Справа № 1570/7072/10
13 грудня 2013 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Білостоцького О.В.
При секретарі: Солдатовій О.С.
За участю
Позивача: не з'явився
Представника відповідача: Єрьоменко І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про скасування постанови,-
У липні 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (ФОП ОСОБА_2) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління у справах захисту прав споживачів в Одеській області про скасування постанови №755 від 14.06.2010 року про застосування штрафу у розмірі 524 244,37 грн.
Позивач, не заперечуючи фактів допущення нею порушень законодавства про захист прав споживачів, виявлених Управлінням у справах захисту прав споживачів в Одеській області під час проведення перевірки та зафіксованих в акті перевірки № 30014973 від 25.12.2009 року, оскаржувала зазначену постанову №755 від 14.06.2010 року з підстав розгляду зазначеної справи відповідачем за її відсутності та незадоволення її клопотання про відкладення розгляду справи щодо накладення на неї стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів». Також позивач, посилаючись на ст. 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва», п. 9.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскаржувала розмір штрафної санкції, застосований до неї спірною постановою, та зазначала у позові, що вона є суб'єктом підприємницької діяльності, який перебуває на спрощеній системі оподаткування та бухгалтерського обліку та відповідно не веде обов'язкового обліку доходів та витрат, а тому до неї повинні застосовуватись штрафні санкції у фіксованому мінімальному розмірі згідно п.п. 2, 3, 7 ч.1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», а не у залежності від сум послуг, наданих нею споживачам.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.11.2010 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_2 було задоволено частково: скасовано постанову Управління у справах захисту прав споживачів в Одеській області № 755 від 14.06.2010 року в частині застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафу у розмірі 523819, 37 грн., в іншій частині позовних вимог - відмовлено (а.с. 83-89). При цьому, при прийнятті рішення у справі суд виходив з того, що ФОП ОСОБА_2 є суб'єктом господарської діяльності, який не веде обов'язковий облік доходів і втрат, а тому згідно п.п.2, 3, 7 ч.1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач повинен був застосувати до неї штрафні санкції за відповідні правопорушення законодавства про захист прав споживачів у фіксованому розмірі, а не виходячи із сум наданих послуг споживачам.
14.06.2011 року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду було залишено в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.11.2010 року (а.с. 122-125).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.10.2013 року було скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.11.2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 153-157).
Вищим адміністративним судом України підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції в ухвалі від 01.10.2013 року було зазначено про те, що судами попередніх інстанцій не у повному обсязі було встановлено фактичні обставини у справі щодо системи оподаткування, на якій перебувала позивач під час спірних правовідносин та наявності у неї обов'язку щодо ведення обліку доходів і витрат. Зобов'язано суд першої інстанції під час нового розгляду справи усунути зазначені недоліки.
Після повернення справи на новий судовий розгляд її прийнято до провадження Одеським окружним адміністративним судом.
У зв'язку з проведеною оптимізацією системи центральних органів виконавчої влади відповідача - Управління у справах захисту прав споживачів в Одеській області - ухвалою суду від 27.11.2013 року було замінено на його правонаступника - Інспекцію з питань захисту прав споживачів в Одеській області (а.с. 181-194).
Позивач у судове засідання не з'явилась, надіслала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності (а.с. 171).
Представник відповідача позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов та просили відмовити у їх задоволенні у повному обсязі (а.с. 39-45, 230-232). Наполягали, що оскаржувана постанова № 755 від 14.06.2010 року про застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафу у розмірі 524 244,37 грн. є законною та обґрунтованою, винесеною у відповідності до вимог чинного законодавства. Зазначили, що ФОП ОСОБА_2 перебувала на загальній системі оподаткування та зобов'язана була вести обов'язків облік доходів та витрат шляхом ведення книги обліку доходів та витрат, а тому сума застосованих до неї штрафних санкцій за порушення законодавства про захист прав споживачів була розрахована обґрунтовано, виходячи із вартості наданих нею послуг.
Заслухавши пояснення представників відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини справи:
25.12.2009 року на підставі наказу від 24.09.2009 року № 670-од та направлення на проведення перевірки від 25.12.2009 року № 03-00002058 (а.с. 46), фахівцями Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів Цвік Г.Д. та Лебеденко Т.І. було проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів ФОП ОСОБА_2 у готелі «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Під час перевірки фахівцями Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів встановлено надання ФОП ОСОБА_2 послуг з тимчасового розміщення (проживання), що не відповідають вимогам нормативних документів та відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про готельні послуги, а саме порушення вимог:
- п. 2.2. Правил користування готелями і аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених Наказом Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004 року № 19 (далі Правила № 19), а саме: у готелі «ІНФОРМАЦІЯ_1» відсутній сертифікат відповідності, строк дії сертифікату закінчився 04.06.2009 року; у місці, що призначене для оформлення споживача, відсутня інформація щодо назви органів та їх телефони, які здійснюють захист прав споживачів;
- п. 1.10 Правил № 19, ст.ст. 6, 15 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: в номерах використовуються мийні засоби (мило), які не промарковані, сертифікат відповідності відсутній;
- п. 2.3 Правил № 19, а саме: в номерах 105, 203 відсутня інформація про внутрішні правила проживання, відомості про роботу закладів торгівлі, зв'язку, побутового обслуговування;
- п. 5.7 ДСТУ 4268.2003 «Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні вимоги», а саме: номери 105 та 203 не забезпечені мережею радіомовлення;
- п. 5.9 ДСТУ 4268.2003 «Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні вимоги», а саме: в номерах відсутні замки з внутрішніми запобіжниками, ключі комбіновані для відкривання пляшок.
За результатами перевірки складено акт № 00014973 від 25.12.2009 року, в якому зафіксовано зазначені порушення законодавства про захист прав споживачів (а.с. 8-9).
Крім того, контролюючим органом в зазначеному акті перевірки був викладений припис про усунення порушень прав споживачів, яким заборонено ФОП ОСОБА_2 відвантаження, реалізацію, продаж товарів, надання послуг (виконання робіт), зазначених у пунктах таблиці до акту перевірки; зобов'язано привести надання послуг у відповідність до вимог чинного законодавства, а саме: розмістити необхідну інформацію в номерах та місці обслуговування споживачів, забезпечити номери у відповідності до вимог ДСТУ 4268.2003; надати сертифікати відповідності на мило, про що проінформувати контролюючий орган до 25.01.2010 року, а також надати довідку про вартість наданих послуг за 25.12.2009 року.
Зазначений акт був підписаний ФОП ОСОБА_2 без зауважень.
22.01.2010 року ФОП ОСОБА_2 було надано до Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів довідку № 1417/01 від 22.01.2010 року, згідно якої вартість наданих нею послуг за 25.12.2009 року склала 4 255,41 грн. (а.с. 12).
Також позивачем було надано письмову інформацію щодо виконання вимог акту перевірки та припису від 25.12.2009 року (а.с. 11), згідно якої: отримано сертифікати відповідності від 21.12.2009 року № 246928 серії ВВ на здійснення окремих послуг з ресторанами, № 246931 серії ВВ на здійснення послуг харчування: бар клас «перший», №246930 серії ВВ на здійснення послуг харчування: кафе; наклеювання маркування « 220V» на всі розетки; наданий сертифікат-висновок від 04.10.2007 року на туалетне мило; розроблена інформація для споживачів про місцезнаходження найближчих до готелю пунктів побутових послуг та торгівлі та правила внутрішнього розпорядку готелю «ІНФОРМАЦІЯ_1»; забезпечено номери телевізорами, дверними замками з внутрішніми запобіжниками, ключами для відкривання пляшок; розміщено в кутку споживача інформацію про контактні адреси та телефони управління захисту прав споживачів (а.с. 12-15).
Листом № 629/8 від 16.02.2010 року Головним Одеським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів було зобов'язано ФОП ОСОБА_2 надати у строк до 26.02.2010 року довідку про суму наданих готельних послуг з 04.06.2009 року по 20.12.2009 року, тобто за час здійснення діяльності без сертифікату відповідності (а.с. 16).
Листом №1417/02 від 24.02.2010 року ФОП ОСОБА_2 було надано відповідь про те, що вона не має можливості надати контролюючому органу довідку про вартість наданих послуг за період з 04.06.2009 року по 20.12.2009 року через те, що обов'язковий журнально-ордерний бухгалтерський облік не ведеться, а книга доходів та витрат за вказаний період втрачена, про що свідчать довідка № 28578 від 21.01.2010 року зі столу знахідок м. Одеси та платіжне доручення від 04.02.2020 року за № 58 на суму 85,00 грн. про оплату адміністративного штрафу за втрату вказаної книги (а.с. 17-19).
Для з'ясування зазначеної інформації Головним Одеським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів було надіслано письмовий запит № 1293/5 від 26.03.2010 року до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси, на податковому обліку у якій знаходилась ФОП ОСОБА_2, у відповідь на який було отримано лист-відповідь №1081 від 21.04.2010 року, згідно якого сума валового доходу позивача за 2009 рік склала 1 916 737,00 грн. (а.с. 58, 59).
Управлінням у справах захисту прав споживачів в Одеській області було надіслано на адресу ФОП ОСОБА_2 лист № 210718 від 11.05.2010 року «Щодо розгляду справи про накладення стягнень», яким її було повідомлено, що 31.05.2010 року за адресою: м.Одеса, вул. Канатна, 83, каб. 1112 відбудеться розгляд справи про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» по акту перевірки від 25.12.2009 року ОЗ №00014973. Зазначений лист позивачем було отримано 17.05.2010 року (а.с. 51)
27.05.2010 року ФОП ОСОБА_2 було надіслано на адресу контролюючого органу клопотання про відкладення розгляду справи на липень 2010 року, у зв'язку з перебуванням у відрядженні (а.с. 56).
Управлінням у справах захисту прав споживачів в Одеській області було відкладено розгляд зазначеної справи на 07.06.2010 року, про що повідомлено ФОП ОСОБА_2 листом №3079/8 від 31.05.2010 року, який нею було отримано 01.06.2010 року (а.с. 53).
07.06.2010 року ФОП ОСОБА_2 було надіслано на адресу контролюючого органу клопотання про відкладення розгляду справи на липень 2010 року, у зв'язку з перебуванням у відрядженні (а.с. 54).
Управлінням у справах захисту прав споживачів в Одеській області було відкладено розгляд зазначеної справи на 14.06.2010 року, про що повідомлено ФОП ОСОБА_2 листом №3191/8 від 07.06.2010 року, який нею було отримано 09.06.2010 року (а.с. 55).
11.06.2010 року ФОП ОСОБА_2 було надіслано на адресу відповідача клопотання про відкладення розгляду справи на липень 2010 року, у зв'язку з перебуванням у відрядженні (а.с. 52).
З огляду на вимоги ст. 250 Господарського кодексу України відповідачем було залишено чергове клопотання ФОП ОСОБА_2 від 11.06.2010 року без задоволення та розглянуто справу без її присутності. За результатами розгляду зазначеної справи було винесено постанову №755 від 14.06.2010 року, якою за реалізацію послуг з тимчасового розміщення (проживання), що не відповідають вимогам нормативних документів; відсутність обов'язкової сертифікації готельних послуг; відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про послуги, відповідно до ст. 23 ч.1 п. п. 2. 3, 7 Закону України «Про захист прав споживачів» до ФОП ОСОБА_2 було застосовано штраф у розмірі 524 244,37 грн. (а.с. 20-22).
Як вбачається з розрахунку суми штрафних санкцій (а.с. 61), відповідачем до ФОП ОСОБА_2 було застосовано штраф:
- за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів ДСТУ 4268.2003 «Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні вимоги» - у розмірі 50 % вартості наданої послуги (вартість готельних послуг, наданих 25.12.2009 року з тимчасового розміщення (проживання) у номерах 105 та 203 за 1 добу - 920,00 грн.), що склав 460,00 грн. (920 * 50% = 460,00 грн.);
- за реалізацію послуг, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні за відсутності сертифікату відповідності - у розмірі 50 % вартості наданої послуги (вартість готельних послуг з 05.06.2009 року по 20.12.2009 року, тобто за 199 днів у сумі 1 045 015,50 грн., розрахованої виходячи із суми отриманого позивачем доходу за 2009 рік згідно довідки податкового органу у сумі 1 916 737,00 грн. (1 916 737,00 / 365 * 199 = 1 045 015,50), що склав 52 2 507,75 грн. (1 045 015,50 * 50% = 52 2 507,75);
- за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію у готелі «ІНФОРМАЦІЯ_1» - у розмірі 30 % вартості наданої послуги (загальної вартості наданих готельних послуг за 25.12.2009 року згідно довідки позивача № 1417/01 від 22.01.2010 року у сумі 4 255,41 грн.), що склав 1 276,62 грн. (4 255,41 * 30 % = 1 276,62).
