Справа № 2/546/2/13
Номер провадження 22-ц/786/2043/2013
Головуючий у 1-й інстанції Беркута Л.Г.
Доповідач Абрамов П. С.
16 грудня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі :
Головуючого судді : Абрамова П.С.
Суддів : Карпушина Г.Л., Винниченка Ю.М.
При секретарі: Коротун І.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі ТВБВ № 10016/053 філії - Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк»
На рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2013 року
в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ № 10016/053 філії - Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, про виселення та зняття з реєстраційного обліку, третя особа ОСОБА_3 та Решетилівський районний сектор управління Державної міграційної служби України в Полтавській області,-
В вересні 2009 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з вказаним позовом, який декілька разів уточнювали, зазначали, що 20 серпня 2007 року між ними та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 2203/3562. Майновим поручителем за кредитним договором виступив ОСОБА_1 з яким було укладено договори іпотеки.
Оскільки умови кредитного договору належним чином не виконувалися, утворилась заборгованість в сумі 36044,07 грн., ОСОБА_3 залишила місце реєстрації не повідомивши банк про своє місце проживання, майновий поручитель ОСОБА_1 заборгованість не погасив, на неодноразові звернення з вимогою про виселення із житлового будинку ні він, ні ОСОБА_2 не виселяються, прохали в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1; виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 зі спірного будинку зі зняттям з реєстраційного обліку у Решетилівському районному секторі Управління державної міграційної служби України.
Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2013 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ № 10016/053 філії - Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, про виселення та зняття з реєстраційного обліку відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ПАТ «Державний ощадний банк України» прохало рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вказували на порушення судом норм матеріального та процесуального права, посилаючись на те , що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого суду, не відповідають обставинам справи, а саме суд безпідставно прийшов до висновків, що позивачем не дотримано процедура, визначена Законом України «Про іпотеку», не взято до уваги, що відповідачам надсилались та вручались письмова вимога про усунення порушення зобов'язання, вимога про виселення відповідачам, що підтверджується матеріалами справи. Окрім того, місцевий суд , зазначаючи про необхідність врахування співмірності заборгованості за кредитним договором із вартістю переданого в іпотеку майна, не врахував, що відповідно до умов Кредитного договору ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 35 000 грн. Таким чином, суд фактично задекларував неможливість реалізації права іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок реалізації предмета іпотеки, оскільки зробив висновок про неспівмірність суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 36 044,07 грн. та вартості іпотечного майна у розмірі 65 000 грн., що становить 55% від розміру оцінки. Вважає, що суд підмінив поняття співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна іншими поняттями, які дають оцінку віку Відповідача, їх стану здоров»я та ін.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її часткове задоволення.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» місцевий суд виходив з того, що оскільки позивачем не було повідомлено належним чином про звернення стягнення на предмет іпотеки 80-річного відповідача ОСОБА_1, який з хворобою Паркінсона та іншими хронічними захворюваннями не зміг навіть самостійно підписати договір іпотеки, а також сума заборгованості за кредитним договором становить 36044,07 грн., що є значно меншою за ціну предмета іпотеки (65000,00 грн. на момент передачі в іпотеку), а тому підстави для задоволення позову відсутні. Оскільки не підлягають задоволенню вимоги про звернення на предмет іпотеки, банком не виконані вимоги ч. 4 ст. 9 ЖК Української РСР то не підлягають і вимоги про виселення відповідачів з житлового будинку, переданого в іпотеку та зняття їх з реєстраційного обліку у Решетилівському районному секторі Управління державної міграційної служби України.
Однак зазначені висновки місцевого суду не відповідають обставинам справи.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, 20 серпня 2007 року між позивачем та третьою особою ОСОБА_3 був укладений кредитний договір « 2203/3562, за яким банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 35000 грн. на поточні потреби терміном на 120 місяців під 14,5 річних з кінцевим терміном повернення 19 серпня 2017 року.
В забезпечення виконання боржником ОСОБА_3 зобов»язань за вказаним кредитним договором № 2203/3562 від 20 серпня 2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, за яким останній надав в іпотеку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно - житловий будинок площею 45,4 кв. м (житлова площа - 22,6 кв. м) та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці приватної власності площею 0,1784 га.
Позичальник ОСОБА_3 не виконувала свої зобов»язання за кредитним договором щодо повернення кредиту, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 36044,07 грн.
Згідно із ст. 572, ч. 1 ст. 575, ч.ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України, ст. 1, ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) в силу іпотеки іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Із змісту ст. 9, ч. 3 ст. 109 ЖК України та ст. 40 Закону випливає, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя (кредитора) або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Як роз'яснено у п. 43 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до ст.ст. 35, 40 Закону України «Про іпотеку» ПАТ «Державний Ощадний банк» направляв ОСОБА_1 листи - вимоги: від 22.11.2010 року про виконання порушеного зобов'язання та повернення суми заборгованості за кредитним договором; від 26.05.2011 року, який отримано останнім 01.06.2011 року, із вимогою до боржника - іпотекодавця та мешканки АДРЕСА_1 ОСОБА_2 про початок процедури звернення стягнення на предмет іпотеки та про звільнення жилого приміщення і виселення у 30-денний строк з моменту отримання даної вимоги ( а.с. 17,20).
Таким чином позивачем дотримано процедуру попередження відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому Банк має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, як це передбачено договором та чинним законодавством.
В зазначеній частині доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.
Разом з тим, в ході апеляційного розгляду справи , суду апеляційної інстанції надано рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2013 року, яке набрало законної сили та відповідно до якого заяву ОСОБА_1 задоволено. Оголошено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженку м. Сумгаіт Республіка Азербайджан, жительку АДРЕСА_2 померлою.
Відповідно до п. 32 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати таке.
З урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
Відповідно до статті 523 ЦК порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником, а згідно зі статтею 607 ЦК зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає.
Таким чином на поручителів може бути покладено відповідальність за порушення боржником обов'язку щодо виконання зобов'язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за будь-якого нового боржника, зафіксоване в тому числі у договорі поруки.
Оскільки боржника ОСОБА_3 оголошено померлою, іпотекодавець ОСОБА_1 не давав згоди відповідати за будь-якого нового боржника, а договір іпотеки не містить умов щодо дії договору у випадку смерті основного боржника, позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України в особі ТВБВ № 10016/053 філії - Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 не підлягають до задоволення саме з цих підстав.
З врахуванням зазначеного рішення місцевого суду підлягає зміні в частині визначення підстав для відмови в позові, якими на час апеляційного розгляду справи є - припинення дії договору іпотеки.
Керуючись ст. 303, ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.
Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2013 року змінити.
Вважати підставою для відмови в задоволенні позовних вимог - припинення дії договору іпотеки.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти діб до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Судді : (підписи)
Копія згідно: