Справа № 534/3108/13-к
Номер провадження 11-кп/786/385/2013
Категорія ч.2 ст. 249 КК Н.З.
Головуючий у 1-й інстанції Крикливий В. В.
Доповідач ап. інст. Гавриш В. М.
17 грудня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді Гавриша В.М.,
суддів Гонтар А.А. Голубенко Н.В.
секретаря Григорової М.В.
з участю прокурора Деряга Л.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора прокуратури м. Комсомольська на ухвалу Комсомольського міського суду Полтавської області від 30 жовтня 2013 року ,-
Ухвалою Комсомольського міського суду від 30 жовтня 2013 року, з урахуванням внесених 12 листопада 2013 року виправлень, відмовлено в затвердженні угоди, укладеної між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та прокурором прокуратури м. Комсомольська Полтавської області Скрипкою А.В., про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.1 ст.249 КК України.
Одночасно суддя ухвалив повернути кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України.
Із кримінального провадження вбачається, що 30 вересня 2013 року до Комсомольського міського суду Полтавської області з прокуратури м. Комсомольська надійшов обвинувальний акт відносно підозрюваних ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.1 ст. 249 КК України.
Разом із обвинувальним актом суду надано угоди про визнання винуватості укладені між прокурором прокуратури м. Комсомольська та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, відповідно до яких вони підозрюються у тому, що 20 вересня 2013 року близько 04 годин на Дніпродзержинському водосховищі в районі міста Комсомольська за допомогою заборонених знарядь лову здобули рибу цінних видів на загальну суму 3 094 грн., тобто незаконно займалися рибним промислом, завдавши істотної шкоди природним біоресурсам.
Сторонами узгоджено, що при затверджені угод буде призначено покарання:
- обвинуваченому ОСОБА_2 у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., із конфіскацією заборонених знарядь лову - п'яти ліскових риболовних сіток;
- обвинуваченому ОСОБА_3 - у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., із конфіскацією заборонених знарядь лову - п'яти ліскових риболовних сіток.
Відмовляючи в затвердженні угоди суд вказав, що в порушення ч.2 ст. 472 КПК України угода про визнання винуватості, яка укладена між обвинуваченим ОСОБА_2 та прокурором не скріплена підписом останнього, при викладенні в угодах узгодженого покарання, прокурором зазначено, що кожному з обвинувачених призначається додаткове покарання у вигляді « конфіскації знарядь лову, тобто 5 риболовних сіток », однак за змістом обвинувального акту згадані сітки належать лише обвинуваченому ОСОБА_2, тому виконати угоду в частині конфіскації цих же сіток у обвинуваченого ОСОБА_3 буде не можливо та в угоді не узгоджено питання щодо конфіскації здобутої риби.
Також судом встановлено, що в порушення вимог ч.1 ст.472 КПК України в угодах про визнання винуватості вказано, що дії обвинувачених кваліфіковано за ч.2 ст. 27, ч.1 ст. 249 КК України, а правову кваліфікацію зазначено лише за ч.1 ст. 249 КК України, в той час коли правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити в собі не лише посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а і точне формулювання, у тому числі і об'єктивної сторони кримінального правопорушення, а також кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.
Далі суд вказав, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема: в обвинувальному акті відсутні відомості щодо слідчого, який склав обвинувальний акт та прокурора, який його затвердив, а також не містить чіткої правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність.
Доданий до обвинувального акту реєстр матеріалів досудового розслідування, за твердженням суду, не відображає в повному обсязі хід і проміжні результати досудового розслідування, використані в розслідуванні джерела доказів, зокрема в ньому відсутні відомості щодо обрання чи не обрання запобіжного заходу підозрюваним, наявності чи відсутності у них захисників, перелік майна, на яке накладено арешт та місце його знаходження, відомостей про процесуальних прокурорів у даному кримінальному провадженні, що унеможливлює виконання судом вимог ст.314 КПК України.
Із змісту обвинувачення вбачається, що у підозрюваних, крім сіток та риби, було вилучено човен та підвісний мотор, однак, як вказав далі суд, в обвинувальному акті та доданих до нього матеріалів не зазначено місце знаходження цього майна, чи визнано воно знаряддям вчинення злочину, що позбавляє його можливості належним чином виконати вимоги ст. 374 КПК України .
Суд також вважає, що місце вчинення злочину досудовим слідством не конкретизоване, в той час коли ця обставина повинна бути достовірно встановлена, як і інші істотні обставини вчинення кримінального правопорушення.
Одночасно суд звернув увагу, що додані до обвинувального акту матеріали, в тому числі реєстр досудового розслідування, оформлені неохайно, оскільки надруковані з низькою якістю друку, що ускладнило ознайомлення з ними, а тому для усунення перелічених недоліків ухвалив повернути обвинувальний акт прокурору.
