Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
місто Харків
13.12.2013 р. справа №820/11784/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сліденко А.В.,
за участі:
секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,
представників:
позивача - Леонова Т.О.,
відповідача - Лисенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод"
до Богодухівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області
проскасування рішень, -
встановив:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Богодухівський молзавод», в порядку адміністративного судочинства виснув вимоги (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача, Богодухівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області №0000412200 від 22.11.2013р., №0000422200 від 22.11.2013р.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в акті перевірки №297/220/36537542 від 01.11.2013р. викладені помилкові судження суб'єкта владних повноважень. Платник податків стверджував, що не допускав порушень законів з питань оподаткування, суми податку на прибуток і ПДВ обчислив правильно, на підставі належно оформлених первинних документів, за фактом повного виконання господарських зобов'язань, наміру на безпідставне отримання податкової вигоди не мав. З вказаних міркувань позивач вважав, що спірні податкові повідомлення - рішення суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Посилаючись на викладені вище доводи, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення заявлених вимог.
Відповідач, Богодухівська об'єднана деравна податкова інспекція Головного Управління Міндоходів у Харківській області, з поданим позовом не погодився.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що викладені в акті №297/220/36537542 від 01.11.2013р. судження ДПІ про вчинення платником податків податкових правопорушень є правильними та вірними. Посилаючись на викладені вище доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні заявлених вимог.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом встановлено, що Богодухівською ОДПІ ГУ Міндоходфі у Харківській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «богодухівський молзавод» (ідентифікаційний код - 36537542) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2012р.-31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період 01.01.2012р.-31.12.2012р.
Результати перевірки оформлені актом №297/220/36537542 від 01.11.2013р., де викладені судження суб'єкта владних повноважень про порушення платником податків п.135.1 ст.135, п.135.4 ст.135, п.п. 135.5.4 п. 135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.138.8, п.п.138.10.3, п.п.138.10.6 п. 138.10 ст.138 Податкового кодексу України, а саме: віднесення на розрахунки з Державою по податку на прибуток показників первинних документів, складених в межах нікчемних правочинів, господарські операції за якими в дійсності не відбулись; про порушення платником податків п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: віднесення на розрахунки з Державою по податку на додану вартість показників первинних документів, складених в межах нікчемних правочинів, господарські операції за якими в дійсності не відбулись; про порушення платником податків п.п.10 п.1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна сплата сум ПДВ на спеціальний рахунок; про порушення платником податків п.п.12 п.1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна виплата з спеціального рахунку компенсації сільськогосподарським товаровиробникам.
22.11.2013р. з посиланням на даний акт ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000412200 від 22.11.2013р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 314.370,00грн. (основний платіж - 209.580,00грн.; штраф - 104.790,00грн.), №0000422200 від 22.11.2013р. про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 12.190.098,00грн. (основний платіж - 4.901.778,00грн.; штраф - 7.228.320,00грн.) (а.с. 48, 49 т.1).
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також відображених суб'єктом владних повноважень в акті №297/220/36537542 від 01.11.2013р. суджень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.
По епізоду порушення положень ст.135, ст.137, ст.138, ст.198 Податкового кодексу України
З наявних у справі документів вбачається, що 21 квітня 2010 року між позивачем, ТОВ «Богодухівський молзавод» (в якості покупця), та ТОВ Компанія «Техно» було укладено письмовий правочин у формі окремого документа - договору №0150, предметом якого є продукція (пакети прозорі).
Обставини реальності виконання господарський зобов'язань за правочином в частині поставки продукції підтверджуються складеними ТОВ Компанія «Техно» видатковими накладними №514 від 26.04.2012р. на суму 5400,00грн. (в тому числі ПДВ -900,00грн.), №619 від 23.05.2012р. на суму 8550,00грн. (в тому числі ПДВ -1425,00грн.), №703 від 08.06.2012р. на суму 855,00грн. (в тому числі ПДВ -142,50грн.), №705 від 11.06.2012р. на суму 7695,00грн. (в тому числі ПДВ -1282,50грн.), а також складеними ТОВ Компанія «Техно» податковими накладними №133 від 26.04.2012р. на загальну суму 5400,00грн. (в тому числі ПДВ -900,00грн.), №91 від 23.05.2012р. на загальну суму 8550,00грн. (в тому числі ПДВ -1425,00грн.), №42 від 08.06.2012р. на загальну суму 855,00грн. (в тому числі ПДВ -142,50грн.), №45 від 11.06.2012р. на загальну суму 7695,00грн. (в тому числі ПДВ -1282,50грн.).
Фізичне переміщення товару підтверджується подорожніми листами №2788 від 26.04.2012р., №3510 від 23.05.2012р., №3510 від 23.05.2012р., №3910 від 08.06.2012р., №3954 від 11.06.2012р.
Обставини наявності у позивача можливості здійснити фізичне переміщення товару власними та орендованими транспортними засобами підтверджується: договором оренди єдиного майнового комплексу б/н від 03.03.2010р. (Додаток №3 «Транспортні засоби») та копіями технічних паспортів про реєстрацію транспортних засобів.
Окрім того, фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку, а саме: звітами про переміщення номенклатури на складах за період з 26.04.2012р. по 30.06.2012р.
Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були частково виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжного доручення №12153 від 07.06.2012р. на загальну суму 5400,00грн.. (в тому числі ПДВ - 900,00грн.).
У подальшому придбаний товар було використано позивачем при організації господарської діяльності, а саме задіяно у виробництві власної продукції, що підтверджується актами списання ТМЦ у виробництво №БУ-0000966 від 30.04.2012р., №БУ-0001216 від 31.05.2012р., №БУ-0001398 від 30.06.2012р.
01 січня 2011 року між позивачем, ТОВ «Богодухівський молзавод» (в якості покупця), та ТОВ «ЕКО КОМ» (в якості постачальника) було укладено письмовий правочин у формі окремого документа - договору №001/11, предметом якого є заквасочні культури, молокозгортуючи ферменти (товар).
Обставини реальності виконання господарський зобов'язань за правочином в частині поставки товару підтверджуються складеними ТОВ «ЕКО КОМ» видатковими накладними №115 від 01.03.2012р. на суму 2893,14грн. (в тому числі ПДВ -482,19грн.), №114 від 15.03.2012р. на суму 4406,28грн. (в тому числі ПДВ - 734,38грн.), №148 від 19.03.2012р. на суму 11773,80грн. (в тому числі ПДВ -1962,30грн.), №158 від 23.03.2012р. на суму 12355,20грн. (в тому числі ПДВ -2059,20грн), №187 від 04.04.2012р. на суму 12496,80грн. (в тому числі ПДВ -2082,80грн), №209 від 17.04.2012р. на суму 17263,80грн. (в тому числі ПДВ - 2877,30грн), №238 від 04.05.2012р. на суму 12420,00грн. (в тому числі ПДВ -2070,00грн), №267 від 22.05.2012р. на суму 11972,40грн. (в тому числі ПДВ -1995,40грн), №308 від 12.06.2012р. на суму 11709,60грн. (в тому числі ПДВ -1951,60грн), а також складеними ТОВ «ЕКО КОМ» податковими накладними №4 від 01.03.2012р. на загальну суму 2893,14грн. (в тому числі ПДВ -482,19грн.), №29 від 15.03.2012р. на загальну суму 4406,28грн. (в тому числі ПДВ - 734,38грн.), №33 від 19.03.2012р. на загальну суму 11773,80грн. (в тому числі ПДВ -1962,30грн.), №43 від 23.03.2012р. на загальну суму 12355,20грн. (в тому числі ПДВ -2059,20грн), №4 від 04.04.2012р. на загальну суму 12496,80грн. (в тому числі ПДВ -2082,80грн), №32 від 17.04.2012р. на загальну суму 17263,80грн. (в тому числі ПДВ - 2877,30грн), №9 від 04.05.2012р. на загальну суму 12420,00грн. (в тому числі ПДВ -2070,00грн), №32 від 22.05.2012р. на загальну суму 11972,40грн. (в тому числі ПДВ -1995,40грн), №19 від 12.06.2012р. на суму 11709,60грн. (в тому числі ПДВ -1951,60грн).
Окрім того, фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку, а саме: звітами по переміщенню номенклатури по складах за період з 01.03.2012р. по 31.07.2012р. та реєстрами довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за період з 01.03.2012р. по 31.07.2012р.
Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями №10321 від 01.03.2012р. на загальну суму 2893,14грн. (в тому числі ПДВ - 482,19грн.), №10657 від 21.03.2012р. на загальну суму 4406,28грн. (в тому числі ПДВ-734,38грн.), №10785 від 28.03.2012р. на загальну суму 11773,80грн.(в тому числі ПДВ -1962,30грн.), №11006 від 06.04.21012р. на загальну суму 12355,20грн.(в тому числі ПДВ -2059,20грн.), №11312 від 20.04.2012р. на загальну суму 12496,80грн.(в тому числі ПДВ -2082,80грн.), №11471 від 03.05.2012р. на загальну суму 17263,80грн.(в тому числі ПДВ -2877,30грн.), №11637 від 10.05.2012р. на загальну суму 12420,00грн.(в тому числі ПДВ -2070,00грн.), №12104 від 05.06.2012р. на загальну суму 11972,40грн.(в тому числі ПДВ -1995,40грн.), №14335 від 09.10.2012р. на загальну суму 11709,60грн.(в тому числі ПДВ -1951,60грн.).
У подальшому придбаний товар було використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме: задіяно у виробництві молочної продукції, що підтверджується актами списання ТМЦ у виробництво №БУ-0000686 від 31.03.2012р, №БУ-0000918 від 30.04.2012р., №БУ-0001101 від 31.05.2012р., №БУ-001320 від 30.06.2012р. та №БУ-0001786 від 31.07.2013р.
25 квітня 2011 року між позивачем, ТОВ «Богодухівський молзавод» (в якості замовника), та ТОВ «Річ Альянс» (в якості перевізника) було укладено письмовий правочин у формі окремого документа - договору №1511/3, предметом якого є надання платних послуг по перевезенню та доставці в пункт призначення вантажу.
Обставини реальності виконання господарський зобов'язань за правочином в частині надання послуг підтверджуються складеними: актом надання послуг складеним ТОВ «Богодухівський молзавод» (Замовник) та ТОВ «Річ Альянс» (Перевізник) №920 від 27.12.2011р. на загальну суму 9000,00грн. (маршрут перевезення вантажу Богодухів - Сєверодонецьк - Стаханов - Луганськ - Макіївка - Донецьк, автомобілем МАН АХ3549СН), а також складеною ТОВ «Річ Альянс» податковою накладною №46 від 27.12.2011р. на загальну суму 9000,00грн. (в тому числі ПДВ - 15000,00грн.).
