Апеляційний суд Рівненської області
__________________________________________________копія:_______
17 грудня 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про дміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді: Шпинти М.Д.
суддів: Полюховича О.І., Гладкого С.В.
за участю прокурора Іжука Б.В.
засуджених: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
захисників-адвокатів: ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3, захисників-адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на вирок Чортківського районного суду Тернопільської області від 01 березня 2013 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Турильче, Борщівського району Тернопільської області, житель АДРЕСА_1, громадянин України, позапартійний, депутат Борщівської районної ради Тернопільської області, не військовозобов'язаний, з вищою освітою, одружений, працює лікарем-хірургом Борщівської центральної районної клінічної лікарні, раніше не судимий,
- засуджений за ч.3 ст.368 КК України (в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року) (далі ч.3 ст.368 КК України), на дев'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, строком на три роки з конфіскацією 1/2 частини майна.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець та житель АДРЕСА_2, громадянин України, депутат Тернопільської обласної ради п'ятого скликання, військовозобов'язаний, з вищою освітою, розлучений, працює заступником голови правління ВАТ „Борщівська агропромтехніка", раніше не судимий;
- засуджений за ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України (в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року), на дев'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на три роки з конфіскацією 1/2 частини майна.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженець с.Юрампіль, Борщівського району Тернопільської області, житель АДРЕСА_3, громадянин України, військовозобов'язаний, депутат Борщівської районної ради Тернопільської області, з вищою освітою, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, працює страховим експертом Борщівського відділення Фонду від нещасних випадків на виробництві, раніше не судимий
- засуджений за ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України (в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року), на вісім років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна.
Судом вирішено питання стосовно речових доказів.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України в Тернопільській області - 309 (триста дев'ять) гривень 60 копійок витрат за проведення дактилоскопічної експертизи, 1 125 (одну тисячу сто двадцять п'ять) гривень 12 копійок витрат за проведення експертизи спеціальних речовин, 3 937 (три тисячі дев'ятсот тридцять сім) гривень 92 копійки витрат за проведення експертизи спеціальних хімічних речовин, 168 (сто шістдесят вісім) гривень 84 копійки витрат за проведення дактилоскопічної експертизи, 1 861 (одну тисячу вісімсот шістдесят одну) гривню 20 копійок витрат за проведення судово-технічної експертизи.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України в Тернопільській області - 309 (триста дев'ять) гривень 60 копійок витрат за проведення дактилоскопічної експертизи, 1 125 (одну тисячу сто двадцять п'ять) гривень 12 копійок витрат за проведення експертизи спеціальних речовин, 3 937 (три тисячі дев'ятсот тридцять сім) гривень 92 копійки витрат за проведення експертизи спеціальних хімічних речовин, 168 (сто шістдесят вісім) гривень 84 копійки витрат за проведення дактилоскопічної експертизи, 1 861 (одну тисячу вісімсот шістдесят одну) гривню 20 копійок витрат за проведення судово-технічної експертизи.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_3 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України в Тернопільській області - 309 (триста дев'ять) гривень 60 копійок витрат за проведення дактилоскопічної експертизи, 1 125 (одну тисячу сто двадцять п'ять) гривень 12 копійок витрат за проведення експертизи спеціальних речовин, 3 937 (три тисячі дев'ятсот тридцять сім) гривень 92 копійки витрат за проведення експертизи спеціальних хімічних речовин, 168 (сто шістдесят вісім) гривень 84 копійки витрат за проведення дактилоскопічної експертизи, 1 861 (одну тисячу вісімсот шістдесят одну) гривню 20 копійок витрат за проведення судово-технічної експертизи.
Гроші в сумі 1 250 доларів США, 150 євро, 3 932 грн., мобільний телефон марки „Нокіа" з сім-картою „Київстар", пістолет ПМР 9мм НОМЕР_1 травматичної дії для відстрілу гумовими кулями, в обоймі якого знаходиться вісім гумових набоїв, два гумові набої до пістолета ПМР, що належать засудженому ОСОБА_1 і на які накладено арешт, звернено в доход держави в рахунок конфіскації майна.
Гроші в сумі 300 дол.США, 117 грн., мобільний телефон марки „Нокіа -6630" з сім-карткою „Київстар", що належать засудженому ОСОБА_2 і на які накладено арешт, звернено в дохід держави в рахунок конфіскації майна.
