м. Вінниця
12 грудня 2013 р. Справа № 802/4503/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,
за участю:
секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни,
позивача: ОСОБА_1,
представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника відповідача: Кирилюка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області (далі - ІДАБК у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, постанови про накладення штрафу та припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до ІДАБК у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, постанови про накладення штрафу та припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 14.10.2013 року головним державним інспектором відділу ІДАБК у Вінницькій області проведено позапланову перевірку дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якої складено акт №1016-ПП. В подальшому, 14.10.2013 року відповідачем складено протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.96 КУпАП, про правопорушення в сфері містобудівної діяльності та винесено припис про термінове зупинення виконання будівельних робіт та приведення об'єкта будівництва відповідно до вимог чинного законодавства до 25.12.2013 року. За наслідком прийнятих протоколів та припису начальником ІДАБК у Вінницькій області винесено Постанову №48 від 06.11.2013 року, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 41292,00 грн. за порушення вимог ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність» та ст.36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме виконання самочинно будівельних робіт без затвердженої в установленому порядку проектної документації на будівництво та декларації про початок таких будівельних робіт. Позивач вважає вище вказані протокол про правопорушення в сфері містобудівної діяльності, припис та постанову, прийняті відносно неї, протиправними, складеними та винесеними з чисельними порушеннями вимог чинного законодавства, оскільки земельна ділянка по АДРЕСА_1, де проводиться не будівництво (як зазначає відповідач), а підготовка площадки та монтаж тимчасової споруди, належить їй на правах приватної власності, а не як фізичній особі-підприємцю. У зв'язку з чим просить суд про скасування вище вказаних протоколів, припису та постанови.
Позивач та представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги, та просили суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову. Письмових заперечень суду не надав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та її представників, представника відповідача з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю розглядають відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Згідно пункту 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №439 від 08.04.2011 року (далі - Положення), державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до п.п. 4, 8, 10 Положення на Держархбудінспекцію в межах своїх завдань покладені повноваження здійснювати державний контроль за дотриманням юридичними і фізичними особами державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт та проводить перевірки відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що застосовуються у будівництві, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним вимогам, рішенням; Згідно п.2 Указу Президента, Держархбудінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, цим Положенням, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.
Відповідно до п. 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011 року, державний архітектурний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок. Крім того відповідно до вимог п.п.15-22 Порядку, результати перевірки оформлюються відповідним актом, протоколом, приписом та виноситься постанова.
Судом встановлено, що 14.10.2013 року за зверненням гр. ОСОБА_5, головним державним інспектором відділу по Східному регіону управління контролю за будівництвом об'єктів, державного ринкового нагляду №1 ІДАБК у Вінницькій області проведено позапланову перевірку законності виконання будівельних робіт з будівництва споруди по АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт №1016-ПП (а.с.14).
За результатами перевірки перевіряючими встановлено та зроблений висновок, що будівельні роботи з будівництва споруди торгівельного призначення розміром 12,0м*11,0м., площею забудови 132м2, виконуються самочинно, без зареєстрованої інспекцією Держархбудконтролю декларації про початок виконання будівельних робіт, та без затвердженої в установленому порядку проектної документації на будівництво, чим порушено вимоги ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність». Також, будівництво споруди виконується на відстані 1,40м від стін існуючого магазину, розміщеного на сусідній земельній ділянці, чим порушено вимоги т.1 додатку 3.1 (обов'язкового) ДБН 360-92** «Планування і забудова міських і сільських поселень». Крім того, у забудовника відсутні належним чином оформлені документи на зазначений об'єкт, як на тимчасову споруду. Дана споруда не може вважатися стаціонарною тимчасовою спорудою, оскільки її площа становить 132м2, тобто розміри об'єкту перевищують 30кв.м, отже не відповідають до розмірів тимчасової споруди, передбаченим законодавством та виготовлена не з полегшених конструкцій. Та як доказ, перевіряючими до акту перевірки долучено матеріали фотофіксації об'єкта (а.с.15-19).
14.10.2013 року на підставі матеріалів та висновків позапланової перевірки контролюючим органом складено протокол про вчинення суб'єктом господарювання правопорушення у сфері містобудівної діяльності (а.с.20-21) та винесено припис, яким ФОП ОСОБА_1. зобов'язано негайно зупинити виконання будівельних робіт та привести об'єкт у відповідність до вимог чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності у термін до 25.12.2013 року (а.с.28).
06.11.2013 року т.в.о. начальника ІДАБК у Вінницькій області винесено постанову №48 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 41292,00 грн. за порушення вимог ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність» та ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (а.с.29-30).
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 28 "Про регулювання містобудівної діяльності", тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Частиною 4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.
Нормативно правовим документом, який регулює розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності є Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року № 244 (далі - Порядок № 244).