Зобов'язання по оплаті отриманих послуг були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним дорученням №9625 від 23.01.2012р. на загальну суму 9200,00грн.
27 січня 2012 року між позивачем, ТОВ «Богодухівський молзавод» (в якості покупця), та ТОВ фірма «Спецмайстер» (в якості постачальника) було укладено письмовий правочин у формі окремого документа - договору № №2701/1, предметом якого є продукція (спецодяг, спецвзуття, засоби індивідуального захисту).
Обставини реальності виконання господарський зобов'язань за правочином в частині поставки продукції підтверджуються складеними ТОВ фірма «Спецмайстер» видатковими накладними №РН-0000119 від 08.02.2012р. на суму 349,20грн. (в тому числі ПДВ -58,20грн.), №РН-0000395 від 05.04.2012р. на суму 491,76грн. (в тому числі ПДВ -81,96грн.), №РН-0000491 від 19.04.2012р. на суму 426,96грн. (в тому числі ПДВ -71,66грн.), №РН-0000683 від 23.05.2012р. на суму 483,00грн. (в тому числі ПДВ - 80,50грн.), №РН-0000681 від 23.05.2012р. на суму 703,86грн. (в тому числі ПДВ - 117,31грн.), №РН-0000682 від 23.05.2012р. на суму 4414,80грн. (в тому числі ПДВ - 735,80грн.), №РН-0000797 від 11.06.2012р. на суму 1639,20грн. (в тому числі ПДВ - 273,20грн.), №РН-0000949 від 12.07.2012р. на суму 3300,00грн. (в тому числі ПДВ - 550,00грн.), №РН-0001165 від 23.08.2012р. на суму 4200,00грн. (в тому числі ПДВ - 700,00грн.), №РН-0001311 від 24.09.2012р. на суму 5921,82грн. (в тому числі ПДВ - 986,97грн.), №РН-0001420 від 12.10.2012р. на суму 2448,00грн. (в тому числі ПДВ - 408,00грн.), №РН-0001526 від 26.10.2012р. на суму 5711,40грн. (в тому числі ПДВ - 951,90грн.), а також складеними ТОВ фірма «Спецмайстер» податковими накладними №31 від 07.02.2012р. на загальну суму 349,20грн. (в тому числі ПДВ -58,20грн..), №34 від 05.04.2012р. на суму 491,76грн. (в тому числі ПДВ -81,96грн.), №75 від 10.04.2012р на загальну суму 429,96грн. (в тому числі ПДВ - 71,66грн..), №57 від 16.05.2012р. на загальну суму 483,00грн. (в тому числі ПДВ - 80,50грн..), №58 від 16.05.2012р. на загальну суму 703,86грн. (в тому числі ПДВ -117,31грн..), №56 від 16.05.2012р. на загальну суму 6054,00грн. (в тому числі ПДВ -1009,00грн..), №41 від 10.07.2012р. на загальну суму 3300,00грн. (в тому числі ПДВ -550,00грн..), №78 від 17.08.2012р. на загальну суму 4200,00грн. (в тому числі ПДВ -700,00грн..), №103 від 20.09.2012р. на загальну суму 5921,82грн. (в тому числі ПДВ -986,97грн..), №50 від 11.10.2012р. на загальну суму 2448,00грн. (в тому числі ПДВ -408,00грн.), №105 від 23.10.2012р. на загальну суму 5711,40грн. (в тому числі ПДВ -951,90грн.).
Фізичне переміщення товару підтверджується подорожніми листами №2251 від 05.04.2012р., №955 від 08.02.2012р., №3952 від 11.06.2012р., №3516 від 23.05.2012р., №2630 від 18.04.2012р., №4735 від 12.07.2012р., №6536 від 23.08.2012р., №9067 від 24.09.2012р., №4742 від 12.10.2012р., №7961 від 26.10.12.
Обставини наявності у позивача можливості здійснити фізичне переміщення товару власними та орендованими транспортними засобами підтверджується: договором оренди єдиного майнового комплексу б/н від 03.03.2010р. (Додаток №3 «Транспортні засоби») та копіями технічних паспортів про реєстрацію транспортних засобів.
Окрім того, фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку, а саме: звітами про переміщення номенклатури по складам за період з 07.02.2012р. по 31.12.2012р.
Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями №9901 від 07.02.2012р. на загальну суму 349,20грн.. (в тому числі ПДВ - 58,20грн.), №11039 від 09.04.2012р. на загальну суму 491,76грн.. (в тому числі ПДВ-81,96грн.), №11068 від 10.04.2012р. на загальну суму 429,96грн.(в тому числі ПДВ -71,66грн.), №11796 від 16.05.2012р. на загальну суму 7240,86грн. (в тому числі ПДВ -1206,81грн. ), №12815 від 10.07.2012р. на загальну суму 3300,00грн. (в тому числі ПДВ -550,00грн..), №13502грн. від 17.08.2012р. на загальну суму 4200,00грн. (в тому числі ПДВ -700,00грн..), №14386 від 11.10.2012р. на загальну суму 2448,00грн. (в тому числі ПДВ -408,00грн..), №14051 від 20.09.2012р. на загальну суму 5921,82грн. (в тому числі ПДВ -986,97грн.), №14568 від 23.10.2012р. на загальну суму 5711,40 грн. (в тому числі ПДВ -951,90грн.).
