784007; код класифікації доходів бюджету - 22030001; призначення платежу «судовий збір, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого об'єднання «Київбудіндустрія», Окружний адміністративний суд міста Києва, справа №826/18562/13-а».)
Після набрання законної сили даною постановою, направити дану постанову до Головного Управління Державної казначейської служби в м. Києві для безумовного виконання п.4 резолютивної частини даної постанови.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
Суддя Б. В. Санін