Апеляційний суд Рівненської області
10 вересня 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді : Баглика С.П.,
суддів : Полюховича О.І., Збитковської Т.І.
за участю прокурора : Воробій О.П.
виправданих : ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному, кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 березня 2013 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, з вищою освітою, одружений, має на утримані двох малолітніх дітей, працюючий старшим оперуповноваженим ВКР Луцького МВ УМВС України у Волинській області, раніше не судимий, -
за ч.2 ст. 166, ч.2 ст.172 КК України (в ред.. 1960 року), ч.2 ст.307, ч.2 ст.308 КК України виправданий за недоведеністю вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів;
за ч.3 ст.364, ч.2 ст.368 КК України виправданий за відсутністю в його діях складу злочину;
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, уродженець та житель АДРЕСА_2, громадянин України, одружений, має на утримані малолітню дитину, з середньо-спеціальною освітою, працюючий приватним підприємцем, раніше не судимий, -
за ч.2 ст. 166, ч.2 ст.172 КК України (в ред. 1960 року) виправданий за недоведеністю вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Судом вирішено питання щодо речових доказів.
Органами досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачувались в тому, що вони, працюючи оперуповноваженими відділу карного розшуку Луцького МВ УМВС України у Волинській області, являючись посадовими особами, 12 червня 2011 року при проведені оперативно-розшукових заходів, для розкриття злочину, погрожуючи притягнути ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за злочини, які вони не вчиняли, шляхом приниження, ображаючи їх честь та гідність, примушували останніх дати неправдиві покази, про те, що саме вони вчинили крадіжку, не маючи для цього жодних підстав та доказів. З цією ж метою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нанесли ОСОБА_3 та ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження.
Також ОСОБА_1, 19 червня 2001 року незаконно утримував в приміщенні Луцького МВ УМВС України, що за адресою м. Луцьк, вул.. Грибоєдова, 2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, щоб розкрити злочин, які вони не вчиняли. Шляхом приниження честі та гідності, психологічно тиснучи та погрожуючи арештом останніх примушували їх написати явку з повинною про злочини, які вони не вчиняли. З цією ж метою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склали завідомо неправдиві рапорти, на підставі яких було складено протокол про вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП. На підставі фіктивних протоколів про вчинення останніми адміністративного правопорушення, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були незаконно затриманні в ІТТ та ІТУ Луцького МВ УМВС України в Волинській області з 19 по 21 червня 2001 року.
20 червня 2001 року ОСОБА_2 з метою приховання незаконного затримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 склав фіктивні протоколи № 818, 819, зазначивши в них завідомо неправдиві відомості, про вчинення останніми адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1, обвинувачувався в тому, що працюючи на посаді оперуповноваженого на протязі 2002-2006 років, будучи службовою особою, достовірно знаючи, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 займаються незаконним виготовленням, зберіганням та збутом наркотичних засобів, систематично вимагав та отримував від них наркотичний засіб - опій ацетильований та при невстановлених досудовим слідством обставинах отримував макову соломку, яку приносив вищевказаним особам для виготовлення наркотичного засобу. Отриманий наркотичний засіб, ОСОБА_1 незаконно зберігав у себе для подальшого збуту засудженим та затриманим особам, які вживали наркотичний засіб та писали явки з повинною, що вчиняли злочини.
Крім того, ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що 8 липня 2007 року о 21 год. отримав хабар в розмірі 1500 доларів США за звільнення особи від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
В поданій на вирок суду апеляції, прокурор, вважає вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню, в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням кримінального закону. Доводить, що суд не взяв до уваги доводів обвинувачення, а надав, без належної мотивації, перевагу доказам захисту та без переконливих мотивів виправдав ОСОБА_1 за ч.2 ст.307, ч.2 ст.308, ч.2 ст.368 КК України.
Просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав свої апеляційні вимоги, пояснення виправданих ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які вважають, що вирок слід залишити без змін, а апеляцію прокурора без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Виправдовуючи ОСОБА_1 за ч.2 ст.166, ч.2 ст.172 КК України (1960 р.), за ч.2 ст.307, ч.2 ст.308, ч.3 ст.364, ч.2 ст.368 КК України, а ОСОБА_2 за ч. 2 ст.166, ч.2 ст.172 КК України (1960 р.) суд першої інстанції зазначив, що по всіх епізодах , які інкримінувались обвинуваченим по справі не добуто достовірних доказів , які б вказували на вчинення ними цих злочинів.
Згідно ч.2 ст.327 КПК України (1960 р.) обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.
За змістом закону, за відсутності достатніх і допустимих доказів, а також наявності сумнівів у доведеності вини, постановляється виправдувальний вирок. В даній справі такі обставини присутні.
Так по епізоду заподіяння легких тілесних ушкоджень на той час неповнолітнім ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винним себе не визнали. Показали, що тілесних ушкоджень вказаним особам не завдавали. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 хоч і давали показань, що тілесні ушкодження їм завдали саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2, однак їх показання щодо обставин та механізму заподіяння їм тілесних ушкоджень суперечать висновкам судово-медичних експертиз. Крім того за висновком судово-медичного експерта не виключається заподіяння тілесних ушкоджень виявлених на талі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 самими потерпілими. Свідок ОСОБА_10 суду показав, що саме він допитував ОСОБА_4 і ОСОБА_3 При допитах вони йому не скаржились на те, що працівники карного розшуку побили їх. Свідок ОСОБА_4 та ОСОБА_11 суду показали, що зі слів синів їх побили працівники міліції. Хто саме їх побив вони не називали. Від синів вони чули прізвище ОСОБА_1, а тому і вказали його в заяві.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано піддав сумніву, що саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завдали тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і трактував ці сумніви на користь підсудних.
По епізоду перевищення посадовою особою наданих їм службових повноважень, що супроводжувалось насильством і завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам і інтересам фізичних осіб, а саме складання відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 фіктивних протоколів про вчинення ними адміністративних правопорушень, примушування їх до зізнання у вчинення злочинів, які вони не скоювали, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винними себе не визнали. Показали, що вони складали відносно вказаних осіб протоколи про вчинення ними правопорушення. Вказаних осіб вони не затримували, до зізнання про вчинення ними злочинів не примушували.
Свідок ОСОБА_12 суду показав, що на час затримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_2 не могли затримувати цих осіб та поміщати їх в ІТТ. Затримати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 могли лише за вказівкою начальника або заступника начальника відділу міліції.
Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 показали, що їх дійсно затримали працівники міліції і помістили в ІТТ. Скарги вони писали на незаконні дії працівників міліції, а не конкретно на підсудних. Ці прізвища їм підказав слідчий.
Аналізуючи по даному епізоду зібрані органом досудового слідства докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обвинувачення відносно підсудних по даному епізоду ґрунтується лише на припущеннях слідчого і виправдав їх за недоведеністю їх вини.
По епізоду привласнення, вимагання наркотичних засобів шляхом зловживання службовим становищем, незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту і збут наркотичних засобів ОСОБА_1, дії якого органом досудового слідства кваліфікувались за ч.2 ст.308, ч.2 ст.307 КК України, суд першої інстанції правильно виправдав ОСОБА_1 за недоведеністю його вини у вчиненні цього злочину, оскільки він сам категорично заперечує цей факт, а свідки ОСОБА_8, ОСОБА_7,ОСОБА_13, ОСОБА_14 показали, що оговорили ОСОБА_1 під тиском працівників прокуратури та СБУ. Інші докази, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 злочинних дій пов'язаних з наркотичними засобами органом досудового слідства добуто не було.
Не знайшов свого підтвердження в суді і факт отримання ОСОБА_1 хабара за звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_15
Сам ОСОБА_1 категорично заперечує цей факт. Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 в судовому засіданні показали, що їх примушували дати показання про те, що вони передавали хабар в сумі 1500 доларів США ОСОБА_1 Показання свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 які стверджували, що передали хабар ОСОБА_1 голослівні і не підтверджені іншими доказами. Сам предмет хабара під час досудового слідства вилучений не був. За займаною посадою ОСОБА_1 був позбавлений права прийняти рішення про звільнення ОСОБА_15 від кримінальної відповідальності. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виправдав ОСОБА_1 за недоведеністю його вини. Не оспорює виправдування ОСОБА_1 за даним епізодом і прокурор, який підтримував державне обвинувачення.
Таким чином, суд повно, всебічно і об'єктивно дослідив і оцінив зібрані по справі докази і дійшов правильного висновку про відсутність достатніх і допустимих доказів для визнання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 винними у вчиненні інкримінованих їм злочинах.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (ред. 1960р.) колегія суддів, -
Вирок Дубенського міськрайонного суду від 11 березня 2013 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Судді : Баглик С.П. (підпис) Полюхович О.І. (підпис) Збитковська Т.І. (підпис)
З оригіналом згідно
Суддя: С.П. Баглик