Головуючий в 1 інстанції: Жупанова О.О.
Категорія 26 Доповідач: Новікова Г. В.
11 грудня 2013 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Новікової Г. В.,
суддів: Агєєва О.В., Шевченко В.Ю.
при секретарі: Стрижак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 20 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві, -
Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 20 листопада 2013 року з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 стягнуто моральну шкоду,спричинену в результаті травмування на виробництві у сумі 15 000 грн..
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Петровському районі м. Донецька просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Посилається на те,що судом не прийнято до уваги,що законом не передбачено відшкодування моральної шкоди Фондом. Вважає, що позивачем не надано доказів про спричинення самої моральної шкоди та не зазначено обґрунтування її розміру. Довідка МСЕК про процент стійкої втрати професійної працездатності є підставою для розрахунку та відшкодування потерпілому матеріальної шкоди і не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. Нещасний випадок у позивача стався з вини роботодавця, що підтверджується актом. В бюджет Фонду на 2013 - 2014 роки кошти на здійснення виплат в рахунок відшкодування моральної шкоди не включені.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач 29 серпня 2002 року отримав травму на виробництві, що підтверджується актом по формі Н-1 від 26 листопада 2002 року. Висновком МСЕК від 19.02.2003 року позивачу вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності внаслідок зазначеного пошкодження здоров'я в 50%.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що факт спричинення моральної шкоди доведено. Право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з дня встановлення втрати працездатності вперше висновком МСЕК, тобто з 19.02.2003 року. В зазначений період діяли положення ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які передбачали обов'язок Фонду соціального страхування у разі настання страхового випадку провести виплату потерпілому грошової суми за моральну шкоду. Тому суд у відповідності до вимог Закону дійшов обґрунтованого висновку про покладення на Відділення обов'язку відшкодування моральної шкоди позивачеві.
Доводи відповідача про те, що позивачем в позовній заяві не зазначено обґрунтування чим спричинена моральна шкода та не обґрунтовано її розмір, а тому відсутні підстави для задоволення позову, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються встановленими обставинами. Звертаючись з позовом, позивач зазначив, що йому через травму спричинена моральна шкода, що виразилося в порушенні нормальної життєдіяльності, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички і бажання у зв'язку з неможливістю подальшого активного суспільного життя, позбавлений можливості повноцінно виконувати свої сімейні обов'язки по дому, важко виконувати фізичні навантаження, турбують постійні болі в хребті, оніміння в ногах, що викликає негативні емоції і переживання, порушує нормальні життєві зв'язки і потребує від позивача докладання додаткових зусиль для організації свого життя.
Посилання на те, що позивачем не надано доказів спричинення моральної шкоди, оскільки висновок МСЕК не утримує з цього питання висновків, а тому відсутні підстави для задоволення позову, не можуть бути прийняті до уваги з тих підстав, що саме по собі ушкодження здоров»я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняє йому моральні та фізичні страждання. Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р., моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв*язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров*я.
Ушкодження здоров*я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов*язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Висновком МСЕК позивачеві встановлено ушкодження здоров'я під час виконання трудових обов'язків, у зв'язку із чим заподіяння моральних страждань є доведеним. Що стосується доводів про відсутність висновку експертизи про наявність моральної шкоди, то висновок експертизи щодо встановлення факту спричинення моральної шкоди для суду не є обов'язковим і оцінюється судом разом з іншими доказами та не має заздалегідь встановленого значення відповідно до вимог ст.ст.147,212 ЦПК України.
Посилання на те, що положення про відшкодування моральної шкоди виключено із Закону, а тому відсутні підстави для задоволення позову є безпідставним ,оскільки на момент встановлення стійкої втрати працездатності позивачеві положення щодо відшкодування моральної шкоди діяли, зміни до Закону про виключення права застрахованих на відшкодування моральної шкоди внесені в послідуючому і зворотної сили не мають.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно врахував характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Постановлене судом рішення є законним і обґрунтованим. Вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержані.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.308,315 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька відхилити.
Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 20 листопада 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: