17.12.2013 року Справа № 904/5327/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопенко А.Є. (доповідач)
суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.І.
при секретарі судового засідання: Лазаренко П.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Букоємський Р.В. представник, довіреність №14-325 від 16.03.12;
від відповідача: Єременко В.В. керівник, розпорядження №144-к від 25.07.06;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2013р. у справі №904/5327/13
за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ
до: комунального підприємства "Теплові мережі м.Вільногірськ", м.Вільногірськ Дніпропетровської області
про стягнення 13 487 508, 06 грн.
У липні 2013р. публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до комунального підприємства "Теплові мережі м.Вільногірськ" про стягнення 13 487 508,06 грн. за договором купівлі продажу природного газу №12/1019-БО-3 від 28.08.2012р., з яких 7 218 667,14 грн. основна заборгованість, 39 455,44 грн. інфляційні втрати, 122 010,89 грн. 3% річних, 610 054,47 грн. пеня та 957 378,07 грн. 7% штрафу.
25.07.2013р. позивач звернувся до суду із заявою про виправлення описок в позовній заяві - просив стягнути з відповідача суму основного боргу - 11 758 609,19 грн., інфляційні втрати у сумі 39 455,44 грн., 3% річних у сумі 122 010,89 грн., пеню у сумі 610 054,47 грн., 7% штрафу у сумі 957 378,07 грн. (а.с.55).
06.08.2013р. позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 11 758 609,19 грн., інфляційні втрати у сумі 39 455,44 грн., 3% річних у сумі 122 010,89 грн., пеню у сумі 610 054,47 грн., 7% штрафу у сумі 957 378,07 грн. (а.с.66-67).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2013р. у справі №904/5327/13 (суддя Євстигнеєва Н.М.) провадження у справі в частині стягнення 147 400 грн. припинено; стягнуто з комунального підприємства "Теплові мережі м.Вільногірськ" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг у сумі 11 252 709,19 грн., пеню у сумі 366 032,68 грн., збитки від інфляції у сумі 39 455,44 грн., 3% річних у сумі 122 010,89 грн., 7% штрафу у сумі 574 426,84 грн.; в решті вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано приписами ст.ст.525,526,530,548,549,625 Цивільного кодексу України, ст.ст.199,233 Господарського кодексу України, ст.ст.78,80,83 Господарського процесуального кодексу України.
Так, господарський суд зазначив, що у сумі 358 500 грн. природний газ оплачений відповідачем до звернення позивача (23.04.2013р.-04.07.2013р.) до суду та в цій частині позовні вимоги не задовольнив; у сумі 147 400 грн. відповідач сплатив заборгованість після звернення позивача до суду - в цій частині провадження припинено; доказів оплати решти заборгованості в сумі 11 252 709,19 грн. суду не надано, відповідач визнав позовні вимоги в цій частині та відповідно суд задовольнив позовні вимоги в частині суми основного боргу у розмірі 11 252 709,19 грн. Вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 122 010,89 грн. та інфляційних втрат у сумі 39 455,44 грн. за період з 15.11.2012р. по 23.04.2013р. задоволено у повному обсязі. Зменшено розмір пені та штрафу на 40% від суми, належної до стягнення, в цій частині позовні вимоги задоволені наступним чином: стягнуто 366 032,68 грн. пені та 574 426,84 грн. штрафу.
Не погодившись з зазначеним рішенням, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині відмови в стягненні пені у сумі 244 021,79 грн. та штрафу у сумі 382 951,23 грн. скасувати й прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити ці позовні вимоги; в іншій частині скаржник просить залишити рішення без змін.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на наступне:
- НАК «Нафтогаз України» є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, повинна постійно проводити розрахунки за отриманий газ з іноземними постачальниками природного газу, що нерозривно пов'язано з оплатою вартості газу вітчизняними споживачами, несплата боргів перед іноземними постачальниками газу може потягнути за собою взагалі зупинення постачання природного газу на територію України;
- у відповідності до звіту про фінансові результати за 1 квартал 2013 року за невиконання зобов'язань контрагентами, в даному випадку таких, як КП «Теплові мережі м.Вільногірськ» збиток компанії складає 7 749 687 тис. грн.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення присутніх у судових засіданнях представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
28.08.2012р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та комунальним підприємством "Теплові мережі м.Вільногірськ" (покупець) був укладений договір №12/1019-БО-3 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.
Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п.1.2 договору).
Відповідно до п.2.1 договору продавець передає покупцю в період з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 3100 тис.м3, в тому числі: у жовтні - 500 тис.м3, у листопаді - 1000 тис.м3, у грудні - 1600 тис.м3.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.08.2012 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п.11.1 договору).
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п.3.3 договору).
Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4 договору).
У відповідності з п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.
Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Сторонами підписані акти приймання-передачі природного газу: від 27.11.2012 року на суму 1 233 320,31 грн. (за природний газ - 1 136 207,83 грн., транспортування природного газу - 97 012,48 грн.), від 30.11.2012 року на суму 4 805 592,51 грн. (за природний газ - 4 427 555,90 грн., транспортування природного газу - 378 036,61 грн.), від 31.12.2012 року на суму 7 638 016,68 грн. (за природний газ - 7 037 164,67 грн., транспортування природного газу - 600 852,01 грн.), всього на суму 13 676 829,50 грн.
Відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ у сумі 1 918 220,31 грн., заборгованість за жовтень - грудень 2012 року, як вказує позивач, складає 11 758 609,19 грн. (13 676 829,50 грн. - 1 918 220,31 грн.)
З огляду на положення п. 6.1 договору, строк оплати природного газу за жовтень - грудень 2012 року є таким, що настав.
