17.12.2013 року Справа № 904/6993/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. - доповідач
суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.
при секретарі судового засідання: Гаврилову О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Шаповалов А.В., представник за довіреністю № 3/1310 від 01.01.2013 р.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2013 р. у справі № 904/6993/13 (суддя Васильєв О.Ю.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром», м. Першотравенськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш», м. Дніпропетровськ
про стягнення 206 969,34 грн.
31 жовтня 2013 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/6993/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 205 920,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 1 049,34 грн. 3% річних та 4 125,85 грн. витрат по сплаті судового збору.
Непогоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку для апеляційного оскарження рішення.
Апеляційна скарга мотивована незгодою відповідача з рішенням господарського суду Дніпропетровської області через порушення останнім норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме: ст. ст. 42, 43, 22, 43,65, 77 ГПК України, яке на його думку є у будь якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду згідно ст. 104 ГПК України.
Крім того, в апеляційній скарзі апелянт звертає увагу суду на те, що відповідач не мав змоги забезпечити у судове засідання призначене на 31.10.2013 р. явку свого уповноваженого представника, у зв'язку з його терміновим відрядженням. Втім, суд, незважаючи на відсутність представника відповідача, не отримавши пояснень та заперечень, виніс рішення по суті справи.
21.11.2013 р. ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду відновлено строк на подачу апеляційної скарги і призначено її до розгляду в судове засідання на 17.12.2013 р. о 10:15 год.
Представник відповідача (скаржник) у судове засідання не з'явився, участь у судовому засіданні свого представника не забезпечив, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином (а. с. 113).
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2013 р. у справі № 904/6993/13 без змін.
Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Абзацом 1 п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
На думку колегії суддів неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
17.12.2013 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що рішення господарського суду слід змінити через неправильний розподіл витрат понесених позивачем на оплату судового збору.
10.04.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» (далі - відповідач, або покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» (далі - позивач, або постачальник) укладено договір поставки товару № 46 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю комплектуючі для залізничного транспорту (товар), а покупець прийняти і оплатити товар на умовах цього договору. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару встановлюється відповідними специфікаціями на узгоджені партії товару, які є невід'ємною частиною договору.
Загальна сума договору складає суму всіх його специфікацій.
Поставка товару здійснюється погодженими партіями на умовах FCA склад постачальника, згідно Інкотермс 2000, на основі підписаних специфікацій на такі партії, протягом строку дії відповідних специфікацій і з урахуванням установлених ними строків поставки, якщо інше не передбачено відповідними специфікаціями.
Порядок розрахунків 100% попередня оплата товару згідно виписаного рахунку на основі відповідної підписаної специфікації, в рамках її строку дії і згідно умов підписаної специфікації на таку партію товару.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 р., але закінчення строку дії договору не звільняє сторони від його виконання.
16.07.2012 р. сторони уклали додаткову угоду до договору, згідно якої продовжили строк дії договору до 31.12.2013 р.
Так, на виконання умов договору, сторони підписали специфікації у формі додатків до договору на поставку продукції на 2012-2013 роки (а. с. 11-12, 14-17).
На виконання умов договору поставки, позивач поставив покупцеві товар за видатковими накладними (а. с. 19-20, 22, 24, 26, 28, 30) на загальну суму 967 968,00 грн.
В порушення прийнятих на себе зобов'язань, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплативши лише 762048,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а. с. 31-34).
Таким чином, станом на 06.09.2013 р. (дата складання позову) заборгованість відповідача перед позивачем становить 205 920,00 грн. і на час розгляду справи відповідачем не сплачена.
Правовідносини, які склалися між сторонами в даній справі, породжують права та обов'язки пов'язані з поставкою товару.
Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічна правова норма міститься у ст. 655 ЦК України.
Згідно ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений
договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Як зазначалося вище, умовами договору передбачено 100% передоплату товару згідно виписаного рахунку на основі відповідної підписаної специфікації, в рамках її строку дії і згідно умов підписаної специфікації на таку партію товару.
Оскільки специфікаціями не визначено строк оплати товару то її оплата повинна була здійснюватись відповідачем в порядку визначеному ст. 530 ЦК України.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивач направив на його адресу 31.07.2013 р. вимогу за вих. № УЗП-633/07 про сплату грошових коштів у розмірі 205 920,00 грн. (а. с. 35-37), згідно якої відповідачу пропонувалося перерахувати заборгованість протягом 7 (семи) днів з дня отримання цієї вимоги.
Вимога отримана відповідачем 08.08.2013 р., що підтверджується поштовим повідомленням (а. с. 41).
Вимога позивача про сплату боргу, залишена відповідачем без розгляду, борг станом на час розгляду справи, відповідачем не погашено, що і є причиною даного спору.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, приймаючи рішення по даній справі, господарський суд правомірно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність встановлених чинним законодавством підстав для їх задоволення у сумі 205 920 грн.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
17.10.2013 р. позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних (а. с. 67), згідно якої просив стягнути з відповідача на свою користь 1 049,34 грн., доплативши при цьому судовий збір у сумі 13,54 грн., який підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача.
Таким чином, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 3% річних у сумі 1 049,34 грн. за період з 16.08.2013 р. по 16.10.2013 р..
Колегії суддів перевірено розрахунок позивачем 3% річних, які правомірно стягнуті судом першої інстанції з відповідача на користь позивача.
При цьому, колегія суддів погоджується з правовою позицією місцевого господарського суду щодо відмови позивачу у відшкодуванні понесених ним судових витрат, що складаються з транспортних витрат позивача на прибуття до господарського суду та добових витрат на службові відрядження, оскільки представник позивача Шаповалов А.В., є штатним юристом ТОВ «Укрзалізничпром», до безпосередніх службових обов'язків якого входить представництво інтересів товариства в судах (у тому числі розташованих за межами населеного пункту, в якому зареєстровано товариство).
Заперечення апелянта стосовно розгляду місцевим господарським судом справи без його участі, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.
Згідно п. 3.9.2. Постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.
Крім того колегія суддів враховує, що місцевим господарським судом розгляд справи двічі відкладався (ухвалами суду від 24.09.2013 р. та від 17.10.2013 р.) за клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи.
З урахуванням вищезазначеного доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу колегії суддів, а тому не підлягають задоволенню.
Рішення місцевого господарського суду підлягає зміні, оскільки судом при розподілі судових витрат не враховано суму судового збору у розмірі 13,54 грн., оплаченого позивачем у зв'язку зі збільшенням розміру позовних вимог. Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути 4 139,39 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2013 року у справі № 904/6993/13 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2013 року у справі № 904/6993/13 змінити, виклавши абзац перший резолютивної частини рішення у наступній редакції:
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, буд. 15А-3, кв.3; ідентифікаційний код 32887752) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» (93200, м. Первомайськ, вул. Макушкіна, 2А; ідентифікаційний код 32082194): 205 920,00 грн. заборгованості за поставлений товар; 1 049,34 грн. 3 % річних та 4 139,39 грн. витрат на оплату судового збору.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 19.12.2013 р.
Головуючий Ю.Б. Парусніков
Судді Л.М. Білецька
І.В. Тищик