ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
09 грудня 2013 року 17:13 №826/18341/13-а
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДержавної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві
третя особаОСОБА_2
проскасування постанови про накладення арешту на майно боржника №32728858 від 22.08.2013 р.
за участю представників:
від позивачаОСОБА_3 (договір)
від відповідачівНідзельська А. В. (довіреність)
від третіх осібОСОБА_2 (паспорт)
21.11.2013р. до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - Позивач) до Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва (надалі - ВДВС Шевченківського районного управління юстиції м. Києва/Відповідач), в якому просить суд:
1. Зобов'язати ВДВС Шевченківського районного управління юстиції м. Києва скасувати постанову про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2, ) (місце проживання 04053, АДРЕСА_1), а саме на автомобіль марки ДЕУ Ланос державний номер НОМЕР_1 (надалі - Автомобіль), який накладено по виконавчому провадженню №32728858;
2. Зобов'язати ВДВС Шевченківського районного управління юстиції м. Києва скасувати постанову про розшук майна боржника ОСОБА_2 (місце проживання 04053, АДРЕСА_1), а саме на Автомобіль, яку накладено в межах виконавчого провадження №32728858.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2013 р. було відкрито провадження по справі, залучено в якості третьої особи ОСОБА_2 та призначено до судового розгляду.
В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позовні вимоги задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про порушення Відповідачем положень Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон №606) під час винесення постанов про накладення арешту на майно та про розшук майна боржника (ОСОБА_2.), а саме Автомобіля, який за ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.06.2012 р. по справі №2610/7693/2012 передано у власність Позивача.
В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить в задоволенні адміністративного позову відмовити, зокрема зазначає про дотримання положень чинного законодавства під час винесення оскаржуваних постанов.
В судове засідання з'явилась третя особа, яка позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, зокрема зазначає про відчуження Автомобіля Позивачу за мировою угодою, яка була затверджена ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.06.2012 р. по справі №2610/7693/2012.
В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови було виготовлено та підписано 11.12.2013 р.
Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
01.12.2011 р. Соснівським районним судом м. Черкаси було видано виконавчий лист №2-5390 про стягнення з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3 р. н., українця, уродженця м. Києва, проживаючого в АДРЕСА_1) аліменти на користь ОСОБА_7 в розмірі 1\3 частини всіх всидів заробітку на утримання сина ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.), сина - ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н.). але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.10.2011 р. і до досягнення дітьми повноліття.
Згідно вимог ст.1 Закону №606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст.17 Закону №606 передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
24.05.2012 р. на підставі заяви ОСОБА_7 від 23.05.2013 р., ВДВС Шевченківського районного управління юстиції була винесена постанова про відкриття провадження ВП №32728858 про примусове виконання виконавчого листа №2-5390 від 01.12.2011 р., виданого Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3 р. н., українця, уродженця м. Києва, проживаючого в АДРЕСА_1) аліменти на користь ОСОБА_7 в розмірі 1\3 частини всіх всидів заробітку на утримання сина ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.), сина - ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н.). але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.10.2011 р. і до досягнення дітьми повноліття.
Для забезпечення реального виконання рішення, відповідно до положень ч.1 ст.57 Закон №606, застосовується арешт майна боржника. При цьому, відповідно до положень ч.2 ст.57 Закону №606 арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Відповідно до повідомлень ВРЕР-3 Управління державної автомобільної інспекції Головного управління в м. Києві МВС України №10 від 05.07.2012 р. власником Автомобіля є ОСОБА_2
22.08.2013 р. Відповідачем було винесено Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якого на рухоме майно боржника (ОСОБА_2.) було накладено арешт та заборонено здійснювати його відчуження.
14.11.2013 р. Відповідачем було винесено Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якого на все майно боржника (ОСОБА_2.) було накладено арешт та заборонено здійснювати його відчуження.
Крім того, 14.11.2012 р. Відповідачем було винесено постанову про розшук майна, яким було оголошено в розшук майна транспортного засобу у вилученням та наданням місця на штраф майданчику, що належить ОСОБА_2
Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача під час винесення спірних постанов, Позивач оскаржив їх в судовому порядку.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
12.06.2012 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено мирову угоду, за якою сторони домовились між собою, що ОСОБА_2 з метою погашення боргу в розмірі 30 000 грн. перед ОСОБА_1 передає власний Автомобіль у власність ОСОБА_1
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.06.2012 р. по справі №2610/7693/2012, яка 19.06.2012 р. набрала законної сили, мирова угода між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була затверджена.
02.10.2012 р. ОСОБА_2 було видано довіреність на ОСОБА_1 щодо розпорядження Автомобілем, та передбачено право на проведення зняття з обліку.
Відповідно до положень ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закон.
Суд приймає до уваги, що ст.334 ЦК України не визначає моментом виникнення права власності на рухоме майно (зокрема, автомобіль) саме після державної реєстрації такого майна. Така вимога значиться виключного щодо нерухомого майна.
Водночас, суд приймає до уваги, що спеціальним нормативно-правовим актом, який передбачає реєстрацію транспортних засобів є Закону України «Про автомобільний рух» (в редакції чинній на момент відчуження Автомобіля) (надалі - Закон №3353).
Так, в ст.34 Закону №3353 визначено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
При цьому, в п.1 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 р. державна реєстрація транспортних засобів проводиться підрозділами Державтоінспекції з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.
При цьому, в п.8 вищевказаного Порядку визначено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників.
Таким чином, положення Закону №3353 та Порядку №1388 чітко та однозначно фіксують, що державна реєстрація автотранспортного засобу в органах Державної автомобільної інспекції МВС України здійснюється саме власником такого майна, та вона проводиться для контролю за технічним станом транспортних засобів.
Як наслідок, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.334 ЦК України та ст.34 Закону №3353, право власності на Автомобіль виникло у Позивача після його фактичної передачі від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 12.06.2012 р. по справі №2610/7693/2012. В той же час, не проведення реєстрації Позивачем Автомобіля в органах Державної автомобільної інспекції МВС України, в строки визначені положенням ст.34 Закону №353, має наслідком саме порушення порядку обліку транспортних засобів, та не пов'язується із моментом переходу права власності на такий Автомобіль.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що постанова про арешт та оголошення в розшук майна були винесенні саме щодо власності третьої особи (Позивача), а не боржника (ОСОБА_2.) за виконавчим листом №2-5390 від 01.12.2011 р., виданого Соснівським районним судом м. Черкаси.
Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог та скасувати постанову Відповідача про арешт майна боржника ОСОБА_2, а саме Автомобіль, який накладено по виконавчому провадженню №32728858, та постанову Відповідача про розшук майна боржника ОСОБА_2, а саме Автомобіль, який накладено по виконавчому провадженню №32728858
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.
Частиною 1 ст.11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України, судовий збір підлягає відшкодуванню Позивачу.
Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві задовольнити.
2. Скасувати постанову Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника ОСОБА_2 (місце проживання 04053, АДРЕСА_1), а саме автомобіль марки Деу Ланос державний номер НОМЕР_1, який накладено по виконавчому провадженню №32728858.
3. Скасувати постанову Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про розшук майна боржника ОСОБА_2 (місце проживання 04053, АДРЕСА_1), а саме автомобіль марки Деу Ланос державний номер НОМЕР_1, який накладено по виконавчому провадженню №32728858.
4. Присудити на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 175 (сто сімдесят п'ять) грн. із видатків державного бюджету направлених на асигнування діяльності Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
Суддя Б. В. Санін