З матеріалів справи вбачається, що комунальне підприємство "Теплові мережі м.Вільногірськ" на виконання умов договору №12/1019-БО-3 купівлі-продажу природного газу від 28.08.2012 року здійснило часткову оплату спожитого у спірному періоді природного газу у сумі 505 900 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.101-174).
При цьому відповідачем оплачений природний газ у сумі 358 500 грн. до звернення позивача з позовом до суду (05.07.2013р.) згідно платіжних доручень з 23.04.2013 року по 04.07.2013 року, у зв'язку з чим судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 358 500 грн. основного боргу.
Також частину платежів на суму 147 400 грн. здійснено відповідачем після звернення позивача до суду з позовом згідно платіжних доручень з 09.07.2013р. по 23.09.2013р., у зв'язку з чим господарським судом правомірно припинено провадження у справі в цій частині позовних вимог з посиланням на приписи п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на відсутність доказів оплати поставленого за договором відповідачу природного газу в сумі 11 252 709,19 грн. (11 758 609,19 грн. - 505 900 грн. (358 500 грн. + 147 400 грн.), враховуючи визнання відповідачем позовних вимог в частині основного боргу на суму 11 252 709,19 грн., про що вказано відповідачем у відзиві на позов (а.с.84-85), судова колегія вважає обґрунтованим стягнення з відповідача судом першої інстанції 11 252 709,19 грн. боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 15.11.2012 року по 23.04.2013 року у сумі 122 010,89 грн. та збитки від інфляції у сумі 39 455,44 грн. за той же період.
Оскільки прострочення виконання зобов'язання на загальну суму 11 758 609,19 грн. мало місце, судова колегія погоджується із задоволенням позовних вимог про стягнення 3% річних за період з 15.11.2012 року по 23.04.2013 року у сумі 122 010,89 грн. та збитків від інфляції у сумі 39 455,44 грн. за той же період.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 610 054,47 грн. і штрафу у сумі 957 378,07 грн. судова колегія зауважує на наступне.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів за умови їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю 5 (п'ять) років (п. 9.3 договору).
Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України).
Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
За несвоєчасну оплату природного газу позивач нарахував та просив стягнути з відповідача пеню у сумі 610 054,47 грн. за період з 15.11.2012 року по 23.04.2013 року (по кожному акту окремо).
За прострочення оплати природного газу понад 30 днів позивач нарахував та просить стягнути штраф у розмірі 7% від простроченої суми: за прострочення суми 1 233 220,31 грн. (штраф у сумі 86 325,42 грн.), за прострочення суми 4 805 592,51 грн. (штраф у сумі 336 391,48 грн.), за прострочення суми 7 638 016,68 грн. (штраф у сумі 534 661,17 грн.), всього штраф у сумі 957 378,07 грн.
Пеня та штраф нараховані відповідно до умов договору та підлягають стягненню з відповідача.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить у задоволенні позову про стягнення штрафних санкцій відмовити, посилаючись на скрутне фінансове становище. Як вказує відповідач, він мав би можливість погасити суму штрафа та пені, вказаних у позові, за умови відшкодування заборгованості населення міста перед підприємством (а.с.84-85).
Відповідно статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).
Санкції за прострочку виконання грошових зобов'язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України (пункт 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Судова колегія зазначає, що відповідно до п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.
На вимогу Дніпропетровського апеляційного господарського суду, викладену в ухвалі від 21.11.2013р., відповідачем надані звіт про фінансові результати за 9 місяців 2013р., баланс підприємства станом на 30.09.2013р., інформація про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість станом на 1 жовтня 2013р.
Із звіту про фінансові результати за 9 місяців 2013р. вбачається, що збиток підприємства складає 15 914 тис.грн.; баланс підприємства станом на 30.09.2013р. свідчить про дебіторську заборгованість у сумі 20 591 тис.грн., з яких 193,6 тис.грн. - заборгованість підприємств державного бюджету, 156,4 тис.грн. - заборгованість підприємств місцевого бюджету, 11 483,5 тис.грн. - заборгованість госпрозрахункових підприємств, 8757,5 тис.грн. - заборгованість населення (згідно розшифровки в бухгалтерській довідці, яка підписана керівником та головним бухгалтером та скріплена печаткою підприємства).
Скаржником до апеляційної скарги надана копія звіту про фінансові результати за 1 квартал 2013 рік, з якого вбачається, що збиток компанії складає 7 749 687 тис. грн.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про зменшення розміру пені та штрафу на 40% від сум, належних до стягнення, а саме: 366 032,68 грн. пені та 574 426,84 грн. штрафу, оскільки враховує:
- ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором;
- майновий стан як позивача так і відповідача, й те, що публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є підприємством державного сектору економіки та об'єктом, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, а комунальне підприємство "Теплові мережі м.Вільногірськ" є соціально значимим підприємством, яке забезпечує централізоване теплопостачання підприємств і установ бюджетної сфери, інших споживачів в м.Вільногірську;
- джерелом доходів відповідача, з яких він розраховується з позивачем за поставлений по даному договору газ (для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами), є грошові кошти, які надходять за послуги теплопостачання від підприємств і установ бюджетної сфери та інших споживачів;
- заборгованість бюджетних установ та організацій, інших споживачів підтверджена відповідачем (копії звіту про фінансові результати, балансу підприємства, розшифровки дебіторської заборгованості, наявні у матеріалах справи).
Отже, висновки господарського суду відповідають матеріалам і обставинам справи, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують таких висновків.
Судовий збір за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на відповідача відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та, керуючись статтями 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2013р. у справі №904/5327/13 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя А.Є. Прокопенко
Суддя А.К.Дмитренко
Суддя В.І.Крутовських
Повний текст постанови підписаний 18.12.2013 року.