Мобільний телефон марки „Нокіа 6300" з сім-карткою „Київстар", що належить засудженому ОСОБА_3 і на який накладено арешт, звернено в доход держави в рахунок конфіскації майна.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за одержання хабара в особливо великому розмірі службовою особою, яка займає відповідальне становище, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними та засуджені за пособництво в одержанні хабара в особливо великому розмірі службовою особою, яка займає відповідальне становище.
Так, 11 січня 2011 року жит. м. Чернівці ОСОБА_6 звернувся до депутата Тернопільської обласної ради ОСОБА_2 та депутата Борщівської районної ради Тернопільської області ОСОБА_3 з проханням посприяти йому у виділенні земельної ділянки площею 1 га поблизу с. Горошова Борщівського району для ведення селянського господарства. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили ОСОБА_6, що перебувають у близьких дружніх відносинах з головою Борщівської РДА ОСОБА_1, до компетенції якого входить вирішення вказаного питання, а тому звернуться до нього і посприяють йому у виділенні земельної ділянки.
З цією метою, 12 січня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до голови Борщівської РДА ОСОБА_1, який перебував на посаді голови Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області, був представником виконавчої влади та службовою особою, яка займає відповідальне становище, з проханням посприяти у виділенні ОСОБА_6 земельної ділянки поблизу с.Горошова Борщівського району для ведення сільського господарства. Під час вказаної розмови у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на використання влади та службового становища всупереч інтесам служби, спрямований на вимагання та одержання хабара від ОСОБА_6 в особливо великих розмірах за сприяння у виділенні земельної ділянки. Для досягнення злочинного умислу та полегшення здійснення злочинної діяльності ОСОБА_1 врахував, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відомі наміри ОСОБА_6 та схилив їх до спільного вчинення злочину, а саме у вимаганні та одержанні від ОСОБА_6 хабара в сумі 35 тисяч доларів США. Реалізуючи свій злочинний намір на одержання хабара в особливо великому розмірі, ОСОБА_1 в силу покладених на нього службових обов"язків, розпорядився про підготовку розпорядження голови РДА про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1 га у власність ОСОБА_6
В цей же період часу, 12.01.2011р. для досягнення злочинного результату, використовуючи дружні стосунки, ОСОБА_2 схилив ОСОБА_3 до спільного вчинення злочину, а саме на одержання ОСОБА_1 хабара в особливо великому розмірі від ОСОБА_6 в сумі 35 тис.дол.США за сприяння у виділенні земельної ділянки. Розуміючи факт вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_3 дав свою згоду на вчинення злочину разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_1
ОСОБА_6, розцінюючи дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як вимагання хабара і, вважаючи, що невиконання їх злочинних вимог може призвести до настання шкідливих наслідків для своїх прав та законних інтересів у вигляді того, що ОСОБА_1 створить умови за яких Борщівською РДА буде відмовлено в отриманні земельної ділянки для ведення сільського господарства і це перешкодить його діяльності, вимушений був погодитись на їх вимоги.
13 січня 2011 року ОСОБА_3 від імені ОСОБА_6 написав заяву, які останній підписав, на ім"я голови Борщівської РДА про дачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Горошівської сільської ради Борщівського району. Цього ж дня заступник голови РДА ОСОБА_8 підписала і видала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідне розпорядження за №9. Після цього вказані особи повідомили ОСОБА_6, що для одержання ним вказаного розпорядження їм необхідно дати завдаток від обумовленої раніше суми в розмірі 35 тис.дол.США за сприяння ОСОБА_1 у виділенні вказаної земельної ділянки, на що ОСОБА_6 погодився і дав ОСОБА_2 500 дол.США, що згідно курсу НБУ становило 3 975 грн.
