Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "10" грудня 2013 р. Справа № 906/1379/13
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Прядко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Малярчук Т.П. - довір. №08/16378-009094 від 26.12.2012;
від відповідача: Лічний С.В. - довір. №25/1057 від 18.09.2013.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м. Житомир)
до Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (м. Житомир)
про стягнення 9237708,07грн
Згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів.
У відповідності до ст.77 ГПК України, в судових засіданнях 29.10.2013 та 12.11.2013 було оголошено перерви до 09:30 12.11.2013 та 16:00 26.11.2013 відповідно.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 9237708,07грн заборгованості, з яких: 8750725,37грн боргу за активну електроенергію, 267927,51грн боргу за реактивну електроенергію, 36509,20грн 3% річних та 182545,99грн пені.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач, всупереч п.2.2.3, 7.2 та 7.3 договору №3 про постачання електричної енергії від 17.08.2009, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує послуги по споживанню електроенергії, внаслідок чого за КП "Житомирводоканал" рахується заборгованість по оплаті активної та реактивної електроенергії.
Згідно надісланого на адресу суду 25.11.2013 клопотання (а.с.67), разом з уточненими розрахунками пені та 3% річних за несвоєчасну оплату відповідачем послуг по споживанню реактивної електроенергії (а.с.69-70), позивач повідомляє, що при розрахунку ціни позову було допущено механічну помилку та зазначено борг за реактивну енергію 267927,51грн, однак вірною є сума 132952,49грн. Суд прийняв до розгляду вищевказану заяву для врахування при вирішенні спору.
Представник позивача позовні вимоги підтримав частково з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням клопотання від 25.11.2013. В судовому засіданні надав акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.05.2013 по 01.09.2013 та клопотання про долучення до матеріалів справи копій спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію від 12.06.2013, від 10.05.2013 та від 15.07.2013, яке було задоволено судом (а.с.100-115,118).
Представник відповідача згідно відзиву на позовну заяву №1/1281 від 24.10.2013 (а.с.46-47) щодо факту існування заявленої до стягнення заборгованості за послуги з електропостачання за спірний період не заперечив; вказав, що не погоджується лише з розрахунком пені, оскільки позивачем при її нарахуванні було застосовано більшу облікову ставку НБУ, ніж ту, яка підлягала до застосування за спірний період, та з сумою боргу за реактивну електроенергію, яка була обрахована позивачем частково за період по стягненню боргу щодо якого вже є рішення господарського суду Житомирської області у справі №906/867/13. Крім того, щодо штрафних санкцій відповідач подав клопотання №25/1293 від 28.10.2013 (а.с.57-60) та клопотання №25/1298 від 29.10.2013 (а.с.51-56), згідно яких просив зменшити розмір пені та відстрочити виконання рішення суду строком до 31.12.2013. Зазначив, що заборгованість утворилася внаслідок невідповідності встановлених тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення фактичним затратам на їх виготовлення. Вказує, що на виконання вимоги п.4 ст.31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2013 №167 укладені багатосторонні договори №167Е/57 від 12.07.2013 та №167Е/29 від 02.07.2013 про організацію взаєморозрахунків на суму, відповідно, 5422729,00грн і 8086132,00грн. Загальна сума взаєморозрахунків складає 13508861,00грн. Також в судовому засіданні представником відповідача було надано постанову Кабінету міністрів України від 27.11.2013 №865, копію якої ним отримано з єдиного веб-порталу органів виконавчої влади (а.с.119-127).
Разом з тим, відповідач повідомляє, що на даний час у КП "Житомирводоканал" існує не погашена заборгованість за електроенергію перед позивачем за рішеннями господарського суду Житомирської області №906/219/13-г та №906/867/13. На виконання вказаних рішень суду відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Житомирській області на кошти підприємства накладено арешт. У зв'язку з вказаним, господарська діяльність підприємства фактично паралізована і тому, на даний час, не має можливості самостійно оплачувати заборгованість за поточну електроенергію навіть частково.
Представник позивача згідно письмових пояснень (а.с.116-117) проти задоволення клопотання відповідача про зменшення пені та відстрочення виконання рішення суду заперечив; зокрема, вказав, що ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" не є енергогенеруючою компанією, закуповує електричну енергію у ДП "Енергоринок", який відпускає для Житомирської області електричну енергію на поточний місяць в обсягах, що оплачені ПАТ "ЕК "Житомиробленерго". З метою недопущення обмеження електроспоживання споживачів на території Житомирської області, позивач змушений отримувати кредити в установах комерційних банків по яким позивачем сплачуються відсотки, що зменшує кількість коштів, які виділяються для виконання поточного ремонту обладнання, закупівлю нового обладнання та інших необхідних витрат для забезпечення правильної та безперебійної роботи електричних мереж. З огляду на вищевикладене, позивач вважає, що відстрочення виконання рішення суду призведе до подальшого отримання кредитів з метою закупівлі необхідної кількості електричної енергії для Житомирської області, погіршення технічного стану електричних мереж та якості електричної енергії, що постачається споживачам Житомирської області.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив.
17.08.2009 між Житомирським районом електричних мереж, який діє на підставі Положення і є виробничим підрозділом ПАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (позивач/енергопостачальник), та Комунальним підприємством "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (відповідач/абонент) було укладено Договір про постачання електричної енергії №3 (далі - договір (а.с.7-9 т.1)).
У відповідності до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №3 від 17.08.2009, який за своєю правовою природою є договором енергопостачання з додатками до нього.
Відповідно до ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Аналогічне положення міститься і у ст.714 ЦК України.
У відповідності до п.2.2.3 договору (із врахуванням редакції Додаткової угоди №1 від 24.02.2012 (а.с.12), відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом. Розрахунковим періодом вважається період з 01 числа по останній день календарного місяця включно.
За змістом п.2.2.5 договору відповідач також зобов'язався здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії відповідно до Методики розрахунків плати за перетоки реактивної енергії між постачальником та споживачем.
Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок повинен здійснюватися в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць, з врахуванням сальдо на початок місяця не пізніше: - 5 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно.
Наявними в матеріалах справи зафіксованими відповідачем показниками розрахункових електролічильників (а.с.19-20,22-23,25-26), актами про використану електроенергію (а.с.21,24,27), виставленими відповідачу рахунками на оплату за активну та реактивну електроенергію (а.с.13-18) та виписками з обігової відомості за активну (а.с.33) та реактивну електроенергію (а.с.68) підтверджено, що з 01.05.2013 по 31.07.2013 включно відповідачем було спожито 11456175,33грн. активної електричної енергії та 132952,49грн. реактивної електроенергії, а разом 11589127,82грн. електроенергії.
Проте, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків відповідач виконав частково, сплативши на рахунок ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" 2705449,96грн. за активну електричну енергію, що не заперечується представниками сторін та вбачається з копій банківських виписок (а.с.74-93).
Таким чином, на час розгляду справи в суді заборгованість перед позивачем за період з 01.05.2013 по 01.08.2013 склала 8883677,86грн, з яких: 8750725,37грн боргу за спожиту активну (11456175,33грн - 2705449,96грн) та 132952,49грн за спожиту реактивну електроенергію, що підтверджується довідкою позивача №25/1443 від 26.11.2013, актом звірки взаємних розрахунків між Житомирським РЕМ та КП "Житомирводоканал" за період з 01.05.2013 та 01.09.2013 (а.с.118), актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2013 (а.с.73) та іншими матеріалами справи.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за спожиту електроенергію обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 8883677,86грн, з яких: 8750725,37грн боргу за активну електроенергію та 132952,49грн за спожиту реактивну електричну енергію.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст.549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Відповідно до п.4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених п. 7.3 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком до договору, споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.
Згідно розрахунків позивача (а.с.29-30), за період з 08.06.2013 по 31.08.2013, сумарний розмір пені за несвоєчасне погашення відповідачем боргу за активну та реактивну електроенергії становить 182545,99грн.
Однак, при її перерахунку, суд встановив, що, в межах визначеного позивачем періоду нарахування, останнім при визначенні суми пені за реактивну електроенергію не було враховано проведену відповідачем проплату у сумі 134975,02грн, зараховану позивачем в рахунок погашення боргу за реактивну електроенергію в минулі періоди. Тому, на думку суду, сума обґрунтовано заявленої до стягнення з відповідача пені складає 160364,79грн.