13 квітня 2012 року між позивачем, ТОВ «Богодухівський молзавод» (в якості покупця), та ТОВ «Лідер» (в якості постачальника), було укладено письмовий правочин у формі окремого документа - договору поставки №65/1, предметом якого є молочна та інша продукція.
Обставини реальності виконання господарський зобов'язань за правочином в частині придбання товару підтверджуються складеними ТОВ «Лідер» видатковими накладними №РНк-000666 від 17.04.2012р. на суму 1386,00грн. (в тому числі ПДВ -231,00грн.), №РНк-000667 від 17.04.2012р. на суму 8522,40грн. (в тому числі ПДВ -1420,40),№ РНк-000931 від 25.04.2012р. на суму 720,00 грн. (в тому числі ПДВ - 120,00грн.), №РНк-000932 від 25.04.2012р. на суму 1898,40грн. (в тому числі ПДВ -316,40грн), №РНк-001168 від 05.05.2012р. на суму 471,00грн. (в тому числі ПДВ -78,50грн.), №РНк-001169 від 05.05.2012р. на суму 3173,16грн. (в тому числі ПДВ -528,86грн.), №РНк-001409 від 12.05.2012р. на суму 582,00грн. (в тому числі ПДВ -97,00грн.), №РНк-001410 від 12.05.2012р. на суму 5611,20грн. (в тому числі ПДВ -935,20грн.), №РНк-001619 від 19.05.2012р. на суму 5016,24грн. (в тому числі ПДВ -836,04грн.), №РНк-001618 від 19.05.2012р. на суму 933,00грн. (в тому числі ПДВ -155,50грн.), №РНк-001968 від 30.05.2012р. на суму 231,00грн. (в тому числі ПДВ -38,50грн.), №РНк-001969 від 30.05.2012р. на суму 4934,40грн. (в тому числі ПДВ -822,40грн.), №РНк-002331 від 11.06.2012р. на суму 231,00грн. (в тому числі ПДВ -38,50грн.), №РНк-002332 від 11.06.2012р. на суму 4725,48грн. (в тому числі ПДВ -787,58грн.), №РНк-002605 від 18.06.2012р. на суму 693,00грн. (в тому числі ПДВ -115,50грн.), №РНк-002606 від 18.06.2012р. на суму 3456,00грн. (в тому числі ПДВ -576,00грн.), №РНк-002998 від 02.07.2012р. на суму 351,00грн. (в тому числі ПДВ -58,50грн.), №РНк-002999 від 02.07.2012р. на суму 3278,40грн. (в тому числі ПДВ -546,40грн.), а також складеними ТОВ «Лідер» податковими накладними №1407 від 17.04.2012р. на загальну суму 1386,00грн. (в тому числі ПДВ -231,00грн.), №1477 від 17.04.2012р. на загальну суму 8522,40грн. (в тому числі ПДВ -1420,40),№ 2335 від 25.04.2012р. на загальну суму 720,00 грн. (в тому числі ПДВ - 120,00грн.), №2458 від 25.04.2012р. на суму 1898,40грн. (в тому числі ПДВ -316,40грн), №503 від 05.05.2012р. на загальну суму 471,00грн. (в тому числі ПДВ -78,50грн.), №456 від 05.05.2012р. на загальну суму 3173,16грн. (в тому числі ПДВ -528,86грн.), №1205 від 12.05.2012р. на суму 582,00грн. (в тому числі ПДВ -97,00грн.), №1139 від 12.05.2012р. на загальну суму 5611,20грн. (в тому числі ПДВ -935,20грн.), №1825 від 19.05.2012р. на загальну суму 5016,24грн. (в тому числі ПДВ -836,04грн.), №1774 від 19.05.2012р. на суму 933,00грн. (в тому числі ПДВ -155,50грн.), №3062 від 30.05.2012р. на загальну суму 231,00грн. (в тому числі ПДВ -38,50грн.), №3327 від 30.05.2012р. на загальну суму 4934,40грн. (в тому числі ПДВ -822,40грн.), №1201 від 11.06.2012р. на загальну суму 231,00грн. (в тому числі ПДВ -38,50грн.), №1190 від 11.06.2012р. на загальну суму 4725,48грн. (в тому числі ПДВ -787,58грн.), №2084 від 18.06.2012р. на загальну суму 693,00грн. (в тому числі ПДВ -115,50грн.), №2118 від 18.06.2012р. на загальну суму 3456,00грн. (в тому числі ПДВ -576,00грн.), №114 від 02.07.2012р. на загальну суму 351,00грн. (в тому числі ПДВ -58,50грн.), №93 від 02.07.2012р. на суму 3278,40грн. (в тому числі ПДВ -546,40грн.)
Фізичне переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними.
Окрім того, фактичне надходження товару в розпорядження позивача та його подальша реалізація покупцям підтверджується даними складського обліку, а саме: звітами по переміщенню номенклатури по складам за період з 01.04.2012р. по 31.07.2012р.
Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем частково шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями №11486 від 03.05.2012р. на загальну суму 9908,40грн.. (в тому числі ПДВ - 1651,40грн.), №11669 від 11.05.2012р. на загальну суму 2618,40грн.. (в тому числі ПДВ-436,40грн.), №11876 від 23.05.2012р. на загальну суму 6193,20грн.(в тому числі ПДВ -1032,20грн.), №11963 від 29.05.2012р. на загальну суму 5949,24грн.(в тому числі ПДВ 991,54грн.), №12453 від 20.06.2012р. на загальну суму 5165,40грн.(в тому числі ПДВ -860,90грн.), №12575 від 02.07.2012р. на загальну суму 4956,48грн.(в тому числі ПДВ -826,08грн.), №13008 від 20.07.2012р. на загальну суму 3629,40грн.(в тому числі ПДВ -604,90грн.), №13007 від 20.07.2012р. на загальну суму 4149,00грн.(в тому числі ПДВ -691,50грн.).