15 січня 2011 року з метою одержання від ОСОБА_6 хабара в особливо великому розмірі за вирішення питання про виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1 га за рахунок земель резервного фонду Горошівської сільської ради Борщівського району ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 біля приміщення Борщівської РДА , що розташоване в м.Борщів по вул,Шевченка, 20А, після чого з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 зайшли в приміщення РДА, де біля 15 год. в своєму службовому кабінеті ОСОБА_1 за сприяння ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_6 як 276 700 грн. хабара, що в п'ятсот дев'яносто шість разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
В поданих на вирок суду апеляціях:
- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, з урахуванням внесених до апеляції змін, вважає вирок незаконним та таким, що через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Вказує, що при постановленні вироку суд у мотивувальній його частині допустив суттєві суперечності щодо кваліфікуючих обставин дій винних осіб. Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
- засуджений ОСОБА_1 з вироком суду категорично не погоджується. Зазначає, що його вина в суді не доведена і всупереч ч.3 ст.62 Конституції України а також всупереч статтям 323, 324 КПК України 1960 р. вирок ґрунтується тільки на припущеннях. Зокрема, суд не дав оцінки тому, що до 15.01.2011 року він з ОСОБА_6 не спілкувався і його не бачив, що ніким із учасників судового розгляду не підтверджений факт домовленості з ним про одержання хабара, що при огляді місця події органами досудового слідства були допущені грубі порушення кримінально-процесуального закону, що органами досудового слідства виконані не всі вказівки Генеральної прокуратури України, що ОСОБА_6 і ОСОБА_9 супроводжував колишній співробітник УБОЗу ОСОБА_10 Просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу щодо нього закрити згідно п.1 ч.1 ст.366 КПК України;
- засуджений ОСОБА_3 вважає, вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав однобічності та неповноти досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, при провадженні досудового та судового слідства істотно були порушені вимоги кримінально-процесуального закону та дана неправильна кваліфікація його діянням, які мали місце в період 11-15 січня 2011 року. Просить вирок суду скасувати, направити кримінальну справу прокурору для додаткового розслідування, або ж скасувати вирок щодо його засудження за ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України та закрити кримінальну справу в цій частині з підстав, що визначені п.2 ст.6 КПК України.
- захисник-адвокат ОСОБА_5, що діє в інтересах ОСОБА_1 ,вважає, що досудовим слідством та судом допущено однобічність та неповноту, невідповідність висновків суду викладених у вироку, фактичним обставинам справи та істотне порушення норм кримінального-процесуального закону. Зазначає, що обвинувачення ОСОБА_1 ґрунтується лише на припущеннях, що є недопустимим, а досудове слідство, державне обвинувачення у суді і сам суд не надав жодних прямих доказів його вини. Зокрема, він вважає, що в суді не здобуто жодного доказу, що ОСОБА_6 чи ОСОБА_2 передали ОСОБА_1 хабар, а останній його одержав та вчинив в інтересах ОСОБА_6 будь-які дії, що мотивувальна і резолютивна частина вироку містить суттєві суперечності щодо такої кваліфікуючої ознаки злочину як „вимагання хабара та за попередньою змовою осіб", що ОСОБА_1 не видавав ОСОБА_6 ніякого розпорядження за своїм підписом, що хабародавець ОСОБА_6 спровокував дачу хабара, оскільки він не є підприємцем, коштів на будівництво заводу не мав і займатись підприємницькою діяльністю не збирався, що у справі відсутні речові докази - гроші, що органами досудового слідства допущені порушення кримінально-процесуального закону при проведенні оперативно-розшукових заходів, при огляді місця події тощо. Просить вирок суду, щодо ОСОБА_1 скасувати, закрити кримінальну справу за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
- захисник-адвокат- ОСОБА_4 що діє в інтересах ОСОБА_2, вважає вирок суду незаконним, оскільки при розгляді кримінальної справи допущено однобічність та неповноту, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та істотне порушення норм кримінального-процесуального закону. Зазначає, що суд помилково прийшов до переконання про доведеність вини підсудних та невірно кваліфікував дії ОСОБА_1, оскільки в ході досудового та судового слідства не було здобуто жодного доказу, який би вказував на те, що ОСОБА_1 схилив ОСОБА_2 до спільного вчинення злочину, а саме до сприяння ним та ОСОБА_3 у одержанні хабара від ОСОБА_6 в сумі 35 тис. доларів США, на що ОСОБА_2 дав свою згоду, а ОСОБА_2, схилив ОСОБА_3 до спільного вчинення злочину, а саме одержання ОСОБА_1 хабара в особливо великому розмірі від ОСОБА_6 Вказує, що, допомагаючи ОСОБА_6 у вирішенні питання про виділення йому землі та передачі запропонованих ним грошей голові РДА за вирішення цього питання, ОСОБА_2 вчинив дії, які слід кваліфікувати як давання хабара, тобто злочин, передбачений ч.1 ст. 369 КК України. Просить вирок суду відносно ОСОБА_2 змінити, перекваліфікувати його дії з ч.3 ст.368 КК України на ч.1 ст. 369 КК України (в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року), та призначити покарання, не пов'язане із позбавленням волі.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про задоволення його апеляції і про відмову в задоволенні апеляцій інших учасників судового розгляду, прохання засуджених та захисників-адвокатів про задоволення їх апеляцій і про часткове задоволення апеляції прокурора з урахуванням внесених до неї змін в частині, що стосується скасування вироку, перевіривши матеріали справи, надавши засудженим останнє слово та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.323 КПК України 1960 р. вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Суд обгрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.