Згідно п. 1.3 Порядку № 244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Судом встановлено, що 24.05.2013 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, ОСОБА_1 прийняла (купила) у власність належну ОСОБА_6 на праві власності земельну ділянку площею 0,0196 гектарів, розташовану по АДРЕСА_1 та сплачує грошову суму за вказану земельну ділянку, визначену в п.5 цього договору (а.с.57-58). Згідно п.2 договору, вказана земельна ділянка належить продавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №960759, виданого Бершадською міською радою Вінницької області 27.02.2008 року за №010800400068 (а.с.33). Пунктом 3 договору передбачено, що цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спору - 0,0196 га. Про що, 24.05.2013 року внесений відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №3878532 (а.с.51-52).
21.07.2013 року Бершадським міським головою затверджено акт про встановлення (перенесення) в натурі (на місцевість) меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків (а.с.35).
20.08.2013 року рішенням Виконавчого комітету Бершадської міської ради Вінницької області №27 «Про надання дозволів на знесення об'єктів містобудування, виготовлення проектно-технічної документації на об'єкти містобудування, встановлення тимчасових споруд для підприємницької діяльності» ОСОБА_1 надано дозвіл на попереднє погодження місця розташування групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 (а.с.36).
На підставі вище вказаного рішення ОСОБА_1 замовила у МГК «Рембудкомунсервіс» (ліцензія Серії АГ №573787) ескіз намірів забудови тимчасового павільйону із збірних металевих конструкцій (для здійснення підприємницької діяльності), який був розроблений та погоджений головним архітектором району (а.с.37-49).
Підпунктом 9 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю визначено, що посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають, зокрема, право вимагати у випадках, передбачених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій.
Складений відповідачем акт від 14.10.2013 року, що став підставою для прийняття припису від 14.10.2013 року та постанови №48 від 06.11.2013 року, в розумінні приписів ст.ст. 69, 70 КАС України не містить посилань та додаткові матеріалів про спосіб та заходи, за допомогою яких було виявлено факт наявності капітальної будівлі змонтованої на бетонному фундаменті.
Зокрема, п.п. 11 п.11 Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням аудіо- та відеотехніки.
У зв'язку з чим, суд зазначає, що в розумінні приписів ст.ст. 69, 70 КАС України здійснена відповідачем фотофіксація відображає зображені об'єкти у відповідному часі й не встановлює факт наявності капітальної будівлі змонтованої на бетонному фундаменті.
Також, на противагу складеного акта, позивачем надано технічний звіт ТОВ «МУР» (ліцензія Серії АГ №573097 (а.с.119)) № 115/13-ТЗ за результатами обстеження та визначення технічного стану будівельних конструкцій та інженерних мереж павільйону по АДРЕСА_1 (а.с.104-118). В пункті 4 даного звіту зазначено, що будівля павільйону, яка розглядається, є тимчасовою спорудою і являє собою одноповерхову каркасну будівлю прямокутної форми в плані, загальними розмірами в плані 11,0*12,0м. Конструктивна схема будівлі - каркасна. Висновок звіту: несучі конструкції тимчасової будівлі павільйону по АДРЕСА_1 в цілому, на момент обстеження, знаходяться в задовільному стані; будівля павільйону відноситься до І категорії складності, при умові перебування людей на об'єкті менше 8 годин, в іншому випадку будівля відноситься до ІІ категорії складності та класу наслідків (відповідальності) СС-1.
Тобто, з вище наведеного звіту вбачається, що позивачем не будується капітальна споруда, а встановлюється тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності, так як вказана споруда одноповерхова, виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Аргументи відповідача про те, що вказана споруда є капітальним будівництвом спростовуються вищенаведеними фактичними даними (в т.ч. звітом ТОВ «МУР» №115/13-ТЗ про обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж павільйону по АДРЕСА_1).
З урахуванням вищевказаного суд приходить до висновку про безпідставність протоколу, припису від 14.10.2013 року та постанови від 06.11.2013 року №48 про застосування до позивача штрафу за порушення вимог ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність".
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряючи, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано , тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 цього Кодексу).
Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень, у зв'язку з чим, останні є протиправними та підлягають скасуванню.
У відповідності до п.п.3 п.9 розділу 5 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання. Водночас п.19. Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та /або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
На підставі вище зазначених норм та з урахуванням положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача, підлягають стягненню 238,87 грн. судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду згідно квитанцій №39 від 11.11.2013 року та №30 від 18.11.2013 року.
Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 122, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати протокол Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14.10.2013 року.
Визнати протиправним та скасувати припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області "Про зупинення підготовчих дій та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт" від 14.10.2013 року.
Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області №48 "Про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 06.11.2013 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 238,87 грн., шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дончик Віталій Володимирович