27 червня 2012 року між позивачем, ТОВ «Богодухівський молзавод» (в якості замовника), та ПП «Агроранок» (в якості перевізника) було укладено письмовий правочин у формі окремого документа - договору №27/06-12, предметом якого є організація перевезення вантажу, що належить замовнику.
Потреба в укладенні згаданого правочину була обумовлена необхідністю доставки вантажу (товару), придбаного позивачем у ТОВ «Катеринопольський агропродукт» (пальмове масло 10 т.), яке використовується у власному виробництві позивача. Маршрут перевезення вантажу Н. Біляри (м. Южний) - м. Богодухів.
Обставини реальності виконання господарських зобов'язань за правочином в частині надання передбачених послуг підтверджуються складеними вантажовідправником ТОВ «ДЕЛЬТА ВИЛМАР СНГ» за дорученням ТОВ «Катеринопольський Агропродукт» товарно-транспортною накладною №02ААА від 27.06.2012р, актом здачі приймання робіт (надання послуг), складеним ТОВ «Богодухівський молзавод» та ПП «Агроранок» №ОУ-0000004 від 27.06.2012р. на загальну суму 4200,00грн. (маршрут перевезення вантажу Н.Біляри - м. Богодухів), а також складеною ПП «Агроранок» податковою накладною №19 від 27.06.2012р. на загальну суму 4200,00грн. (в тому числі ПДВ - 700,00грн.).
Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується видатковою накладною №1893 від 27.06.2012р.
Зобов'язання по оплаті отриманих послуг були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями №15404 від 19.12.2012 на загальну суму 1200,00грн. (в тому числі ПДВ - 200грн.) та №15620 від 21.01.2013р. на загальну суму 3000,00грн. (в тому числі ПДВ-500,00грн.).
18 червня 2012 року між позивачем, ТОВ «Богодухівський молзавод» (в якості покупця), та ТОВ «Навігатор ЮГ» (в якості продавця) було укладено письмовий правочин у формі окремого документа - договору №180712, предметом якого є товар (фольга алюмінієва в асортименті).
Обставини реальності виконання господарський зобов'язань за правочином в частині поставки товару підтверджуються складеними ТОВ «Навігатор ЮГ» видатковими накладними №РН-1807 від 18.07.2012р. на суму 52158,77грн. (в тому числі ПДВ -8693,13грн.), №РН-1907 від 19.07.2012р. на суму 29228,52грн. (в тому числі ПДВ -4871,42грн.), №РН-2707 від 27.07.2012р. на суму 31844,87грн. (в тому числі ПДВ -5307,48грн.), №РН-3007 від 30.07.2012р. на суму 46568,14грн. (в тому числі ПДВ -7761,36грн.), №РН-1210 від 09.10.2012р. на суму 46543,68грн. (в тому числі ПДВ -7757,28грн.), №РН-1510 від 10.10.2012р. на суму 44640,00грн. (в тому числі ПДВ -7440,00грн.), №РН-3010 від 30.10.2012р. на суму 43518,24грн. (в тому числі ПДВ -7253,04грн.), №РН-3010 від 30.10.2012р. на суму 43518,24грн. (в тому числі ПДВ -7253,04грн.), а також складеними ТОВ «Навігатор ЮГ» податковими накладними №14 від 18.07.2012р. на загальну суму 52158,77грн. (в тому числі ПДВ -8693,13грн.), №15 від 19.07.2012р на загальну суму 29228,52грн (в тому числі ПДВ -4871,42грн.), №28 від 27.07.2012р. на загальну суму 31844,87грн. (в тому числі ПДВ - 5307,48грн.), №34 від 30.07.2012р. на загальну суму 46568,14грн. (в тому числі ПДВ - 7761,36грн.), №12 від 09.10.2012р. на загальну суму 46543,68грн. (в тому числі ПДВ - 7757,28грн.), №15 від 10.10.2012р. на загальну суму 44640,00грн. (в тому числі ПДВ - 7440,00грн.), №45 від 30.10.2012р. на загальну суму 43518,24грн. (в тому числі ПДВ - 7253,04грн.), №46 від 30.10.2012р. на загальну суму 43518,24грн. (в тому числі ПДВ -7253,04грн.).
Фізичне переміщення товару підтверджується подорожніми листами №4889 від 17-18.07.2012р., №4928 від 19.07.2012р., №5121 від 27.07.2012р., №5165 від 29-30.07.2012р., №9268 від 09.10.2012р., №9269 від 10.10.2012р. та №7006 від 30.10.2012р.
Окрім того, фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку, а саме: звітами про переміщення на складах за період з 18.07.2012р. по 05.11.2012р. та реєстрами довіреносте за період з 18.07.2012р. по 30.10.2012р.
Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями №14153 від 26.09.2012р. на загальну суму 20000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 3333,33грн.), № 15298 від 11.12.2012р. на загальну суму 44640,00грн. (в тому числі ПДВ -7440,00грн.).