Під час складання вироку суди повинні суворо виконувати вимоги, передбачені ст.334 цього Кодексу, щоб формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, містило короткий, чіткий і ясний опис обставин справи з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину, з наведенням доказів на його підтвердження з відповідними висновками суду.
Коли у вчиненні злочину брали участь кілька осіб, обвинувачення слід формулювати таким чином, щоб була зрозуміла роль кожного із співучасників у вчиненні злочину, форма його співучасті (виконавець, організатор, підбурювач, пособник), які конкретно дії він вчинив, а також були наведені обставини, що визначають ступінь винності кожного із співучасників.
Ці вимоги судом при розгляді даної справи не дотримано.
Із матеріалів кримінальної справи видно, що у ній на порушення вимог ст.22 КПК України 1960 р. про те, що слідчий та особа, яка провадить дізнання, зобов"язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об"єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, допущено однобічність, неповноту досудового слідства та інші порушення кримінально-процесуального закону. Суд не тільки не усунув їх у судовому засіданні, а й теж неповно дослідив обставини справи та порушив інші вимоги зазначеного закону, внаслідок чого постановив у справі неправосудне судове рішення.
Згідно з вироком суд визнав ОСОБА_1 винуватим в одержанні хабара в особливо великому розмірі як службовою особою, яка займає відповідальне становище, з кваліфікацією його дій за ч.3 ст.368 КК України (в редакції Закону України від 05.04.2001 року) а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в пособництві в одержанні хабара в особливо великому розмірі службовою особою, яка займає відповідальне становище з кваліфікацією їх дій за ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України ( в тій же редакції Закону). Проте суд при кваліфікації дій ОСОБА_1 не звернув увагу, що суб"єктом як і кваліфікуючою ознакою даного злочину є службова особа, яка займає особливо відповідальне становище. Хто відноситься до таких осіб зазначено в п.2 примітки до ст.368 КК України (в редакції Закону України від 05.04.2001 р.).
Аналогічна кваліфікація дій ОСОБА_1 зазначена і в постанові про притягнення його як обвинуваченого і в обвинувальному висновку.
Також мотивуючи у вироку висновки щодо кваліфікації злочинних дій засуджених суд першої інстанції допустив істотні суперечності, зазначивши, що дії ОСОБА_1 він кваліфікує за ч.3 ст.368 КК України як одержання хабара в особливо великому розмірі службовою особою, яка займає відповідальне становище, а дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 він кваліфікує за ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України як пособництво в одержанні хабара в особливо великому розмірі службовою особою, яка займає відповідальне становище. В той же час, формулюючи обвинувачення, визнане доведеним, суд зазначив, що ОСОБА_1 „схилив ОСОБА_2 до спільного вчинення злочину, а саме до сприяння ним та ОСОБА_3 у вимаганні та одержанні хабара від ОСОБА_6 в сумі 35 тис.доларів США, на що ОСОБА_2 дав свою згоду", та за попередньою змовою групою осіб, а кваліфікуючі обставини дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - „пособництво в одержанні хабара , поєднаного з вимаганням та за попередньою змовою групою осіб" він виключає з їхнього обвинувачення, однак в резолютивній частині вироку визнає їх винними у вчиненні злочину, передбаченого п.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України. На основі такої кваліфікації дій винних осіб не можна дійти однозначного висновку про те, яка кваліфікація їх дій знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.
Згідно з п.4 примітки до ст.368 КК України вимаганням хабара визнається його вимагання службовою особою з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабар або умисне створення нею умов, за яких особа вимушена дати хабар з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо свої прав і законних інтересів.
Із матеріалів кримінальної справи видно, що хабародавець ОСОБА_6 не є суб"єктом підприємницької діяльності, відповідних коштів для будівництва заводу по переробці овочів не мав і не має, тому незрозумілим є яким чином і яким правам чи законним інтересам дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 могли заподіяти йому шкоду.
За змістом ч.5 ст.27 КК України пособником є особа, яка порадами, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншим співучасникам, а також особа , яка зазделегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.
Відповідно до пред"явленого обвинувачення ОСОБА_1 вчинив закінчений злочин, передбачений ч.3 ст.368 КК України, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сприяли йому у формі пособництва в одержанні ним хабара в особливо великому розмірі, за попередньою змовою групою осіб.
