83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
16.12.2013 Справа № 901/2244/13
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесник Р.М., суддів Говоруна О.В., Харакоза К.С.
при секретарі судового засідання Петраченко К.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовною заявою: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Алушта
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк
за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватне виробниче комерційне підприємство «Фірма Флора», м. Алушта
про спонукання до виконання певних дій, стягнення неустойки у розмірі 32128,00 гривень
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_3
Від відповідача: не з'явився
Від третьої особи: не з'явився
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про спонукання відповідача до повернення нежитлового приміщення шляхом його виселення, доповнивши в перебігу розгляду справи вимогами про стягнення неустойки за користування річчю за час прострочення її повернення. Крім того, було конкретизовано первісні позовні вимоги та сформульовано вимогу про зобов'язання відповідача повернути нежитлові приміщення загальною площею 32 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 та виселення відповідача з цих приміщень.
Відповідачем надано відзив на позову заяву та клопотання, в яких просив передати справу за підсудністю до господарського суду Донецької області у зв'язку з тим, що даний спір має розглядатися за місцезнаходженням відповідача, як сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії.
07.10.2013р. господарським судом Автономної Республіки Крим було винесено ухвалу про направлення справи №901/2244/13 за підсудністю до господарського суду Донецької області.
15.10.2013р. справа надійшла до господарського суду Донецької області та за результатами автоматичного розподілу передана на розгляд судді Колеснику Р.М.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 15.10.2013р. призначено колегіальний розгляд справи №901/2244/13 у складі головуючого судді Колесника Р.М., суддів Говоруна О.В., Харакоза К.С.
В перебігу розгляду справи позивачем неодноразово подавалися заяви про збільшення позовних вимог, та остаточно подано заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, в якій позивач просив зобов'язати відповідача повернути нежитлове приміщення загальною площею 32 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3, шляхом звільнення цього приміщення від майна та передати ключі від приміщення, та стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування нежитловим приміщенням за час прострочення у розмірі 32128,00 гривень, яка (заява), з огляду на положення п. 3.11 Постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» прийнята судом як заява про уточнення формулювання позовних вимог немайнового характеру та збільшення розміру неустойки, заявленого раніше, у зв'язку з чим в подальшому розгляд справи здійснювався в контексті остаточно сформульованих в цій заяві позовних вимог.
Ухвалою від 26.11.2013р. суд залучив до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача приватне виробниче комерційне підприємство «Фірма Флора».
Подане відповідачем клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на те, що предмет спору між сторонами на даний час відсутній, а відносини між власником приміщення ПВКП «Фірма «Флора» та відповідачем врегульовані нормами цивільного та господарського законодавства, судом розглянуте та у задоволенні відмовлено.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем обов'язку з повернення майна з суборенди у зв'язку зі спливом строку дії договору суборенди та небажанням позивача його продовжувати, про що відповідача було повідомлено листом від 27.04.2013р., у зв'язку з чим виникли підстави для примусового повернення майна з оренди та нарахування неустойки.
Представником відповідача було подано заяву, в якій він наголошував на тому, що оскільки договір оренди від 01.10.2012р. припинився, то позивач втратив статус орендодавця за договором суборенди від 14.06.2012р., та в силу того, що відповідач є фактичним користувачем орендованого приміщення, за відсутності заперечень з боку третьої особи як власника майна, вважає, що в силу приписів ст. 764 Цивільного кодексу України ним укладено договір оренди спірного приміщення із третьою особою.
Від відповідача надійшла заява, у якій він зазначив, що у зв'язку із тим, що 23.09.2013р. орендоване приміщення було опечатано та закрите третьою особою, а 25.09.2013р. від неї надійшла телеграма, у якій зазначалось про необхідність звернення до третьої особи за для отримання доступу до речей, що перебувають у приміщенні, відповідач був позбавлений можливості повернути майно.
Представник позивача в судових засіданнях підтримав вимоги, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судових засіданнях проти задоволення позову заперечував.
Третя особа правом на участь представника у судовому засіданні не скористалася, причину неявки не повідомила, витребуваних судом документів не надала, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується відміткою канцелярії на ухвалі про відкладення розгляду справи від 26.11.2013р.