03.07.2012 року між позивачем, ТОВ «Богодухівський молзавод» (в якості замовника), та Харківським інженерним метрологічно-сертифікаційним центром (в якості виконавця) було укладено письмовий правочин у формі окремого документа - договору №23/162, предметом якого є роботи щодо розробки комплексу документів паспорту виробничої лабораторії, підготовка робочих місць лабораторії до атестації, аналіз та перевірка нормативної та методичної документації.
Обставини реальності виконання господарських зобов'язань за правочином в частині виконання робіт передбачених договором підтверджуються складеними Харківським інженерним метрологічно-сертифікаційним центром та ТОВ «Богодухівський мол завод» актом здачі-приймання виконаних робіт від 31.07.2012 на загальну суму 5994,00 грн., складеною Харківським інженерним метрологічно-сертифікаційним центром податковою накладною №6 від 10.07.2012р. на загальну суму 5994,00грн. (в тому числі ПДВ - 999,00грн.).
Зобов'язання по оплаті вартості комплексу виконаних робіт були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями №12801 від 10.07.2012р. на загальну суму 5994,00грн. (в тому числі ПДВ - 999,00грн.).
Судом також встановлено, що у період серпень-вересень 2012 року ТОВ «Богодухівський молзавод» придбав у ТОВ «Політрейд-С» (Постачальник) товар (виноград сушений, ванілін, курага). Вказаний правочин було здійснено шляхом обміну документами.
Обставини реальності виконання господарський зобов'язань за правочином в частині поставки товару підтверджуються складеними ТОВ «Політрейд-С» видатковими накладними №259 від 21.08.2012р. на суму 3825,00грн. (в тому числі ПДВ - 637,50грн) товар отримано уповноваженою особою ТОВ «Богодухівський молзавод» згідно довіреності №2386 від 21.08.2012р., №266 від 03.09.2012р. на суму 117,00грн. (в тому числі ПДВ -19,50грн,) продукцію отримано уповноваженою особою ТОВ «Богодухівський молзавод» згідно довіреності №2368 від 03.09.2012р., №267 від 10.09.2012р. на суму 1996,00грн. (в тому числі ПДВ -332,67грн.) продукцію отримано уповноваженою особою ТОВ «Богодухівський молзавод» згідно довіреності №2609 від 10.09.2012р., а також складеними ТОВ «Політрейд-С» податковими накладними №63 від 21.08.2012р. на загальну суму 3825,00грн. (в тому числі ПДВ - 637,50грн), №16 від 07.09.2012р. на загальну суму 1996,00грн. (в тому числі ПДВ -332,67грн.). .
Фізичне переміщення товару підтверджується подорожнім листом №6482 від 21.08.2012р., подорожнім листом №6017 від 03.09.2012р. та подорожнім листом №8607 від 10.09.2012р.
Обставини наявності у позивача можливості здійснити фізичне переміщення товару власними та орендованими транспортними засобами підтверджується: договором оренди єдиного майнового комплексу б/н від 03.03.2010р. (Додаток №3 «Транспортні засоби») та копіями технічних паспортів про реєстрацію транспортних засобів.
Окрім того, фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку, а саме: звітами про переміщення номенклатури на складах за період 21.08.2012р. по 11.09.2012р., за період з 21.08.2012р. по 30.09.2012р., за період 01.09.2012р. по 30.09.2012р., за період з 21.08.2012р. по 30.09.2012р.
Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями №13560 від 21.08.2012р. на загальну суму 3942,00грн. (в тому числі ПДВ - 657грн.) та №13872 від 07.09.2012р. на загальну суму 1996,00грн. (в тому числі ПДВ-332,67грн.).
Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою документів, змістом прав і обов'язків сторін, предметом домовленостей спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному/господарському обороті, сторони спірних правочинів мають правовий статус платників ПДВ.
Вказані обставини визнані суб'єктом владних повноважень як в ході реалізації управлінської функції контролю, так і в ході судового розгляду справи.
Таким чином, спірні договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами платника податків фактів вчинення правочинів в розумінні ст.ст.202 і 203 Цивільного кодексу України.
При цьому, суд зауважує, що в силу п.20.1.30 ст.20 Податкового кодексу України органи доходів і зборів мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
Наведена норма Податкового кодексу України повністю кореспондує приписам ст.ст.202-204, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України, і зумовлює відсутність у контролюючого органу жодних правових підстав для прийняття рішення про збільшення грошових зобов'язань платника податків, сформованих за певним за правочином, до моменту визнання такого правочину недійсним в судовому порядку чи стягнення у судовому порядку активів, одержаних чи належних платнику податків за таким правочином у зв'язку з встановленою судом нікчемністю правочину.
Однак, як з'ясовано судом в ході розгляду спору, жоден з укладених позивачем та згаданими вище контрагентами правочинів податковою інспекцією у судовому порядку не оспорений.
Водночас з цим, ані обставини фізичної наявності товарів (робіт, послуг), ані обставини дійсності виконання робіт у спірних правовідносинах, податковою інспекцією не заперечувались, заперечень відносно розрахунків платника податків з контрагентами не податковою інспекцією в ході судового розгляду справи не висловлено, в текстах акту перевірки таких заперечень не наведено.