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року № 1023-XII в редакції Закону України від 01.12.2005 року № 3161-IV (далі Закон України № 3161-IV), продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
Частиною 1 ст. 15 Закону України № 3161-IV визначено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.
Згідно ч. 3 ст. 6 вказаного Закону вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами.
Основні вимоги щодо користування готелями та аналогічними засобами розміщення (далі - готелі) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері надання послуг розміщення (готельних послуг) споживачам, і регулюють відносини між споживачами (фізичними особами, які проживають у готелях або мають право скористатися готельними послугами), та готелями, виконавцями цих послуг визначено Правилами користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затвердженими наказом Державної туристичної адміністрації від 16.03.2004 року № 19.
Відповідно до п. 1.10 Правил № 19 у готелі повинні використовуватись мийні засоби, що дозволені Міністерством охорони здоров'я України та мають сертифікат відповідності.
Положеннями пункту 2.2 Правил № 19 закріплено, що готель зобов'язаний надати споживачу необхідну, достовірну, доступну та своєчасну інформацію про готельні послуги. Інформація доводиться до відома споживача у доступній наочній формі і розміщується у приміщенні, що призначене для оформлення розміщення споживача, у зручному для огляду місці та повинна включати таке: зазначення нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати готельні послуги; ці Правила; свідоцтво про присвоєння готелю відповідної категорії (якщо вона присвоєна); копію сертифіката на послуги, що підлягають обов'язковій сертифікації; копію ліцензії, якщо даний вид діяльності підлягає ліцензуванню; ціну номера (місця в номері); перелік основних послуг, що входять у ціну номера (місця в номері); перелік і ціну додаткових послуг, що надаються за окрему плату; відомості про форму та порядок оплати послуг; перелік категорій осіб, що мають право на отримання пільг, а також перелік пільг, що надаються при наданні послуг у відповідності до законодавства; відомості про роботу закладів (підприємств) громадського харчування, торгівлі, зв'язку, побутового обслуговування та інших, що розташовані в готелі, а у разі їх відсутності - дані про місцезнаходження та режим роботи найближчих до готелю підприємств харчування, зв'язку та побутового обслуговування; відомості про органи, що здійснюють захист прав споживачів.
Згідно п. 2.3 Порядку № 19 готель повинен забезпечити наявність у кожному номері внутрішніх правил проживання у готелі, правил протипожежної безпеки та інструкції щодо дій в екстремальних умовах, перелік додаткових послуг та прейскурант цін на них, відомості про роботу закладів (підприємств) громадського харчування, торгівлі, зв'язку, побутового обслуговування та інших, що розміщені у готелі, внутрішній телефонний довідник.
Пунктами 5.7, 5.9. та 7.13. ДСТУ 4268:2003 Національний стандарт України «Послуги туристичні засоби розміщування. Загальні вимоги» передбачено, що засоби розміщування повинні мати в тому числі мережу радіомовлення (підведення до усіх житлових кімнат) або незалежні від мережі радіоприймачі. У житловій кімнаті повинні бути в тому числі замки у дверях із внутрішнім запобіжником та відповідний інвентар (попільничка - крім засобів розміщування для дітей та юнацтва, ключ комбінований для відкривання пляшок, набір посуду для питної води тощо). Мийні засоби, що входять до «Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні», повинні мати сертифікат відповідності, а препарати для дезінфекції, дезінсекції, дератизації, дезодорації - Гігієнічний висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи на вітчизняну та імпортовану продукцію, і їх потрібно застосовувати відповідно до вимог нормативних документів чи інструкцій з використовування.
Приписами п. 8 Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 року №297, встановлено, що послуги з тимчасового розміщення (проживання) підлягають обов'язковій сертифікації стосовно безпеки для життя та здоров'я людей, захисту їх майна та охорони довкілля в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до п.п. 30.1, 30.2. Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 01.02.2005 року № 28, до вказаного переліку входять також послуги готелів з ресторанами та послуги харчування барів та кафе.
