12 грудня 2013 року Справа № 915/1933/13
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ойл Груп»
02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 19
Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Автопродсервіс»
54042, м. Миколаїв, вул. Авангардна, 8
Про: стягнення заборгованості в сумі 24 094,50 грн.
Суддя Смородінова О.Г.
Від позивача: Голуб Ю.С., за довіреністю;
Від відповідача: не з'явився.
Позивач 21.10.13 р. звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 24094,50 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору поставки № 102016 від 25.04.2011 року; видаткових накладних: № НК2-406 від 29.03.12 р., № НК2-409 від 29.03.12 р., № НК2-467 від 21.05.12 р., № НК2-540 від 13.07.12 р., № НК2-688 від 14.11.12 р.,№ НК2-698 від 21.11.12 р., № НК2-706 від 27.11.12 р. на загальну суму 35094,50 грн.; довіреностей на отримання товару: № 574 від 29.03.12 р., № 598 від 21.05.12 р., № 624 від 11.07.12 р., № 664 від 14.11.12 р.; рахунків-фактур № НК2-729 від 29.03.12 р., № НК2-835 від 21.05.12 р., № НК2-963 від 12.07.12 р., № НК2-1272 від 14.11.12 р., НК2-1292 від 21.11.12 р., НК2-1315 від 27.11.12 р., № НК2-725 від 26.03.12 р.; акту взаєморозрахунків станом на 13.08.13 р., норм ст. ст. 526, 525, 692 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що за поставлений за договором товар відповідач розрахувався лише частково, в зв'язку з чим у останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 24094,50 грн.
Відповідач відзив по суті позову не надав, в судове засідання свого представника двічі не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать відмітки канцелярії на зворотніх сторонах судових ухвал.
Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
12.12.2013 року за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -
встановив:
25 квітня 2011 року між сторонами був укладений договір поставки № 102016 згідно з предметом якого позивач, як постачальник, зобов'язався передавати у власність, а відповідач, як покупець, приймати та оплачувати товар (оливи та мастила), загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у рахунках, видаткових накладних.
Загальна вартість договору визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма рахунками, накладними до даного договору (п. 2.3 договору).
Відповідно до змісту розділу 3 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальника (у разі транспортування товару за рахунок постачальника) здійснюються в безготівковому порядку протягом 30 календарних днів з моменту фактичного отримання товару, якщо інше не передбачено додатками до даного договору. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі або окремо вказаний постачальником у відповідному рахунку. Розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі відповідного рахунку.
Право власності на товар виникає у покупця: у випадку поставки автотранспортом постачальника (базис поставки СРТ) - в момент передачі товару покупцю, що фіксується накладною про прийомку товару. Товар вважається прийнятим по якості після закінчення 7-денного строку після поставки партії товару і відсутності претензій зі сторони покупця (п. 5.1 (ч.3) та 5.2 договору).
За умовами п. 8.1 даний договір набуває чинності з моменту його укладання і діє до 31 грудня 2011 року. Цей строк автоматично продовжується на наступні періоди в 1 рік кожен, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону за 30 днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього договору про намір припинити його дію, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно умов даного договору.
Відповідно до пояснень позивача вказаний договір на час звернення до суду не припинив свою дію.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями цивільного законодавства про поставку.
Так, відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товар (олива та мастила) в період з 29.03.12 р. по 27.11.12 р. га загальну суму 35 094,50 грн., про що свідчать наступні видаткові накладні:
№ НК2-406 від 29.03.12 р. на суму 9700,00 грн.
№ НК2-409 від 29.03.12 р. на суму 2100,00 грн.
№ НК2-467 від 21.05.12 р. на суму 8200,00 грн.
№ НК2-540 від 13.07.12 р. на суму 9760,00 грн.
№ НК2-688 від 14.11.12 р. на суму 3300,50 грн.
№ НК2-698 від 21.11.12 р. на суму 1238,00 грн.
№ НК2-706 від 27.11.12 р. на суму 796,00 грн.
Наведені факти позивач підтверджує також наданими суду довіреностями на отримання відповідачем від позивача товару через представника Муригіна І.Ф., рахунками-фактурами та банківським виписками про часткові оплати.
Письмово позивач підтвердив, що для розрахунку виставив відповідачеві рахунки: № НК2-729 від 29.03.12 р., № НК2-835 від 21.05.12 р., № НК2-963 від 12.07.12 р., № НК2-1272 від 14.11.12 р., НК2-1292 від 21.11.12 р., НК2-1315 від 27.11.12 р., № НК2-725 від 26.03.12 р.
Співставивши записи в рахунках та данні в накладних, суд дійшов висновків про те що вказані рахунки укладались на підставі договору № 102016 від 25.04.11 р.
За правилами частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Виходячи з даних банківських виписок та акту звірки взаємних розрахунків станом на 07.08.13 р., підписаного та узгодженого обома сторонами, відповідач за вищевказаними накладними (7 шт.) провів всього три проплати на загальну суму 11 000,00 грн. (6800,00+2200,00+2000,00).
Інших будь-яких доказів остаточних розрахунків з позивачем відповідач, всупереч розділу 3 договору, суду не надав.
Отже, борг відповідача перед позивачем за договором № 102016 від 25.04.11 р. становить в розмірі 24 094,50 грн. (35094,50-11000,00).
Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідач не довів суду обставин, які спростовують вимоги позивача, взагалі не висловив заперечень на позов, отже не скористався наданим йому правом на доказування і подання доказів щодо належного виконання взятих на себе договірних зобов'язань.
Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а отже - задоволенню їх в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Публічне акціонерне товариство «Автопродсервіс» (54042, м. Миколаїв, вул. Авангардна, 8, код ЄДРПОУ 03117910) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ойл Груп» (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 19, код ЄДРПОУ 36272859) - 24 094,50 грн. основного боргу та 1720,50 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено 17 грудня 2013 року.
Суддя О.Г.Смородінова