Разом з тим, із вказаного обвинувачення не можна зрозуміти, які дії ОСОБА_1 вчинив, що кваліфікуються як закінчений злочин у виді одержання хабара, а які дії вчинили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як пособники та в чому полягала їх попередня змова.
В п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року №5 „Про судову практику у справах про хабарництво" зазначено, що відповідно до ч.2 ст.28 КК України хабар належить визнавати одержаним за попередньою змовою групою осіб, якщо злочин спільно вчинили декілька службових осіб (дві і більше), які зазделегідь, тобто до його початку, про це домовилися ( як до, так і після надходження пропозиції про давання хабара, але до його одержання).
Аналіз пред"явленого кожному із засуджених обвинувачення свідчить, що в ньому викладена хронологія подій, які мали місце протягом 11-15 січня 2011 року, його зміст практично є ідентичним, обставини вчинення злочину кожним із засуджених не зазначені, що є порушенням вимог ст.132 КПК України 1960 р.
Із матеріалів справи також вбачається, що висновки слідчих органів і суду про вчинення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дій, за які їх засуджено, грунтуються на даних, отриманих в результаті проведення оперативно-розшукових заходів, а саме на даних, що містяться в протоколах огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_6 оперативними працівниками УБОЗу в Тернопільській області, оперативних заходів негласного візуального та слухового контролю, аудіозаписі розмов, які відбулися 13.01.2011 р. вранці, тобто ще до написання ОСОБА_6 заяви в УБОЗ та дачі судом дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів.
Оскільки аудіозапис розмов ОСОБА_6 проводив до звернення його в УБОЗ в Тернопільській області та до дачі судом дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів, що саме працівники міліції дали йому гроші для вручення їх ОСОБА_1 та зробили на них відповідні позначки, що з метою вручення коштів його супроводжував колишній працівник УБОЗу в Тернопільській області, та враховуючи те, що ОСОБА_6 намагався отримати земельну ділянку на території іншого району, що він не є підприємцем і не мав коштів для ведення підприємницької діяльності, версія щодо провокації хабара органами досудового слідства залишилась без перевірки.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.9 Закону України від 18 лютого 1992 року „ Про оперативно-розшукову діяльність" у кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. Постанова про заведення такої справи підлягає затвердженню начальником органу внутрішніх справ. На особу, яка підозрюється в підготовці або вчиненні злочину ведеться тільки одна розшукова справа. Без заведення оперативно-розшукової справи проведення оперативно - розшукових заходів, крім випадку, передбаченого ч.4 цієї статті, забороняється.
Старшим прокурором відділу Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України у даній кримінальній справі були дані відповідні вказівки, в тому числі вивчити ОРС для з"ясування правомірності застосування оперативно-технічних заходів, визначитись з її оглядом та визнанням речовим доказом, які відповідно до вимог ч.3 ст.227 КПК України 1960 р. для органів дізнання і досудового слідства є обов"язковими. Однак, вказівки прокурора органами досудового слідства були виконані не в повному об"ємі, відомості про проведення оперативно-розшукової діяльності щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у справі відсутні.
Зазначені обставини не можуть не викликати певні сумніви щодо законності застосування оперативно-технічних засобів щодо вказаних осіб.
Вказані порушення кримінально-процесуального закону, допущені під час досудового слідства, колегія суддів визнає істотними та такими, які виключали можливість постановлення вироку, що відповідно до вимог п.п.1,4 ч.1 ст.374 КПК України є підставами для скасування вироку з направленням справи на додаткове розслідування.
При додатковому розслідуванні органам досудового слідства необхідно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пред"явити конкретне обвинувачення, призначити судово-фонетичну експертизу для ідентифікації голосу осіб, які проводили розмову 13 січня 2011 року, з"ясувати чи заводилась ОРС, виконати повністю вказівки ГП України, повторно допитати працівника УБОЗ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_11 та з"ясувати питання - якими законами України він керувався при застосуванні 13.01.2011 року оперативно-технічних засобів ОСОБА_6, усунути інші порушення кримінально-процесуального закону, зазначені в описовій частині ухвали, при необхідності провести інші слідчі дії та від установленого прийняти рішення, яке б відповідало вимогам закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України 1960 р., п.п. 11, 12 розділу Х1 „Перехідні положення" КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляції прокурора з урахуванням внесених до неї змін, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3, захисників-адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Чортківського районного суду Тернопільської області від 01 березня 2013 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати, а справу направити прокурору Тернопільської області для проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити попередній - заставу.
Головуючий підпис
судді: підписи
З оригіналом згідно: суддя-доповідач М.Д.Шпинта