Згідно п.п. 2, 3 та 7 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид продукції, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом під час судового розгляду справи було встановлено, що ФОП ОСОБА_2 надавались послуги з тимчасового розміщення (проживання), що не відповідають вимогам нормативних документів: Правил користування готелями і аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, Закону України «Про захист прав споживачів», ДСТУ 4268.2003 «Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні вимоги», а саме: в період з 05.06.2009 року по 20.12.2009 року надавались послуги готелів з ресторанами та послуги харчування барів і кафе без наявності відповідних сертифікатів; на час проведення контролюючим органом перевірки 25.12.2009 року у місці, що призначене для оформлення куточка споживача готелю, була відсутня інформація щодо назви органів та їх телефони, які здійснюють захист прав споживачів; в номерах використовувались мийні засоби (мило), які не промарковані та сертифікат відповідності на які відсутній; в номерах 105 та 203 була відсутня інформація про внутрішні правила проживання, відомості про роботу закладів торгівлі, зв'язку, побутового обслуговування, також останні не забезпечені мережею радіомовлення; відсутні замки з внутрішніми запобіжниками, ключі комбіновані для відкривання пляшок.
Факт допущення нею зазначених порушень вимог законодавства про захист прав споживачів ФОП ОСОБА_2 в адміністративному позові про скасування спірної постанови відповідача не заперечувався та підтверджується поясненнями представників Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області, письмовими доказами, наявними в матеріалах адміністративної справи та дослідженими судом.
З цих підстав суд вважає, що відповідачем обґрунтовано було притягнуто ФОП ОСОБА_2 до відповідальності за порушення законодавства про захист прав споживачів у відповідності до вимог п.п. 2, 3 та 7 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
При цьому, суд не приймає до уваги в обґрунтування протиправності спірного рішення Управління у справах захисту прав споживачів в Одеській області посилання ФОП ОСОБА_2 на порушення відповідачем порядку, передбаченого Законом України «Про захист прав споживачів», притягнення її до відповідальності та розгляд справи контролюючим органом у її відсутність, незважаючи на подання нею клопотання від 10.06.2013 року про відкладення розгляду справи. Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні це твердження позивача не відповідає обставинам справи, оскільки управлінням у справах захисту прав споживачів в Одеській області за клопотаннями ФОП ОСОБА_2 двічі (31.05.2010 року та 07.06.2010 року) відкладався розгляд справи щодо позивача та їй надавався достатній час для прибуття на розгляд справи. Суд також критично відноситься до зазначеного твердження позивача ще й з тих підстав, що позивачем жодних доказів поважності неприбуття на розгляд справи про порушення законодавства про захист прав споживачів не було надано ні до Управління у справах захисту прав споживачів в Одеській області, ні до суду. Суд в обґрунтування правомірності винесеної відповідачем постанови приймає до уваги пояснення його представників щодо розгляду справи стосовно ФОП ОСОБА_2 14.06.2010 року в межах визначеного ст. 250 Господарського кодексу України строку застосування адміністративно-господарські санкції за виявлені порушення.
При цьому на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України при перевірці правильності визначення Управлінням у справах захисту прав споживачів в Одеській області розміру штрафних санкцій, застосованих до ФОП ОСОБА_2 постановою № 755 від 14.06.2010 року, судом було встановлено наступне.
Згідно інформації державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ФОП ОСОБА_2 у 2009 році перебувала на загальній системі оподаткування, була платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100003551 від 04.12.2006 року, подавала до податкового органу декларації про доходи та податкові декларації з податку на додану вартість. Як вбачається із декларації про доходи, одержані з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року сума валового доходу ФОП ОСОБА_2 за 2009 рік склала 1 916 737,00 грн. (а.с. 204-229).
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно з ч. 8 ст. 19 ГК України усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
Частиною 6 статті 128 ГК України визначено, що громадянин-підприємець зобов'язаний, зокрема, вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 та ст. 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва», суб'єктами малого підприємництва є, в тому числі, фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності. Для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає, в тому числі, застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.
Порядок здійснення підприємницької діяльності приватними підприємцями, працюючих на звичайній (загальній) системі оподаткування визначено Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV (далі Закон України №889-IV), розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» і розробленою відповідно до нього Інструкцією «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженою Наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року №12.
Згідно п. 2.1. ст. 2 Закону України №889-IV, платниками податку є, зокрема, резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.
Пунктом 19.1. ст. 19 Закону України №889-IV встановлено, що платники податку зобов'язані, в тому числі, вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит. Також платники податку зобов'язані подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту (п. 9.12.1. ст. 9).
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (п. 22.10 ст. 22) до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, діє розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV обов'язок щодо ведення бухгалтерського обліку поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
Порядком ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1269, передбачено, що фізична особа-підприємець з метою визначення результатів підприємницької діяльності зобов'язана вести Книгу обліку доходів і витрат за формою №10, в якій відображаються господарські операції в хронологічній послідовності на підставі підтверджуючих документів.
Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що форма Книги обліку доходів і витрат затверджується Державною податковою адміністрацією України. Форма Книги обліку доходів і витрат встановлена у додатку № 10 до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року № 12. Зазначена форма Книги обліку доходів та витрат передбачає внесення до неї таких відомостей щодо періоду обліку (графа 1), кількості виготовленої продукції, наданих послуг (графа 2), витрат на виробництво продукції (графа 3), кількості проданої продукції (наданих послуг) (графа 4), ціни продажу продукції (послуг) (графа 5), суми виручки (доходу) (графа 6), чистого доходу (графа 7).
Пунктом 5 Порядку № 1269 ведення книги обліку доходів і витрат передбачено, що до книги обліку доходів і витрат заносяться наступні відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
Листом Державної податкової адміністрації України від 05.11.97 року № 17-0117/10-8886 був визначений порядок ведення Книги обліку доходів та витрат громадян - суб'єктів підприємницької діяльності за формою № 10. Відповідно до п. 2 цього Порядку суб'єкти підприємницької діяльності забезпечують облік руху товарів і готівки по кожній графі Книги у такому порядку:
Графи 1, 2, 3 та 7 Книги заповнюються громадянами на момент виготовлення продукції, наданих послуг, а також придбання усієї групи товарів і підраховуються лише в кінці кварталу для співвідношення сум між придбанням і реалізацією товарів для подання декларації про отримані суми доходу.
Громадяни, які самостійно (безпосередньо) здійснюють підприємницьку діяльність у сфері торгівлі, графи 1, 2, 3, 4, 5 і 6 заповнюють за кожний день реалізації з виведенням підсумків по закінченні кожного дня, при цьому в графі 2 зазначається товар, який призначено для продажу в цей день.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, до яких належать і фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як СПД, регулюється Указом Президента України від 03.07.1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Вказаним Указом встановлено, що фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають можливість перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності шляхом придбання Свідоцтва про сплату єдиного податку, якщо на вид підприємницької діяльності, який здійснює така фізична особа, місцевою радою встановлено ставку єдиного податку, за умови додержання визначених у ст.1 Указу умов, і зокрема, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 тис грн.
Згідно ст. 2 Указу № 727/98 доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
На підставі системного аналізу вищенаведених законодавчих норм суд дійшов висновку, що суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи-підприємці, що знаходяться на загальній системі оподаткування, не звільнені від обов'язку ведення обліку доходів та витрат. При цьому, такий облік вони ведуть не у формі бухгалтерського обліку, а шляхом обов'язкового відображення у Книзі обліку доходів та витрат з метою визначення результатів власної підприємницької діяльності. Тому посилання позивача на те, що вона є суб'єктом господарювання, який звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, оскільки не зобов'язана вести бухгалтерський облік, суд вважає помилковим та зазначає, що така позиція позивача ґрунтується на невірному ототожненні понять «бухгалтерського обліку» та «обліку доходів і витрат».
Таким чином, оскільки судом було достовірно встановлено, що ФОП ОСОБА_2 на час допущення порушень законодавства про захист прав споживачів перебувала на загальній системі оподаткування та повинна була в обов'язковому порядку вести облік доходів та витрат, то відповідачем не могли бути застосовані до неї штрафні санкції у фіксованому розмірі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки п.п. 2, 3 та 7 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено застосування таких розмірів штрафу лише до тих суб'єктів господарювання, які не ведуть обов'язковий облік доходів і витрат, до яких, на думку суду, згідно вищенаведених норм законодавства, що було чинним у 2009 році, відносились лише фізичні особи-підприємці, які перебували на спрощеній системі оподаткування та були платниками єдиного податку.
З цих підстав суд вважає, що при винесенні постанови №755 від 14.06.2010 року про застосування до позивача штрафу у розмірі 524 244,37 грн., Управлінням у справах захисту прав споживачів в Одеській області було вірно визначено суму штрафних санкцій.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідачем в судовому засіданні доведено правомірність та обґрунтованість прийняття постанови №755 від 14.06.2010 року про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у розмірі 524 244,37 грн., позивачем належних та достатніх доказів його незаконності надано не було, у зв'язку з чим адміністративний позов ФОП ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 7-14, 69-71, 76, 79, 86, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про скасування постанови - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 18 грудня 2013 року.
Суддя Білостоцький О.В.