Розгляд справи на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, суд
14.06.2012р. позивачем (орендарем) та відповідачем (суборендарем) укладено договір суборенди вбудованого нежитлового приміщення, відповідно до п. 1.1 якого орендар на підставі договору оренди з третьою особою (ПВКП «Фірма Флора») передає а суборендар приймає у тимчасове користування нежитлове приміщення загальною площею 32 кв.м., відповідно до плану до договору, за адресою: АДРЕСА_3.
Згідно п. 1.3 договору строк оренди встановлено з 14.06.2012р. до 14.06.2013р.
Відповідно до п. 3.5 договору зі спливом строку суборенди, вказаного в п.1.3 договору, суборендар зобов'язаний передати орендарю приміщення у справному стані та ключі від нього протягом 3 днів з моменту закінчення строку суборенди, з приводу чого оформлюється акт приймання-передачі.
На момент передачі суборендар зобов'язаний повністю звільнити приміщення від належного йому майна. Приміщення повинні бути передані орендарю у тому ж стані, в якому були передачі в суборенду (п.п. 3.6, 3.7 договору).
В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі від 01.07.2011р. до договору оренди приміщення від 14.06.2011р., за яким позивачем відповідачу передано нежитлове приміщення загальною площею 32 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3, який сприймається судом у якості належного доказу передання майна за договором суборенди від 14.06.2012р. відповідачу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи користування майном розпочалося з 01.07.2011р. згідно раніше укладеного договору, отже складання нового акту у зв'язку з укладенням нового договору було не обов'язковим. В перебігу розгляду справи наведені обставини сторонами не оспорювалися.
Наявність у позивача повноважень на передання майна в оренду підтверджується договорами оренди від 01.04.2011р. та від 01.10.2012р. зі строком дії до 15.06.2013р., укладеними позивачем із третьою особою як власником майна, та листом третьої особи №05 від 10.06.2011р., в якому викладено погодження передання майна в суборенду іншим особам.
01.05.2013р. відповідач був повідомлений з приводу заперечень позивача проти продовження строку дії договору суборенди від 14.06.2012р., що підтверджується підписом відповідача на тексті двостороннього повідомлення від 27.04.2013р. (а.с. 31).
В матеріалах справи наявний лист третьої особи від 03.10.2013р. № 15 (а.с. 95), з тексту якого вбачається, що відповідач по справі до третьої особи з пропозицією укладення нового договору не звертався, приміщення в майбутньому буде використовуватися для власних потреб третьої особи, та передаватися в оренду не буде, зазначено про необхідність проведення повного розрахунку, та попереджено, що у разі не вжиття достатніх заходів за для звільнення приміщення та повернення його третій особі до кінця жовтня 2013р., третьою особою може бути ініційовано перегляд умов договору оренди від 01.10.2012р.
За таких обставин, посилаючись на невиконання відповідачем обов'язку з повернення майна з суборенди у зв'язку зі спливом строку дії договору суборенди, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом та просить зобов'язати відповідача повернути нежитлове приміщення загальною площею 32 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 у стані, в якому воно було одержано, шляхом звільнення цього приміщення від майна та передачі ключів від приміщення, та стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування нежитловим приміщенням за час прострочення у розмірі 32128,00 гривень.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання обов'язку з повернення майна.
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору суборенди від 14.06.2012р.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених договором від 14.06.2012р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір піднайму (суборенди), щодо якого, відповідно до ст. 774 Цивільного кодексу України мають застосовуватися положення про договір найму.
Як встановлено ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір суборенди від 14.06.2012р. є належною підставою для виникнення у останнього зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Обізнаність відповідача з приводу заперечень позивача проти продовження строку дії договору суборенди від 14.06.2012р. підтверджується підписом відповідача на тексті двостороннього повідомлення від 27.04.2013р., що свідчить про неможливість застосування приписів ст. 764 Цивільного кодексу України, якими передбачена автоматична пролонгація договору на строк, який був раніше встановлений договором, за відсутності заперечень наймодавця.