Не погодившись з висновками місцевого суду, прокурор прокуратури м. Комсомольська подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Комсомольського міського суду та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції посилаючись на те, що обов'язку зазначати в тексті обвинувального акта відомості про слідчого і прокурора крім тих, які зазначені, законом не визначено, а сам обвинувальний акт містить підписи, посади і прізвища слідчого та прокурора, що його підписали (затвердили).
Прокурор в апеляції також вказує, що в обвинувальному акті вказані встановлені досудовим слідством достатньо точно місце і час вчинення кримінального правопорушення та зазначає, що місце вчинення кримінального правопорушення не містить конкретної поштової чи іншої адреси, а вказати місце злочину більш точне не виявляється можливим.
Оскільки запобіжні заходи до підозрюваних не застосовувались, а захисники не залучались, в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про обрання запобіжних заходів та про участь захисників.
Стосовно місцезнаходження вилученого майна та чи визнано воно знаряддями вчинення злочину, прокурор апелює тим, що 26.09.2013 року слідчим прийнято рішення про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів, про що винесена відповідна постанова, в якій вирішено питання подальшу долю речових доказів.
Прокурор також зазначає, що ухвалою суду безпідставно відмовлено в затвердженні угоди між прокурором прокуратури м. Комсомольська та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачених за ст.27 ч.2 та ст.247 ч.1 КК України, в той час коли фактично між прокурором та підозрюваними укладалися угоди за кваліфікацією їх дій за ст.27 ч.2 та ст.249 ч.1 КК України та вказана правова кваліфікація містить чітке формулювання підозри з посиланням на вищезазначені статті і їх частини КК України.
Нарешті, прокурор вказує, що в наданих суду матеріалах кримінального провадження і реєстрі не міститься будь-яких виправлень, плям, за штриховок, тому висновок суду про їх неохайність є безпідставним, а зазначення в реєстрі відомостей про місце прийняття процесуальних рішень, відносно кого та з чиєю участю вони вчинялися, як цього вимагає суд, ст. 109 КПК України не передбачено.
Заслухавши доповідь судді, прокурора Дерягу Л.М., яка частково підтримала апеляцію, дослідивши наявні матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора підлягаючою до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Чинним законодавством, зокрема Розділом VI Криминального процессуального Кодексу України, передбачено особливий порядок кримінального провадження на підставі угод, при цьому суд може затвердити таке процесуальне рішення за наявності відповідних умов, а процесуальні документи, на підставі яких укладається та затверджується угода, повинні відповідати певним вимогам.
Відповідно до ст. 471 КПК України, в угоді про примирення зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті ( частини статті ) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов'язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов'язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставою до відмови в затвердженні угоди між прокурором та підозрюваними ОСОБА_2 і ОСОБА_3, стали порушення досудовим слідством вимог ч.2 ст. 471 КПК України, в тому числі відсутність в угоді з першим підпису прокурора та інші недоліки перелічені судом першої інстанції.
/ а. с. 16 /
За таких умов та за відсутності підпису однієї із сторін в угоді, суд обгрунтовано відмовив у її затвердженні, а тому апеляція прокурора, в цій частині, є безпідставною.
Більше того, ст. 392 КПК України містить вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, та передбачає можливість оскарження лише вироку на підставі угоди, а не відмови суду у затвердженні угоди.
Виходячи з наведеного, апеляційна інстанція не вправі розглядати по суті подану прокурором апеляцію в частині обгрутованості чи не обгрунтованість відмови суду у затвердження угоди.
Відмовляючи в затвердженні угоди, суд одночасно, пославшись на недоліки обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, які не відповідають вимогам ст. 109, 291 КПК України, обгрунтовано прийняв рішення про повернення кримінального провадження щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для продовження досудового розслідування.
Про необхідність повернення провадження для продовження досудового слідства свідчить відсутність даних про виконання певних та необхідних в таких випадках процесуальних рішень, в тому числі відсутність даних про конфіскацію незаконно виловленої риби, її долю, відсутність повідомлення підозрюваним про закінчення досудового слідства і виконання вимог ст.ст. 283, 290 КПК України, що свідчить про його незавершеність.
За змістом ст.ст. 468, 469 КПК України угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена на будь-якій стадії досудового розслідування та судового розгляду.
Таким чином, у випадку коли на досудовому розслідуванні було зібрано недостатньо доказів для розгляду кримінального провадження у судовому засіданні, а суд відмовив у затвердженні угоди, матеріали кримінального провадження підлягають поверненню прокурору для продовження досудового розслідування.
Так, в матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б свідчили про долю та правовий статус човна з двигуном імпортного виробництва, чи визнані вони знаряддям злочину, їх місце знаходження, в той час коли ч. 1 ст. 249 КК України передбачає в якості додаткового покарання конфіскацію знарядь злочину.