Оцінивши копії документів, поданих позивачем на вимогу суду і підтвердження доводів про реальність господарських операцій, суд не вбачає підстав для відхилення названих документів як належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів реальності господарських операцій та настання змін у стані і структурі активів сторін правочинів, адже за змістом, формою та джерелом походження документи відповідають ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», нормам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88). При цьому, суд бере до уваги, що матеріали справи не містять фактичних даних, які б засвідчували наявність/існування у спірних правовідносинах обставин, з якими закон пов'язує втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.
Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання останнім (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.
У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного платником податків товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.
Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.
Розглянувши матеріали справи, суд відмічає, що викладене в акті судження податкового органу про нікчемність спірних правочинів ґрунтується лише на мотивах актів, складених ДПІ у Печерському районі м. Києва, Індустріальною МДПІ м. Харкова, ОДПІ у м. Глухові, ДПІ у Києво-Святошинському районі, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та іншиши за наслідками перевірки діяльності контрагентів позивача - ТОВ Компанія «Техно», ТОВ «ЕКО КОМ», ТОВ «Річ Альянс», ТОВ фірма «Спецмайстер», ТОВ «Лідер», ПП «Агроранок», ТОВ «Навігатор ЮГ», ТОВ «Політрейд-С», Харківського інженерного метрологічно-сертифікаційного центру, де викладені судження податкових органів про неможливість реального здійснення фінансово-господарської діяльності переліченими платниками податків.
З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.
Також вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що судження податкового органу про нікчемність спірного правочину не підкріплено належними доводами та доказами згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", так як показники документів обов'язкової податкової звітності платника податків не містять фактичних даних, які б достовірно показували на наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.
З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.
З наявних у справі документів слідує, що придбані за спірними правочинами товари та отримані послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись приписами наведених норм процесуального закону, оцінивши добуті докази в їх сукупності, суд встановив, що відповідач в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідач не довів неможливості проведення платником податків господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подав суду ані доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, ані доказів відсутності зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, ані доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, ані доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.
Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.
Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті перевірки судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Податкового кодексу України при справлянні податків, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.
Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), суд доходить висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.
Суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.
Оскільки висновки ОДПІ про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та валових витрат без дотримання вимог ст.135, ст.137, ст.138, ст.198 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на висновках складених іншими податковими органами актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення за даним епізодом.
По епізоду справляння та використання ПДВ відповідно до п.1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України
Згідно з актом перевірки №297/220/36537542 від 01.11.2013р. за період 01.01.2012р.-31.12.2012р. позивач за правилами п.1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України задекларував суму ПДВ в розмірі 4.948.193,00грн.
Відхилення між показниками платника податків та показниками податкової інспекції виникли лише за епізодом взаємовідносин з ТОВ «Навігатор ЮГ» на суму ПДВ в розмірі 1.467,00грн. за червень 2012р. та на суму ПДВ в розмірі 26.633,00грн. за липень 2012 р. Будь-яких інших розбіжностей в ході перевірки суб'єктом владних повноважень виявлено не було.
Підпунктом 6 п.1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що переробне підприємство позитивну різницю між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначену у податковій декларації з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції, сплачує до спеціального фонду Державного бюджету України та на спеціальний рахунок, відкритий ним в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у таких розмірах: у 2012 році - до спеціального фонду Державного бюджету України - у розмірі 30 відсотків, а на спеціальний рахунок - у розмірі 70 відсотків; у 2013 році - до спеціального фонду Державного бюджету України - у розмірі 40 відсотків, а на спеціальний рахунок - у розмірі 60 відсотків; у 2014 році - до спеціального фонду Державного бюджету України - у розмірі 50 відсотків, а на спеціальний рахунок - у розмірі 50 відсотків.
Згідно з п.п.10 6 п.1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України перерахування суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробного підприємства для виплати компенсації здійснюється переробним підприємством до 15 числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом, до спеціального фонду Державного бюджету України - у строки, встановлені пунктом 203.2 статті 203 Кодексу.
Відповідно до п.п.12 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України виплата компенсації сільськогосподарським товаровиробникам (юридичним особам за платіжними дорученнями шляхом перерахування на їх окремі рахунки, відкриті в обслуговуючих банках, фізичним особам - готівкою безпосередньо з каси переробного підприємства або згідно з договорами доручення) здійснюється переробним підприємством до 20 числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом.
В силу п.п.13 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України суми податку на додану вартість, не перераховані на спеціальний рахунок або перераховані з порушенням терміну, встановленого цим пунктом, а також суми компенсації, не виплачені сільськогосподарським товаровиробникам або виплачені з порушенням терміну, встановленого цим пунктом, вважаються такими, що використані не за призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.
З положень наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що переробне підприємство при здійсненні операцій з постачання власної виробленої продукції (молока, молочної сировини, молочних продуктів, м'яса, м'ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин (шкур, субпродуктів, м'ясо-кісткового борошна), виготовленої з поставлених молока або м'яса в живій вазі сільськогосподарськими підприємствами, визначеними розділом V Кодексу, іншими юридичними і фізичними особами, у тому числі фізичними особами - підприємцями, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену розділом V цього Кодексу, суму ПДВ обчислює та включає до окремої декларації, котру подає до територіального органу доходів і зборів.
Отже, як сума ПДВ, механізм обрахунку якої встановлений розділом V Податкового кодексу України, так і сума ПДВ, алгоритм розрахунку котрої запроваджений п.1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, проходять однаково ідентичну процедуру декларування, як невід'ємний складовий елемент виконання податкового обов'язку в розумінні ст.ст.35-38, 46-49 Податкового кодексу України.
За змістом норм Податкового кодексу України самостійне, своєчасне та добровільне декларування суб'єктом права - платником податків суми грошового зобов'язання з будь-якоог податку (збору) однозначно унеможливлює повторне нарахування цієї ж самої суми податку за рішенням контролюючого органу.
Так, ст.ст.54 і 58 Податкового кодексу України право контролюючого органу на прийняття рішення про самостійне визначення суми грошових зобов'язань платника обумовлено законодавцем виключно фактом виявлення заниження чи завищення податкового зобов'язання.
Зі змісту акту №297/220/36537542 від 01.11.2013р. випливає, що платник податків не допускав заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суми 3.388.474,00грн. та 1.420.857,00грн. Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та визнано представниками сторін вказані значення є арифметичними показниками відповідно коштів, несвоєчасно перерахованих ТОВ на спеціальний рахунок та коштів, несвоєчасно виплачених ТОВ зі спеціального рахунку на користь сільськогосподарських товаровиробників в якості компенсації.
Відносно вказаних коштів законодавцем в положеннях п.1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено лише можливість застосування процедури стягнення коштів до державного бюджету, у той час як у спірних правовідносинах замість реалізації управлінської функції у визначений законом спосіб, а саме: стягнення платежу відповідно до ст.59 і 95 Податкового кодексу України, суб'єкт владних повноважень вдався до процедури повторного визначення грошових зобов'язань платника податків (зборів) відповідно до ст.ст.54 і 58 Податкового кодексу України.
Проте, факт відсутності заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість однозначно унеможливлює прийняття контролюючим органом рішення про нарахування податкового зобов'язання згідно з п.п.13 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.
При цьому, суд вважає, що з огляду на положення п.п.13 п.1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України вимога контролюючого органу про стягнення коштів до державного бюджету має бути заявлена до суб'єкта права, котрий володіє цими коштами, а відтак, в разі неперерахування коштів на спеціальний рахунок або неперерахування коштів із спеціального рахунку - до переробного підприємства, а в разі фактичного отримання коштів - до сільськогосподарського товаровиробника.
В ході розгляду справи суд доходить висновку про неправомірність застосування суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах приписів абз.4 п.123.1 ст.123, п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України, адже, по-перше, податкова інспекція не мала правових підстав для повторного визначення суми податкового зобов'язання ТОВ з ПДВ у зв'язку з самостійним декларуванням платником суми грошового зобов'язання з ПДВ в повному обсязі, по-друге, коштів як спецПДВ (в порядку п.1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України) ТОВ станом на дату настання обов'язку перерахування коштів на спеціальний рахунок та на користь постачальників - сільськогосподарських товаровиробників від інших осіб не отримувало, по-третє, за змістом тексту акту №297/220/36537542 від 01.11.2013р. кошти спецПДВ було використано ТОВ за призначенням, умовами та цілями згідно з законом шляхом передання у власність сільськогосподарським товаровиробникам.
Фактів нецільового використання означених коштів ТОВ чи тимчасового користування ТОВ цими коштами в корисливих особистих цілях акт перевірки №297/220/36537542 від 01.11.2013р. не містить.
За таких обставин твердження ДПІ про вчинення податкового правопорушення за даним епізодом слід визнати недоведеним.
Разом з тим, суд зазначає, що платником податків у ході розгляду справи не подано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту з ПДВ суми 12.382,92 грн. по взаємовідносинам з ПП «Лайнстар» та ТОВ «Технопарк» (згідно з п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України на вказаний платіж припадає штраф у розмірі 3.095,73 грн.) та включення до складу витрат з податку на прибуток суми 15.534,06 грн. по взаємовідносинам з ПП «Лайнстар» (за визначеними розділом ІІІ, підрозділом 4 розділу ХХ Податкового кодексу України правилами обчислення податку на прибуток вказаний епізод тягне нарахування основного платежу з податку на прибуток в розмірі 3.262,00 грн., а відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України на вказаний платіж припадає штраф розміром 815,50 грн.). Викладене зумовлює залишення позову без задоволення в даній частині вимог. З наявних у справі документів вбачається відсутність правових підстав для застосування штрафів за іншими епізодами та в інших розмірах.
За рештою епізодів слід визнати, що судовим розглядом не підтверджено обґрунтованості доводів суб'єкта владних повноважень за правилами ч.2 ст.71 КАС України та п.п.4.1.4 ст.4 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає до задоволення.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в частині визначення основного платежу з податку на прибуток в розмірі 206.318,00грн., а також застосування контролюючим органом у зв'язку з цим штрафу в розмірі 103.974,50грн., в частині визначення основного платежу з ПДВ в розмірі 4.889.395,08грн., а також застосування контролюючим органом у зв'язку з цим штрафу в розмірі 7.285.224,27грн., то позов належить задовольнити саме за вказаними епізодами.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов ТОВ "Богодухівський молзавод" до Богодухівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування рішення - задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000412200 від 22.11.2013р. в частині визначення основного платежу в розмірі 206.318,00грн. та в частині визначення штрафу в розмірі 103.974,50 грн.
Скасувати податкове повідомлення рішення Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000422200 від 22.11.2013р. в частині визначення основного платежу в розмірі 4.889.395,08грн. та в частині визначення штрафу в розмірі 7.285.224,27грн.
У решті вимог адміністративний позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Роз'яснити, що постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Постанова у повному обсязі виготовлена 13.12.2013 р.
Суддя А.В. Сліденко