Разом з тим, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені (а.с.57-58), яке обґрунтоване збитковістю підприємства через неплатоспроможність деяких верств населення, а також невідповідністю тарифів за послуги з водопостачання та водовідведення економічно обґрунтованим, слід зазначити наступне.
Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Так, збитковість діяльності підприємства вбачається зі Звіту про фінансові результати за 9 місяців 2013 року та балансу підприємства відповідача станом на 30.09.2013 (а.с.59-60). При цьому, наданими до справи документами підтверджується, що відповідач систематично вживає всіх необхідних та залежних від нього заходів для погашення та недопущення зростання заборгованості. Зокрема, про вказане свідчить надані сторонами копії спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, укладені відповідно до вимог постанови КМУ від 11.01.2005 №20 з метою погашення відповідачем заборгованості за отриману електроенергію (а.с.101-115).
Зважаючи на вищенаведене, враховуючи специфіку діяльності відповідача, його важливе соціальне значення, а також те, що заборгованість виникла внаслідок невідповідності тарифів на водопостачання та водовідведення економічно обґрунтованим, крім того, враховуючи, що до стягнення з відповідача крім пені нараховано також 132952,49грн 3% річних, при цьому позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за необхідне зменшити розмір пені на 50% - до 80182,40грн.
Разом з тим, позивачем, на підставі ст.625 ЦК України, за період з 08.06.2013 по 31.08.2013 нараховано до стягнення з відповідача 36509,20грн 3% річних (а.с.28,31).
Так, приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок річних, суд вважає правомірно нарахованою їх суму 35566,21грн. У стягненні 942,99грн 3% річних слід відмовити.
Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню на суму 8999426,47грн, з яких: 8750725,37грн боргу за активну електроенергію, 132952,49грн боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 80182,40грн пені та 35566,21грн 3% річних. В стягненні 134975,02 грн заборгованості за спожиту реактивну електричну енергію, 102363,59грн пені та 942,99грн 3% річних слід відмовити.
Розглядаючи подане представником відповідача клопотання №25/1298 від 29.10.2013 про відстрочку виконання рішення суду строком до 31.12.2013, суд враховує наступне.
Відповідно до п.6 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Пунктом 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
При цьому слід мати на увазі, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Виходячи з вищевикладеного, умовою надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення є наявність виключно виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Тобто, підставою надання відстрочки є не тільки підтверджені належними доказами обставини щодо ускладнення чи об'єктивної неможливості виконання рішення суду, а і винятковість таких обставин.
Причому обов'язок доказування обставин щодо ускладнення чи неможливості виконання рішення покладається на особу, яка звертається із заявою про надання відстрочки чи розстрочки рішення.
Тяжке фінансове становище підприємства відповідача не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер.
Крім того, при вирішенні питання щодо можливості та необхідності відстрочки виконання рішення судом враховуються інтереси обох сторін, судова практика, яка склалася при розгляді аналогічної справи між тими ж сторонами з тих же підстав (Постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 04.08.2011 у справі №5/5007/7/11 та від 26.06.2013 у справі №906/219/13-г), заперечення представника позивача щодо відстрочки виконання рішення суду, а також зменшення судом розміру заявленої до стягнення суми пені.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що наведені відповідачем підстави для відстрочки виконання судового рішення, не є тими виключними обставинами, наявність яких є підставою для відстрочення виконання судового рішення, а тому суд відмовляє в задоволенні вищевказаного клопотання відповідача.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,34,49,69,82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір пені до 80182,40 грн.
3. Стягнути з Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (10005, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н., вул. Черняховського, буд.120, ідент. код 03344065)
на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, Корольовський р-н., вул. Пушкінська, буд.32/8, ідент. код 22048622):
- 8750725,37грн боргу за активну електроенергію;
- 132952,49грн боргу за реактивну електричну енергію,
- 80182,40грн пені,
- 35566,21грн 3% річних;
- 68820,00грн судового збору.
4. В решті позову відмовити.
5. Відмовити в задоволенні заяви Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради №25/1298 від 29.10.2013 про відстрочку виконання рішення суду строком до 31.12.2013.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 13.12.13
Суддя Прядко О.В.
Віддрукувати:
1 - в справу