В повній мірі це стосується речових доказів, в тому числі виловленої риби, вилучених 5 риболовних сіток належних обвинуваченому ОСОБА_2, в той час коли прокурором пропонувалося їх конфіскувати і у ОСОБА_3, що позбавляє суд виконати вимоги ст. 374 КПК при вирішенні долі речових доказів.
В матеріалах кримінального провадження відсутні дані про спосіб повного відшкодування завданих збитків підозрюваним ОСОБА_3, оскільки копія платіжного документу стосується лише підозрюваного ОСОБА_2, але й поряд з цим відсутні дані про долю риби.
Колегія суддів також вважає, що в разі відсутності у підозрюваних захисників при проведенні досудового слідства, доцільним зазначати такі дані в матеріалах кримінального провадження, що буде сприяти своєчасному проведенню судом підготовчого судового засідання в п'ятиденний строк, з викликом всіх учасників процесу, в тому числі процесуальних прокурорів, відомості про яких в кримінальному провадженні також відсутні.
Заслуговує на увагу і вимога суду щодо необхідності більш якісного виготовлення такого важливого процесуального документу, як реєстр матеріалів досудового розслідування, оскільки зазначений процесуальний документ повинен відповідати вимогам ст. 109 КПК України,
Між тим, якість друку реєстру вочевидь є незадовільною та не містить, переліку майна, на яке накладено арешт, його місце знаходження та дату вчинення цієї процесуальної дії, відомостей про процесуальних прокурорів, відомості про обрання чи не обрання запобіжного заходу підозрюваним,..
Торкаючись зазначених в ухвалі інших недоліків, які на думку суду, унеможливлюють подальший розгляд справи, колегія суддів вважає такий висновок помилковим.
В обвинувальному акті органи досудового слідства вказали час вчинення кримінального правопорушення 04 год.00 хв., місце його вчинення р. Дніпро Дніпродзержинське водосховище в районі м. Комсомольська, а також якими знаряддями злочину воно вчинено, на якому плавзасобі підозрювані прибули на місце вчинення правопорушення, з назвою човна та зазначенням його державних номерів, з використанням якого двигуна, осіб які вчинили конкретні протиправні дії, наслідки від цих дій, перелік та кількість незаконно здобутих цінних порід риби, їх вартість відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 521 від 21 квітня 1998 року та загальну суму заподіяної шкоди зазначеними діями.
/ а. с. 4 - 5 /
За таких умов, посилання суду про відсутність в процесуальних документах повних даних щодо цих обставин, не відповідає дійсності, а тому зазначена вказівка підлягає виключенню з ухвали суду.
В свою чергу посилання суду на зайву деталізацію органами досудового слідства другорядних обставин справи, не може бути підставою до повернення обвинувального акту.
Безпідставним є посилання суду на недоліки правової кваліфікації, оскільки правова кваліфікація дій ОСОБА_2, та ОСОБА_3 достатньо зрозуміло викладена в обвинувальному акті та долучених до матеріалів кримінального провадження угодах, кваліфікація дій підозрюваних за ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 249 КК України відповідає змісту обвинувального акту і угод та не потребує будь-яких уточнень.
/ а. с. 4- 5, 11,14 /
Обвинувальний акт та інші процесуальні документи містять відповідні відомості згідно яких, досудове розслідування провів старший слідчий СВ Комсомольського МВ УМВС України в Полтавській області лейтенант міліції Свириденко Станіслав Володимирович, а процесуальним прокурором в даному провадженні призначений прокурор прокуратури м. Комсомольська Полтавської області Скрипка Анатолій Вікторович, а тому твердження суду про відсутність таких даних не відповідає дійсності.
/ а. с. 5 /
Також підлягає виключенню з ухвали суду його вимога щодо доповнення реєстру матеріалів досудового розслідування даними про місце прийняття процесуальних дій та з чиєю участю вони приймалися, що не передбачено ст. 109 КПК України.
На підставі ст. ст. 376, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора прокуратури м. Комсомольська Полтавської області задовольнити частково.
Ухвалу Комсомольського міського суду Полтавської області від 30 жовтня 2013 року стосовно підозрюваних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінити.
Виключити з зазначеної ухвали вказівки суду щодо необхідності уточнення місця вчинення кримінального правопорушення, уточнення правової кваліфікації дій підозрюваних ОСОБА_2, і ОСОБА_3, а також доповнення кримінального провадження даними, які стосуються слідчого і процесуального прокурора та доповнення реєстру матеріалів досудового розслідування даними про місце вчинення процесуальних дій та з участю кого вони вчинялися.
В решті зазначену ухвалу залишити без зміг.
Гавриш В.М. Гонтар А.А. Голубенко Н.В.