Отже, з огляду на наявність таких заперечень, суд приходить до висновку, що договір суборенди від 14.06.2012р. припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку на який він укладався, тобто з 15.06.2013р.
Згідно із ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За таких обставин, відповідач не мав правових підстав ухилятися виконання свого обов'язку щодо повернення позивачу майна у триденний строк, як це передбачено п. 3.5 договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
В той же час, представником позивача було надано акт приймання-передачі від 07.12.2013р., яким підтверджується факт повернення відповідачем приміщення з оренди, що є предметом спору, та на задоволенні позовних вимог в цій частині представник позивача не наполягав.
Отже, оскільки майно було повернуто в перебігу розгляду справи, судом вбачаються підстави для припинення провадження у справі в частині зобов'язання відповідача повернути нежитлове приміщення загальною площею 32 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3, у зв'язку з відсутністю предмету спору в порядку п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування нежитловим приміщенням за час прострочення у розмірі 32128,00 гривень, суд приходить до наступних висновків.
Приписами ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до п. 4.2 договору суборенди від 14.06.2012р. орендна плата складає з жовтня по квітень включно - 2560 гривень, с травня по вересень включно - 3200 гривень.
З огляду на встановлення судом факту передання майна відповідачем позивачу за актом приймання-передачі лише 07.12.2013р., що є простроченням виконання обов'язку з повернення майна з оренди, суд вважає обґрунтованим звернення позивача із вимогою про стягнення неустойки за час прострочення.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним заявлено вимогу про стягнення неустойки за період з 18.06.2013р. по 26.11.2013р.
Проте, в матеріалах справи наявна телеграма третьої особи від 24.09.2013р., в якій вона зазначає, що приміщення, передане в суборенду, в якому знаходиться майно відповідача, закрито та опечатано, та просить за необхідності доступу до цього майна звернутися до неї за телефоном або письмово.
Отже, третя особа, як власник майна, фактично з 24.09.2013р. припинила користування відповідачем орендованим майном та своїми діями зробила неможливим звільнення орендованого приміщення від майна, належного відповідачеві чи, принаймні, встановлення того, що зволікання із поверненням орендованого майна, починаючи з 24.09.2013р. відбулося саме з вини відповідача. Таким чином, нарахування неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України з цього моменту вбачається судом неправомірним та позбавленим належного правого обгрунтування.
Таким чином, суд приходить до висновку про можливість стягнення неустойки за період з 18.06.2013р. по 24.09.2013р., а отже, про часткове задоволення позовних вимог в цій частині - в розмірі 10797,42 гривень.
Доводи відповідача щодо збереження за ним права користування орендованим майном з огляду на ведення ним перемовин із третьою особою з приводу укладання нового договору оренди, яка своїх заперечень, як власник майна, проти користування приміщенням не висувала, а також щодо оплати ним орендної плати через керівника третьої особи готівкою судом до уваги не приймаються, оскільки жодних належних та допустимих доказів, що підтверджували б наведені обставини, суду в перебігу розгляду справи представлено не було.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі через відсутність у позивача права на позов внаслідок припинення строку дії первісного договору оренди, у межах строку якого укладався розглядуваний договір суборенди, суд виходив із того, що припинення строку дії договору оренди, в межах якого укладався договір суборенди із відповідачем, не припиняє існування обов'язку відповідача повернути орендоване майно позивачу, як повноважному орендодавцю по відношенню до відповідача, тим більше, що його вимога про повернення майна з оренди обмовлено його обов'язком щодо повернення орендованого ним майна на користь третьої особи.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача в повному обсязі, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Провадження у справі в частині зобов'язання відповідача повернути нежитлове приміщення загальною площею 32 кв.м., які розташоване за адресою: АДРЕСА_3 у стані, в якому воно було одержано, шляхом звільнення цього приміщення від майна та передачі ключів від приміщення - припинити.
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (83108, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (98500, АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) неустойку у розмірі 10797,42 гривень, судовий збір в розмірі 2867,50 гривень.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні 16.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 18.12.2013р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Головуючий суддя Р.М. Колесник
Суддя О.В. Говорун
Суддя К.С. Харакоз